Прага, 13 квітня 2004 – Західні оглядачі продовжують коментувати зростання насилля в Іраку. Порівнюючи нинішню акцію в Іраку із в’єтнамською війною, коментатори ставлять запитання: кому тимчасова коаліційна адміністрація в Іраку має намір передати владу 30 червня? Серед коментарів на цю тему переважають критичні відгуки на останні воєнні заходи адміністрації США в іракських містах.
Коментатор газети «Нью-Йорк таймс» Пол Круґман підкреслює, що адміністрація Буша весь час намагається скласти вину за проблеми в Іраку на тих чи інших злодіїв. Минулого липня офіційні особи оголосили, що після убивства синів Саддама атаки з боку прорежимних сил закінчаться. У грудні вони передбачили, що захоплення самого Саддама Хусейна покладе край опору. Кілька тижнів тому Білий дім оголосив, що причиною триваючого насилля був один з ватажків “Аль-Кайди” Аль-Захрауі.
Насправді, як вважає автор, причиною є релігійний і націоналістичний сентимент серед іракського населення. Коли ми врешті зрозуміємо, запитує автор, що захопленням тих чи інших злодіїв не вдасться покласти край насиллю в Іраку? Ïхні місця займають інші. Ініціатори війни в Іраку помилялися від самого початку, пише на закінчення коментатор газети «Нью-Йорк таймс», і якщо ми і далі слухатимемо їх, то Ірак справді перетвориться для США у новий В’єтнам.
Тим часом коментатор газети «Вашингтон пост» Річард Коен вважає порівняння війни у В’єтнамі з нинішнім Іраком не зовсім відповідним, проте, за його словами, є одна чітка спільна риса: ні там, ні тут ми (тобто Сполучені Штати) не знаємо, що ми робимо. Останні два тижні насилля в Іраку мали б послужити уроком. Раптове повстання прихильників радикального аятоли Аль-Садра, веде далі автор, стало для Сполучених Штатів несподіванкою. Як і у В’єтнамі, ми маємо почуття просування в темряві. Попри дотеперішні твердження, що більшість іракців підтримують присутність коаліційних сил, командування мусить визнати, що ми ніколи не довідаємося , що насправді сталося в Іраку, бо це відмінна культура. Цей же факт стосувався і війни у В’єтнамі. Як і у В’єтнамі, закінчує автор, ми вступили у війну з помилкової причини, із надто малими силами, із надто малою кількістю союзників.
Тему Іраку широко коментує європейська преса. Для прикладу наведемо відгук у сьогоднішньому номері французької газети «Ле Монд». Коментуючи нинішню ситуацію в Іраку й останні свідчення у справі терористичних актів в Нью-Йорку і Вашингтоні 2001-го року, газета підкреслює в редакційній статті, що із наближенням президентських виборів у США президент Буш нині щораз більше опиняється в оборонній позиції. 2001-го року адміністрація США не могла передбачити нової небезпеки, бо зосередила увагу на своїх традиційних пріоритетах : на системах глобальної протиракетної оборони, на зростаючій небезпеці з боку Китаю, Росії, а навіть Іраку. І це була помилка адміністрації США, закінчує «Ле Монд», яка повинна послужити уроком не лише для Сполучених Штатів.
Коментатор газети «Нью-Йорк таймс» Пол Круґман підкреслює, що адміністрація Буша весь час намагається скласти вину за проблеми в Іраку на тих чи інших злодіїв. Минулого липня офіційні особи оголосили, що після убивства синів Саддама атаки з боку прорежимних сил закінчаться. У грудні вони передбачили, що захоплення самого Саддама Хусейна покладе край опору. Кілька тижнів тому Білий дім оголосив, що причиною триваючого насилля був один з ватажків “Аль-Кайди” Аль-Захрауі.
Насправді, як вважає автор, причиною є релігійний і націоналістичний сентимент серед іракського населення. Коли ми врешті зрозуміємо, запитує автор, що захопленням тих чи інших злодіїв не вдасться покласти край насиллю в Іраку? Ïхні місця займають інші. Ініціатори війни в Іраку помилялися від самого початку, пише на закінчення коментатор газети «Нью-Йорк таймс», і якщо ми і далі слухатимемо їх, то Ірак справді перетвориться для США у новий В’єтнам.
Тим часом коментатор газети «Вашингтон пост» Річард Коен вважає порівняння війни у В’єтнамі з нинішнім Іраком не зовсім відповідним, проте, за його словами, є одна чітка спільна риса: ні там, ні тут ми (тобто Сполучені Штати) не знаємо, що ми робимо. Останні два тижні насилля в Іраку мали б послужити уроком. Раптове повстання прихильників радикального аятоли Аль-Садра, веде далі автор, стало для Сполучених Штатів несподіванкою. Як і у В’єтнамі, ми маємо почуття просування в темряві. Попри дотеперішні твердження, що більшість іракців підтримують присутність коаліційних сил, командування мусить визнати, що ми ніколи не довідаємося , що насправді сталося в Іраку, бо це відмінна культура. Цей же факт стосувався і війни у В’єтнамі. Як і у В’єтнамі, закінчує автор, ми вступили у війну з помилкової причини, із надто малими силами, із надто малою кількістю союзників.
Тему Іраку широко коментує європейська преса. Для прикладу наведемо відгук у сьогоднішньому номері французької газети «Ле Монд». Коментуючи нинішню ситуацію в Іраку й останні свідчення у справі терористичних актів в Нью-Йорку і Вашингтоні 2001-го року, газета підкреслює в редакційній статті, що із наближенням президентських виборів у США президент Буш нині щораз більше опиняється в оборонній позиції. 2001-го року адміністрація США не могла передбачити нової небезпеки, бо зосередила увагу на своїх традиційних пріоритетах : на системах глобальної протиракетної оборони, на зростаючій небезпеці з боку Китаю, Росії, а навіть Іраку. І це була помилка адміністрації США, закінчує «Ле Монд», яка повинна послужити уроком не лише для Сполучених Штатів.
