Белград, 13 сiчня 2004 – Сатирикiв було i в комунiстичнi часи. Вони глузували з анонiмних бюрократiв та так званою езопiвською мовою пiддавали критицi певнi негативнi явища.
Справжня полiтична сатира у Сербiї виникла на початку дев’яностих рокiв на сторiнках малотиражних опозицiйних газет. Минулого року, в час передвиборчої кампанiї, популярний ТВ канал “Пiнк” розпочав передавати полiтичне кабаре, в якому виступають ляльки у виглядi чiльних урядовцiв. У новорiчнiй ночi схожий ляльковий театр з’явився й на першому каналi державного телебачення та на кiлькох приватних телемережах. Наразi сатирики, так би мовити, мстять полiтичним дiячам за репресiї в минулому й картають їх за нинiшнi скандали, за дволикiсть та марнослiв’я, за яким вони приховують свою бездiяльнiсть.
Важко сказати, чи бiльше насолоджуються автори таких передач чи глядачi. Сатирики нарештi вiдчули майже необмежену свободу й не милують нiкого. А щодо бiльшостi громадян, вони упродовж десятилiть не вiдважувалися вiдверто й голосно говорити про те, що їм не подобалося. Наразi немає недоторканних авторитетiв і табу. Немає страху. Немає такого суддi, який засудив би сатирика за образу того чи iншого полiтичного дiяча. Зрештою, нинiшнiм урядовцям не йде на думку подавати позов проти гумористiв або дзвонити до керiвникiв телебачення й протестувати з приводу безпощадного глузування. Волiють мовчати або робити кислi гримаси.
Отож, полiтична нестабiльнiсть й слабка влада сприяють розвитковi сатири й розвеселяють людей. Все ж, iз сусiдньої Хорватiї надiйшло попередження, що iнколи треба бути обережним. Загребське телебачення в новорiчнiй ночi передало гумористичну передачу, в якiй карикатурно зобразили першого президента, покiйного Франьо Туджмана. На вимогу впливових полiтичних кiл, близьких до голови уряду, автор і укладач передачi були змушенi подати у вiдставку.
Справжня полiтична сатира у Сербiї виникла на початку дев’яностих рокiв на сторiнках малотиражних опозицiйних газет. Минулого року, в час передвиборчої кампанiї, популярний ТВ канал “Пiнк” розпочав передавати полiтичне кабаре, в якому виступають ляльки у виглядi чiльних урядовцiв. У новорiчнiй ночi схожий ляльковий театр з’явився й на першому каналi державного телебачення та на кiлькох приватних телемережах. Наразi сатирики, так би мовити, мстять полiтичним дiячам за репресiї в минулому й картають їх за нинiшнi скандали, за дволикiсть та марнослiв’я, за яким вони приховують свою бездiяльнiсть.
Важко сказати, чи бiльше насолоджуються автори таких передач чи глядачi. Сатирики нарештi вiдчули майже необмежену свободу й не милують нiкого. А щодо бiльшостi громадян, вони упродовж десятилiть не вiдважувалися вiдверто й голосно говорити про те, що їм не подобалося. Наразi немає недоторканних авторитетiв і табу. Немає страху. Немає такого суддi, який засудив би сатирика за образу того чи iншого полiтичного дiяча. Зрештою, нинiшнiм урядовцям не йде на думку подавати позов проти гумористiв або дзвонити до керiвникiв телебачення й протестувати з приводу безпощадного глузування. Волiють мовчати або робити кислi гримаси.
Отож, полiтична нестабiльнiсть й слабка влада сприяють розвитковi сатири й розвеселяють людей. Все ж, iз сусiдньої Хорватiї надiйшло попередження, що iнколи треба бути обережним. Загребське телебачення в новорiчнiй ночi передало гумористичну передачу, в якiй карикатурно зобразили першого президента, покiйного Франьо Туджмана. На вимогу впливових полiтичних кiл, близьких до голови уряду, автор і укладач передачi були змушенi подати у вiдставку.
