Прага, 28 вересня 2003 року.
Марія Щур
Вітаю Вас, шановні слухачі на хвилях радіо «Свобода». В ефірі «Економічний журнал».
Розпочнемо із п’ятничної (26 вересня) події. Україна може задовольнити потреби як Росії, так і Європейського Союзу щодо транспортування нафти нафтопроводом «Одеса-Броди». Про це заявив у Брюсселі керівник компанії «Укртранснафта» Олександр Тодійчук на зустрічі з представниками Європейської Комісії та європейського бізнесу.
Олександр Тодійчук
Україна сьогодні має не завантажену Придніпровську систему магістральних трубопроводів. Завантаженість її сягає близько 30% . Ви знаєте, декілька років тому Росія обійшла трубопроводом Суходольна - Радіонівська і ми втратили 28 мільйонів нафти на рік. І от, використовуючи цю нафтотранспортну систему, ми маємо можливість додатково до обсягів транспортування на експорт російської і казахстанської нафти добавити такі експортні потужності, починаючи з жовтня цього року до 9 мільйонів тон нафти на рік. Тобто, саме той обсяг, яки й просить у нас сьогодні російські компанії по «Одеса-Броди». В той же час, розпочати транспортування легкої каспійської нафти по нафтопроводу «Одеса-Броди». Тобто, ми задовольняємо потреби на європейському ринку нафти, а з іншого боку, ми отримуємо не різницю цих вантажопотоків, а отримуємо їх суму. Тобто, додаткові обсяги російської нафти і додаткові обсяги каспійської нафти.
Це, на мій погляд, найкраща позиція України у цих ситуаціях і ми робимо все, щоб вона була ухвалена. Якраз таких же позицій дотримується сьогодні і Єврокомісія. Це елемент нової енергетичної стратегії Європейського Союзу.
Марія Щур
Об’єднання з Росією, Білоруссю і Казахстаном у Єдиний економічний простір загрожує Україні не лише з погляду її європейських прагнень, але і з суто економічних міркувань, - вважають західні експерти, які продовжують коментувати створення ЄЕП. На їхню думку, об’єднавши свої ринки та зменшивши зовнішню конкуренцію, ці країни ще більше підірвуть конкурентоспроможність своєї продукції. Нагадаємо, що саме економічною вигодою та розширенням ринку для української продукції офіційний Київ пояснює участь України у цьому суперечливому проекті.
Представники влади, які є прихильниками економічного союзу з Росією, Казахстаном та Білоруссю, наголошують, що цей союз потрібний саме задля поштовху української економіки, він є необхідною передумовою зростання рівня життя українців. Тільки пройшовши цей підготовчий етап, Україна буде готова до вступу до Європейського Союзу, -заявив в інтерв’ю радіо “Свобода” представник провладних сил у парламенті Микола Гапочка.
Микола Гапочка
Тільки в єдиному економічному просторі, який був відпрацьований роками у нашому суспільстві, є можливість позбавитися і енергетичної залежності, і отримати понад 200- мільйонний ринок споживачів. Це дає нам уже завтра можливість працювати, давати людям роботу, збільшувати заробітну плату і готуватися до входу до Євросоюзу, який прийде через 10 років.
Марія Щур
Проте західні оглядачі скептично ставляться до аргументів українського політика. Аналітик з європейського відділення американської дослідницької компанії RAND Стефан де Спіхеляйре говорить, що ідея об’єднання виробничих потужностей країн, які не можуть конкурувати з рештою світу, але між собою мали б великий споживчий ринок, звучить дуже спокусливо. Однак ця спокуса приховує пастку.
Стефан де Спіхеляйре
Завжди є думка, «зробімо це на якийсь час, поки ми збагатіємо і зможемо конкурувати на світовому ринку». Але насправді ці сепаратні угоди призводять до ще більшого падіння конкурентоспроможності.
Марія Щур
Стефан де Спіхеляйре пояснює, що зменшення торговельних бар’єрів у відновленому радянському економічному просторі, де досі існують державні субсидії на енергоносії та транспорт, означатимуть, що ці країни стануть ще більш залежними одна від одної і ще менш конкурентоспроможними на світовому ринку.
Деякі українські політики, які наполягають на ближчих відносинах з Росією, звертають увагу на те, що у цій країні працює близько 2 мільйонів громадян України і створення спільного економічного простору, що передбачає вільне пересування людей, полегшило б їхню ситуацію. Але західні експерти наголошують, що російські реалії у цьому сенсі далекі від ідеалу навіть щодо власних громадян.
Стефан де Спіхеляйре
Росія досі залишається таким собі магнітом, особливо окремі частини Росії, але саме вони і намагаються зачинити двері для ґастарбайтерів з інших країн СНД. Ця угода лише посилить цю тенденцію.
Марія Щур
Оглядачі нагадують, що найпривабливіший з усіх російських реґіонів – Москва - практично закритий і для самих росіян, не кажучи уже про іноземців.
На думку іншого оглядача, Алекса Ватанки, редактора британського аналітичного видання Jane''s Sentinel, присвяченого проблемам Росії та СНД, від створення спільного економічного простору з усіх чотирьох країн найбільше виграє Росія і найбільше програє Україна.
Алекс Ватанка
Росіяни – Путін та його команда – звичайно, хочуть наголосити на економічній необхідності союзу. І якщо подивитися на це реалістично, було б нелогічно, щоб країна, яка прагне економічної експансії, не звертала уваги на своїх найближчих сусідів, тобто СНД.
Але Україна, яка на відміну від Білорусі, багато вклала у свою інтеграцію з Європейським Союзом та НАТО, тепер ризикує втратити ці інвестиції. Згадаймо, що Україна була першою країною з країн-учасниць СНД, яка підписала договір про «Партнерство задля миру» з НАТО і єдина, яка лобіювала ближчу співпрацю з Європейським Союзом.
Марія Щур
Західні експерти, яких ви щойно почули, вважають, що угоди про Єдиний економічний простір ще не скоро будуть ратифіковані національними парламентами чотирьох країн. Проте Україна і тут може здивувати спостерігачів. Розповідає наш київський кореспондент Віктор Міняйло.
Віктор Міняйло
Верховна Рада України ратифікує угоду щодо Єдиного економічного простору до кінця цього року, - повідомив на своїй прес-конференції перший віце-прем‘єр-міністр України, міністр фінансів Микола Азаров,
А міністр економіки і європейської інтеграції Валерій Хорошковський своєї думки про ЄЕП не змінив.
Валерій Хорошковський
Коли ухвалено рішення, то ми маємо звичайно дивитися вже на ті можливості, які виходять з цього документу. Відверто, якщо подивитися на цей документ після того, як будуть зроблені зміни, або умовно кажучи, якщо ми братимемо участь саме в тих рівнях інтеграції, які не суперечать Конституції України, то все ж таки ми вийдемо на максимальний рівень інтеграції зони вільної торгівлі. Якщо це залишиться на такому рівні - нас це влаштовує. Інша справа, що це може не влаштовувати наших інших партнерів, але це вже подальший процес переговорів.
Віктор Міняйло
А ось як Валерій Хорошковський прокоментував думку, що угода про ЄЕП заохотить російський інвесторів і налякає європейських:
Валерій Хорошковський
Я впевнений, що питання економічного розвитку України і питання інвестицій на сьогоднішній день - це тотожні питання. Тому я не думаю, що цей документ є стимулюючим для російських компаній, тому що російський бізнес достатньо представлений в Україні. Він прекрасно розуміє ті відносини і можливості по веденню бізнесу, який є і, власне, це на сьогоднішній день нічого не змінить. Що стосується іноземних інвесторів, так, такі побоювання були.
Віктор Міняйло
А напередодні прес-конференції міністра Хорошковського подібний захід провели керівники російського інвестиційного банку «ТРАСТ». Отож, я й поцікавився у директора українського представництва банку Бориса Соболєва, як приєднання до ЄЕП вплине на інвестиційний клімат в Україні?
Борис Соболєв
Ніяк. Підписано 430 угод - двосторонніх, багатосторонніх. Немає бажання їх виконувати. Ви розумієте, якщо зробити зараз селективний аналіз того, що підписано, Ви побачите, що підписано багато більше, ніж накреслено у цьому ЄЕП: і елементи митного союзу, і зони вільної торгівлі, і так далі. Та бажання немає їх виконувати, тому що зараз економіки національні зароджуються, вони тільки починають на ноги ставати. І зараз сказати, що давайте розкриємося? Хто, Росія буде своїм підвищувати ціни на нафту і газ чи нас допустять до 23 доларів за тисячу кубів газу? Ну, це нонсенс.
Віктор Міняйло
А тепер трохи статистики. Україна в 7 разів відстає від Росії за кількістю інвестицій на одного мешканця і в 40 разів - від Польщі.
Марія Щур
На Росію припадає менше п’ятої частини українського експорту. Протягом останніх 10 років значення цієї країни для українських експортерів постійно зменшується. Тим часом помітно пожвавилися за останні п''ять років торговельно-економічні зв''язки між Німеччиною та Україною. Такі дані у вівторок у Вісбадені оприлюднило федеральне статистичне відомство Німеччини. Повідомляє Надія Кандиба.
Надія Кандиба
Зацікавленість Україною з боку Німеччини помітно зростає. Про це свідчить хоча б той факт, що Федеральне статистичне відомство вирішило цього разу виділити Україну із загального списку торговельно-економічних партнерів Німеччини і окремо оприлюднило дані про ділову активність двох країн. Проаналізувавши економічні зв’язки між Україною та Німеччиною, експерти повідомили, що за час між 1997 та 2002 роками загальний обсяг зовнішньої торгівлі між двома країнами зріс більше, ніж на 50 % і сягнув трьох мільярдів євро. Щоправда, вивіз товарів з Німеччини до України зростав значно швидше, ніж навпаки. Таким чином німецький експорт до України за звітний період збільшився на 66%, у той час як обсяг ввозу українських товарів до Німеччини зріс тільки на 30 %. Варто зазначити, що у першій половині цього року спостерігалося навіть певне скорочення українського імпорту до Німеччини. Незважаючи на те, що, починаючи від 1997 року, торговельний баланс з Німеччиною для України практично весь час був негативним, заспокоює той факт, що торік понад 20 % експорту з Німеччини до України склала продукція машинобудування, а не товари широкого вжитку. На думку аналітиків, цей показник свідчить, що в Україні спостерігається економічне піднесення і знову розвивається виробництво, яке потребує сучасних виробничих засобів. З України ж до Німеччини завозять переважно одяг, а також продукцію металургії. Додам, що чимало німецьких текстильних фірм вже встигли відкрити для себе Україну з її дешевою робочою силою, де можна налагодити вигідне виробництво.
Марія Щур
Білорусь поглиблює економічні зв’язки із країнами, що мають репутацію, таких, що підтримують тероризм. Днями Іран пообіцяв інвестувати в білоруську економіку півмільярда доларів. Також повідомлення про те, що Білорусь отримуватиме російський газ за вищими цінами, призвело до того, що Мінськ почав розшукувати інвесторів на Близькому Сході. Білорусь розраховує на лівійський кредит сумою 120 мільйонів євро, який серед іншого, може посприяти ліквідації боргів Мінська за російський газ.
З білоруської столиці розповідає Юрій Свірко.
Юрій Свірко
Цієї п’ятниці 26 вересня в Мінську закінчилася іранська національна виставка, на відкриття якої приїхав міністр торгівлі Ірану Мохамад Шаріатмадарі. Він заявив, що Тегеран готовий інвестувати 500 мільйонів доларів у спільні з Білоруссю проекти. У місті Бресті, на кордоні з Польщею, тобто з НАТО, іранці створять 14-поверховий торговельний дім. А в Мінську іранська компанія “Кейсон” теж будуватиме торговельний центр – під білоруським майданом Незалежності. Міській адміністрації столиці не вистачає грошей на це підземне місто – у побудованих переходах досі стоять пустими вітрини майбутніх крамниць. Інвестиції з Ірану виглядають рятуванням цього проекту, особливо на тлі фінансових труднощів, що їх зазнає Мінськ з причини підвищення цін російського газу. “Газпром” запропонував Білорусі платити 80 доларів за тисячу кубометрів газу, а раніше ціна складала лише 30 доларів.
Білоруська влада шукає гроші, де може. Як повідомило агентство “Інтерфакс”, на повернення боргів “Газпрому” можуть направити лівійський кредит, про який тепер ведуть переговори Мінськ і Триполі. Арабський зовнішній банк у Лівії планує видати Білорусі кредит на суму 120 мільйонів євро терміном на 5 років, під 3,5% щороку. Очікують, що всю суму перерахують до Мінська відразу. За офіційними повідомленнями, ці гроші підуть на фінансування державних видатків Білорусі.
Говорить речник білоруського МЗС Андрій Савіних:
Питання надання Лівією кредиту Республіці Білорусь обговорюватимуться на засіданні білорусько-лівійської комісії з торговельно-економічного співробітництва – умови видачі кредиту узгоджуватимуться з лівійською стороною. Очікуємо, що воно в будь-якому випадку відбудеться до кінця осені.
Юрій Свірко
Засідання спільної комісії готує також Народне бюро Лівії в Білорусі – так офіційно називається лівійське посольство у Мінську. Там заявили, що конкретну мету використання кредиту визначатиме білоруський уряд.
У Мінську часто бувають офіційні лівійські делегації високого рівню, хоча вже анонсований візит лідера Лівії Муамара Кадафі так і не відбувся. Цього року обіцяли й державний візит до Білорусі президента Ірану Мохаммада Хаттамі, але тепер про це вже мовчать і Мінськ, і Тегеран.
Окрім таких проблемних країн, як Іран і Лівія, Білорусь розвиває співробітництво із Суданом. Цього тижня в Мінську перебував суданський посол у Москві Ібрагім аль-Каббаші, який зустрівся з білоруськими міністрами закордонних справ і торгівлі. Посол Судану відвідав мінські тракторний і автомобільний заводи, інтерес до яких мають також і Лівія, і Іран. У Мінську кажуть навіть про своєрідну конкуренцію між країнами під санкціями – хто краще може дружити з Аляксандром Лукашенкою.
Але сам президент Білорусі хоче дружити з Москвою. Хоча президент Росії Володимир Путін до Кремля Лукашенку кілька місяців не пускає, білоруський президент наступного понеділка планує їхати до московського мера Юрія Лужкова. Аляксандр Лукашенка збирається як капітан команди взяти участь у хокейному матчі проти уряду міста Москви – щоправда, там капітаном буде префект центрального округу столиці Росії. Як жартують у Білорусі, раніше Лукашенка розвивав співробіництво з регіонами Росії, а тепер з регіонами Москви.
Марія Щур
На відміну від керівництва України дедалі більше звичайних українців намагаються нав’язати ділові стосунки не з Росією та її регіонами, а із Заходом - Європою та США. Але щоб зробити це потрібно знати англійську - мову міжнародного бізнесу. Що робити, коли її не знаєш? «Вивчити», - говорить Наталя Косенко, яка перетворила мову бізнесу на власний бізнес.
У рубриці «Своя справа» моя київська колега Ірина Біла представляє власницю фірми «Менеджер», яка однією з перших організувала у Києві власну школу іноземних мов. І навчає там не лише мовам, але і правилам поведінки ділових людей, що може бути не менш важливо у спілкуванні зі західними партнерами.
Ірина Біла
13 років тому група викладачів мовних вузів та спецшкіл Києва, на чолі з Наталею Косенко, вирішила створити мовний центр, який би влаштував, передусім, ділову еліту столиці, а не емігрантів. Адже в ті часи дуже поширеним і прибутковим було навчати охочих виїхати за кордон на постійне місце проживання, передусім, в Америку та Ізраїль. Що було не надто складно, оскільки навчали їх за стандартними програмами з одним підручником, без жодних індивідуальних підходів. Натомість, вчитель-філолог Наталя Косенко зі своїми колегами вирішили розробити власну методику та нові програми з вивчення англійської мови. А також удосконалити кілька методичних посібників. Втім, процес удосконалення триває й досі. Говорить Директор спеціалізованої мовної фірми, що отримала назву “Менеджер” Наталя Косенко.
Наталя Косенко
Для того, щоб діловий киянин міг використовувати цю мову на міжнародному рівні і брати участь у ділових переговорах, ділових контактах, в ділових поїздках потрібно було розробити такий комплекс і ми цим займаємося вже 13 років. Чесно кажучи, це велика праця. Але наш штат викладачів складається вже майже на 80% з постійних працівників, які залишили університет, спецшколи. Вони у нас мають можливість займатися, віддавати себе у нашій справі.
Ірина Біла
Якщо на початку діяльності кількість тих, хто навчався, становила близько 200 осіб, то нині ця цифра збільшилася до 600, що дорівнює кількості учнів у звичайній загальноосвітній школі. Відповідно зросла і чисельність викладачів. Сьогодні штат фірми становить 40 вчителів. Загалом же за весь час діяльності у фірмі «Менеджер» опанували іноземні мови понад 10 тисяч слухачів. В процесі навчання педагогами активно використовуються тексти, що дають поради, як стати успішним підприємцем, яскравою діловою особистістю. Не оминається і діловий етикет. При цьому викладачі своїм прикладом повинні бути взірцем для слухачів. Це є однією з умов підписання контракту з вчителями. Продовжує Наталя Косенко.
Наталя Косенко
За контрактом з нашими викладачами, ділові костюми і макіяж для вчителя - це обов’язково. Тому що, якщо вчитель доносить до аудиторії, якою має бути успішна яскрава особистість ділова, то він повинен бути взірцем сам. Це і хороші манери, і вишукана мова і гарно поставлений голос і те, що вони профі, що у них «аксент, ленгвідж» - це просто вже саме собою мається на увазі.
Ірина Біла Загалом же, на думку пані Косенко, нині час несподіваних можливостей. Тому той, хто нехтує вивченням іноземних мов, зокрема, англійської, і вважає, що при необхідності завжди зможе швидко її вивчити, може колись втратити свій шанс здійснити успішну ділову кар’єру. А таких шансів, як відомо, на долю людини випадає не так вже й багато.
Марія Щур
І на закінчення, як завжди у цій програмі – рубрика «Українські підприємці в історії».
Як нині, так і у давніші часи українські підприємці рідко підходили до своєї справи з точки зору національних інтересів. Герой нашої сьогоднішньої розповіді, генеральний суддя Василь Кочубей уславився насамперед своїм доносом на гетьмана Івана Мазепу.
Але він був ще і одним з найзаможніших землевласників та підприємців Гетьманщини, провідним виробником заліза, скла, поташу. А тому в українській історії він залишиться не лише зрадником Мазепи, але і політиком, підприємцем, адміністратором, воєначальником та меценатом. Василя Кочубея представляє ведучий рубрики Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Один з найбагатших родів Гетьманщини, Кочубеї домоглися російського дворянства, графського і князівського титулів. Разом з Безбородьками і Ґалаґанами вони відомі насамперед своєю відданою службою Російській імперії.
Засновником роду Кочубеїв був кримський татарин Кучук-бей, який у першій половині ХVII століття прийняв хрещення під іменем Андрія. Його онук Василь виконував дипломатичні доручення гетьмана Петра Дорошенка, згодом брав участь у змові Івана Мазепи проти гетьмана Івана Самойловича. Ставши гетьманом, Мазепа надав генеральному писарю Кочубею кілька маєтків, зокрема – Диканьку і довірив йому відання господарськими справами Гетьманщини.
Невдовзі Кочубей зосередив у своїх руках величезні маєтності у Полтавському, Ніжинському та Стародубському полках. Він будує там ґуральні, гути (тобто, заводи з виробництва скла), млини, буди (тобто, підприємства з вироблення поташу), видобуває руду і переробляє її на залізо. 1694 року Мазепа своїм універсалом надав Кочубеєві право «к потребі і вигоді господарской в уїзді Новгородском, на річці Улиці, к границам Трубецким, на заняттє хутора для доволности дров». Гетьман дозволив Кочубеєві «тот хутор осадою людей устроїти, яко того будет витягати потреба».
1699 року Кочубей став генеральним суддею, тричі призначався Мазепою наказним гетьманом і фактично був другою особою у Гетьманщині. Чутки про його збагачення не тільки за рахунок підприємництва, а і коштом державної скарбниці змусили Кочубея виправдовуватися: він, мовляв, «волов гона до Ґданска не отправлялем і горілок так достатньо не робилем, аби разом тридцять або пятдесят куф (тобто, бочок) продати».
За звичаями того часу, Кочубей був і добродійником, зокрема, 1707 року власним коштом перебудував у Києві Трьохсвятительську церкву.
Кочубея пов’язували з Мазепою ще і свояцькі відносини: небіж гетьмана Іван Обидовський був одружений з дочкою генерального судді, а молодша донька Кочубея Мотря стала хрещеницею Мазепи. Проте роман між Мотрею і гетьманом перетворив Кочубея на Мазепиного ворога. Відтак, дізнавшись про переговори Мазепи з польським та шведським королями, Кочубей послав на гетьмана донос московському царю Петру Першому. Після страти Кочубея за наказом царя усі його маєтності були конфісковані до військової скарбниці, однак після повстання Мазепи повернуті родині і успадковані сином Кочубея, теж Василем. Згодом він став полтавським полковником і примножив свої земельні володіння за рахунок маєтків мазепинців. Серед численних нащадків Кочубея найвідомішим є Семен – полтавський губернський маршалок, який разом з Іваном Котляревським входив до масонської ложі «Любов до істини».
Марія Щур
Не лише Кочубей - молодший збільшував свої володіння коштом маєтків мазепинців. Ми вже розповідали про Павла Полуботка, який у нагороду за вірність царю отримав маєтки Пилипа Орлика. А от про самого гетьмана, а заразом і підприємця Пилипа Орлика слухайте у нашій наступній передачі у рубриці «Українські підприємці в історії».
Ви слухали передачу «Економічний журнал». На все добре! Говорить радіо «Свобода».
Марія Щур
Вітаю Вас, шановні слухачі на хвилях радіо «Свобода». В ефірі «Економічний журнал».
Розпочнемо із п’ятничної (26 вересня) події. Україна може задовольнити потреби як Росії, так і Європейського Союзу щодо транспортування нафти нафтопроводом «Одеса-Броди». Про це заявив у Брюсселі керівник компанії «Укртранснафта» Олександр Тодійчук на зустрічі з представниками Європейської Комісії та європейського бізнесу.
Олександр Тодійчук
Україна сьогодні має не завантажену Придніпровську систему магістральних трубопроводів. Завантаженість її сягає близько 30% . Ви знаєте, декілька років тому Росія обійшла трубопроводом Суходольна - Радіонівська і ми втратили 28 мільйонів нафти на рік. І от, використовуючи цю нафтотранспортну систему, ми маємо можливість додатково до обсягів транспортування на експорт російської і казахстанської нафти добавити такі експортні потужності, починаючи з жовтня цього року до 9 мільйонів тон нафти на рік. Тобто, саме той обсяг, яки й просить у нас сьогодні російські компанії по «Одеса-Броди». В той же час, розпочати транспортування легкої каспійської нафти по нафтопроводу «Одеса-Броди». Тобто, ми задовольняємо потреби на європейському ринку нафти, а з іншого боку, ми отримуємо не різницю цих вантажопотоків, а отримуємо їх суму. Тобто, додаткові обсяги російської нафти і додаткові обсяги каспійської нафти.
Це, на мій погляд, найкраща позиція України у цих ситуаціях і ми робимо все, щоб вона була ухвалена. Якраз таких же позицій дотримується сьогодні і Єврокомісія. Це елемент нової енергетичної стратегії Європейського Союзу.
Марія Щур
Об’єднання з Росією, Білоруссю і Казахстаном у Єдиний економічний простір загрожує Україні не лише з погляду її європейських прагнень, але і з суто економічних міркувань, - вважають західні експерти, які продовжують коментувати створення ЄЕП. На їхню думку, об’єднавши свої ринки та зменшивши зовнішню конкуренцію, ці країни ще більше підірвуть конкурентоспроможність своєї продукції. Нагадаємо, що саме економічною вигодою та розширенням ринку для української продукції офіційний Київ пояснює участь України у цьому суперечливому проекті.
Представники влади, які є прихильниками економічного союзу з Росією, Казахстаном та Білоруссю, наголошують, що цей союз потрібний саме задля поштовху української економіки, він є необхідною передумовою зростання рівня життя українців. Тільки пройшовши цей підготовчий етап, Україна буде готова до вступу до Європейського Союзу, -заявив в інтерв’ю радіо “Свобода” представник провладних сил у парламенті Микола Гапочка.
Микола Гапочка
Тільки в єдиному економічному просторі, який був відпрацьований роками у нашому суспільстві, є можливість позбавитися і енергетичної залежності, і отримати понад 200- мільйонний ринок споживачів. Це дає нам уже завтра можливість працювати, давати людям роботу, збільшувати заробітну плату і готуватися до входу до Євросоюзу, який прийде через 10 років.
Марія Щур
Проте західні оглядачі скептично ставляться до аргументів українського політика. Аналітик з європейського відділення американської дослідницької компанії RAND Стефан де Спіхеляйре говорить, що ідея об’єднання виробничих потужностей країн, які не можуть конкурувати з рештою світу, але між собою мали б великий споживчий ринок, звучить дуже спокусливо. Однак ця спокуса приховує пастку.
Стефан де Спіхеляйре
Завжди є думка, «зробімо це на якийсь час, поки ми збагатіємо і зможемо конкурувати на світовому ринку». Але насправді ці сепаратні угоди призводять до ще більшого падіння конкурентоспроможності.
Марія Щур
Стефан де Спіхеляйре пояснює, що зменшення торговельних бар’єрів у відновленому радянському економічному просторі, де досі існують державні субсидії на енергоносії та транспорт, означатимуть, що ці країни стануть ще більш залежними одна від одної і ще менш конкурентоспроможними на світовому ринку.
Деякі українські політики, які наполягають на ближчих відносинах з Росією, звертають увагу на те, що у цій країні працює близько 2 мільйонів громадян України і створення спільного економічного простору, що передбачає вільне пересування людей, полегшило б їхню ситуацію. Але західні експерти наголошують, що російські реалії у цьому сенсі далекі від ідеалу навіть щодо власних громадян.
Стефан де Спіхеляйре
Росія досі залишається таким собі магнітом, особливо окремі частини Росії, але саме вони і намагаються зачинити двері для ґастарбайтерів з інших країн СНД. Ця угода лише посилить цю тенденцію.
Марія Щур
Оглядачі нагадують, що найпривабливіший з усіх російських реґіонів – Москва - практично закритий і для самих росіян, не кажучи уже про іноземців.
На думку іншого оглядача, Алекса Ватанки, редактора британського аналітичного видання Jane''s Sentinel, присвяченого проблемам Росії та СНД, від створення спільного економічного простору з усіх чотирьох країн найбільше виграє Росія і найбільше програє Україна.
Алекс Ватанка
Росіяни – Путін та його команда – звичайно, хочуть наголосити на економічній необхідності союзу. І якщо подивитися на це реалістично, було б нелогічно, щоб країна, яка прагне економічної експансії, не звертала уваги на своїх найближчих сусідів, тобто СНД.
Але Україна, яка на відміну від Білорусі, багато вклала у свою інтеграцію з Європейським Союзом та НАТО, тепер ризикує втратити ці інвестиції. Згадаймо, що Україна була першою країною з країн-учасниць СНД, яка підписала договір про «Партнерство задля миру» з НАТО і єдина, яка лобіювала ближчу співпрацю з Європейським Союзом.
Марія Щур
Західні експерти, яких ви щойно почули, вважають, що угоди про Єдиний економічний простір ще не скоро будуть ратифіковані національними парламентами чотирьох країн. Проте Україна і тут може здивувати спостерігачів. Розповідає наш київський кореспондент Віктор Міняйло.
Віктор Міняйло
Верховна Рада України ратифікує угоду щодо Єдиного економічного простору до кінця цього року, - повідомив на своїй прес-конференції перший віце-прем‘єр-міністр України, міністр фінансів Микола Азаров,
А міністр економіки і європейської інтеграції Валерій Хорошковський своєї думки про ЄЕП не змінив.
Валерій Хорошковський
Коли ухвалено рішення, то ми маємо звичайно дивитися вже на ті можливості, які виходять з цього документу. Відверто, якщо подивитися на цей документ після того, як будуть зроблені зміни, або умовно кажучи, якщо ми братимемо участь саме в тих рівнях інтеграції, які не суперечать Конституції України, то все ж таки ми вийдемо на максимальний рівень інтеграції зони вільної торгівлі. Якщо це залишиться на такому рівні - нас це влаштовує. Інша справа, що це може не влаштовувати наших інших партнерів, але це вже подальший процес переговорів.
Віктор Міняйло
А ось як Валерій Хорошковський прокоментував думку, що угода про ЄЕП заохотить російський інвесторів і налякає європейських:
Валерій Хорошковський
Я впевнений, що питання економічного розвитку України і питання інвестицій на сьогоднішній день - це тотожні питання. Тому я не думаю, що цей документ є стимулюючим для російських компаній, тому що російський бізнес достатньо представлений в Україні. Він прекрасно розуміє ті відносини і можливості по веденню бізнесу, який є і, власне, це на сьогоднішній день нічого не змінить. Що стосується іноземних інвесторів, так, такі побоювання були.
Віктор Міняйло
А напередодні прес-конференції міністра Хорошковського подібний захід провели керівники російського інвестиційного банку «ТРАСТ». Отож, я й поцікавився у директора українського представництва банку Бориса Соболєва, як приєднання до ЄЕП вплине на інвестиційний клімат в Україні?
Борис Соболєв
Ніяк. Підписано 430 угод - двосторонніх, багатосторонніх. Немає бажання їх виконувати. Ви розумієте, якщо зробити зараз селективний аналіз того, що підписано, Ви побачите, що підписано багато більше, ніж накреслено у цьому ЄЕП: і елементи митного союзу, і зони вільної торгівлі, і так далі. Та бажання немає їх виконувати, тому що зараз економіки національні зароджуються, вони тільки починають на ноги ставати. І зараз сказати, що давайте розкриємося? Хто, Росія буде своїм підвищувати ціни на нафту і газ чи нас допустять до 23 доларів за тисячу кубів газу? Ну, це нонсенс.
Віктор Міняйло
А тепер трохи статистики. Україна в 7 разів відстає від Росії за кількістю інвестицій на одного мешканця і в 40 разів - від Польщі.
Марія Щур
На Росію припадає менше п’ятої частини українського експорту. Протягом останніх 10 років значення цієї країни для українських експортерів постійно зменшується. Тим часом помітно пожвавилися за останні п''ять років торговельно-економічні зв''язки між Німеччиною та Україною. Такі дані у вівторок у Вісбадені оприлюднило федеральне статистичне відомство Німеччини. Повідомляє Надія Кандиба.
Надія Кандиба
Зацікавленість Україною з боку Німеччини помітно зростає. Про це свідчить хоча б той факт, що Федеральне статистичне відомство вирішило цього разу виділити Україну із загального списку торговельно-економічних партнерів Німеччини і окремо оприлюднило дані про ділову активність двох країн. Проаналізувавши економічні зв’язки між Україною та Німеччиною, експерти повідомили, що за час між 1997 та 2002 роками загальний обсяг зовнішньої торгівлі між двома країнами зріс більше, ніж на 50 % і сягнув трьох мільярдів євро. Щоправда, вивіз товарів з Німеччини до України зростав значно швидше, ніж навпаки. Таким чином німецький експорт до України за звітний період збільшився на 66%, у той час як обсяг ввозу українських товарів до Німеччини зріс тільки на 30 %. Варто зазначити, що у першій половині цього року спостерігалося навіть певне скорочення українського імпорту до Німеччини. Незважаючи на те, що, починаючи від 1997 року, торговельний баланс з Німеччиною для України практично весь час був негативним, заспокоює той факт, що торік понад 20 % експорту з Німеччини до України склала продукція машинобудування, а не товари широкого вжитку. На думку аналітиків, цей показник свідчить, що в Україні спостерігається економічне піднесення і знову розвивається виробництво, яке потребує сучасних виробничих засобів. З України ж до Німеччини завозять переважно одяг, а також продукцію металургії. Додам, що чимало німецьких текстильних фірм вже встигли відкрити для себе Україну з її дешевою робочою силою, де можна налагодити вигідне виробництво.
Марія Щур
Білорусь поглиблює економічні зв’язки із країнами, що мають репутацію, таких, що підтримують тероризм. Днями Іран пообіцяв інвестувати в білоруську економіку півмільярда доларів. Також повідомлення про те, що Білорусь отримуватиме російський газ за вищими цінами, призвело до того, що Мінськ почав розшукувати інвесторів на Близькому Сході. Білорусь розраховує на лівійський кредит сумою 120 мільйонів євро, який серед іншого, може посприяти ліквідації боргів Мінська за російський газ.
З білоруської столиці розповідає Юрій Свірко.
Юрій Свірко
Цієї п’ятниці 26 вересня в Мінську закінчилася іранська національна виставка, на відкриття якої приїхав міністр торгівлі Ірану Мохамад Шаріатмадарі. Він заявив, що Тегеран готовий інвестувати 500 мільйонів доларів у спільні з Білоруссю проекти. У місті Бресті, на кордоні з Польщею, тобто з НАТО, іранці створять 14-поверховий торговельний дім. А в Мінську іранська компанія “Кейсон” теж будуватиме торговельний центр – під білоруським майданом Незалежності. Міській адміністрації столиці не вистачає грошей на це підземне місто – у побудованих переходах досі стоять пустими вітрини майбутніх крамниць. Інвестиції з Ірану виглядають рятуванням цього проекту, особливо на тлі фінансових труднощів, що їх зазнає Мінськ з причини підвищення цін російського газу. “Газпром” запропонував Білорусі платити 80 доларів за тисячу кубометрів газу, а раніше ціна складала лише 30 доларів.
Білоруська влада шукає гроші, де може. Як повідомило агентство “Інтерфакс”, на повернення боргів “Газпрому” можуть направити лівійський кредит, про який тепер ведуть переговори Мінськ і Триполі. Арабський зовнішній банк у Лівії планує видати Білорусі кредит на суму 120 мільйонів євро терміном на 5 років, під 3,5% щороку. Очікують, що всю суму перерахують до Мінська відразу. За офіційними повідомленнями, ці гроші підуть на фінансування державних видатків Білорусі.
Говорить речник білоруського МЗС Андрій Савіних:
Питання надання Лівією кредиту Республіці Білорусь обговорюватимуться на засіданні білорусько-лівійської комісії з торговельно-економічного співробітництва – умови видачі кредиту узгоджуватимуться з лівійською стороною. Очікуємо, що воно в будь-якому випадку відбудеться до кінця осені.
Юрій Свірко
Засідання спільної комісії готує також Народне бюро Лівії в Білорусі – так офіційно називається лівійське посольство у Мінську. Там заявили, що конкретну мету використання кредиту визначатиме білоруський уряд.
У Мінську часто бувають офіційні лівійські делегації високого рівню, хоча вже анонсований візит лідера Лівії Муамара Кадафі так і не відбувся. Цього року обіцяли й державний візит до Білорусі президента Ірану Мохаммада Хаттамі, але тепер про це вже мовчать і Мінськ, і Тегеран.
Окрім таких проблемних країн, як Іран і Лівія, Білорусь розвиває співробітництво із Суданом. Цього тижня в Мінську перебував суданський посол у Москві Ібрагім аль-Каббаші, який зустрівся з білоруськими міністрами закордонних справ і торгівлі. Посол Судану відвідав мінські тракторний і автомобільний заводи, інтерес до яких мають також і Лівія, і Іран. У Мінську кажуть навіть про своєрідну конкуренцію між країнами під санкціями – хто краще може дружити з Аляксандром Лукашенкою.
Але сам президент Білорусі хоче дружити з Москвою. Хоча президент Росії Володимир Путін до Кремля Лукашенку кілька місяців не пускає, білоруський президент наступного понеділка планує їхати до московського мера Юрія Лужкова. Аляксандр Лукашенка збирається як капітан команди взяти участь у хокейному матчі проти уряду міста Москви – щоправда, там капітаном буде префект центрального округу столиці Росії. Як жартують у Білорусі, раніше Лукашенка розвивав співробіництво з регіонами Росії, а тепер з регіонами Москви.
Марія Щур
На відміну від керівництва України дедалі більше звичайних українців намагаються нав’язати ділові стосунки не з Росією та її регіонами, а із Заходом - Європою та США. Але щоб зробити це потрібно знати англійську - мову міжнародного бізнесу. Що робити, коли її не знаєш? «Вивчити», - говорить Наталя Косенко, яка перетворила мову бізнесу на власний бізнес.
У рубриці «Своя справа» моя київська колега Ірина Біла представляє власницю фірми «Менеджер», яка однією з перших організувала у Києві власну школу іноземних мов. І навчає там не лише мовам, але і правилам поведінки ділових людей, що може бути не менш важливо у спілкуванні зі західними партнерами.
Ірина Біла
13 років тому група викладачів мовних вузів та спецшкіл Києва, на чолі з Наталею Косенко, вирішила створити мовний центр, який би влаштував, передусім, ділову еліту столиці, а не емігрантів. Адже в ті часи дуже поширеним і прибутковим було навчати охочих виїхати за кордон на постійне місце проживання, передусім, в Америку та Ізраїль. Що було не надто складно, оскільки навчали їх за стандартними програмами з одним підручником, без жодних індивідуальних підходів. Натомість, вчитель-філолог Наталя Косенко зі своїми колегами вирішили розробити власну методику та нові програми з вивчення англійської мови. А також удосконалити кілька методичних посібників. Втім, процес удосконалення триває й досі. Говорить Директор спеціалізованої мовної фірми, що отримала назву “Менеджер” Наталя Косенко.
Наталя Косенко
Для того, щоб діловий киянин міг використовувати цю мову на міжнародному рівні і брати участь у ділових переговорах, ділових контактах, в ділових поїздках потрібно було розробити такий комплекс і ми цим займаємося вже 13 років. Чесно кажучи, це велика праця. Але наш штат викладачів складається вже майже на 80% з постійних працівників, які залишили університет, спецшколи. Вони у нас мають можливість займатися, віддавати себе у нашій справі.
