Прага, 18 серпня 2003 – Серед 10 злочинців у списку Федерального Бюро Розслідування, котрих найбільше розшукує ця служба, двоє – вихідці з України. На їхній совісті торгівля зброєю, наркотиками, відмивання грошей. Віктор Бут – москвич, і перебуває поза юрисдикцією американських спецслужб, а з Україною його, як вважають, найбільшого торговця зброєю у світі, зв’язують бізнесові інтереси. Детальніше про них розповідає американське видання “New York Times Magazine”.
У вересні 2001 року, через два тижні після нападу на Нью Йорк та Вашингтон маловідома угорська компанія подала заявку на перевезення вантажу української фірми “ЕRI Trading and Investment Company”. Ніхто про таку ніколи і не чув, але коли угорський чиновник випадково вирішив перевірити вантаж, виявилося, що везуть до Сполучених Штатів 300 українських ракет типу земля-повітря та 100 пускових установок.
Як побоюються американські спецслужби, ці мобільні та легкі ракети могли використовувати терористи для того, щоб збивати літаки неподалік американських летовищ. 300 невідправлених ракет, бо їх таки зупинили, не зробили такого шуму, як одна, доставлена минулого тижня із Росії до США британським покупцем, але стояла за невдалим продажем набагато значніша фігура в сфері торгівлі зброєю – москвич Віктор Боут. Він, на думку американських експертів, найбільший торговець зброєю не лише на колишніх радянських теренах, але і у світі.
Поза Росією на території колишнього Радянського Союзу найбільші арсенали зброї були в Україні. Свою ядерну зброю Україна передала Росії у 1992 році, а от залишків звичайних озброєнь, за підрахунками експертів, було стільки, що їх би вистачило на озброєння мільйонної армії. Між 1992 та 1998 роком, за повідомленнями, на які посилається американський журналіст, з України «зникло» зброї на фантастичну суму – 32 мільярди доларів – це майже стільки, скільки ціла економіка країни виробляє за рік та у 6 разів більше, ніж закордонні інвестиції в Україну від часу незалежності. Українські політики використовували не лише наявну зброю, вони ще і виробляли зброю на заводах, що залишилися від Радянського Союзу і продавали її всім, хто міг її купити, говорить Джонатан Вінер, американський фахівець з міжнародної злочинності у попередній президентській адміністрації.
Покупці приїжджали з усього світу – Іран, Ірак, Ємен, Сомалі, Пакистан, а через Пакистан, можливо, і Північна Корея, навіть афганські таліби, та можливо, їхні соратники з “Аль Каїди”, розповідає Джонатан Вінер. Всюди, де продавав зброю Радянський Союз у 80-х, потім посіла його місце Україна. Американський експерт характеризує її як унікальне місце для нелегальної закупівлі зброї: «концентрація влади у руках кількох впливових осіб, жодного нагляду, жодної незалежної судової системи, величезний прозорий кордон і велетенський потенціал зброї», яку власні ж літаки можуть доставити, куди потрібно. «Україна – це епіцентр світових негараздів. Вона гірша від Пакистану», - вважає американський експерт.
На підтвердження цих слів журналіст з “New York Times Magazine” розповів історію про санкцію президента Леоніда Кучми на продаж зброї до Іраку. Про майора Мельниченка, що зробив запис цієї розмови, говорять, що він працював і на КДБ і на ЦРУ, і може навіть самостійно, але як би там не було, запис американські експерти визнали автентичним.
У вересні 2001 року, через два тижні після нападу на Нью Йорк та Вашингтон маловідома угорська компанія подала заявку на перевезення вантажу української фірми “ЕRI Trading and Investment Company”. Ніхто про таку ніколи і не чув, але коли угорський чиновник випадково вирішив перевірити вантаж, виявилося, що везуть до Сполучених Штатів 300 українських ракет типу земля-повітря та 100 пускових установок.
Як побоюються американські спецслужби, ці мобільні та легкі ракети могли використовувати терористи для того, щоб збивати літаки неподалік американських летовищ. 300 невідправлених ракет, бо їх таки зупинили, не зробили такого шуму, як одна, доставлена минулого тижня із Росії до США британським покупцем, але стояла за невдалим продажем набагато значніша фігура в сфері торгівлі зброєю – москвич Віктор Боут. Він, на думку американських експертів, найбільший торговець зброєю не лише на колишніх радянських теренах, але і у світі.
Поза Росією на території колишнього Радянського Союзу найбільші арсенали зброї були в Україні. Свою ядерну зброю Україна передала Росії у 1992 році, а от залишків звичайних озброєнь, за підрахунками експертів, було стільки, що їх би вистачило на озброєння мільйонної армії. Між 1992 та 1998 роком, за повідомленнями, на які посилається американський журналіст, з України «зникло» зброї на фантастичну суму – 32 мільярди доларів – це майже стільки, скільки ціла економіка країни виробляє за рік та у 6 разів більше, ніж закордонні інвестиції в Україну від часу незалежності. Українські політики використовували не лише наявну зброю, вони ще і виробляли зброю на заводах, що залишилися від Радянського Союзу і продавали її всім, хто міг її купити, говорить Джонатан Вінер, американський фахівець з міжнародної злочинності у попередній президентській адміністрації.
Покупці приїжджали з усього світу – Іран, Ірак, Ємен, Сомалі, Пакистан, а через Пакистан, можливо, і Північна Корея, навіть афганські таліби, та можливо, їхні соратники з “Аль Каїди”, розповідає Джонатан Вінер. Всюди, де продавав зброю Радянський Союз у 80-х, потім посіла його місце Україна. Американський експерт характеризує її як унікальне місце для нелегальної закупівлі зброї: «концентрація влади у руках кількох впливових осіб, жодного нагляду, жодної незалежної судової системи, величезний прозорий кордон і велетенський потенціал зброї», яку власні ж літаки можуть доставити, куди потрібно. «Україна – це епіцентр світових негараздів. Вона гірша від Пакистану», - вважає американський експерт.
На підтвердження цих слів журналіст з “New York Times Magazine” розповів історію про санкцію президента Леоніда Кучми на продаж зброї до Іраку. Про майора Мельниченка, що зробив запис цієї розмови, говорять, що він працював і на КДБ і на ЦРУ, і може навіть самостійно, але як би там не було, запис американські експерти визнали автентичним.
