Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 15:00

Львівські науковці про історичну правду щодо збройного міжнаціонального конфлікту на Волині у 1943 роц


Львівські науковці про історичну правду щодо збройного міжнаціонального конфлікту на Волині у 1943 роц

Львів, 21 лютого 2003 – Львівські історики та громадські діячі працюють над відкритим листом до президента України. У ньому вони мають намір описати історичну правду про події на Волині у 1942-1943 роках. У цій збройній боротьбі загинули десятки тисяч українців та поляків.

Про те, яку саме правду описуватимуть львівські історики главі української держави, і що стало причиною збройного міжнаціонального конфлікту на Волині, зрештою, як правильно його називати – про усе це розмова з відомим істориком та громадським діячем Ярославом Дашкевичем.

Відкритий лист до президента буде без емоцій і політичних підтекстів. У ньому називатимуться лише факти. Найголовнішою підставою для подібних пояснень є те, що Волинь і так зване Забужжя споконвіків були українськими етнічними територіями, заселеними переважно українцями. Польська колонізація, яка почалась у другій половині 16 століття – стала колонізацією панівної нації, каже професор Ярослав Дашкевич. Себто, відносини між українцями та поляками на Волині складалися як відносини панівної та пригніченої націй. І поляки намагалися використати своє панівне становище.

Ярослав Дашкевич: “Цей конфлікт, який розгорівся під час ІІ Світової війни на Волині, це був цілком не потрібний третій фронт для українців. Оскільки основними ворогами з одного боку були німецькі окупанти, а з другого – російські радянські окупанти. Якраз обом цим сторонам було вигідно викликати цей третій фронт. Тим більше, що вони мали союзника еміграційний польський уряд”.

Еміграційний польський уряд у Лондоні в роки війни наполягав на одному -- українці не мають права боротися за свою власну державу. А ще на тому, що мусять бути збережені кордони 1939 року.

Чи можна говорити про якісь конкретні причини збройного конфлікту на Волині?

Історик Ярослав Дашкевич: “Початком міжнаціонального конфлікту стала не Волинь, а Холмщина, де у 1941 році розгорілись вбивства українців, поляки винищували українську інтелектуальну верхівку, руйнували православні церкви. Зрозуміло, що річка Буг між Холмщиною і Волинню не могла бути тією межею, яка б не спонукала до певних протистоянь і відгуків.”

Українська сторона у цьому протистоянні хотіла порозуміння, прагнула переговорів. Однак після зриву переговорного процесу польська поліція, що була на службі у гітлерівців, при підтримці «Армії крайової», розпочала масовий терор проти населення Волині.

Відомим є і факт про те, що від польського насильства потерпали не лише українські села. Так, зокрема, поляки до ноги вирізали заселене чехами село Малин, що на Волині.

Як наслідок – місцеве українське населення, силами загонів самооборони та за підтримки УПА, вчинило опір.

Треба зазначити, що з польського боку українцям протистояло не мирне населення, а добре озброєні і навчені бойові підрозділи.

Ярослав Дашкевич: “На Волині, де мешкала більшість українського населення, з’явилась ні з того ні з сього польська “гранатова” (синя) поліція, яка вороже ставилася до українців і виконувала усі вказівки німецької влади, бо була їй підпорядкована. До того ж опорні пункти, на які були перетворені чимало польських сіл, з одного боку отримували зброю від німців (про це є спогади учасників подій з польської сторони), а з другого боку, вони були опорними пунктами для більшовицької партизанки”.

Польське мирне населення, яке мешкало на Волині, стало заручником свого ж уряду, вважає Ярослав Дашкевич.

На сьогодні не можна точно визначити і кількість жертв. Львівські історики кажуть, що польська сторона постійно перебільшує їх число. Нині можна лише констатувати, що у ті роки загинули десятки тисяч поляків та українців. А щоб перевірити та уточнити цифри, потрібно мати доступ до архівів. Однак матеріали з німецького райхскомісаріату України перебувають у московських архівах і досі доступ до них для істориків закритий.

Цікавий той факт, що райхскомісар України Еріх Кох служив не лише фашистському режимові, але й відверто допомагав полякам. Згодом польська влада віддячила йому за допомогу. Адже решту свого життя після Другої Світової війни Кох провів у комфортабельній варшавській в’язниці. Йому зберегли життя, хоча і мали б судити в Україні, каже пан Дашкевич.

Нині польська сторона, говорячи про події на Волині у 1943році, називає їх не інакше як волинською різаниною. Це ображає український народ. Ярослав Дашкевич вважає, що слід говорити не про різанину, а про збройний міжнаціональний конфлікт на Волині 1943 року.

Львівські історики сьогодні висловлюються за те, що нинішнє керівництво Польщі та України мали б улаштувати лише жалобні церемонії з нагоди 60-х роковин подій на Волині, не перетворюючи цю дату на політичну виставу для заробляння дивідендів у своїх виборців.

Про те, чи потрібна ТАКА історична правда, що її обстоюють львівські історики, найвищому керівництву держави, ми довідаємося вже влітку.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG