Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 06:43

“Інтернет-майдан”


Андрій Охрімович “Інтернет-майдан”

Київ, 8 грудня 2003 року.

Андрій Охрімович

Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.

Життя од нежиття відрізняється безконечною розмаїтістю форм, забаганок, мрій, болячок та ілюзій. Ті, кому подібний компот до смаку, мають переконання, що житіє своє проживають більш-менш яскраво, іншим – схід сонця видається важким і понурим. Таких переважно хилить в сон і їх рептильні сновидіння нікому не цікаві.

Тиждень що минув заснути не давав ані тим, ані іншим. То Чубайс приїде зі своїми версіями лібералізації Всесвіту. Через приватизацію українських енергосистем, зрозуміло. То Віталій Кличко затовче Кірка Джонсона під канати, доводячи тим самим занепадницьку вкраїнську ментальність до струсу мізків.

Грузію, через свої причини ковбасить, Молдова своє вино досьорбує, а литовці, невідомо під чию скрипку, імпічмент президентові власному витанцьовують.

Північного сусіда зі сну попхали вибори, і у безсонні тому він поволеньки втрачає залишки адекватності стосовно колишніх рад-республік.

“Правда. ру”, наприклад, на повному серйозі публікує статтю під заголовком “На Україні готується плацдарм для ідеологічної руйнації Росії.”

Все це вносить деяку деструкцію на форуми “Павутини”. Рефреном там звучить таке: “Іди до психушки...” Універсальна відповідь на будь-який аргумент. Опонент автора фрази звернув увагу на повтори: “Це такий гіпноз, навіювання...”.

Навіювання, тим не менше, спрацьовують. На деяких українських форумах вже спокійно озиваються на звертання “хохол”, на черзі – звикнути до звернення “салоїд”. Усе це потребує терапії. Віктор Недоступ. “Палата № 6”.

Віктор Недоступ

На одному з обговорень на сайті інтернет-видання “Форум” про шанси електорату один з відвідувачів висловився коротко: “Рішення групи козлів важить більше, ніж рішення стада баранів.”

Тим часом модератор форуму запропонував тоталізатор: коли знімуть Януковича? Такий собі Слово вважає, що можливі чотири варіанти: 1). не чіпатимуть до виборів, щоб Медведчуку та Тигипку було легше конкурувати з ним, показуючи його, як керівника; 2). знімуть перед самісінькими виборами і поставлять Медведчука або Тигипка, щоб хтось з них руляв на голому популізмі, нічого не роблячи; 3). гарант передасть повноваження Януковичу у зв’язку з новою хворобою; 4). зніматиме вже Ющенко...”

Тим часом на форумі “Нашої України” висловили підозру, що з прийняттям у парламенті конституційної реформи більшість обере таки Януковича. “Або Кучму на третій термін,” – додає якийсь песиміст. Інший песиміст вважає, що комуністи продадуться за крісло віце-спікера, Тимошенко емігрує, і її оберуть президентом в екзилі. Такий собі Вольтер підходить до теми конструктивно: “Потрібні нетривіальні кроки опозиції. У грудні, кажете, голосуватимуть? От тоді побачимо, хто чого вартий.”

На форумах “Майдану” занепокоїлися тим, що російські спецслужби готують низку терактів на каспійському нафтопроводі. Принаймні таку підозру мають спецслужби Грузії. Хтось вже розпереживався що це пов’язано з трубою Одеса-Броди. Виявився, однак, некомпетентний.

А на сайті “Української правди” пролунав заклик до правлячої еліти. “Чи як вас там. Схаменіться! Подивіться, як деградує ваше оточення. Начальники митниць, що влаштовують стрілянину у ресторанах, депутати сидять по тюрмах, збоченці при владі, матюгальники всюди, друзі бандити... цього вистачить і на десять урядових криз у Європі. Чи ви думаєте, що вашим дітям вдасться відсидітись в Європах?”

Йому відповідає персонаж із загадковим ім’ям Філін Голосіївський: “Ага, схаменуться вони вам. Ждіть. А за кого голосувати, якщо хрін від редьки не солодший, ото вже хрін його знає, товариш майор...”

Андрій Охрімович

Схоже, комуністи України знову відчули себе владою. Принаймні Петро Симоненко чи то за власною ініціативою, чи за наводкою товариша Зюганова сипле вказівками і Генпрокуратурі, і Службі безпеки, і бравим міліціонерам. Якими вказівками? А такими: як краще ловити наймитів іноземних розвідок та агентів впливу західного капіталу. Російський монополістичний капітал, тим часом, скуповує українські обленерго і послідовно доточує їх до так званої ліберальної імперії. Товариша Симоненка подібні речі не турбують. Бо він не просто комуніст. Він комуніст вкраїнський. Далі - Сергій Грабовський. Рубрика “Офіційна Павутина”.