Ірина Біла
Якщо на початку діяльності кількість тих, хто навчався, становила близько 200 осіб, то нині ця цифра збільшилася до 600, що дорівнює кількості учнів у звичайній загальноосвітній школі. Відповідно зросла і чисельність викладачів. Сьогодні штат фірми становить 40 вчителів. Загалом же за весь час діяльності у фірмі «Менеджер» опанували іноземні мови понад 10 тисяч слухачів. В процесі навчання педагогами активно використовуються тексти, що дають поради, як стати успішним підприємцем, яскравою діловою особистістю. Не оминається і діловий етикет. При цьому викладачі своїм прикладом повинні бути взірцем для слухачів. Це є однією з умов підписання контракту з вчителями. Продовжує Наталя Косенко.
Наталя Косенко
За контрактом з нашими викладачами, ділові костюми і макіяж для вчителя - це обов’язково. Тому що, якщо вчитель доносить до аудиторії, якою має бути успішна яскрава особистість ділова, то він повинен бути взірцем сам. Це і хороші манери, і вишукана мова і гарно поставлений голос і те, що вони профі, що у них «аксент, ленгвідж» - це просто вже саме собою мається на увазі.
Ірина Біла Загалом же, на думку пані Косенко, нині час несподіваних можливостей. Тому той, хто нехтує вивченням іноземних мов, зокрема, англійської, і вважає, що при необхідності завжди зможе швидко її вивчити, може колись втратити свій шанс здійснити успішну ділову кар’єру. А таких шансів, як відомо, на долю людини випадає не так вже й багато.
Марія Щур
І на закінчення, як завжди у цій програмі – рубрика «Українські підприємці в історії».
Як нині, так і у давніші часи українські підприємці рідко підходили до своєї справи з точки зору національних інтересів. Герой нашої сьогоднішньої розповіді, генеральний суддя Василь Кочубей уславився насамперед своїм доносом на гетьмана Івана Мазепу.
Але він був ще і одним з найзаможніших землевласників та підприємців Гетьманщини, провідним виробником заліза, скла, поташу. А тому в українській історії він залишиться не лише зрадником Мазепи, але і політиком, підприємцем, адміністратором, воєначальником та меценатом. Василя Кочубея представляє ведучий рубрики Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Один з найбагатших родів Гетьманщини, Кочубеї домоглися російського дворянства, графського і князівського титулів. Разом з Безбородьками і Ґалаґанами вони відомі насамперед своєю відданою службою Російській імперії.
Засновником роду Кочубеїв був кримський татарин Кучук-бей, який у першій половині ХVII століття прийняв хрещення під іменем Андрія. Його онук Василь виконував дипломатичні доручення гетьмана Петра Дорошенка, згодом брав участь у змові Івана Мазепи проти гетьмана Івана Самойловича. Ставши гетьманом, Мазепа надав генеральному писарю Кочубею кілька маєтків, зокрема – Диканьку і довірив йому відання господарськими справами Гетьманщини.
Невдовзі Кочубей зосередив у своїх руках величезні маєтності у Полтавському, Ніжинському та Стародубському полках. Він будує там ґуральні, гути (тобто, заводи з виробництва скла), млини, буди (тобто, підприємства з вироблення поташу), видобуває руду і переробляє її на залізо. 1694 року Мазепа своїм універсалом надав Кочубеєві право «к потребі і вигоді господарской в уїзді Новгородском, на річці Улиці, к границам Трубецким, на заняттє хутора для доволности дров». Гетьман дозволив Кочубеєві «тот хутор осадою людей устроїти, яко того будет витягати потреба».
1699 року Кочубей став генеральним суддею, тричі призначався Мазепою наказним гетьманом і фактично був другою особою у Гетьманщині. Чутки про його збагачення не тільки за рахунок підприємництва, а і коштом державної скарбниці змусили Кочубея виправдовуватися: він, мовляв, «волов гона до Ґданска не отправлялем і горілок так достатньо не робилем, аби разом тридцять або пятдесят куф (тобто, бочок) продати».
За звичаями того часу, Кочубей був і добродійником, зокрема, 1707 року власним коштом перебудував у Києві Трьохсвятительську церкву.
Кочубея пов’язували з Мазепою ще і свояцькі відносини: небіж гетьмана Іван Обидовський був одружений з дочкою генерального судді, а молодша донька Кочубея Мотря стала хрещеницею Мазепи. Проте роман між Мотрею і гетьманом перетворив Кочубея на Мазепиного ворога. Відтак, дізнавшись про переговори Мазепи з польським та шведським королями, Кочубей послав на гетьмана донос московському царю Петру Першому. Після страти Кочубея за наказом царя усі його маєтності були конфісковані до військової скарбниці, однак після повстання Мазепи повернуті родині і успадковані сином Кочубея, теж Василем. Згодом він став полтавським полковником і примножив свої земельні володіння за рахунок маєтків мазепинців. Серед численних нащадків Кочубея найвідомішим є Семен – полтавський губернський маршалок, який разом з Іваном Котляревським входив до масонської ложі «Любов до істини».
Марія Щур
Не лише Кочубей - молодший збільшував свої володіння коштом маєтків мазепинців. Ми вже розповідали про Павла Полуботка, який у нагороду за вірність царю отримав маєтки Пилипа Орлика. А от про самого гетьмана, а заразом і підприємця Пилипа Орлика слухайте у нашій наступній передачі у рубриці «Українські підприємці в історії».
Ви слухали передачу «Економічний журнал». На все добре! Говорить радіо «Свобода».
