Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 06:09

"Листи на Свободу": Підсумки року


Петро Кагуй

Аудіозапис програми:

Прага, 1 січня 2005 року.

Петро Кагуй

Говорить радіо “Свобода”!

Перед мікрофоном у празькій студії Петро Кагуй.

Вітаю Вас, шановні слухачі у Новому 2005 році!

Сьогодні, замість традиційної передачі “Листи на Свободу” - пропонуємо Вашій увазі - спеціальний новорічний випуск, котрий ми назвали “Листи року”.

У цій передачі ми спробуємо розповісти, чим найбільше переймалися наші слухачі у своїх листах та телефонних дзвінках у 2004 році. І відразу зауважу два моменти: Передачу “Листи на Свободу” протягом року вів також мій колега Зиновій Фриз, через якого пройшло чимало Ваших листів, а готувати цей новорічний випуск випало мені. Окрім цього на цю передачу відведено лише 25 хвилин. Отож до ефіру потраплять, нажаль, лише невеликі фрагменти із окремих письмових послань та слухацьких дзвінків.

Намагатимуся дотримуватися більш-менш хронології.

Починався 2004 рік досить напружено. Пропрезидентська більшість у Верховній Раді намагалася запровадити конституційну реформу. У цей час наш постійний слухач із Вінниці Григорій Одарченко писав:

“Нинішня влада зробить усе можливе й неможливе, щоб зберегти кермо в своїх руках. Дехто навіть прямо про це говорить. Наприклад, депутат Шуфрич заявив: “Владу ніхто не дає, за неї треба боротися”. Отже, висновок такий: олігархи постараються пропхати свого кандидата...

Після цього розпочнеться зближення з Росією. Не виключено, що Україна увійде в ЄЕП. Можливо, крім Білорусі і Казахстану будуть ще деякі держави, котрі підкорятимуться командам Москви. Внаслідок такої метаморфози український народ надовго опиниться під п’ятою національних і російських олігархічних кланів.

Отакий мій прогноз. Не думайте, що я цього хочу. Це так мені бачиться. А як воно буде – покаже час!”.


Ось такі невеселі прогнози були у Григорія Одарченка із Вінниці. А вже інший наш слухач в електронному посланні іронічно зауважив:

“Якщо не можна знову стати президентом, тоді потрібно поміняти систему, щоб керувати далі. А українці стерплять. Чаушеску думав мабуть так само... “, - кінець цитати.

Із загостренням політичної ситуації в Україні ми отримали цілу низку листів із критикою на адресу нашої редакції. Цю критику можна узагальнити двома тезами:

Перша: навіщо Ви надаєте мікрофон представникам влади, представникам парламентської більшості, вони і так узурпували основні засоби масової інформації в Україні?

А друга теза: чому Ви запрошуєте до розмов комуністів, хто такі комуністи ми знаємо ще з радянських часів?

Ось коротке тодішнє послання Олександра Рачека з Києва:

“Дуже багато депутатів у Верховній Раді - мільйонери. Якщо на Заході люди стають мільйонерами, а паралельно зростає добробут усіх людей, то в нас навпаки. Тому постає питання: звідки гроші у цієї “більшості”? Приклад Лазаренка добре висвітлює, що ці джерела брудні.

Отож, запрошуючи до “Свободи” депутатів із “більшості”, Ви, здебільшого, запрошуєте злодюг у кращому разі. І слухати їхнє базікання гидотно. Ви вважаєте, що це демократія? Ваше право! Але слухати “Свободу” стає нудно”.


А вже 11 лютого 2004 ми отримали попередження, що через 6 днів наші передачі знімають із хвиль FM Радіо “Довіра”. І цей же киянин Олександр Рачек писав:

“Закриття FМ-діапазону для Радіо “Свобода” - це прямий наслідок того, що Ви влучили точно – у найбільш больову точку нашого режиму. Ви донесли до людей правду, що так старанно приховують наші теле- та радіоканали. Головне для них зараз - вішати усім локшину на вуха.

Я старий прихильник так званих “ворожих голосів”. Потяг до правди нічим не можна зупинити!

Бажаю радіо “Свобода” оптимізму, здоров’я і непримиренності до брехні! Олександр Рачек”.


А ось, що написала тоді також киянка Алла Ткач:

“Дорога моя “Свобода”. Я готова підтримати Вас будь-якими засобами, на які здатна. Закличте своїх слухачів піднятись на акцію протесту проти закриття української редакції “Свобода” на хвилях Радіо “Довіра”.

Я собі не мислю життя без “Вечірньої “Свободи”. Ви мої учителі, друзі, порадники. “Свобода” - це моя розрада і утіха...

Це для нас ковток свіжого повітря - в атмосфері задухи, - в окупованому владою, інформаційному просторі України. Робімо щось разом!

З повагою, Алла Ткач”.


Слухач

Це Олег із Києва.

Відчуваючи, що скоро закриють вас з ФМ ефіру, хотів би хоч таким способом подякувати або поговорити, такої можливості немає, про те, що ви зробили для цієї країни, за котру я так дуже болію.

Трудно передати це словами. Розумієте, я за 3 роки, мабуть, пропустив 5 ваших передач. Кожний вечір для мене було якесь свято, чекаючи восьмої години. Те, що ви перейдете на короткі хвилі, я буду вас слухати, але мені дуже жаль, що дуже велика частина людей просто також, як я відчуває цю біду. Про це важко говорити. Вона вже вас не буде слухати. Я надіюсь, що ми ще завоюємо цей ефір, і ця підла влада піде геть у небуття.

Дуже дякую вам за все, і не думаю, що в мене буде ще багато часу про це говорити. Я може вам ще напишу. Серце болить за все. Мабуть, ви не розумієте, яку користь ви приносили цій країні нещасній.

На все добре.

Петро Кагуй

Шановні слухачі, ми ще раз дякуємо Вам за тодішню підтримку Радіо “Свобода”, коли нас усували із FM-діапазону Радіо “Довіри”. Тоді ми отримали від Вас дуже багато теплих слів та пропозицій якимось чином допомогти нам.

Щоправда були окремі, зовсім виняткові випадки ворожого ставлення до нас. Ось, скажімо, коротка репліка із електронного листа за підписом Рубцова:

“Радіо “Свобода” потрібно закрити, потрібно позбавити “нашистів” інформаційної підтримки клятих американців.

Україні не потрібна прозахідна маріонетка Ющенко. Україні потрібен такий президент як Путін”.


У центрі підвищеної уваги наше радіо знову опинилося на початку травня, коли тодішній керівник Київського корпункту Радіо “Свобода” Ганна Стеців-Герман, несподівано для нас перейшла працювати прес-секретарем Прем''єр-міністра України Віктора Януковича. Вже через кілька днів вона провела прес-конференцію, на якій намагалася, так би мовити, “відбілити” Янукович від його двох судимостей. Очевидно, українським журналістам надовго запам’яталися висловлювання Ганни Стеців-Герман на кшталт:

“Всюди, де я буду, я буду працювати за добрі гроші. Тому що я того варта. І я хочу, щоби ви усі виставляли собі дуже високі ціни”.

У той час наш постійний слухач Петро Гаєвський із Хотина Чернівецької області писав:

“Не маю слів, щоб висловити те, що відчуваю! Не вірю, не розумію, не сприймаю! Ганна Стеців - прес-секретар Януковича!?! ...Я відчував фізичний біль, слухаючи Ганну Стеців, яка говорила про невідомого їй Януковича, про його важке дитинство, про якусь Африку, про його судимості, і думав - а яке ж це має відношення до планів Кучми - зробити Януковича президентом України???”, - ось так ділився своїми враженнями та почуттями Петро Гаєвський із Хотина.

Не залишилося поза увагою нашої слухацької аудиторії також інтерв’ю інтернетівському виданню “Телекритика”, в якому прес-секретар Віктора Януковича Ганна Герман, оцінюючи президентські шанси свого шефа, заявила таке: “Янукович стане президентом. Цього сьогодні може не бачити лише сліпий”.

А вже втретє в центрі підвищеної інформаційної уваги наше радіо опинилося із приємної нагоди - з нагоди 50-річного ювілею. 16 серпня 2004 виповнилося рівно 50 років відтоді, коли вперше українська редакція Радіо “Свобода” почала свої передачі. Щоправда до 1956 року вона мала назву - Радіо “Визволення”.

Знову, ще раз подякуємо нашій слухацькій аудиторії. Багато слухачів тоді відгукнулися на наше прохання поділитися своїми спогадами, що були пов’язані із передачами української “Свободи”. Так наш слухач Василь Яківчик із Городенки Івано-Франківської області розповів, як Радіо “Свобода” врятувало його від арешту.







Слухач

Яківчик Василь із Городенки, який з 1954 року з осені слухав “Свободу” українською мовою. Мене “Свобода” в 1972 році врятувала від арешту. Я узнав, що у моїх товаришів був обшук у січні. Я за той час, що до мене мали прийти з обшуком поховав усі матеріали. А я мав дуже багато Сверстюка “Собор в риштованні”, “Котляревський сміється”, мав Дзюби “Інтернаціоналіст чи русифікація”, і другі праці мав. А до мене з обшуком прийшли аж у березні. Так що я до того часу був підготовлений.

Петро Кагуй

Звичайно, що окрім суто політичних тем, наші слухачі у своїх листах торкалися і соціальних проблем. Багато мовилося і про незрозумілу розрекламовану пенсійну реформу на початку 2004 року, чи то, скажімо, про іншу наболілу проблему – колишніх заощаджень в Ощадбанках. Тут пригадується і лист нашої 101-річної слухачки: Агафії Жак зі села Ліпляве Канівського району Черкаської області, яка писала:

“Здається мені, що вони і не думають повертати мені гроші і тому я вирішила у свої 101-ин рік оголосити голодовку. І дуже прошу Радіо “Свобода”, донести до людей усього світу, яка у нас держава і яка влада. Я голодуватиму доти, доки не повернуть мені гроші, до голоду мені не звикати.

Із повагою, Агафія Данилівна”.


Але, звичайно, протягом усього 2004 року основною темою у листах та телефонних дзвінках наших слухачів була тема президентських виборів. А від початку передвиборчої кампанії ця тема домінувала у передачі “Листи на Свободу”. У посланнях наших слухачів відчувалася тривога за майбутнє України.

Слухачка

Світлана, жителька Вінниці.

Моя Україно! Посмійся над злодієм-катом, Дихни на всі груди, нарешті звільнися від пут, Мечем замахнися на невігласа і супостата, Порви на шматочки лестивий і ганебний хомут.

Завжди Україна кровила за правду, І честь плямувати нікому не дала, Всю нечисть угнала під чесну кувалду, І єдність і щирість стояла в її п’єдесталах.

Моя Україно, борися, вставай, піднімайся, Своїм благородством розбий ту пихамство і бруд, Зневірити нашому Богу, покайся, Звільнися нарешті від брехнів, злорадства і пут.


Я за те, щоб не було в нас брехнів, злиднів, щоб завжди у нас в Україні панувала тільки довіра.

Я вам щиро вдячна!

Слухач

“Требують підписи за Януковича, щоб голосувати. Зі штабу Януковича в Полтаві говорять, що от, якщо ви будете за Януковича голосувати, то, будь ласка, розпишіться. Представляєте, яка демократія.

В одному із садочків Полтави теж завідуюча каже, що одному із працівників теж заставили взяти підпис, що вони будуть голосувати тільки за Януковича. Для чого вони ці підписи збирають, оце цікаво? Ой, біда!”.

