Дніпропетровськ, 2 жовтня 2003 - У селі Микільському-на-Дніпрі Дніпропетровської області, що розташоване у козацькому краї серед розораних скіфських могил над затопленим дніпровським порогом Ненаситець, де у давнину загинув князь Святослав, відбулася малопомітна і незначна за своїм масштабом подія, яка, одначе, яскраво характеризує релігійні стосунки на Придніпров''ї.
У Микільське, свого часу виморене голодоморами, прибули переселенці з Росії, пізніше з Дніпропетровська та довколишніх сіл. У селі залишилося єдине козацьке прізвище, яке носить голова сільради , Загубигорілка. Сільська церква тут була зруйнована ще у 1962-му, і з того часу до початку дев''яностих у селі не було ані церкви, ані священика, ані парафії.
На початку 90-х у селі була створена парафія Української автокефальної церкви, з''явився священик, котрий відправляє служби у пристосованому приміщенні. До парафії УАПЦ примкнуло корінне населення села. Російськомовна частина ставилася до відновленої церкви з певним відчуженням, але без ворожості. До села завітали і проповідники- євангелісти, внаслідок чого частина жителів увійшла до протестантської парафії.
Днями у Микільському з''явилися оголошення про те, що 2 жовтня ієромонах Ілія Лук''яненко і священики церкви Московського патріархату привезуть до села чудотворну ікону Святого Миколая, яка оновилася у селі Військовому, що біля Микільського, та що жителі матимуть змогу біля тої ікони помолитися і водночас взяти участь у бесіді про відновлення у селі церкви Святого Миколая. Взагалі церкви Святого Миколая у селі не було, а та, що зруйнована, мала іншу назву. Як з''ясувалося, церкву, від якої зберігся фундамент, відновлювати не планують, а під церкву збираються переобладнати колишній пивбар.
Уранці 2-го жовтня біля приїжджих священиків утворився гурт з п''ятьох - сімох осіб. Парафіяни автокефальної церкви у кількості близько двадцати згуртувалися навколо благочинного отця Дніпропетровсько-Запорізької єпархії УАПЦ Миколи Марчука трохи осторонь. Обидві групи, не мішаючись і не входячи у міжконфесійні контакти, обговорювали своє.
Ієромонах Ілія (до монаства директор приватної фірми) пояснив кореспондентові радіо “Свобода”, що метою його візиту є відновлення у селі єдиноправильної канонічної православної церкви. Не схвалює поділу православної церкви на різні патріархати, до ідеї утворення єдиної православної церкви в Україні ставиться прихильно за умови, якщо, як він каже, розкольники повернуться у лоно церкви, яку він представляє, вітає політичне поєднання України, Росії і Білорусі, інші православні конфесії вважає політизованими. У конфлікти зі священиками інших парафій намагається не вступати. Проте дітей, охрещених священиками інших конфесій, перехрещує і, як кажуть жителі, довіряє своїй жінці носити кадило.
Благочинний отець Микола Марчук висловив сумнів у чудотворності привезеної священиками церкви московського патріархату з сусіднього села ікони та чуді її оновлення. Він вважає, що, так би мовити, конкуренти з''явилися у Микільському з метою розширення сфери впливу церкви, очолюваної Володимиром Сабоданом, та що з тою церквою поширюється вплив московської патріархії, яка має власні, неукраїнські інтереси. Цей процес відбувається усюди на Дніпропетровщині, каже Микола Марчук.
Парафіяни української автокефальної церкви говорять, що у селі вже є церква, вона є українською, зрозумілою для них і іншої їм не треба. Літня жінка з прихильників церкви Московського патріархату сказала кореспондентові Свободи, що вона визнає, за її словами, тільки "руську" церкву. Проте і ті, і другі до права сусідів ходити до обраної ними церкви ставляться толерантно, несхвально ставлячись хіба що до священиків іншої парафії.
Голова сільської ради Микола Загубигорілка каже: "Кожна церква бореться за своє виживання. Відповідно вони шукають місця, чи ринок попиту на віруючих, на духовність, апробуючи людей, і відповідно завойовують своє місце під сонцем. Це моя позиція. Хоча я їх усіх до себе запрошую, зачитую Конституцію України, яка говорить прямо, що держава і церква розмежовані у своїх діях. Відповідно, якщо між ними не буде скандалів, протистоянь, ми не заперечуємо проти існування всіх видів церков".
Подібна конкуренція церков різних патріархатів відбувається усюди на Дніпропетровщині. Фору у цих перегонах за підтримки обласної і подекуди місцевої влади мала церква Московського патріархату, але кількість парафій церкви Київського патріархату зростає швидше. Українська автокефальна православна церква, яка має вплив у придніпровських селах, має меншу кількість парафій. Деякі парафії УПЦКП і Автокефальної церкви пережили розкол внаслідок активних дій церкви Московського патріархату. Процес відновлення церков у населених пунктах області триває і зараз важко сказати, яка з православних церков на Дніпропетровщині матиме більший вплив у майбутньому.
У Микільське, свого часу виморене голодоморами, прибули переселенці з Росії, пізніше з Дніпропетровська та довколишніх сіл. У селі залишилося єдине козацьке прізвище, яке носить голова сільради , Загубигорілка. Сільська церква тут була зруйнована ще у 1962-му, і з того часу до початку дев''яностих у селі не було ані церкви, ані священика, ані парафії.
На початку 90-х у селі була створена парафія Української автокефальної церкви, з''явився священик, котрий відправляє служби у пристосованому приміщенні. До парафії УАПЦ примкнуло корінне населення села. Російськомовна частина ставилася до відновленої церкви з певним відчуженням, але без ворожості. До села завітали і проповідники- євангелісти, внаслідок чого частина жителів увійшла до протестантської парафії.
Днями у Микільському з''явилися оголошення про те, що 2 жовтня ієромонах Ілія Лук''яненко і священики церкви Московського патріархату привезуть до села чудотворну ікону Святого Миколая, яка оновилася у селі Військовому, що біля Микільського, та що жителі матимуть змогу біля тої ікони помолитися і водночас взяти участь у бесіді про відновлення у селі церкви Святого Миколая. Взагалі церкви Святого Миколая у селі не було, а та, що зруйнована, мала іншу назву. Як з''ясувалося, церкву, від якої зберігся фундамент, відновлювати не планують, а під церкву збираються переобладнати колишній пивбар.
Уранці 2-го жовтня біля приїжджих священиків утворився гурт з п''ятьох - сімох осіб. Парафіяни автокефальної церкви у кількості близько двадцати згуртувалися навколо благочинного отця Дніпропетровсько-Запорізької єпархії УАПЦ Миколи Марчука трохи осторонь. Обидві групи, не мішаючись і не входячи у міжконфесійні контакти, обговорювали своє.
Ієромонах Ілія (до монаства директор приватної фірми) пояснив кореспондентові радіо “Свобода”, що метою його візиту є відновлення у селі єдиноправильної канонічної православної церкви. Не схвалює поділу православної церкви на різні патріархати, до ідеї утворення єдиної православної церкви в Україні ставиться прихильно за умови, якщо, як він каже, розкольники повернуться у лоно церкви, яку він представляє, вітає політичне поєднання України, Росії і Білорусі, інші православні конфесії вважає політизованими. У конфлікти зі священиками інших парафій намагається не вступати. Проте дітей, охрещених священиками інших конфесій, перехрещує і, як кажуть жителі, довіряє своїй жінці носити кадило.
Благочинний отець Микола Марчук висловив сумнів у чудотворності привезеної священиками церкви московського патріархату з сусіднього села ікони та чуді її оновлення. Він вважає, що, так би мовити, конкуренти з''явилися у Микільському з метою розширення сфери впливу церкви, очолюваної Володимиром Сабоданом, та що з тою церквою поширюється вплив московської патріархії, яка має власні, неукраїнські інтереси. Цей процес відбувається усюди на Дніпропетровщині, каже Микола Марчук.
Парафіяни української автокефальної церкви говорять, що у селі вже є церква, вона є українською, зрозумілою для них і іншої їм не треба. Літня жінка з прихильників церкви Московського патріархату сказала кореспондентові Свободи, що вона визнає, за її словами, тільки "руську" церкву. Проте і ті, і другі до права сусідів ходити до обраної ними церкви ставляться толерантно, несхвально ставлячись хіба що до священиків іншої парафії.
Голова сільської ради Микола Загубигорілка каже: "Кожна церква бореться за своє виживання. Відповідно вони шукають місця, чи ринок попиту на віруючих, на духовність, апробуючи людей, і відповідно завойовують своє місце під сонцем. Це моя позиція. Хоча я їх усіх до себе запрошую, зачитую Конституцію України, яка говорить прямо, що держава і церква розмежовані у своїх діях. Відповідно, якщо між ними не буде скандалів, протистоянь, ми не заперечуємо проти існування всіх видів церков".
Подібна конкуренція церков різних патріархатів відбувається усюди на Дніпропетровщині. Фору у цих перегонах за підтримки обласної і подекуди місцевої влади мала церква Московського патріархату, але кількість парафій церкви Київського патріархату зростає швидше. Українська автокефальна православна церква, яка має вплив у придніпровських селах, має меншу кількість парафій. Деякі парафії УПЦКП і Автокефальної церкви пережили розкол внаслідок активних дій церкви Московського патріархату. Процес відновлення церков у населених пунктах області триває і зараз важко сказати, яка з православних церков на Дніпропетровщині матиме більший вплив у майбутньому.
