Нью-Йорк, 13 лютого 2004 - Федеральний апеляційний суд у Сполучених Штатах, точніше – в окрузі Колумбія, до якого належить столиця країни, вирішив, що у журналістів нема конституційного права перебувати у зоні бойових дій з метою висвітлення війни. У даному випадку американська преса реагувала по-різному. Бо ж, з одного боку, до суду у ролі захисника свободи слова звернувся скандально відомий Ларрі Флінт. Він - порномагнат, який нажив мільярди доларів на продажу друкованого і відеобруду, видавець журналу Hustler, і ніхто з порядних журналістів Флінтові руки, як то кажуть, не подасть. Але з другого боку, посилаючись на судове рішення, міністерство оборони відтак має право видалити з Іраку чи Афганістану усіх незалежних журналістів і подавати пресі лише свою власну, офіційну версію подій. Проти цього протестують усі засоби масової інформації.
Поєдинок Ларрі Флінта з Пентагоном виринув якраз перед початком бойових дій в Афганістані, коли репортери журналу Hustler звернулися до міністерства оборони за акредитацією. Їм відмовили у допуску до передових військ, але пообіцяли знайти місце у тилових частинах. Флінт обурився і потяг до суду Дональда Рамсфельда, міністра оборони. Посилючись на Першу поправку до Конституції США, Флінт стверджував, що позбавлення журналіста доступу до інформації суперечить законові. Треба зазначити, що американським судам вже доводилося розглядати подібні позови. Під час Першої війни у Перській затоці ліберальний журнал Nation теж пробував судитися з Пентагоном, який перекрив доступ журналістам до поля битви. Справу тоді закрили, бо війна закінчилася. Та й сам Ларрі Флінт судився з адміністрацією президента Рональда Рейгана, вимагаючи вільного висвітлення десанту американських військ на Гренаду. Найгучнішим процесом Ларрі Флінта була справа за звинуваченням його у наклепі з боку відомого баптистського проповідника Джеррі Фолуелла. Про ту справу навіть фільм голлівудський зняли під назвою “Народ проти Ларрі Флінта”. Суд його тоді виправдав. Нинішній позов порномагната до Пентагона суд першої інстанції розглядав узимку минулого року і виніс рішення на користь міністерства оборони. Флінт подав апеляцію до федерального суду, але той ухвалив, що Перша поправка гарантує право журналіста на публікацію отриманої ним інформації, але це не означає, що влада повинна надавати йому доступ до джерел новин. “Преса не має конституційного права на те, щоб журналісти супроводжували збройні сили США, що ведуть бойові дії. Ми не виявили нічого подібного ані в Конституції, ані в американській історії...” Рішення апеляційного суду у справі “Флінт проти Рамсфельда” виходить за рамки конкретного судового процесу і може потягти за собою обмеження діяльності воєнних кореспондентів. Одначе поки що ніхто не чинить жодних перешкод праці репортерів у Афганістані чи в Іраку, де новини подають з місця подій.
Поєдинок Ларрі Флінта з Пентагоном виринув якраз перед початком бойових дій в Афганістані, коли репортери журналу Hustler звернулися до міністерства оборони за акредитацією. Їм відмовили у допуску до передових військ, але пообіцяли знайти місце у тилових частинах. Флінт обурився і потяг до суду Дональда Рамсфельда, міністра оборони. Посилючись на Першу поправку до Конституції США, Флінт стверджував, що позбавлення журналіста доступу до інформації суперечить законові. Треба зазначити, що американським судам вже доводилося розглядати подібні позови. Під час Першої війни у Перській затоці ліберальний журнал Nation теж пробував судитися з Пентагоном, який перекрив доступ журналістам до поля битви. Справу тоді закрили, бо війна закінчилася. Та й сам Ларрі Флінт судився з адміністрацією президента Рональда Рейгана, вимагаючи вільного висвітлення десанту американських військ на Гренаду. Найгучнішим процесом Ларрі Флінта була справа за звинуваченням його у наклепі з боку відомого баптистського проповідника Джеррі Фолуелла. Про ту справу навіть фільм голлівудський зняли під назвою “Народ проти Ларрі Флінта”. Суд його тоді виправдав. Нинішній позов порномагната до Пентагона суд першої інстанції розглядав узимку минулого року і виніс рішення на користь міністерства оборони. Флінт подав апеляцію до федерального суду, але той ухвалив, що Перша поправка гарантує право журналіста на публікацію отриманої ним інформації, але це не означає, що влада повинна надавати йому доступ до джерел новин. “Преса не має конституційного права на те, щоб журналісти супроводжували збройні сили США, що ведуть бойові дії. Ми не виявили нічого подібного ані в Конституції, ані в американській історії...” Рішення апеляційного суду у справі “Флінт проти Рамсфельда” виходить за рамки конкретного судового процесу і може потягти за собою обмеження діяльності воєнних кореспондентів. Одначе поки що ніхто не чинить жодних перешкод праці репортерів у Афганістані чи в Іраку, де новини подають з місця подій.
