Київ, 11 грудня 2003 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк, за режисерським пультом Наталія Антоненко. Вітаю вас, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі такі теми:
- В Україні триває кінофестиваль “Дні Кіно про права людини.”
- У Львові створили інформаційний центр прав людини.
- Чому не розслідуються кримінальні справи, порушені за фактами побиття журналістів?
- Реалізація права на землю у нашій постійній рубриці “Голоси скривджених” з Харківщини.
До 55-ї річниці ухвалення Загальної декларації прав людини вперше в Україні відбувається кінофестиваль “Дні кіно про права людини”. Ми запросили до київської студії організаторів цього заходу: помічника з питань громадської інформації Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців в Україні Наталію Прокопчук та речницю правозахисної організації “Міжнародна амністія” Антоніну Тарановську.
В чому полягає унікальність фестивалю “Дні кіно про права людини”?
Наталія Прокопчук
Це перший український фестиваль “Дні кіно про права людини”. Фестиваль проводиться не тільки в Києві, але він дійсно всеукраїнський. Він вже пройшов в Харкові, Донецьку, Одесі і Львові. І унікальні самі фільми, тому що і документальна, і художня програма – це найкращі фільми-лауреати відомих міжнародних фестивалів, які ми зможемо побачити вперше і виключно в рамках цього фестивалю.
Антоніна Тарановська
Люди можуть взяти безпосередню участь в обговоренні тих проблем, які піднімаються у фільмах. Як правило, фільми спрямовані на цільову аудиторію, яка обізнана в цій сфері. А це будуть люди, яких ми запрошуємо з вузів, з громадських організацій, просто людей з вулиці, яким ми пропонуємо, щоб вони поговорили про ці проблеми, тому що вони стосуються їх.
Надія Шерстюк
Тобто перегляд фільму передбачає і дискусію, так?
Антоніна Тарановська
Так.
Наталія Прокопчук
Треба, щоб люди зрозуміли, що це їхні права, що це є наші права, їх треба відстоювати. Для того, щоб їх відстоювати, їх потрібно знати.
Надія Шерстюк
Фестиваль триває вже близько місяця. Яка кількість людей вже встигла переглянути фільми? Якщо проаналізувати думки, які виникали під час дискусії, підбити підсумки цих дискусій, то які головні акценти ви могли б виділити?
Антоніна Тарановська
У регіонах була представлена лише документальна програма. За нашими оцінками, передивилося фільми близько 3 тисяч людей. Дуже цікаво було чути побажання глядачів. Вони зазначали, що ці фільми треба показувати у середніх школах, треба надавати телевізійний ефір.
Надія Шерстюк
Якраз УВК ООН і “Міжнародна амністія”, ви спробували зробити ще один крок, тобто показати ці фільми на українському телебаченні?
Антоніна Тарановська
Ви знаєте (ми були б дуже задоволені і, можливо, нас зараз хтось зможе почути), по-перше, ми зверталися до центральних телевізійних каналів, і ми отримали: “Ні, права людини – це нам не цікаво. Час дуже коштовний.” По-друге, це авторські права. Але це все вирішується.
Наталія Прокопчук
В регіонах нас люди дуже просили зосереджуватися в показі в регіонах, маленьких містах і містечках. Вони готові і зал надати, і місцевий телеканал для того, щоб ці міста подивилися фільми.
Надія Шерстюк
Які країни були представлені на цьому кінофестивалі? На яких темах акцентували увагу режисери?
Антоніна Тарановська
Три великих тематичних групи, за якими ми розподіляємо фільми: військові конфлікти, біженці; права дітей, права жінок; права вразливих верств населення, людей з фізичними, психічними вадами.
Щодо країн, то є велика доля українських фільмів. Є такий культовий режисер Андрій Загданський, який зараз проживає в Нью-Йорку. І його фільм “Вася” – це єдина можливість для України подивитися цей фільм, завдяки фестивалю. Це країни СНД і країни дальнього зарубіжжя, починаючи від Аргентини і закінчуючи Казахстаном.
Надія Шерстюк
Які з пріоритетних тем українських режисерів?
Антоніна Тарановська
Це було побудовано на українських реаліях. До речі, у Львові пройшов фільм “Обличчя протесту” режисера Андрія Шевченка. Ми знаємо, що телевізійного ефіру цього фільму не було. По-друге, це ситуація у психіатричних лікарнях України. По-третє, це ситуація з біженцями та мігрантами, власне, яка існує на сьогодні в Україні. Це ситуація з українськими жінками, які працюють в Італії. Всі ці проблеми і аспекти, які дуже-дуже актуальні і важливі для України.
16 грудні буде відкриття “Днів кіно про права людини” у Києві. Ми запрошуємо всіх у Будинок кіно (вулиця Саксаганського 6) до 22 грудня безкоштовно переглянути фільми про права людини.
Надія Шерстюк
У міжнародний день прав людини у Львові відкрили інформаційний центр прав людини. Ініціаторами виступили фонд “Право в Україні” і Львівський обласний осередок “Просвіта”. У центрі представлені українські та іноземні видання й література з проблем прав людини.
Докладніше повідомляє Галина Терещук.
Галина Терещук
“Українці не вміють боротися за свої права,” – переконані ініціатори створення інформаційного центру прав людини у Львові, основна мета якого розповідати львів’янам про їхні права і про те, як їх захищати. Адже у Західній Україні не видається жоден правозахисний журнал чи газета. Недоступна галичанам і польська періодика такої тематики. Хоча в сусідній державі її видається чимало. І поляки добре проінформовані щодо своїх прав і дотримання їх.
Керівник проекту юридичної консультації Андрій Коваль зауважує:
Андрій Коваль
З однієї сторони, виходить, що суди можуть теоретично збагатитися і отримати інформацію по наявності тих прав людини, які закріплюються в міжнародних документах, у внутрішніх документах, в Конституції, а з іншої, якщо самій людині десь незрозуміло, є консультанти, які будуть фактично постійно в межах 3-х годин кожного дня бути присутні, вони можуть просто порадити.
Галина Терещук
При Інформаційному центрі прав людини створена безкоштовна юридична консультація для незаможних львів’ян. Студенти правничого коледжу надаватимуть поради у тій чи іншій справі, а до людей неповносправних вони їздитимуть додому.
Керівники проекту прогнозують, що найчастіше до них звертатимуться пенсіонери, студенти у питаннях житлових, сімейних, а також щодо отримання субсидій та різноманітних пільг.
Тарас Андрусяк керівник Інформаційного центру прав людини каже:
Тарас Андрусяк
Ми вже сьогодні не маємо ілюзій, що якісь сполучення прав людини ми можемо легко і швидко усунути.
Галина Терещук
Так нещодавно фонд “Право в Україні” проводив у Львові акцію “Рекламу в рамки закону”, під час якої були виявлені 50 випадків у Львові, коли рекламні щити тютюнових та алкогольних виробів і кіоски, де продаються ці вироби, розташовані за 100-200 метрів від школи.
До речі, один із таких рундуків, що за 100 метрів від 8 середньої школи, стоїть просто під носом у чиновників Львівської обласної адміністрації. Однак, на думку львівських урядників, у Львові надто багато навчальних закладів…
Надія Шерстюк
Уповноважена ВР з прав людини Ніна Карпачова звернулася із запитом до Генерального прокурора Геннадія Васильєва з проханням надати всебічну і повну інформацію щодо фактів загибелі журналістів. Український омбудсмен зазначає, що побиття, шантаж, залякування працівників ЗМІ, блокування рахунків видань, арешти журналістів стають звичним явищем.
Тему продовжує наш київський кореспондент Віктор Міняйло.
Віктор Міняйло
“У мирній Україні журналісти гинуть, як у країнах воєнних конфліктів, а ця професія залишається однією з найнебезпечніших”, - пояснює новопризначеному Генеральному прокурору українських омбудсман Ніна Карпачова.
Ніна Карпачова нагадує, що частина злочинів проти журналістів і досі залишається нерозкритою, і це в неї викликає занепокоєння.
А не розкриваються ці злочини тому, що їх розслідують, як звичайну битовуху, а не злочини в зв‘язку з професійною діяльністю.
Нагадаю, що колишній міністр внутрішніх справ України Юрій Смірнов, колись оголосив, що половина журналістів є п‘яниці.
Не будемо стверджувати, що усі працівники пера, мікрофона і клавіатури є абстинентами, тобто людьми, які обмежують себе в задоволеннях, а звернемося до конкретних фактів.
Так рік тому на журналістку “Кієвского телеграфа” Галю Моісєєву пізно увечері двоє в цивільному намагалися надіти наручники і запхати в іномарку. Її врятував випадковий перехожий. Як розслідується ця справа, говорить Галя Моісєєва.
Галина Моісєєва
Справа була порушена по статті злісних хуліганств і через 2 місяці після її початку, вона була закрита. Я не знаю, чи вона була закрита за відсутністю складу злочину, чи за іншими причинами, чи за моєю заявою. Я написала заяву з проханням закрити кримінальну справу, тому що я вважала, що саме слідчі дії не приведуть до того, що будуть знайдені замовники.
Віктор Міняйло
Чому ти не могла довести, що цей злочин пов’язаний з твоєю професійною діяльністю?
Галина Моісєєва
Я не думаю, що я маю доводити, що цей злочин пов’язаний з моєю професійною діяльністю. Це вони мають доводити, що цей злочин непов’язаний з моєю професійною діяльністю. Мені здається, що слідчі саме цим і займалися.
Віктор Міняйло
Нагадаю, що Галя Моісєєва пише переважно на кримінальні теми. Ця ж парафія і в керівника Інтернет проекту “Україна кримінальна” Олега Єльцова. Кілька місяців тому серед білого дня біля його квартири двоє в цивільному і з букетом квітів журналіста пригостили електрошокером. Його врятувала власна фізична форма. Як розслідується ця справа, говорить Олег Єльцов.
Олег Єльцов
Мене про це не інформують, але з самого початку мене трохи здивувало, що справа була порушена за актом хуліганства. В мене склалося враження, що слідство будь-яким чином намагалося уникнути: “Напад пов’язаний із професійною діяльністю журналіста”. Очевидно в них немає доказів, що це був напад пов’язаний з професійною діяльністю.
Віктор Міняйло
Але в них немає доказів, що це непов’язано з твоєю професійною діяльністю?
Олег Єльцов
Я з тобою погоджуюся. Логіка залізна, і тому міліцейська статистика буде дуже чиста. В нас взагалі, очевидно, не турбує журналістів кримінальні елементи.
Віктор Міняйло
Це був журналіст Олег Єльцов.
А відтак, в Україні журналісти мають пам‘ятати, що порятунок потопаючих справа рук самих потопаючих.
Надія Шерстюк
Десять років оббивав пороги судів усіх рівнів фермер з Харківщини Володимир Домрин, намагаючись відстояти свої права на володіння землею. Проте і сьогодні пан Домрин не може реалізувати ці права. На перешкоді стоять місцеві чиновники.
Розповідає Вікторія Маренич з Харкова. Рубрика “Голоси скривджених”.
Вікторія Маренич
Ім’я першого фермера з Харківської області Чугуївського району В.Домрина добре відоме в багатьох інстанціях, судах, приймальнях губернатора і Президента України, в Комітеті захисту прав селян, в Асоціації фермерів України. А про місто Чугуїв і говорити не варто, оскільки його мешканці з подивом і надією спостерігають за 10-річною боротьбою Домрина володіти землею. Оскільки він виявився першим, хто спромігся виступити проти свавілля влади в особі голови Чугуївської райдержадміністрації пана Кулика.
А почалася історія так. У 1991 В.Домрин отримав державний акт на довічне користування на 57 гектарів землі. Взяв позику у банку на 100 000 рублів і почав готуватися до посівної. Проте на весні 1992-го року, приїхавши на свої поля, він побачив, що вони засіваються колгоспом “40 лєт Октября”. Домрин звертається до суду, і так розпочинається, за словами фермера, його друге життя: коридорами влади, судів, адміністрацій.
Коли один суд виносить рішення на його користь, пан Кулик, голова райдержадміністрації, звертається до іншого, а той виносить рішення на користь місцевої влади. Добрин звертається до суду іншої інстанції. В цей же час до фермера приходять листи такого змісту: “Не оббивай державні пороги, а здай державний акт на користування землею до райдержадміністрації і забудь про все, як поганий сон. Можеш вважати це дружньою порадою, в іншому випадку – все може трапитися. Невже ти не зрозумів, що не тобі тягатися із владою. Доброзичливець”.
Добрин не злякався погроз і, пройшовши всі психологічні тортури, отримав таки остаточне рішення суду на свою користь. Хотів зрадіти... а тут хоч плач: ту саму землю розпаювали на 10 шматків. Куди і до кого звертатися за правдою, фермер Домрин вже не знає.
Володимир Домрин
Зараз я звернувся до Чугуївського суду, щоб зняти перешкоди у користуванні землею, але оскільки Чугуївський суд зараз залежить від волі нашого голови райдержадміністрації Кулика, жоден суддя не винесе рішення проти нього.
Вікторія Маренич
Фермер впевнений, що свавілля чиновників, про яке він дізнався з власного досвіду, - непоодинокий випадок.
Володимир Домрин
Це свавілля, коли жоден суддя не йде проти влади, оскільки знає, що сьогодні піде, а завтра його виженуть.
Вікторія Маренич
Доля фермера Домрина – це повчальна історія для тих, хто хоче жити і працювати на рідній землі. От тільки запитань в цій історії більше, ніж відповідей.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк, за режисерським пультом Наталія Антоненко. Вітаю вас, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі такі теми:
- В Україні триває кінофестиваль “Дні Кіно про права людини.”
- У Львові створили інформаційний центр прав людини.
- Чому не розслідуються кримінальні справи, порушені за фактами побиття журналістів?
- Реалізація права на землю у нашій постійній рубриці “Голоси скривджених” з Харківщини.
До 55-ї річниці ухвалення Загальної декларації прав людини вперше в Україні відбувається кінофестиваль “Дні кіно про права людини”. Ми запросили до київської студії організаторів цього заходу: помічника з питань громадської інформації Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців в Україні Наталію Прокопчук та речницю правозахисної організації “Міжнародна амністія” Антоніну Тарановську.
В чому полягає унікальність фестивалю “Дні кіно про права людини”?
Наталія Прокопчук
Це перший український фестиваль “Дні кіно про права людини”. Фестиваль проводиться не тільки в Києві, але він дійсно всеукраїнський. Він вже пройшов в Харкові, Донецьку, Одесі і Львові. І унікальні самі фільми, тому що і документальна, і художня програма – це найкращі фільми-лауреати відомих міжнародних фестивалів, які ми зможемо побачити вперше і виключно в рамках цього фестивалю.
Антоніна Тарановська
Люди можуть взяти безпосередню участь в обговоренні тих проблем, які піднімаються у фільмах. Як правило, фільми спрямовані на цільову аудиторію, яка обізнана в цій сфері. А це будуть люди, яких ми запрошуємо з вузів, з громадських організацій, просто людей з вулиці, яким ми пропонуємо, щоб вони поговорили про ці проблеми, тому що вони стосуються їх.
Надія Шерстюк
Тобто перегляд фільму передбачає і дискусію, так?
Антоніна Тарановська
Так.
Наталія Прокопчук
Треба, щоб люди зрозуміли, що це їхні права, що це є наші права, їх треба відстоювати. Для того, щоб їх відстоювати, їх потрібно знати.
Надія Шерстюк
Фестиваль триває вже близько місяця. Яка кількість людей вже встигла переглянути фільми? Якщо проаналізувати думки, які виникали під час дискусії, підбити підсумки цих дискусій, то які головні акценти ви могли б виділити?
Антоніна Тарановська
У регіонах була представлена лише документальна програма. За нашими оцінками, передивилося фільми близько 3 тисяч людей. Дуже цікаво було чути побажання глядачів. Вони зазначали, що ці фільми треба показувати у середніх школах, треба надавати телевізійний ефір.
Надія Шерстюк
Якраз УВК ООН і “Міжнародна амністія”, ви спробували зробити ще один крок, тобто показати ці фільми на українському телебаченні?
Антоніна Тарановська
Ви знаєте (ми були б дуже задоволені і, можливо, нас зараз хтось зможе почути), по-перше, ми зверталися до центральних телевізійних каналів, і ми отримали: “Ні, права людини – це нам не цікаво. Час дуже коштовний.” По-друге, це авторські права. Але це все вирішується.
Наталія Прокопчук
В регіонах нас люди дуже просили зосереджуватися в показі в регіонах, маленьких містах і містечках. Вони готові і зал надати, і місцевий телеканал для того, щоб ці міста подивилися фільми.
Надія Шерстюк
Які країни були представлені на цьому кінофестивалі? На яких темах акцентували увагу режисери?
Антоніна Тарановська
Три великих тематичних групи, за якими ми розподіляємо фільми: військові конфлікти, біженці; права дітей, права жінок; права вразливих верств населення, людей з фізичними, психічними вадами.
Щодо країн, то є велика доля українських фільмів. Є такий культовий режисер Андрій Загданський, який зараз проживає в Нью-Йорку. І його фільм “Вася” – це єдина можливість для України подивитися цей фільм, завдяки фестивалю. Це країни СНД і країни дальнього зарубіжжя, починаючи від Аргентини і закінчуючи Казахстаном.
Надія Шерстюк
Які з пріоритетних тем українських режисерів?
Антоніна Тарановська
Це було побудовано на українських реаліях. До речі, у Львові пройшов фільм “Обличчя протесту” режисера Андрія Шевченка. Ми знаємо, що телевізійного ефіру цього фільму не було. По-друге, це ситуація у психіатричних лікарнях України. По-третє, це ситуація з біженцями та мігрантами, власне, яка існує на сьогодні в Україні. Це ситуація з українськими жінками, які працюють в Італії. Всі ці проблеми і аспекти, які дуже-дуже актуальні і важливі для України.
16 грудні буде відкриття “Днів кіно про права людини” у Києві. Ми запрошуємо всіх у Будинок кіно (вулиця Саксаганського 6) до 22 грудня безкоштовно переглянути фільми про права людини.
Надія Шерстюк
У міжнародний день прав людини у Львові відкрили інформаційний центр прав людини. Ініціаторами виступили фонд “Право в Україні” і Львівський обласний осередок “Просвіта”. У центрі представлені українські та іноземні видання й література з проблем прав людини.
Докладніше повідомляє Галина Терещук.
Галина Терещук
“Українці не вміють боротися за свої права,” – переконані ініціатори створення інформаційного центру прав людини у Львові, основна мета якого розповідати львів’янам про їхні права і про те, як їх захищати. Адже у Західній Україні не видається жоден правозахисний журнал чи газета. Недоступна галичанам і польська періодика такої тематики. Хоча в сусідній державі її видається чимало. І поляки добре проінформовані щодо своїх прав і дотримання їх.
Керівник проекту юридичної консультації Андрій Коваль зауважує:
Андрій Коваль
З однієї сторони, виходить, що суди можуть теоретично збагатитися і отримати інформацію по наявності тих прав людини, які закріплюються в міжнародних документах, у внутрішніх документах, в Конституції, а з іншої, якщо самій людині десь незрозуміло, є консультанти, які будуть фактично постійно в межах 3-х годин кожного дня бути присутні, вони можуть просто порадити.
Галина Терещук
При Інформаційному центрі прав людини створена безкоштовна юридична консультація для незаможних львів’ян. Студенти правничого коледжу надаватимуть поради у тій чи іншій справі, а до людей неповносправних вони їздитимуть додому.
Керівники проекту прогнозують, що найчастіше до них звертатимуться пенсіонери, студенти у питаннях житлових, сімейних, а також щодо отримання субсидій та різноманітних пільг.
Тарас Андрусяк керівник Інформаційного центру прав людини каже:
Тарас Андрусяк
Ми вже сьогодні не маємо ілюзій, що якісь сполучення прав людини ми можемо легко і швидко усунути.
Галина Терещук
Так нещодавно фонд “Право в Україні” проводив у Львові акцію “Рекламу в рамки закону”, під час якої були виявлені 50 випадків у Львові, коли рекламні щити тютюнових та алкогольних виробів і кіоски, де продаються ці вироби, розташовані за 100-200 метрів від школи.
До речі, один із таких рундуків, що за 100 метрів від 8 середньої школи, стоїть просто під носом у чиновників Львівської обласної адміністрації. Однак, на думку львівських урядників, у Львові надто багато навчальних закладів…
Надія Шерстюк
Уповноважена ВР з прав людини Ніна Карпачова звернулася із запитом до Генерального прокурора Геннадія Васильєва з проханням надати всебічну і повну інформацію щодо фактів загибелі журналістів. Український омбудсмен зазначає, що побиття, шантаж, залякування працівників ЗМІ, блокування рахунків видань, арешти журналістів стають звичним явищем.
Тему продовжує наш київський кореспондент Віктор Міняйло.
Віктор Міняйло
“У мирній Україні журналісти гинуть, як у країнах воєнних конфліктів, а ця професія залишається однією з найнебезпечніших”, - пояснює новопризначеному Генеральному прокурору українських омбудсман Ніна Карпачова.
Ніна Карпачова нагадує, що частина злочинів проти журналістів і досі залишається нерозкритою, і це в неї викликає занепокоєння.
А не розкриваються ці злочини тому, що їх розслідують, як звичайну битовуху, а не злочини в зв‘язку з професійною діяльністю.
Нагадаю, що колишній міністр внутрішніх справ України Юрій Смірнов, колись оголосив, що половина журналістів є п‘яниці.
Не будемо стверджувати, що усі працівники пера, мікрофона і клавіатури є абстинентами, тобто людьми, які обмежують себе в задоволеннях, а звернемося до конкретних фактів.
Так рік тому на журналістку “Кієвского телеграфа” Галю Моісєєву пізно увечері двоє в цивільному намагалися надіти наручники і запхати в іномарку. Її врятував випадковий перехожий. Як розслідується ця справа, говорить Галя Моісєєва.
Галина Моісєєва
Справа була порушена по статті злісних хуліганств і через 2 місяці після її початку, вона була закрита. Я не знаю, чи вона була закрита за відсутністю складу злочину, чи за іншими причинами, чи за моєю заявою. Я написала заяву з проханням закрити кримінальну справу, тому що я вважала, що саме слідчі дії не приведуть до того, що будуть знайдені замовники.
Віктор Міняйло
Чому ти не могла довести, що цей злочин пов’язаний з твоєю професійною діяльністю?
Галина Моісєєва
Я не думаю, що я маю доводити, що цей злочин пов’язаний з моєю професійною діяльністю. Це вони мають доводити, що цей злочин непов’язаний з моєю професійною діяльністю. Мені здається, що слідчі саме цим і займалися.
Віктор Міняйло
Нагадаю, що Галя Моісєєва пише переважно на кримінальні теми. Ця ж парафія і в керівника Інтернет проекту “Україна кримінальна” Олега Єльцова. Кілька місяців тому серед білого дня біля його квартири двоє в цивільному і з букетом квітів журналіста пригостили електрошокером. Його врятувала власна фізична форма. Як розслідується ця справа, говорить Олег Єльцов.
Олег Єльцов
Мене про це не інформують, але з самого початку мене трохи здивувало, що справа була порушена за актом хуліганства. В мене склалося враження, що слідство будь-яким чином намагалося уникнути: “Напад пов’язаний із професійною діяльністю журналіста”. Очевидно в них немає доказів, що це був напад пов’язаний з професійною діяльністю.
Віктор Міняйло
Але в них немає доказів, що це непов’язано з твоєю професійною діяльністю?
Олег Єльцов
Я з тобою погоджуюся. Логіка залізна, і тому міліцейська статистика буде дуже чиста. В нас взагалі, очевидно, не турбує журналістів кримінальні елементи.
Віктор Міняйло
Це був журналіст Олег Єльцов.
А відтак, в Україні журналісти мають пам‘ятати, що порятунок потопаючих справа рук самих потопаючих.
Надія Шерстюк
Десять років оббивав пороги судів усіх рівнів фермер з Харківщини Володимир Домрин, намагаючись відстояти свої права на володіння землею. Проте і сьогодні пан Домрин не може реалізувати ці права. На перешкоді стоять місцеві чиновники.
Розповідає Вікторія Маренич з Харкова. Рубрика “Голоси скривджених”.
Вікторія Маренич
Ім’я першого фермера з Харківської області Чугуївського району В.Домрина добре відоме в багатьох інстанціях, судах, приймальнях губернатора і Президента України, в Комітеті захисту прав селян, в Асоціації фермерів України. А про місто Чугуїв і говорити не варто, оскільки його мешканці з подивом і надією спостерігають за 10-річною боротьбою Домрина володіти землею. Оскільки він виявився першим, хто спромігся виступити проти свавілля влади в особі голови Чугуївської райдержадміністрації пана Кулика.
А почалася історія так. У 1991 В.Домрин отримав державний акт на довічне користування на 57 гектарів землі. Взяв позику у банку на 100 000 рублів і почав готуватися до посівної. Проте на весні 1992-го року, приїхавши на свої поля, він побачив, що вони засіваються колгоспом “40 лєт Октября”. Домрин звертається до суду, і так розпочинається, за словами фермера, його друге життя: коридорами влади, судів, адміністрацій.
Коли один суд виносить рішення на його користь, пан Кулик, голова райдержадміністрації, звертається до іншого, а той виносить рішення на користь місцевої влади. Добрин звертається до суду іншої інстанції. В цей же час до фермера приходять листи такого змісту: “Не оббивай державні пороги, а здай державний акт на користування землею до райдержадміністрації і забудь про все, як поганий сон. Можеш вважати це дружньою порадою, в іншому випадку – все може трапитися. Невже ти не зрозумів, що не тобі тягатися із владою. Доброзичливець”.
Добрин не злякався погроз і, пройшовши всі психологічні тортури, отримав таки остаточне рішення суду на свою користь. Хотів зрадіти... а тут хоч плач: ту саму землю розпаювали на 10 шматків. Куди і до кого звертатися за правдою, фермер Домрин вже не знає.
Володимир Домрин
Зараз я звернувся до Чугуївського суду, щоб зняти перешкоди у користуванні землею, але оскільки Чугуївський суд зараз залежить від волі нашого голови райдержадміністрації Кулика, жоден суддя не винесе рішення проти нього.
Вікторія Маренич
Фермер впевнений, що свавілля чиновників, про яке він дізнався з власного досвіду, - непоодинокий випадок.
Володимир Домрин
Це свавілля, коли жоден суддя не йде проти влади, оскільки знає, що сьогодні піде, а завтра його виженуть.
Вікторія Маренич
Доля фермера Домрина – це повчальна історія для тих, хто хоче жити і працювати на рідній землі. От тільки запитань в цій історії більше, ніж відповідей.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
