Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 04:26

“Альтернатива”


Андрій Охрімович “Альтернатива”

Київ, 31 липня 2003 року.

Андрій Охрімович

Солодкава поп-культура сотворила міф про музиканта. Щось таке голубеньке, тендітне, піднесено чуттєве, з тонкими напівпрозорими пальчиками, з удавано “елітного” світу, торкнувшись якого, дилетант марудить ілюзію про власну виключність. Тим часом, Бог любить усіх. Ця проста “тусовочна” правда-матка власною непорочністю зруйнувала не одну імперію і завалила тисячі слонових кісток на багатьох малоприступних вежах. Київська музична “тусня” вирізнялася ще й небезпечним колоритом. Духовний пошук і потрясаючий інфантилізм. Обдарованість і наркоманія. Непогана освіта крокувала там поруч з диким небажанням працювати. Пацифізм та зневіра. Пісні та бійки з вуркаганами, яких дозовано підсипала міліція. Тодішні менти мали чітку інструкцію стосовно того, чим і як “метелити” патлатих. Словом, було страшно “інтересно” і дуже музикально.

Надія Шерстюк

Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”. Експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...

Наріжним каменем нинішньої “Альтернативи” стали музиканти групи “Вася клаб”, які аж ніяк не підпадають під категорію беззахисних салонних музикантів. Перший погляд на цю дещо “стрьомну” “кумпанійку” наштовхує на думку: “Вони – хоч і не злодії, але й не жертви. Мелос щемкий, як степовий вітерець. Чуйний носяра у тій музиці вряди-годи вимацує пахощ самогону зарізяцького весілля. Усе це складає рок-н-рольний драйв, близький до абсолюту. Склад інструментів, щоправда, невідомо з якої опери: туба, тромбон, труби, акордеон гітара та барабани. Національний склад – “вавилон” київського розливу: татарин кримський, татарин уфімський, українець, єврей, росіянин...

З голосом групи, фронт-меном Василем Гонтарським, та продюсером Анатолієм Ремезовим розмовляє музикант та знавець київської тусовки Віктор Недоступ. За операторським пультом Артем Мостовий. Веде програму Ганна Стеців. Автор – Андрій Охрімович.

Віктор Недоступ

Що змінилося в нинішній тусовці?

Василь Гонтарський

Дуже багато молоді, з’явився новий смак, люди прямують, вже знаючи куди. Якщо на початку 90-х вони жили за правилом “Чую дзвін – не знаю, де він”, то зараз, в зв’язку з появою великої кількості нової інформації, стали більш “продвинутішими”.

Анатолій Ремезов Я з тобою, чесно кажучи, не погоджуюся. Виходячи із власного досвіду, я можу сказати, що раніше тусовка була більш ідеологічна (навіть за зовнішнім виглядом можна було припустити, що це “свій”). Проте, копнувши глибше, розумієш, що це лише зовнішня форма, а всередині нічого цього немає – людина по поверхні йде.

Я хочу сказати, що раніше, ще на початку тих же 80-х, той же “хаєр” чи ще якийсь атрибут зовнішнього вигляду, – це був дуже мужній вчинок, бо навіть били нас. Зараз є змога “випендритися” як тільки хочеш.

Василь Гонтарський

Щодо бійок, то вони були (дві), і організатором їх був я. А зараз я хочу сказати, що є різні люди, і кожен з них має свою думку на цей рахунок.

Андрій Охрімович

Народ, як правило, “тусувався” по київських кав’ярнях... “П’ятак”, “Баба Надя”, “Чайник”. “Льохом” називали кав’ярню напроти оперного. Основний контингент – літератори, студенти університету, вільні філософи, стукачі та деякі представники тваринного світу. Стуки у своїх “меморандумах” препарували “місцевість” приблизно так: “Джерело повідомляє. Вважаю своїм професійним обов’язком доповісти, що усі вищеозначені каварні та кав’яреньки є осередками націоналізму та космополітизму...”. Топографічна родзинка: “Від Льоху до КДБ - півтора квартали”.

Віктор Недоступ

Так-от, ця прогулянкова історична алея, де накручується таємна київська карма, бо це – місце біля Історичного музею. Це місце є для Вас якесь сакральне чи це випадковість, що всі київські тусовщики (хто старий, хто молодий) якимсь чином “сповзалися” туди?