Водночас політична боротьба, перебіг виборчих перегонів, надавали багатьом нашим слухачам оптимізму і натхнення на публіцистичну та поетичну творчість. Не залишився поза увагою й інцидент із кандидатом у президенти Віктором Януковичем, що стався в Івано-Франківську.

Слухач

Колись гуси Рим спасли, курка ж Україну, Бо побачив увесь світ силу яйцевину. Це ж таке яйце знесла силою убійною, Що в прем’єра втрапило шокове падіння. Нагороду курці дать – “Матір-героїня”, Бо відкрила яйцем тим очі всій країні.

Слухачка

Віктор Федорович, ну закричало студентство на те прізвище, що ви очікували, ну пожертвували вам студентським сніданком на груди, ну хіба це можна так сприймати близько до серця і зразу ж, та й з вашою вагою гепатися до асфальту? Так же й вбитися можна. А не подумали, як ваші друзякі це переживуть. Мали бути гартованішими, бо за плечима не одна зона.

Слухачка

Це мені нагадало далеке дитинство на зразок “піснею про Сталіна починаємо день, кращих ми не знаємо на землі пісень”.

Хоч до глибини душі презираю бомбардувальників яйцями, та якщо отаке громило непритомніє від сирого яйця, то недарма на Черкащині появилася народна пісня:

Ой, що ж то за шум учинився, що прем’єр від яйця завалився. Підхопили олігархи-сателіти Та й повезли памперси замінити.

Ще й досі в замороженому стані притримують рахунок, щоб хоч трішечки себе втішити брехливою перевагою на виборах, але народ вже пробудився і по-вашому не буде.

Галина, Черкаси.

Слухач

Багато говорити не буду. Я звертаюсь до українців правильно вийти на вибори, проголосувати правильно. Не будьмо “козлами”, як казав Янукович. Прошу вийти вас і проголосувати так, як це треба.

Слухачка

Смт. Баришівка, що на Київщині, Драч Олена Федорівна.

Гумореска про вибори

Прийшов кум до куми, цілу ніч не спав, На виборах за державу не голосував, Бо сказали, що його у списках немає, Ще й кричали, чого він і досі не знає.

Що ж мені тепер робити, кумонько моя? Необхідно твоє слово, порада твоя, Бо боюся, що начну знов горілку пити, Бо немає в світі правди – не можу так жити.

Ой, ти куме, нерозумний, усі люди знають, Що на виборах і мертві оживають, Бо живі не всі ще знають кого вибирати, І якого президента владі представляти, Тому під час виборів мертвими міняють, Бо вони собі мовчать, нічого не знають.

Ще я тобі пораджу: треба менше спати, Списки перед виборами вчасно перевіряти, І не треба тобі, куме, знов горілку пити, Скоро вибори прийдуть – в списках будеш жити.


Петро Кагуй

Ну, а далі - почалася Помаранчева революція. Це відчувалося і в слухацьких листах та дзвінках. Очевидно, що чимало наших слухачів у ці дні разом зі своїми друзями дружньо скандували на майданах революційні гасла і підспівували гурту “Гринджоли”:

Звучить фрагмент пісні гурту Гринджоли: “Разом нас багато, нас не подолати”.

Слухачка

Ганна Сивенька.

Дорога “Свободо”, дякую, що своїми передачами, своїми правдивими словами ти навчила мене, як маю я діяти в той день, в той час, в ту хвилину, коли Україна в небезпеці. Беру валянки, шубу і їду в Київ, щоб сказати “Ні злочинній владі”, “Ющенко – наш президент”.

Слухач

Вельмишановне радіо “Свобода”, поздоровляю тебе зі святом демократії. Я рахую, що ваша заслуга дуже велика в цьому всьому, що переміг наш народний президент. Ваша слухацька аудиторія, не знаю скільки налічує, але колись була інформація, що мільйонів п’ять. Якщо 4 мільйони проголосувало за Ющенка, то це вже дуже добре. Я рахую, що до моїх побажань приєднаються радіослухачі, які постійно вас слухають.

Спасибі за те, що ви в нас є, спасибі за ваш вклад в цю перемогу.

Дякую.

Слухачка

Дорога радіо “Свобода”, хочу всіх вас привітати за Новим роком, побажати вам щастя в новому році із новим президентом і нового життя.

Завжди мовчав, схиливши плечі, Мій притихший стомлений народ, Та терпіння скинув в той холодний вечір Журналіст, колгоспник, вчений і пілот.

Прозрів, пробудився, піднявся з колін Працьовитий, мудрий народ України, Волелюбний вітер грузинів, румун Оволодів серцем матері і дитини.

Як же не пишатись вами – добрі люди? Відстояли гідність, гордість і чесноти. Лицемірство підле гнути вас не буде, Воєдино з вами були всі народи.

Нині Україна болить і ниє, і щемом, і сумом Покрита злорадством століть Знущанням, брехнею і глумом, О, вирвись країно з полону, розправ свої груди і плечі.

Прогнала орду ти червону, Відстояла гідність в той вечір, Її не підрізати крила, бо гордо Піднялась у небо моя Україна, ожила.


Я зичу вам всім щасливого нового року!

Слава Україні!

Петро Кагуй

Шановні слухачі, спеціальна передача “Листи Року” наближається до завершення. З Вами був Петро Кагуй. На цьому я прощаюся до наступного випуску вже традиційної щотижневої передачі “Листи на Свободу”.

Ми чекаємо на Ваші нові листи та телефонні дзвінки.

А зараз прозвучить новорічне привітання від директора Української редакції Радіо “Свобода” Олександра Народецького:

Дорогі і любимі наші слухачі,

Ще один рік стає історією. Почався 2004-й з того, що Радіо Свобода викинули з Довіри , а закінчився бурхливими виборами президента України.

За змістом і затятістю обурення, що його переживали і висловлювали наші слухачі в лютому співзвучні з усеукраїнськими пристрастями в листопаді і грудні.. Пізніше протягом року були ще й інші подібні події – розправа з Радіо Континент, наїзди на п’ятий канал. У жертви потрапило радіо Ера. Вже не йдеться про регіональні мас-медіа - місцеві начальнички завжди вирізнялися своїм особливим запалом у служінні центральним хазяям.

Здавалося, що не було цьому меж, не було цьому кінця і краю. Є прекрасний український вислів – терпець увірвався. І на Заході і на Сході і на Півдні і Півночі люди відчули , що кожен з них щось означає і що нагорі доведеться з цим рахуватися. Ні, це не свобода або незалежність. Це самопочуття важливості кожного. І наглядачам довелося не лише посунутися, а й прислухатися. І коли за владними кулісами вкотре за сотні років вирішували чим і як покарати неслухняних, страх охопив не люд як це часто ставалося в історії. Натомість цей страх вцілив у тих, кого називають погонялами.

Тому й не піднялася владна рука на тих, хто подав свій голос протесту. Кожний голос був вартий і недаремний, вчасний і зичний. Це нове неповторне Свято. Свято голосів. Справді щось новорічне. Серед усіх новорічних сподівань є для нас особливо принципові.

Мета у нас , у свободинців – якомога швидше повернутися в ФМ- діапазон. Щоб нас добре чули, щоб нас чули усюди в Україні, бо ми хочемо мати належне місце в тому хорі голосів. Своє місце. І в новому році ми будемо ближче до вас.

Ще раз поздоровляємо. Ще раз нагадуємо про важливість здоров’я. Бо не слабкістю, а впевненістю в собі, не покірною слухняністю , а власною важливістю ми захистимо дорогі для нас цінності, серед яких найбільшою залишається людська цінність. Бережіть себе, щоби щедро себе розтрачати.

Дай Вам, Боже.

О. Народецький Директор Української редакції Радіо Свобода. Прага. 2004. Кінець грудня.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG