Аудіозапис:
Сан-Франциско, 27 травня 2004 – На суді у справі колишнього прем’єр-міністра України Павла Лазаренка у США звинувачення й захист почали викладати в середу свої останні арґументи. В осереддя уваги знову повернувся колишній Лазаренків партнер, а нині головний свідок звинувачення Петро Кириченко.
Заступник прокурора США Марта Берш у виступі перед присяжними подавала сухі факти: вона детально перелічувала пересування коштів, які Лазаренко нібито вимагав від Кириченка, на банківські рахунки у США, Швейцарії, Польщі, Угорщині, на Багамах та Антіґуа. Берш нагадувала присяжним свідчення Кириченка про те, як Лазаренко тримав під жорстким контролем Дніпропетровщину й як Кириченків страх змушував його платити Лазаренкові.
Та адвокат захисту Дорон Вайнберґ у відповідь назвав Кириченка брехуном, поставив його свідчення під сумнів, наголосив на тих моментах свідчень, у яких він убачає розбіжності, і подав свою версію історії дружби, яка розвалилася, й людини, що знайшла єдиний вихід – піти на угоду з американською владою й «настукати» на свого партнера. Кириченко сам перебуває у США під слідством.
І Вайнберґ, і Берш наголошували, яка складна ця справа, і вказували присяжним на ті питання, на які вони муситимуть дати собі відповідь.
Берш ретельно описала злочини, які, за її словами, Лазаренко скоїв в Україні : вимагання грошей у Кириченка й шахрайство із аґрофірмою «Наукова». Далі вона пояснила, як справа потрапила під американську юрисдикцію, коли здобутки з тих злочинів, пройшовши через численні Лазаренкові рахунки, потрапили до США. Згадала вона й те, що Лазаренко користувався підставними компаніями, численними банківськими рахунками й переказами, завдяки яким перемішував законні й незаконні кошти. Купівля панамського паспорта, за яким Лазаренко міг безперешкодно їздити до швейцарських банків, за словами прокурора, теж свідчить про його намір приховати кошти.
«Це справа про корупцію й відмивання грошей, – сказала Берш. – Він брехав українському народові про гроші, які отримував, щоб приховати свої злочини».
«Свідчення в цій справі підтверджують не лише зловживання владою в Україні, а й те, як (Лазаренко) скористався з переваг американської фінансової системи, з сили й стабільності американського долара, щоб відмити свої гроші», – сказала Берш.
Вайнберґ подав присяжним свій аналіз: він нагадав, що, перш ніж винести вердикт, вони мусять підтвердити, що Лазаренко вчинив інкриміновані злочини згідно з українським законодавством; що цілком певні кошти потрапили на рахунки Лазаренка, а потім до Сполучених Штатів; що за цими переказами стояли злочинні наміри; і що все це було частиною змови (таке одне зі звинувачень).
Вайнберґ особливо накинувся на думку, що Кириченко міг одночасно давати Лазаренкові хабарі і зазнавати вимагань від нього. У пострадянській Україні було звично, що підприємці ставали під «дах» таких людей, як Лазаренко, стверджував Вайнберґ. «Чи можливо, щоб платити мусив тільки один підприємець у Дніпропетровську? Єдиний спосіб, у який ця історія може мати сенс, це якщо вимагань зазнавав в області кожен». За словами Вайнберґа, сам успіх Кириченка (а його багатство оцінюють у понад 25 мільйонів доларів) частково доводить, що він не може бути жертвою. Вайнберґ назвав Кириченкові свідчення вигадкою.
За словами Вайнберґа, дії Лазаренка були прийнятні в Україні 1990-х років, як було в США в 19 столітті. «Він (Лазаренко) не приховував, що є і підприємцем, і членом українського уряду. … Це, можливо, не той стандарт, якого ми очікували б від керівників нашої влади, – сказав Вайнберґ, звертаючись до американських присяжних, – але ця справа відбулася не в США, і над нею не владні наші закони й стандарти».
Про Кириченка Вайнберґ додав, що той не зазнавав вимагань, а зробив «дуже розумний діловий крок, як на Україну тих часів», коли зблизився з Лазаренком.
Берш у відповідь наголосила, що Лазаренко врешті таки мав економічний контроль над Кириченком і його діловими інтересами в Україні.
У четвер вона матиме змогу детальніше відповісти на слова адвоката. Цього ж дня сторони мають закінчити виклад своїх арґументів, і журі присяжних почне обговорювати вердикт. Обговорення триватиме доти, доки всі 12 присяжних не дійдуть одностайного висновку.
Якщо вони вирішать, що Лазаренко винен за всіма пунктами звинувачення, які залишилися в справі, йому може загрожувати ще понад 15 років ув’язнення.
Джастин Кейн – співробітник Центру журналістських розслідувань, Сан- Франциско, Каліфорнія, США.
Сан-Франциско, 27 травня 2004 – На суді у справі колишнього прем’єр-міністра України Павла Лазаренка у США звинувачення й захист почали викладати в середу свої останні арґументи. В осереддя уваги знову повернувся колишній Лазаренків партнер, а нині головний свідок звинувачення Петро Кириченко.
Заступник прокурора США Марта Берш у виступі перед присяжними подавала сухі факти: вона детально перелічувала пересування коштів, які Лазаренко нібито вимагав від Кириченка, на банківські рахунки у США, Швейцарії, Польщі, Угорщині, на Багамах та Антіґуа. Берш нагадувала присяжним свідчення Кириченка про те, як Лазаренко тримав під жорстким контролем Дніпропетровщину й як Кириченків страх змушував його платити Лазаренкові.
Та адвокат захисту Дорон Вайнберґ у відповідь назвав Кириченка брехуном, поставив його свідчення під сумнів, наголосив на тих моментах свідчень, у яких він убачає розбіжності, і подав свою версію історії дружби, яка розвалилася, й людини, що знайшла єдиний вихід – піти на угоду з американською владою й «настукати» на свого партнера. Кириченко сам перебуває у США під слідством.
І Вайнберґ, і Берш наголошували, яка складна ця справа, і вказували присяжним на ті питання, на які вони муситимуть дати собі відповідь.
Берш ретельно описала злочини, які, за її словами, Лазаренко скоїв в Україні : вимагання грошей у Кириченка й шахрайство із аґрофірмою «Наукова». Далі вона пояснила, як справа потрапила під американську юрисдикцію, коли здобутки з тих злочинів, пройшовши через численні Лазаренкові рахунки, потрапили до США. Згадала вона й те, що Лазаренко користувався підставними компаніями, численними банківськими рахунками й переказами, завдяки яким перемішував законні й незаконні кошти. Купівля панамського паспорта, за яким Лазаренко міг безперешкодно їздити до швейцарських банків, за словами прокурора, теж свідчить про його намір приховати кошти.
«Це справа про корупцію й відмивання грошей, – сказала Берш. – Він брехав українському народові про гроші, які отримував, щоб приховати свої злочини».
«Свідчення в цій справі підтверджують не лише зловживання владою в Україні, а й те, як (Лазаренко) скористався з переваг американської фінансової системи, з сили й стабільності американського долара, щоб відмити свої гроші», – сказала Берш.
Вайнберґ подав присяжним свій аналіз: він нагадав, що, перш ніж винести вердикт, вони мусять підтвердити, що Лазаренко вчинив інкриміновані злочини згідно з українським законодавством; що цілком певні кошти потрапили на рахунки Лазаренка, а потім до Сполучених Штатів; що за цими переказами стояли злочинні наміри; і що все це було частиною змови (таке одне зі звинувачень).
Вайнберґ особливо накинувся на думку, що Кириченко міг одночасно давати Лазаренкові хабарі і зазнавати вимагань від нього. У пострадянській Україні було звично, що підприємці ставали під «дах» таких людей, як Лазаренко, стверджував Вайнберґ. «Чи можливо, щоб платити мусив тільки один підприємець у Дніпропетровську? Єдиний спосіб, у який ця історія може мати сенс, це якщо вимагань зазнавав в області кожен». За словами Вайнберґа, сам успіх Кириченка (а його багатство оцінюють у понад 25 мільйонів доларів) частково доводить, що він не може бути жертвою. Вайнберґ назвав Кириченкові свідчення вигадкою.
За словами Вайнберґа, дії Лазаренка були прийнятні в Україні 1990-х років, як було в США в 19 столітті. «Він (Лазаренко) не приховував, що є і підприємцем, і членом українського уряду. … Це, можливо, не той стандарт, якого ми очікували б від керівників нашої влади, – сказав Вайнберґ, звертаючись до американських присяжних, – але ця справа відбулася не в США, і над нею не владні наші закони й стандарти».
Про Кириченка Вайнберґ додав, що той не зазнавав вимагань, а зробив «дуже розумний діловий крок, як на Україну тих часів», коли зблизився з Лазаренком.
Берш у відповідь наголосила, що Лазаренко врешті таки мав економічний контроль над Кириченком і його діловими інтересами в Україні.
У четвер вона матиме змогу детальніше відповісти на слова адвоката. Цього ж дня сторони мають закінчити виклад своїх арґументів, і журі присяжних почне обговорювати вердикт. Обговорення триватиме доти, доки всі 12 присяжних не дійдуть одностайного висновку.
Якщо вони вирішать, що Лазаренко винен за всіма пунктами звинувачення, які залишилися в справі, йому може загрожувати ще понад 15 років ув’язнення.
Джастин Кейн – співробітник Центру журналістських розслідувань, Сан- Франциско, Каліфорнія, США.