Анатолій Ремезов

Ні, я думаю, що це дійсно сакральне місце, - там є якийсь енергетичний вихор, тому що протягом останніх років воно є певним осередком. Хочемо ми того чи не хочемо, але туди сповзаються, вірніше, не сповзаються, а сходяться, мабуть, кращі люди цього міста, незалежно ні від ідеології, ні від якихось культурологічних процесів. Це місце дійсно магічне.

Василь Гонтарський

Вікторе, ти ж пам’ятаєш, як це взагалі відбувалося. Спочатку це була “Стєкляшка”, потім був “Старий Київ” (тобто та “тусовка” кочувала туди-сюди), тільки згодом ми знайшли дійсно місце, де можна існувати.

Анатолій Ремезов

Хрещатик – це канава, куди стікалося все, маючи при цьому трохи депресивний, “чорнушний” відтінок. Коли ми вибралися на гору, то відразу змінилася атмосфера (тобто завжди можна поспостерігати красивий захід сонця і так далі). На Хрещатику цього не було.

Андрій Охрімович



Були й інші сакральні місця. Вони випадають з “чисто” соціальних оцінок. Передусім гора Поскотинка в історичному урочищі Гончарі та Кожум’яки. Екстрасенси запевняють, що там струмує “енергетичний стовп” Всесвіту. З десяток поколінь передової київської молоді читали там вірші, співали або ж кохалися серед ночі. Теперішні шамани влаштовують там спонтанні свята – “джем-сейшени” просто неба, іноді параноїдально-безпомічні, іноді – щемкі і несподівані. Залежно від того, який дух зійде та як зірки на небі стануть...

На свято вітру бубни, бонги, барабани калатають ритми до самого ранку, нічого од цього іронічного Всесвіту не вимагаючи. Про такі київські ритуали не кожен киянин знає. Відповідь ховає навіть вітер.

Віктор Недоступ

“Тусовка” завжди так чи інакше пригодована, як рибки, просто своїм інтересом спілкування з музикантами (музиканти теж між ними такі самі тусовщики), а буває у Вас “мертва публіка”?

Анатолій Ремезов

Так, траплялася. Той же концерт на Європейській площі, на якому зібралася досить “мертва” публіка.

Віктор Недоступ

А що це був за концерт, чому присвячений?

Анатолій Ремезов

Це була акція “АнтиСПІД” при підтримці американського посольства (тобто акція за рекламу презервативів).

Василь Гонтарський

В мене товариш сказав на те: “Так, яка акція – такі й музиканти”.

Віктор Недоступ

Можна продовжити далі: яка публіка – такий настрій після того всього. Тим не менше, я не думаю, що саме такі акції інспірують Вашу творчість. Чому саме такий склад: чи це випадковість, чи це певна така нинішня автентика (таке банальне запитання)?

Василь Гонтарський

Я можу запевнити, що ніякої автентики не було, – це чиста випадковість. Спочатку я написав пісні, і ми сиділи в Толяна на кухні та співали. Потім ми познайомилися з акордеоністом. А далі – таке собі “кумівство і зємлячество”: той привів свого друга, який на тромбоні грає, той привів трубача (також друга). І саме ця випадковість зіграла дуже велику роль.

Анатолій Ремезов

З цією випадковістю просто так нічого не буває - за нею стоїть певна позиція. Навіть склад виявився такий акустичний. Я б сказав, що це така частка креатину, як і тексти, і музика.

Віктор Недоступ

Склад-то акустичний, але попри естетику більш-менш таку...

Анатолій Ремезов

Естетика більш рокова, рок-н-рольна.

Віктор Недоступ

А ходи там не тільки рок-н-рольні, я чув й багато іншого.

Анатолій Ремезов

Я б сказав, що тут велику роль відіграє своєрідний інтернаціоналізм, тобто Василь написав пісні, але за рахунок того, що в групі люди різних національностей (хоча ми співаємо на українській мові), кожен привносить свою частку власної культури: татарська діаспора, єврейська ...

Василь Гонтарський

Причому, зверни увагу, українців він не згадав.

Андрій Охрімович

Хрещатий Яр на Прорізній офіціоз сприймав, як тусовку масонів, українських націоналістів та... сіоністів. Збирались там художники, фарцовщики, телевізійники, самвидав з-під поли, пристойний відсоток спецвідвідувачів. Стиль доносів плаский, як двеірі від сортиру... Далі, – “Морозиво” на Хрещатику, іронічно – “Морозко”. Від КДБ – три квартали, до університету – два. Контингент – весь передвечірній Хрещатик: студенти, театрали, щипачі з Бессарабки, хрещаті дівчата та кишенькові песики, що відбилися від рук...

Окремої уваги заслуговують хіпо-панко-контркультурні кав’ярні. Це – передусім, БЖ (кав’ярня на Великій Житомирській, до будівлі КГБ бігти два квартали), “Стєкляшка”, або “Стакан”, і, знову ж таки, “Морозко”. З цієї гущі апокаліптичної шизофренії намагалися вигребти відчайдушники з дорослими мріями творити справжню живу музику.

Віктор Недоступ

Ці люди з діаспор, до речі, – вони в Україні народилися чи приїхали?

Анатолій Ремезов

Ні, вони з’їхалися. Наші татари, Марлен і Саїд, вони народилися не в Україні. Ви ж знаєте, що татари були виселені ще Йосипом Віссаріоновичем...

Василь Гонтарський

Пробач, я тебе переб’ю, мені дуже хотілося б, щоб наш трубач не поїхав на свою історичну батьківщину, а залишився тут.

Анатолій Ремезов

Ти маєш на увазі Ізраїль чи Білу Церкву.

Василь Гонтарський

Я хочу сказати, що взагалі музиканти дуже талановиті і вони доповнюють один другого. Після перегляду нашого гурту одним продюсером нам повірили: “От гурт “Океан Ельзи” – зрозуміло. Вони ходять і своєї тіні бояться, а ви ж нічого. Коли брати і продюсувати ваш проект, то одночасно слід купувати РОВДе на Лівому березі (ми всі там живемо)”. Хлопці такі, що можуть начудити трошки.

Анатолій Ремезов



Так. Колись була така передача (своєрідний “Музичний ринг”), де виставлялися дві команди і змагалися за перемогу - ми перемагали і в музиці. Проте, якщо нашу команду випустити, то навряд чи хтось на українській сцені вистоїть проти “Васі клаб” на рингу.

Віктор Недоступ

Я чув, що критики почали закидати про схожість Вашої музики з Бреговичем і так далі. Особисто я нічого такого не знайшов, але як Ви ставитеся до критики, яка шукає паралелі з чимось, що було?

Анатолій Ремезов

Це їхня робота: вони мусять виявляти ці паралелі, якісь “істокі”. В творчості воно з’являється легко і ніжно, і ми ніколи не задумуємося, звідки воно взялося.

Василь Гонтарський

Вікторе, я цілковито згоден з Анатолієм, що люди хочуть їсти, і вони повинні заробляти собі якось.

Віктор Недоступ

Ви вважаєте себе альтернативою, чи Ви просто про це не думали?

Анатолій Ремезов

Ми, дійсно, все життя знаходилися в альтернативі. Раніше то була альтернатива безкультур’ю, а так, як сьогодні кажуть про контркультуру, то ми не можемо стверджувати це про себе.

Василь Гонтарський

Якщо ми є альтернатива, то ми – альтернатива фонограмщикам.

Віктор Недоступ

Це точно.

Андрій Охрімович

Справжня музика народжується зі справжнього життя. Жанр – цивілізаційна випадковість. “Не слугуй ні цареві, ні князеві, – радить китайська “Книга Перемін”, – дотримуйся правди і сам прослав свою справу.”

У цій частині земної кулі, що зветься Україною, дотримуватись правди завжди було важко. Але це не заважає живим людям чути справжню, живу музику.

Надія Шерстюк

Час програми добігає кінця і вимагає сякого-такого “меморандуму” в стилі тодішніх тусовочних стукачів... “Вважаю своїм професійним обов’язком доповісти: нинішню “Альтернативу” творили фронтмен групи “Вася клаб” Василь Гонтарський та продюсер і співак Анатолій Ремєзов. Розмовляв з ними журналіст Віктор Недоступ. За операторським пультом працював Сергій Балабанов. Вела програму Ганна Стеців. Автор – Андрій Охрімович.

Усі вони – масони, націоналісти та грубі порушники громадського спокою, благочестивих намірів та дзеркальної гладі рідних калюж. А ще, товаришу начальник, кажуть, що хтось із них недавно літав на Лису гору...”.

Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Говорить радіо “Свобода”.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG