Прага, 22 квітня 2004 – Мешканці іракського міста аль-Кута добрим словом згадують українських миротворців. Тут їх мають за простих і дружніх людей, але бідних, і пригадують їм дрібне хабарництво, повідомляють репортери лондонського Інституту журналістики війни і миру, недержавної організації, яка готує журналістів у зонах конфліктів.
Українці «були справжніми миротворцями» – такі слова 22-літнього аль-кутського студента Сайфа Ахмеда наводять кореспонденти в своїй статті. Але інколи, пишуть вони, посилаючись на мешканців міста, українці бувають схильні до хабарництва.
Таксист Хуссейн Джаббар пригадує, що українці, які охороняли бензозаправку, пропускали його заправитися поза кількагодинною чергою в обмін на «дарунки» у вигляді алкоголю. Інший аль-кутчанин Мухтар Хуссейн був свідком, як українські солдати клали собі до кишень гроші, що їх передавали їм прочани з Ірану на іміґраційному контрольно-пропускному пункті, влаштованому в головному автобусному депо аль-Кута, міста з низкою мусульманських святинь.
У Міністерстві оборони України начальник прес-служби Костянтин Хівренко так зреаґував на це повідомлення: «Подібних випадків за весь час несення служби українською бригадою в Іраку зафіксовано не було. Більше того, якихось відомостей від командування коаліцією на цей рахунок теж не надходило. Більше того, від місцевої влади якихось скарг, пов’язаних з подібними речами, теж не надходило. Але між тим цей сигнал ми будемо перевіряти».
Але цілком можливо, що скарг і не буде. Як пишуть кореспонденти, схоже, що це мало кому вадило в аль-Куті – таку поведінку списували на бідність українців.
А пам’ятають про них усе-таки інше, як - от 24-річний продавець овочів Реда Хальф: «Коли вони приходили купити якісь дрібниці, то добре ставилися до нас, а ми поважали їх».
Нині аль-Кут контролюють американські війська, їхні джипи їздять містом із кулеметами й гранатометами напоготові. А українські солдати ніби й нічого не роблять, просто стоять собі біля своїх авт на контрольно-пропускних пунктах при дорозі. Мешканці цього південноіракського міста скаржаться, що американські військові погрожують зброєю, безпідставно арештують людей і зривають портрети поважаних релігійних діячів. Українці ж ніколи не спрямовували зброю на мирних людей і не вдавалися до насильства. Ця різниця особливо помітна зараз, коли безтурботна українська окупація змінилася на жорстку американську.
Таким бачать становище в аль-Куті іракські журналісти, яких готує Інститут журналістики війни і миру, неурядова установа, що на доброчинних засадах навчає місцевих дописувачів у конфліктних зонах неупередженій журналістиці.
Українці «були справжніми миротворцями» – такі слова 22-літнього аль-кутського студента Сайфа Ахмеда наводять кореспонденти в своїй статті. Але інколи, пишуть вони, посилаючись на мешканців міста, українці бувають схильні до хабарництва.
Таксист Хуссейн Джаббар пригадує, що українці, які охороняли бензозаправку, пропускали його заправитися поза кількагодинною чергою в обмін на «дарунки» у вигляді алкоголю. Інший аль-кутчанин Мухтар Хуссейн був свідком, як українські солдати клали собі до кишень гроші, що їх передавали їм прочани з Ірану на іміґраційному контрольно-пропускному пункті, влаштованому в головному автобусному депо аль-Кута, міста з низкою мусульманських святинь.
У Міністерстві оборони України начальник прес-служби Костянтин Хівренко так зреаґував на це повідомлення: «Подібних випадків за весь час несення служби українською бригадою в Іраку зафіксовано не було. Більше того, якихось відомостей від командування коаліцією на цей рахунок теж не надходило. Більше того, від місцевої влади якихось скарг, пов’язаних з подібними речами, теж не надходило. Але між тим цей сигнал ми будемо перевіряти».
Але цілком можливо, що скарг і не буде. Як пишуть кореспонденти, схоже, що це мало кому вадило в аль-Куті – таку поведінку списували на бідність українців.
А пам’ятають про них усе-таки інше, як - от 24-річний продавець овочів Реда Хальф: «Коли вони приходили купити якісь дрібниці, то добре ставилися до нас, а ми поважали їх».
Нині аль-Кут контролюють американські війська, їхні джипи їздять містом із кулеметами й гранатометами напоготові. А українські солдати ніби й нічого не роблять, просто стоять собі біля своїх авт на контрольно-пропускних пунктах при дорозі. Мешканці цього південноіракського міста скаржаться, що американські військові погрожують зброєю, безпідставно арештують людей і зривають портрети поважаних релігійних діячів. Українці ж ніколи не спрямовували зброю на мирних людей і не вдавалися до насильства. Ця різниця особливо помітна зараз, коли безтурботна українська окупація змінилася на жорстку американську.
Таким бачать становище в аль-Куті іракські журналісти, яких готує Інститут журналістики війни і миру, неурядова установа, що на доброчинних засадах навчає місцевих дописувачів у конфліктних зонах неупередженій журналістиці.