Сергій Грабовський

Щось сталося із “червоним Інтернетом”. Сайт Комуністичної партії України www.kpu.kiev.ua завис на заклику всім виходити на жовтневу маніфестацію. Зрозуміло, що цей заклик завжди актуальний для комуністів, проте внаслідок цього інформацію про поточну діяльність КПУ хоч-не-хоч доводиться добувати з інших ресурсів Інтернету. Отож, 4-го грудня, у переддень дня Сталінської Конституції, лідер КПУ Симоненко виступив з новою ініціативою.

Ініціатива ця полягає у перевірці недержавних організацій, які існують на гранти західних структур. “Діяльність фінансованих західними державами агентств і інститутів повинна знаходитися під постійним контролем депутатів і громадськості, - заявив Симоненко. - До такого висновку підштовхує неупереджений аналіз політичних процесів на пострадянському просторі, особливо з урахуванням останніх подій у Грузії”. Нагадаю, що і Петро Симоненко, і екс-президент Грузії генерал КҐБ Шеварднадзе, і деякі видання, котрі журналістська тусовка вважає неофіційними речниками об‘єднаних соціал-демократів України, в один голос говорять про вирішальну роль Сполучених Штатів у зміні владного режиму у Грузії.

На думку Петра Симоненка, недержавні організації в Україні, фінансовані закордонними фондами й урядами, “є просто "дахом" для діяльності іноземних спецслужб”. Відтак Петро Симоненко пропонує “парламентській комісії по співробітництву з громадськими організаціями і, при необхідності ДПАУ, СБУ, МВС, ГПУ – негайно здійснити експертизу діяльності тих суб‘єктів впливу на політичні й виборчі процеси, що фінансуються за рахунок закордонних спонсорів”.

Лідер Компартії України наполягає, що особливо пильно треба перевіряти “ступінь утручання у внутрішні справи України з метою лобіювання інтересів західного капіталу”. Адже йдеться про закордонний “адміністративний ресурс”, котрий, мовляв, “використовується в економічних інтересах транснаціональних корпорацій, політичних інтересах імперіалістичних центрів сили, що намагаються розставити по усьому світу маріонеткові режими”, - сказав товариш Симоненко.

Така пильність не дивна: ще Ленін закликав кожного комуніста бути чекістом, тобто сексотом владного режиму. Але пильність пильністю, та не забуваймо, що сама КПУ – тільки філія КПСС на чолі з товаришем Зюгановим і з центром у Москві, тобто – за кордоном. І по-друге, згадаємо завислий сайт КПУ: можливо, вся проблема у тому, що хтось із західних спонсорів просто не дав комуністам грант на розвиток “червоного Інтернету”?

Андрій Охрімович

Колись Європою гуляв привид комунізму, до півсмерті лякаючи добропорядних бюргерів. Дарма боялись. Тим часом до Євразії заблукав новий привид у вигляді ведмедя з сокирою у руці, балабайкою за спиною та портфелем, напханим нафтодоларами. На запитання, як звати, істота величає себе ліберальною імперією і до півсмерті лякає дітей демократичних олігархів на всьому пострадянському просторі.

На форумах, тим часом, заправляють глибоку мислю про те, що єсть і откуда пішла імперія взагалі. Сума думок наводить на висновок: щоб заробити білу гарячку, зовсім не обов’язково буряківку бухать. Віктор Недоступ. Продовження рубрики “Палата № 6”.

Віктор Недоступ

На форумі “Кореспондент-нет” громада замислилася: “Чи буде Росія воювати Європу?” Запитання було поставлене російським відвідувачем.

Персонаж на ім’я Поляк одразу згадав анекдот: “Оголосимо війну Фінляндії і здамося у полон, – і додав сучасну версію, – зробимо революцію і попросимо політичного притулку.”

Інший дописувач досліджує проблему центру та окраїн. Центром він вважає Москву. На це такий собі Дізраелі реагує філософськи: “Ну, ясно. Якщо моя голова – центр, всі інші, виходить, провінція. Але точно так же Ваша голова центр, а моя тоді провінція. І де тоді істина?”

У пошуках тієї ж таки істини дописувач на ім’я Сергій завдається питанням: “А чим кращі еспеесники зі своєю ліберальною імперією? Відкинув прикметник, як ступінь у ракети, та й вивів імперію на орбіту.”

На сайті “Фор-ю-Ей” місцевий мудрагель Вєлєсов пояснює, що таке імперія: “Це концентрація засобів та можливостей, у тому числі можливості інвестування сили. Імперія – це стадія розвитку. Вона може бути тоталітарною, але може бути і демократичною, ліберальною. Імперія може бути не лише державою, а й фінансовою та промисловою корпорацією.”

ДДД з Полтави відповідає: “Дивно, Вєсєлов, ти гориш з точки зору метрополії, і аж ніяк не усієї імперії. Для колоній, хай колишніх, – це якраз спосіб втрачати ці саме сили та ресурси.”

Про тупу втрату фінансових ресурсів розповідає меседж з обговорення відмови України від створення газового консорціуму. Дописувач на ім’я Укр пише: “Ціни за оренду Росією морської бази у Севастополі занижено десь у 25 разів порівняно з нормальними, тобто світовими. Ну ніяк Росія не хоче робити будь-що нормально.”

Тим часом на форумах порталу “Вся Грузія” обговорюють поведінку іншого ліберал-імператора - Жириновського. Йдеться про нещодавні висловлювання Жириновського спочатку про Україну, а тепер про Грузію. Останній пообіцяно каменя на камені не лишити, кровію залити і тому подібне. “Ну і що ви хочете сказати цим цитуванням, – обурюється дописувач з Росії, - що цей негідник є носієм російських настроїв? Таких людей ми б з вами в хату на поріг би не пустили, а от по ті-ві його крутять і нас не питають. Пхають його у кожну квартиру, де є телевізор.” Але ж пхають!

Андрій Охрімович

Новий, багатьма довго очікуваний роман Юрія Андруховича "Дванадцять обручів" викликав бурхливу полеміку і навіть скандал на презентації у Львові. Сторінки літературних і нелітературних часописів зарясніли рецензіями та інтерв’ю з автором. Погодьтеся, не надто часто буває, щоб новий твір, навіть найвідомішого вітчизняного письменника, привернув до себе увагу ведучої рубрики “Букініст” Інни Набоки.

Інна Набока

Дискусія довкола роману Юрія Андруховича "Дванадцять обручів" не оминула і “Павутину”. На інтернет-сайті "Майдан" (maidan.org.ua:форум з культури) висловлювались оцінки від цілковитого захвату до такого ж неприйняття. А от, як повідомляє сайт "Книжки року 2003" (elitprofi.com.ua), експерти рейтингу, які визначали кращі книжки осені, впевнено поставили роман на перше місце серед сучасної української прози. На думку багатьох критиків, ця книжка справді непересічна подія в сучукрліті.

Та попри всі чесноти справді гарного роману Андруховича, розголос довкола нього спричинений значною мірою скандалом, який вчинила консервативно налаштована частина галицьких літераторів під час презентації у Львові. Андруховичу закидають паплюження "світлого образу" поета Богдана-Ігоря Антонича. Деякі львівські книгарні навіть оголосили роману бойкот. Причина полягає в блискучо написаній вставній новелі про Антонича, яка являє собою дещо епатажну фіктивну біографію поета.

В інтерв’ю інтернет-газеті "Львівська газета" (gazeta.com.ua) Юрій Андрухович каже: "Я розраховував на іронічне, гумористичне трактування цього шматка роману. ...Антонич довший час був моїм улюбленим поетом, я хотів уявити його собі дещо ближчим, цікавішим.... Я просто прагнув белетризувати цю постать, вимислити якогось альтернативного Антонича".

Спроба неупередженого прочитання свідчить, що у романному образі Поета, який проходить крізь увесь твір, немає жодного паплюження, приниження чи знущання. Навпаки, такий прийом може лише пробудити інтерес до особистості та творчості видатного поета.

Сюжет роману переповідати не буду принципово, хочу, аби слухачі його прочитали, він того вартий. Сам автор у вже цитованому інтерв’ю "Львівській газеті" зазначає, що, на його погляд, "Дванадцять обручів" – це найзріліше з усього, що він написав. А от чи стане роман бестселером? Наврядчи, принаймні, не у загальноприйнятому розумінні. Для цього він надто добре написаний. Втім, у певний просунутих, хоча й вузьких колах, здається, вже став. Vox populi з "Майдану" констатує: "Кажу яко дилетант: читати цікаво". Згодна на всі сто.

Андрій Охрімович

І на завершення - плаский анекдот з життя класичних совків.

Серед ночі дружина будить чоловіка.

- Що трапилось? – питає той спросоння. - Нічого не трапилось. Тільки я не можу зрозуміти, як ти можеш спокійно спати з такою маленькою зарплатою...


На цьому все. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG