Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 11:27

“Економічний журнал”


Марія Щур

Аудіозапис програми:

Київ, 5 грудня 2004

Марія Щур

В Україні відбувається буржуазно-демократична революція – таку оцінку дедалі частіше можна почути від українських оглядачів. Головною рушійною силою змін стає новонароджений український середній клас. Це він в особі відносно заможних, по відношенню до решти країни, киян першим вийшов на Майдан Незалежності протестувати проти нечесних виборів, за свободу і демократію. Бо це його цінності. Сповідуючи їх українські підприємці, професіонали, студенти, що створили кістяк протестуючих, сподіваються збудувати заможне життя для себе і для всієї країни.

Обличчя нового українського капіталізму виявилося зовсім не таким, яким його малювала радянська пропаганда та її рештки у депресивних індустріальних частинах України. Українські капіталісти виявилися людьми жертовними та великодушними. Вони забезпечують Майдан їжею та ліками, дають прихисток незнайомим людям у щойно куплених на перші зароблені гроші, а то й у кредит квартирах, віддають у розпорядження організаторів новенькі «іномарки» і пропонують себе в якості водіїв, тобто жертвують і своїми прибутками і часом. Звичайно, ще більшого захоплення вимагає щирість простих київських бабусь, які приносять на Майдан власноруч зв’язані шкарпетки, або родинні вовняні шалі, але до жертовності бідних вже якось звикли, а доброчинність заможних ще викликає подив. Та й ніде правди діти: без потужної фінансової підтримки підприємців лише на ентузіазмі протести навряд чи досягли успіху.

А що самі бізнесмени, чому підтримку демократії в Україні вони вважають і своєю «Власною справою»? Одного з них моя київська колега Ірина Біла запросила до розмови у нашій київській студії за чашкою гарячого чаю.

Відставка голови центрального банку у спокійніший час могла б претендувати на подію якщо не місяця, то хоча б тижня. Відхід з посади Голови Національного Банку Сергія Тигипка відбувся майже непомітно на тлі політичних подій, що вирують в Україні.

У понеділок президент України Леонід Кучма висловив побоювання щодо фінансової стабільності в Україні. «Ще кілька днів і фінансова система може взагалі розсипатися як «картковий дім» і відповідальність на себе ні президент, ні уряд за це не можуть взяти, тому що уряд працювати не може в нормальному режимі», - заявив Леонід Кучма на зустрічі з керівниками обласних адміністрацій.

А вранці про свою відставку з посади Голови Національного Банку України заявив Сергій Тигипко, який протягом президентської кампанії очолював штаб кандидата від влади Віктор Януковича. Він пояснив своє рішення тим, що збирається займатися політичною діяльністю, хоч при цьому наголосив, що покидає і посаду голови штабу. Сергій Тигипко заявив, що передвиборча кампанія викликала загрозу сепаратизму: « Мені соромно за те, що ми своєю кампанією розділили країну. Розділили достатньо серйозно країну». Він поклав відповідальність на обидві сторони, але висловив впевненість у тому, що ситуацію може виправити нова влада.

Кандидат від опозиції Віктор Ющенко переконаний, що банківська система дійсно на порозі кризи і поклав відповідальність за на Сергія Тигипка.

Поза межами України не схильні перебільшувати проблеми, хоч і погоджуються з тим, що ситуація серйозна. На думку аналітика компанії Планекон Ральфа Віґарта, уряд використовував Національний Банк для «надування» цифр зростання економіки: «Національний Банк взяв участь у створенні неймовірного буму в економіці перед виборами та під час виборів. Він мав скоротити кількість готівки в економіці ще кілька місяців тому, але він продовжував друкувати гроші. Уряд також вільно використовував валютні резерви Нацбанку, в результаті чого вони зменшилися на близько 3х мільярдів доларів».

Проте експерт компанії Планекон вважає, що якою б серйозною ситуація не була зараз, її можна виправити, якщо політичну кризу вдасться вирішити найближчим часом. Про необхідність якнайшвидшого вирішення кризи заявили днями і експерти рейтингового агентства Standard & Poor''s, які поки що не змінюють рейтингу України, незважаючи на політичну нестабільність.

Співзвучними були і думки українських банкірів, які висловив Голова Асоціації Українських Банків Олександр Сугоняко: «Ми мусимо сьогодні дивитися на цю гарячу ситуацію з холодною головою і розуміти, що відбувається. Ми самі можемо зробити собі проблеми. Економічних підстав для того, щоб говорити, що банківська система розвалюється, немає ніяких. Я знаю, що дії банківської системи в цілому і Національного Банку будуть спрямовані на те, щоб забезпечити її стабільність і стабільність гривні».

А на запитання про те, хто може очолити Національний Банк найближчим часом Олександр Сугоняко відповів так: «Я не знаю, але я думаю, що в нас серйозніші питання – хто в нас буде і коли Президентом».

В Росії відставку голови національного Банку Сергія Тигипка пов’язують з перспективами іншої кар’єри для відомого бізнесмена і політика. З коментарями, що лунають у Москві, вас ознайомить Віталій Портников.

Яким чином Кремль міг так прорахуватися з українськими виборами? Поставити не на того кандидата і загнати себе у глухий кут? Над цим питанням замислюються нині як у самій Москві, так і за кордоном. На думку французьких аналітиків, беззастережна підтримка Москвою проросійського кандидата була пов’язана з її побоюваннями втратити контроль над трубопроводами, якими територією України до Європи йдуть російські нафта та газ. Росія є найбільший експортер газу в світі, на якого припадає чверть світового виробництва цього енергоносія. Три чверті цього газу прямує до Європи територією України, альтернативні шляхи – через Польщу та Румунію не можуть взяти на себе навантаження у випадку, якби основний шлях було заблоковано. Саме цією залежністю від України пояснює французький експерт Томас Ґомарт заангажованість Москви в українські справи.

Як говорить політолог із паризького Інституту Міжнародних Відносин, Росія намагається суворо контролювати усі трубопроводи на території колишніх радянських республік, особливо в Україні та у Казахстані. Бо в Росії практично немає альтернативних способів експерту газу, наприклад, терміналів для розрідження газу та транспортування його танкерами.

На думку Франсіса Перрена, що очолює спеціалізований журнал Arab Oil & Gas, у погіршенні стосунків між Україною і Росією ніхто із сторін не зацікавлений, бо у випадку перебоїв із постачанням газу до Європи, стосунки з Європейським Союзом можуть погіршитись.

Інший експерт в інтерв’ю французькому пресовому агентству говорить, що Україна не лише транзитна країна, але і один з найбільших покупців російського газу. На неї прпадає близько 30% російського газового експорту. Крім того, за словами Франсіса Перрена, Росія також побоюється за долю своїх інвестицій в Україні. Північний сусід є сьомим за обсягами закордонним інвестором в Україні. Перші ж місця залишаються за Сполученими Штатами та Кіпром, який на думку експертів, є місцем перебування тіньового капіталу з Росії та й із самої України.

Заяви політиків про можливість швидкого економічного краху таки збурили пристрасті. З’явилися повідомлення про те, що не працює фінансова система, зростає кількість неплатежів. Деякі експерти говорять про можливість повної некерованості процесами в українській економіці, якщо в найближчі дні новий уряд не почне працювати. Докладніше – у розповіді мого колеги Сергія Собуцького.

СОБУЦЬКИЙ:

Одна група політиків пов»язує нинішні явища в українській економіці з політичною кризою, яка виникла внаслідок грубої фальсифікації виборів Президента. Інша – з неефективною роботою попереднього уряду Віктора Януковича, який одними лише популістськими соціальними виплатами напередодні виборів дав імпульс фінансовій кризі. Початок дестабілізації фактично у перший день помаранчевої революції відчули на собі українські банки. Значна кількість вкладників одномоментно вирішили забрати свої гроші і обміняти їх на конвертовану валюту або просто притримати у надійному місці до кращих часів. Людей зрозуміти можна, адже не так давно багато хто втратив вклади у колишньому Ощаному банку Союзу РСР. Ситуація швидко набирала рис некерованості і Національний банк змушений був ввести обмеження. Зараз неможливо достроково забрати свої депозитні вклади і упродовж дня власники пластикових карток можуть зняти не більше півтори тисячі гривень.

Обмінні пункти офіційно працюють, але скористатись їх послугами вдається небагатьом. За розпорядженням НБУ вони можуть продавати лише стільки валюти, скільки купили в людей. Але насправді, жоден обмінник так не чинить. Отримані долари чи євро одразу ж розходяться серед колег, друзів, знайомих працівників таких пунктів. Та й ті, хто вирішив здати валюту (а їх, до речі, зараз одиниці), не поспішають до обмінних пунктів. На чорному ринку, який традиційно щвидко розгортається у кризові моменти, американські гроші подорожчали у півтора рази. Подекуди за долар дають вісім гривень, а то й більше.

Щоправда, як відзначають фінансові аналітики, не всі піддаються паніці. Є вкладники які впевнені що їхні внески будуть збережені, і пов”язують свій оптимізм із швидким розв»язанням політичної кризи.

В умовах кризи погляди громадян України спрямовані на Верховну Раду. Адже парламент фактично єдиний на сьогодні легітимний орган державного управління. ЗМІ оприлюднили постанову Ради “Про заходи щодо недопущення подальшого розвитку фінансової кризи та згортання грошових розрахунків між підприємствами та державним бюджетом України”. У ній доручається Кабінету міністрів встановити мораторій на підвищення цін на внутрішньому ринку на товари промислово-побутового виробництва, зафіксувавши ціни на рівні 30 листопада.

В той же час прийшло повідомлення від міжнародного рейтингового агентства Fitch. За ним воно може знизити довгострокові рейтинги фінансової стабільності для українських банків. Це, як стверджують експерти, погіршить умови виходу на міжнародні ринки позик. Подолання кризи вони вбачають у негайному початку діяльності нового уряду.

Впродовж уже понад двох років у рубриці «Українські підприємці в історії» ми розповідаємо про попередників нинішніх українських бізнесменів, які не стоять в стороні від проблем суспільства, які відчувають свою відповідальність за нього і готові не лише працювати заради його добробуту, але і ділитися своїми статками.

Тож на початку минулого століття на Хрещатику, що здавна є діловим центром Києва, почали з’являтися перші бізнес-центри. Піонером нової справи був київський підрпємець Ілля Закс з роду цукрозаводчиків та добродійників Заксів. більше про нього розповідає ведучий рубрики Віталій Пономарьов.

Підприємці брати Закси походили з польського містечка Калиша. Якоб став купцем у Лодзі, а Маркус на початку 1870-х років приїхав до Києва. 1874 року брати заснували у Києві торгову фірму «Рафала Закса сини». В її статутний фонд кожен з них вніс по 5 тисяч рублів, а керівництво справами здійснював Маркус. Через 2 десятиліття він разом із синами Іллею і Карлом уже володів Товариством Киселівських цукрових заводів у складі чотирьох підприємств. Їхні контори розміщувалися у семи кімнатах на другому поверсі особняку Закса на теперішній вулиці Липській.

1899 року підприємець видав власну брошуру під назвою «Доля цукрових заводів з малим та середнім виробництвом». Він входив до правління Київського товариства взаємного страхування цукрозаводчиків та до правління створеного у Києві Всеросійського товариства цукропромисловців.

Закс також фінансував Товариство поширення освіти серед євреїв, Ржищівське єврейське благодійне товариство, притулок для людей похилого віку та безплатний нічліжний будинок. 1902 року Маркус та Ернестина Закси побудували корпус очних хвороб Міської єврейської лікарні на Лук’янівці з невеликою синагогою при ньому.

1914 року на замовлення Іллі Закса архітектори Йосип Зекцер та Дмитро Торов звели на початку Хрещатику (біля нинішньої Європейської площі) семиповерховий цегляний будинок у стилі «модерн». У ньому розмістився перший у Києві бізнес-центр, і його приміщення здавалися в оренду торговим та промисловим підприємствам під офіси. Центр кожного поверху будинку становила шахта ліфта, оточена сходами, а по периметру розміщалися кімнати для контор – більші і дорожчі на нижніх поверхах та менші і дешевші на верхніх. Про призначення будівлі промовляв рельєф у полі центрального фронтону – копія з роботи бельгійського скульптора Константена Меньє під назвою «Індустрія».

Маркус Закс помер 1915 року. Через 3 роки більшовики конфіскували його заводи, будинки та садиби, а згодом знесли збудований ним лікарняний корпус із синагогою. У двоповерховому палаці Заксів на Липках розміщувався Київський окружний відділ ГПУ, мешкали командувачі Київським військовим округом, а під час Другої світової війни перебував штаб угорської армії. Будинок Закса на Хрещатику вигорів під час пожежі 1921 року і був відбудований тільки через 7 років. Прозваний киянами «Будинком трестів», він і сьогодні вміщує ощадбанк, ломбард, різноманітні установи та фірми.

Віталій Пономарьов. радіо «Свобода», Київ

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG