Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 20:08

Економічний журнал: 1. Українські єврооблігації викликали чималий інтерес у західних інвесторів?<br> 2. На перешкоді розвитку дрібного підприємництва в Україні залишається практика поборів під час різних державних інспекцій, перевірок.<br> 3. Росія заявила, що призупиняє ядерну співпрацю з Іраном.


Петро Кагуй Економічний журнал: 1. Українські єврооблігації викликали чималий інтерес у західних інвесторів? 2. На перешкоді розвитку дрібного підприємництва в Україні залишається практика поборів під час різних державних інспекцій, перевірок. 3. Росія заявила, що призупиняє ядерну співпрацю з Іраном.

Прага, 8 червня 2003 року.

Петро Кагуй

Вітаю Вас, шановні слухачі. На хвилях української програми радіо «Свобода» щотижнева передача «Економічний журнал».

- Українські єврооблігації викликали чималий інтерес у західних інвесторів?

- На перешкоді розвитку дрібного підприємництва в Україні залишається практика поборів під час різних державних інспекцій, перевірок.

- Росія заявила, що призупиняє ядерну співпрацю з Іраном.

Такі теми, серед іншого, буде порушено у сьогоднішній передачі. Залишайтеся з нами.

Цього тижня народні депутати України розглядали два надзвичайно важливі документи, які стосуються економічної безпеки України.

Саме ці слова можна було неодноразово почути у четвер 5 червня на сесійному засіданні при розгляді законопроектів «Про державну програму приватизації на 2003-2008 роки» та «Про повернення приватизованого майна в державну і комунальну власність». В обох випадках, якщо застосовувати спортивну термінологію, Кабінет Міністрів України програв Верховній Раді.

Наш київський колега Тарас Марусик спілкувався з головною дійовою особою цього своєрідного «поєдинку» з боку парламентаріїв, головою спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації Валентиною Семенюк. Слово Тарасові Марусику.

Тарас Марусик

З двох законопроектів найважливішим був розгляд державної програми приватизації на 2003-2008 роки. Чотири опозиційні фракції домовилися заблокувати цей документ, в якому, на думку представників згаданих фракцій, передбачена приватизація стратегічно важливих для держави об’єктів, зокрема, нафтогазового комплексу, авіа- і суднобудування, лікеро-горілчаних заводів. Цій програмі, що складається з восьми підпрограм, які мали б регулюватися урядовими документами, депутати закидали також непрозорість. У результаті, Верховна рада України не підтримала цей законопроект.

Говорить голова спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації Валентина Семенюк.

Валентина Семенюк

«За» пропозицію уряду проголосувала 191 особа, потім було отримано 226 голосів за те, щоб програму приватизації відправити на доопрацювання з урахуванням тих зауважень, які були висловлені. Це означає, що ті зауваження, які були висловлені спеціальною контрольною комісією Верховної Ради Комітету з економічної політики, науково-експертним відділом, що в такому виді програма приватизації ухвалюватися не може. Тому що коли ми до цього проводили роздачу майна вроздріб, то дана програма передбачає продаж майна, вірніше розтягування його, оптом.

Фактично, програма, яка подавалася на 6 років передбачала, що Верховна Рада ухвалює рамочну програму, а підпрограми буде ухвалювати кабінет-міністрів. Це означає, що таємно від парламенту без будь-яких економічних розрахунків, без будь-якого парламентського контролю. В програмі приватизації ніяких економічних розрахунків немає. Тобто, ніхто не знає, якого майна, на яку суму буде приватизовано, скільки надійде коштів до бюджету? Це все йшло б в тумані постановами кабінету міністрів.

Тарас Марусик

До речі, якби згадана програма приватизації була ухвалена, то це б, на думку Валентини Семенюк, суперечило низці законів України.

Валентина Семенюк

Не можна приватизовувати такі галузі, як спиртова, лікеро-горілчана. Не можна сьогодні приватизовувати залізницю. Сьогодні вже навіть Англія відмовилася від такої приватизації. Не можна сьогодні приватизовувати об’єкти енергетики. Тобто, треба дивитися по об’єктно. Не можна сьогодні іти на приватизацію об’єктів стратегічного призначення, які є життєво необхідні.

В Україні залишилося 27% державного майна. Це вже критична межа економічної безпеки. А якщо ще врахувати, що до цього ідеологія приватизації була така: кращі об’єкти - дяді, гірші - залишити в державній власності. Тоді виникає питання: як держава буде виконувати свої функції, які належать виконувати відповідно до Конституції України? Критична межа економічної безпеки вже наступила і це зрозуміли не лише представники меншості, але і представники більшості.

Тарас Марусик

258 депутатських голосів одержав і проект «Про повернення приватизованого майна в державну і комунальну власність», проголосований у першому читанні. Згідно з цим законопроектом, реприватизація, або повернення майна здійснюється шляхом примусового відчуження на користь держави об’єктів, якщо договори купівлі-продажу виявляться недійсними. Ось що сказала про цей законопроект Валентина Семенюк.

Влентина Семенюк

Сесійний зал впродовж довгого періоду і я, як депутат, ще з 1994 року говорили про те, що такий закон про реприватизацію повинен бути. Весь світ живе по тому, що якщо допустив помилку - виправляє. На жаль, ні мій законопроект, ні законопроект Матвєєва в сесійному залі не набрав відповідних голосів. Дуже приємно те, що кабінет-міністрів після доручення президента і, напевно, це було поштовхом і для парламентських слухань, і обговорення на круглих столах, і, напевне, наслідки приватизації, які зафіксовані, як негативні у постанові кабінету-міністрів, дали можливість кабінету міністрів розробити законопроект, ухвалений в першому читанні і який буде доопрацьовуватися. Все таки, і президент, і кабінет міністрів зрозумів, що без закону, в якому виписаний механізм, як реприватизації, так і націоналізації, держава рухатися далі не може.

Петро Кагуй

У світі досить великий попит на українські єврооблігації. Про це засвідчили результати презентації цінних паперів, яку український уряд минулого тижня проводив у Німеччині та Великобританії, а цього тижня у Сполучених Штатах.

Що закордонні інвестори думають про становище в Україні? Про це розповідає моя празька колега Мар’яна Драч.

Мар’яна Драч

Прага, 5 червня 2003 року - Україна вперше за останні три роки вирішила позичити гроші на зовнішніх ринках і робить це у вдалий момент. Український уряд продав єврооблігації на 800 мільйонів доларів, але при бажанні міг би позичити суму майже в шість разів більшу. За даними британського ділового щоденника "Файненшал Таймс" попит на українські цінні папери становить 4 з половиною мільярди доларів. Як уважає перший віце-прем‘єр України Микола Азаров, це означає, що інвестори не бачать ніяких ризиків в Україні: ні політичних, ні фінансових.

Інтерес до України справді є, але світові фінансисти все-таки мають трохи інші міркування. Говорить економіст Міжнародного центру перспективних досліджень у Києві Ольга Піндюк.

Ольга Піндюк

Тут є дві причини - одна внутрішня, зумовлена позитивною макроекономічною динамікою, швидкими темпами зростання ВВП України, а, з іншого боку, це і зовнішня кон‘юнктура на світових фінансових ринках, оскільки той факт, що розвинуті економіки світу зараз не в найкращому становищі, зумовлює низькі ставки за цінними паперами із цих країн. Тому українська пропозиція в 7.65 річних виглядає дуже привабливою на цьому фоні.

Мар’яна Драч

Водночас експерти вказують і на чинники, які стримують довіру до України. Газета "Файнешал Таймс" звертає увагу на велику залежність України від російської економіки. Особливо небезпечна ситуація для кредиторів України, якщо ціни на енергоносії різко зростуть. Британський щоденник зазначає, що наразі кредитний рейтинг України трохи гірший, ніж Росії. Одна з причин – наближення президентських виборів. Складну політичну ситуацію в Україні також помічає міжнародне агентство “Standard & Poor''s”, яке 5-го червня присвоїло українському випуску єврооблігацій рейтинг "В". Це краще, ніж їхня попередня оцінка, але Україні ще далеко від інвестиційного раю. Фахівці звертають увагу на слабку структуру української економіки, зокрема відсутність реформ у вугільній галузі та повільне просування приватизації, що також гальмує притік іноземних інвестицій. А позитивом України, крім уже згаданого зростання економіки, є порівняно високі золотовалютні резерви.

На завершення додам, що 800 мільйонів доларів, які Україна зараз позичає в іноземців також підуть за кордон - на сплату державного боргу. Лише цього року зовнішні виплати сягають мільярда. Крім того, треба пам‘ятати, що і нинішню позику Україні доведеться повертати, нехай і за десять років.

Петро Кагуй

На черзі наша постійна рубрика: «Своя справа».

Що сьогодні в Україні залежить від закону? Поки Ви думаєте, як відповісти на це запитання, пропонуємо послухати невеличку історію на тему: що означає сьогодні в Україні -«залежати від чиновника» розповість Ірина Перешило.

Ірина Перешило

На Подолт у Києві є дуже симпатичний взуттєвий магазинчик, де я часто купую союі взуття. Днями зайшла туди підібрати якісь зручні, як для спекотної пори босоніжки і стала свідком такої сцени. клієнтка середнього віку з донькою, як з’ясувалося , випускницею школи, підбирали взуття для урочистої події. - випускного балу. Бірюзові туфлі на шпильці підійшли мамі, а сріблясті босоніжки на можних довжелезних зав’язках уподобала собі донечка. Господиня магазину люб’язно загорнула взуття і відвідувачки мило попрощалися, не розрахувавшись. я постійна клієнтка цієї крамнички і під час візитів сюди часто спілкуюся з приємною власницею пані Валею. «Це Ваші родичі?,» - запитую її. «Ні, - відповідає. - Це з відділу захисту прав споживачів». «Вони у Вас на пільговому обслуговуванні?»- все ще нічого не збагнувши допитуюсь я. «Та ні ж бо, - каже пані Валя, - Це загальноприйнята практика».

Авявляється, що чиновники, які представляють податкову, санепідемстанцію, пожежну, управління по благоустрою, по зовнішній рекламі, інакше кажучи, ті інстанції дозвіл котрих на ведення підприємницької діяльності обов’язковий, або ще інакше кажучи, від поганих стосунків з якими підприємцю можна загриміти в трубу з своїм бізнесом, от представники цих поважних державних структур обслуговуються безкоштовно. це вже навіть не загально прийнята практика, а таке собі звичаєве право. А якщо Ви його порушите, - продовжую допитувати я пані Валю. «Ну що Ви, я ж собі не ворог, - каже вона. частота таких візитів регламентується законом. Приміром, дозвіл від пожежників має поновлюватися кожного року. Отже, від пожежників пиходять раз на рік. тут простіше. А від санепідемстанції можуть приходити частіше. Магазин пані Валі на першому поверсі житлового будинку. Нагадую, це магазин взуття, а не кафе, чи ресторан, і воду у цьому приміщенні використовують хіба що для миття підлоги. Але чиновник від санепідемстанції виніс вердикт: джозволу дати не можу, тому що вода у крамниці не відповідає стандартам. «Але ж воду я беру з загального водогону, а не з річки?», - будучи ще зелена у цих питаннях спробувала заперечити паніВаля «Вода у крамниці не відповідає встановленим стандартам, - ше раз дуже мило повідомив чиновник. »А чи не бажаєте Ви подивитися на нашу нову колекцію?»- перевела тоді тему господиня, - Є одна пара черевиків, котранепервершено пасуватиме до Вашогобрунатного піджака». «але це ж які збитки, - дивуюсь я , вислухавши історію. Пара туфелькоштує в межах500 гривень, - каже пані Валя, - Ви ж розумієте, що це мені обійдеться значно дешевше за буріння артезіанської свердловини?»

Петро Кагуй

Минулого вівторка 3 червня в Люксембурзі відбулося засідання міністрів економіки і фінансів країн Євросоюзу, яке було не зовсім традиційним за своїм форматом.

Аби зламати опір Німеччини і Франції стосовно зменшення бюджетного дефіциту до рівня дефіциту решти країн Євросоюзу, на сесії міністрів фінансів і економіки було запрошено навіть президента Центрального Європейського Банку, його заступника, а також керівників національних банків усіх країн Європейського Союзу.

Тиск на Франції частково увінчався успіхом. Детальніше про це розповість наш кореспондент Славко Волинський.

Славко Волинський

Особливу активність під час Люксембурзької сесії міністрів фінансів та економіки проявив бельгійський міністр Дід’є Рейндерс. Він піддав критиці інертність роботи Центрального Європейського Банку. Дід’є Рейндерс, зокрема, наголосив, що міністри фінансів і міністри економіки вже майже не півроку дискутують з Францією, щоб вона до кінця цього року зменшила бюджетний дефіцит валового продукту на душу населення до 3%, як це було передбачено критеріями Маастріхтського договору, бо це дає можливість зміцнювати європейську економіку і європейську валюту. «Центральному Європейському Банку настав час втрутитися у дискусію з Францією і Німеччиною, бо ми маємо для маневрів монетарний простір значно більший, ніж бюджетний», - сказав бельгійський міністр фінансів президентові Центрального Європейського банку Віму Дуйзенбергу.

Після шквалу критики на адресу Франції і Німеччини офіційний Берлін пообіцяв, що буде шукати шляхи, аби до 2004 року зменшити бюджетний дефіцит до відмітки 3%. Щоправда, за рахунок чого це буде зроблено ще точно фінансово-економічні структури Німеччини не визначились. А міністр фінансів Франції Франсіс Мер пообіцяв, що офіційний Париж дещо зменшить бюджетний дефіцит за рахунок збільшення податкових фондів. «Однак, зменшувати пенсійні та соціальні фонди Франція не буде,» - категорично заявив Франсіс Мер.

Окрім цього, міністри економіки країн ЄС, прибувши до Люксембурга, обговорили питання, яке стосується зростання курсу спільної валюти євро. Міністр фінансів Данії Герріт Залм сказав, що міцний євро - це зовсім не погано для його репутації на світових валютних біржах. Однак, інші міністри йому заперечили, зауваживши, що такий різкий стрибок догори спільної європейської валюти породив серйозну проблему зменшення експорту з країн ЄС. Нині один євро коштує майже 1долар 17 центів. Подальша така тенденція може лише завдати шкоди європейській економіці, зокрема, її експортній політиці, - вважають європейські економісти і фінансисти.

А тим часом аналогічне питання було обговорене під час самміту «Великої сімки» у французькому місті Евіан. «Згідно з попередньою інформацією, - сказав один із речників Ради міністрів ЄС, - США запевнили учасників самміту, що Сполучені Штати будуть зміцнювати долар і вирівнюватимуть його до курсу євро».

Петро Кагуй

На початку цього тижня представник російського міністерства з атомної енергетики повідомив, що Росія призупинила ядерну співпрацю з Іраном.

З подробицями наш московський кореспондент Віталій Портников.

Віталій Портников

Представник російського Міністерства з питань атомної енергетики повідомив, що постачання ядерного палива до Ірану буде можливе лише після підписання угоди про повернення відпрацьованого ядерного палива і здійснення контролю над процесом з боку МАГАТЕ. Таким чином, хоча й анонімно, російське керівництво визнало, що ядерна співпраця з Іраном є призупинена.

Події довкола ядерної співпраці між Росією і Іраном розгорталися, як справжній детектив. Вже на зустрічі «Великої вісімки» в Евіані було повідомлено з анонімних джерел, що президент Російської Федерації Володимир Путін особисто пообіцяв лідерам «Вісімки» припинити експорт ядерних технологій до Ірану. Також наголошувалося, що Путін поставив Ірану умову, виконання якої дозволить Тегерану повернути собі ядерну співпрацю з Москвою. Однак, для цього Іран має підписати додатковий протокол до угоди про нерозповсюдження ядерної зброї, який, скажімо, передбачає проведення позапланових міжнародних інспекцій своїх об’єктів. Сам Володимир Путін звичайно ж не хотів коментувати ці повідомлення. Вже підсумковому брифінгу в Евіані російський президент сказав:

Володимир Путін

Що стосується Ірану, то ми співпрацюємо з Іраном і будемо співпрацювати і надалі. Ми проти того, щоб знаходилися якісь проблеми, які використовувалися для недобросовісної конкуренції. Ми будемо наполягати на тому, щоб всі іранські програми в ядерній галузі були поставлені під контроль МАГАТЕ.

Віталій Портніков

Однак, навіть після цієї заяви спостерігачі все ж таки хотіли зрозуміти, якими є попередні наміри Росії і яким є зміст переговорів між президентом Росії і президентом США, адже є очевидним, що примирення між Москвою і Вашингтоном є можливим лише тоді, коли Москва відмовиться від самої можливості постачання Ірану таких компонентів, які дозволять цій країні створити власну ядерну зброю.

І от тепер прийшло повідомлення з Міністерства атомної енергетики практично Росія відмовляється від ядерної співпраці з іранським режимом. Як вважають спостерігачі у російській столиці, Кремль сподівається, що Іран все ж таки підпише додатковий протокол. Ну а для самого Ірану рішення Москви стало тяжкою дипломатичною поразкою. Тепер залишається чекати, як відреагують в іранській столиці на нові повідомлення з російської.

Петро Кагуй

Також додам, що у четвер іранський посол у Росії Голямреза Шафеї заявив, що Іран готовий підписати додаткову угоду про повернення відпрацьованого ядерного палива до Росії. Водночас, Шафеї заявив, що Іран намагається сам виробляти ядерне паливо для АЕС, але поки що закуповуватиме його у Росії.

На завершення «Економічного журналу» ще одна рубрика - «Українські підприємці в історії». Цього разу мова піде про підприємця Федора Доната. Слово нашому київському колезі Віталію Пономарьову.

Віталій Пономарьов

145 років тому інженер, технолог та підприємець Федір Донат заснував на Печерську Київський механічний завод, нині відомий як «Ленінська кузня».

Донат спорудив своє підприємство 1858 року на місці майбутнього Суворовського училища – на еспланаді Київської фортеці. З огляду на заборону мурованого будівництва на відстані гарматного пострілу від стін цитаделі, усі корпуси заводу були дерев’яними. Підприємство виробляло сільськогосподарський реманент, обладнання для цукроварень, пивоварень, млинів та винокурень.

Згодом завод перейшов у власність фірми «Донат, Липківський і Компанія», яка для управління ним утворила «Південно-західне товариство на вірі». У розпал промислового піднесення 1890-х років віддалене від залізниці підприємство, на яке воду все ще доставляли діжками з Дніпра, вже не відповідало вимогам ринку. Відтак, 1895 року з ініціативи тодішнього голови правління Давида Марголіна було засноване «Акціонерне товариство Південноросійського машинобудівного заводу». Воно розпочало будівництво нових цехів на Жилянці неподалік залізничного вокзалу.

За 6 місяців будівельна фірма Лева Гінзбурґа спорудила 6 виробничих корпусів, у тому числі – перший у місті сталеливарний цех. У лютому 1896 року з Печерська було перевезене технологічне устаткування, а у серпні відбулося освячення нового підприємства. Ще до завершення будівництва акціонери отримали державне замовлення на 350 залізничних вагонів. Завод виготовляв також деталі паровозів, залізничні стрілки, рейки, парові котли, а 1913 року випустив свій перший буксирний пароплав. Річний обіг капіталів товариства становив 2 мільйона рублів. Завод став одним з найбільших серед ста двадцяти двох тодішніх промислових підприємств Києва: на ньому працювало влітку тисяча, а взимку – півтори тисячі робітників.

1915 року підприємство придбав цукрозаводчик Йосип Ярошинський, який через 3 роки купив ще і завод Гретера та Криванека. Він збирався об’єднати обидва підприємства з верф’ю на Подолі у величезний машинобудівний комбінат. Проте у березні 19-го року всі ці підприємства конфіскували більшовики. Вони перевели Південноросійський машинобудівний завод на випуск боєприпасів та польових кухонь, а у січні 24-го року перейменували його на «Ленінську кузню».

Петро Кагуй

На цьому ми завершуємо щотижневу передачу «Економічний журнал». На все добре.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG