Белград, 25 лютого 2003 – Парламент Сербiї мав би до кiнця поточного року ухвалити нову Конституцiю. Минулого тижня сформовано комiсiю для пiдготовки цього документу. У Белградi з цього приводу розпочалися дебати щодо статусу провiнцiї Косово та автономного краю Воєводина.
Прем’єр-мiнiстр Сербiї Зоран Джiнджич протягом вихiдних заявив, що його уряд готовий розпочати переговори про розподiл Косова у разi якщо мiжнародне спiвтовариство не буде спроможне захистити сербське населення в провiнцiї. На перший погляд могло б здаватися, що йдеться про полiтичну єресь, оскiльки серби Косово називають нацiональною святинею й колискою сербської державностi. Проте, iдею прем’єра пiдтримали лiдери косовських сербiв, а полiтичнi опоненти Джiнджича утрималися вiд коментарiв.
Зрештою, iдея не зовсiм нова. Свого часу за подiл Косова на албанську й сербську частини виступали окремi члени Сербської академiї наук. Нещодавно в пресi надруковано матерiал белградського адвоката Олександра Лойпура в якому стверджується, що подiл провiнцiї – єдиний реальний шлях для розв’язання кризи. Автор матерiалу – близький спiвробiтник президента Югославiї Воїслава Коштунiци. Вiн каже, що мирне спiвжиття етнiчних албанцiв i сербiв неможливе, та що для двох громад було б краще розiйтися без нових конфлiктiв. Оглядачi доходять висновку, що Джiнджич i Коштунiца, незважаючи на розбiжностi мiж ними щодо цього, вважають що Косово неможливо повернути до складу Сербiї та що залишається вимагати для сербiв хочби частину територiї. Сербська сторона при цьому має на увазi пiвнiчнi райони провiнцiї, заселенi переважно сербами.
Представники Мiжнародної адмiнiстрацiї у Косовi коротко заявляють, що про остаточний статус провiнцiї вирiшуватиме Рада безпеки ООН, а не Белград i Приштина.
У зв’язку з початком роботи над пiдготовкою нової конституцiї Сербiї точаться дебати щодо повноважень окремих регiонiв, зокрема краю Воєводина, автономiю якого колишнiй режим скасував ще на початку дев’яностих рокiв. Дев’ять округiв, в яких бiльшiсть населення становлять етнiчнi угорцi, тим часом уклало протокол про спiвробiтництво. Це викликало обурення як офiцiйного Белграда, так i мiсцевих сербiв. Дехто з них вважає, що йдеться про неприхований сепаратизм. Представник партiї етнiчних угорцiв пояснює, що в країнах Європейського союзу вiддавна практикують спiвробiтництво мiж регiонами. Проблема, здається, в тому, що Сербiя ще далеко вiд Європи.
На думку бiльшостi експертiв, суть усiх суперечок в тому, що Мiлошевич створив централiзовану систему. Нинiшня демократична влада на словах вiдкинула полiтику колишнього уряду. В практицi вона не хоче зректися своїх широких повноважень.
Конституцiйнi баталiї щойно розпочинаються й не важко припустити, що вони будуть безпощадними.
Прем’єр-мiнiстр Сербiї Зоран Джiнджич протягом вихiдних заявив, що його уряд готовий розпочати переговори про розподiл Косова у разi якщо мiжнародне спiвтовариство не буде спроможне захистити сербське населення в провiнцiї. На перший погляд могло б здаватися, що йдеться про полiтичну єресь, оскiльки серби Косово називають нацiональною святинею й колискою сербської державностi. Проте, iдею прем’єра пiдтримали лiдери косовських сербiв, а полiтичнi опоненти Джiнджича утрималися вiд коментарiв.
Зрештою, iдея не зовсiм нова. Свого часу за подiл Косова на албанську й сербську частини виступали окремi члени Сербської академiї наук. Нещодавно в пресi надруковано матерiал белградського адвоката Олександра Лойпура в якому стверджується, що подiл провiнцiї – єдиний реальний шлях для розв’язання кризи. Автор матерiалу – близький спiвробiтник президента Югославiї Воїслава Коштунiци. Вiн каже, що мирне спiвжиття етнiчних албанцiв i сербiв неможливе, та що для двох громад було б краще розiйтися без нових конфлiктiв. Оглядачi доходять висновку, що Джiнджич i Коштунiца, незважаючи на розбiжностi мiж ними щодо цього, вважають що Косово неможливо повернути до складу Сербiї та що залишається вимагати для сербiв хочби частину територiї. Сербська сторона при цьому має на увазi пiвнiчнi райони провiнцiї, заселенi переважно сербами.
Представники Мiжнародної адмiнiстрацiї у Косовi коротко заявляють, що про остаточний статус провiнцiї вирiшуватиме Рада безпеки ООН, а не Белград i Приштина.
У зв’язку з початком роботи над пiдготовкою нової конституцiї Сербiї точаться дебати щодо повноважень окремих регiонiв, зокрема краю Воєводина, автономiю якого колишнiй режим скасував ще на початку дев’яностих рокiв. Дев’ять округiв, в яких бiльшiсть населення становлять етнiчнi угорцi, тим часом уклало протокол про спiвробiтництво. Це викликало обурення як офiцiйного Белграда, так i мiсцевих сербiв. Дехто з них вважає, що йдеться про неприхований сепаратизм. Представник партiї етнiчних угорцiв пояснює, що в країнах Європейського союзу вiддавна практикують спiвробiтництво мiж регiонами. Проблема, здається, в тому, що Сербiя ще далеко вiд Європи.
На думку бiльшостi експертiв, суть усiх суперечок в тому, що Мiлошевич створив централiзовану систему. Нинiшня демократична влада на словах вiдкинула полiтику колишнього уряду. В практицi вона не хоче зректися своїх широких повноважень.
Конституцiйнi баталiї щойно розпочинаються й не важко припустити, що вони будуть безпощадними.
