Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 20:08

Ще раз про Криворіжсталь.


Ірина Халупа Гості: Сергій Власенко - адвокат консорціуму "Інвестиційний металургійний союзу"; Олександр Рябченко - директор, Міжнародний інститут приватизації; Михайло Чечетов - колишній директор Фонду державного майна.











Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Київ-Прага, 7 червня 2005 року.

Ірина Халупа

Добрий вечір, Україно!

Ми продовжуємо свої вечірні програми.

На черзі передача “Вечірня Свобода”.

Вітаємо всіх, хто нас слухає!

Перед мікрофоном Ірина Халупа.

Наша тема: “Криворіжсталь” - буде цей завод реприватизовано чи ні?

Гості передачі: Сергій Власенко - адвокат консорціуму "Інвестиційного Металургійного Союзу"; Олександр Рябченко - директор, Міжнародний Інститут Приватизації; Михайло Чечетов - колишній голова ФДМУ.

Вітаємо всіх, хто налаштував свій приймач на нашу хвилю.

Голова Фонду держмайна України Валентина Семенюк сумнівається в тому, що повторний продаж комбінату "Криворіжсталь" відбудеться швидко. Одним із власників “Криворіжсталі” є зять Леоніда Кучми народний депутат і бізнесмен Віктор Пінчук.

В інтерв''ю радіо “Ера”, пані Семенюк зазначила, що для повторного продажу цього стратегічного підприємства треба солідно підготуватися а це займе щонайменше 75 днів після оголошення конкурсу.

Семенюк наголосила, щодо “Криворіжсталі”, то ФДМУ буде керуватися виключно законом. Вона також повідомила, що розпоряджень від уряду щодо повторного продажу “Криворіжсталі” поки що не отримала.

Тим часом прем''єр-міністр України Юлія Тимошенко хоче ініціювати повторний продаж “Криворіжсталі” якомога швидше, аби його сьогоднішні власники припинили заробляти тіньові гроші.

Тимошенко наголосила, що умови тендеру мають враховувати національні інтереси України. Вона також твердить, що підписала доручення терміново розпочати цю процедуру. Юлія Тимошенко

Це доручення терміново по скороченій процедурі розпочати тендер по приватизації “Криворіжсталі”, тому що дійсно це потрібно зробити, але зробити з урахуванням всіх національних інтересів, всіх умов, які мусить поставити держава, які стосуються і якості цього виробництва, і рівня глибини переробки на цих підприємствах, щоб ми не замкнулися на сировині, і соціальні питання. Все мусить бути в пакеті тендерної документації. А саме головне – мусить бути дуже і дуже глибока угода по продажу КМК.

Насправді, закон дає право проводити скорочену процедуру. Від нас залежить, який цієї термін скороченої процедури ми можемо поставити. Я б хотіла, щоб протягом місяця такий конкурс відбувся і певні угрупування далі не використовували КМК для заробляння тіньових грошей.

Це абсолютно розумно, коли КМК набуде нового господаря. Там зловживання будуть неможливі. Ми будемо уважно стежити, щоб сплачувались податки.

Ірина Халупа

Тим часом головний науковий співробітник Інституту економічного прогнозування Володимир Сіденко вважає невиправданим поквап українського уряду щодо повторної приватизації “Криворіжсталі” і закликає політиків не втручатися у майнові конфлікти. .

Володимир Сіденко

Мені здається, що такий поспіх навряд чи є виправданим. Він навряд чи створить стабільну ситуацію за будь-якого розвитку подій. Безумовно, що колишні власники в такій ситуації будуть оскаржувати всі ці процедури. Нові власники не будуть гарантовані від 100% захисту своїх інтересів в період після здіснення повторного конкурсу.

Мені взагалі здається, що надмірне втручання політики в процес формування майнових відносин є неправильним політичним ходом. Краще, щоб всі ці речі вирішувались суто в судовому порядку без тиску політиків на них.

Ірина Халупа

Між тим повторний продаж “Криворіжсталі” міг би принести додатково в бюджет, за даними деяких експертів, близько 3 мільярдів доларів. Ці кошти український уряд хотів би скерувати на кредитування житла та інші соціальні програми.

Своїм поглядом на процеси реприватизації взагалі і, зокрема, на можливу реприватизацію ВАТ “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” поділився президент Центру економічного розвитку, позаштатний радник Президента України Олександр Пасхавер.

Наш кореспондент Тарас Марусик запитав його чому він проти реприватизації Криворіжсталі.

Олександр Пасхавер

Я не проти реприватизації “Криворіжсталі”, я проти реприватизації взагалі. “Криворіжсталь” – це абсолютно часткова ситуація.

Тарас Марусик

Це означає, що з Вашого погляду приватизація “Криворіжсталі” була прозорою і правильною?

Олександр Пасхавер

З мого погляду, приватизація “Криворіжсталі”, я не слідчий, але якщо немає порушень закону, навіть дуже поганого закону, то ніхто не може відібрати у власника, навіть якщо він не знайде порушень закону.

Я б сказав би так, якщо держава переслідує тих, хто порушив закон, то це не є реприватизація. Цей процес абсолютно нормальний і він ніяк не погіршує інвестиційний клімат, якщо є порушення закону.

Але тут є одне “але”. Якщо цей закон був порушений, наприклад, завжди масово, то тоді незрозуміло чому саме це підприємство чи цей власник підлягає карі. Але ситуація щодо “Криворіжсталі” цього доводу не стосується.

Я взагалі кажу, що якщо не порушено закон, це є політична кампанія та кажуть, що не проблема, що вони порушили чи не порушили закон, а проблема в тому, що цей закон порушила справедливість, а якщо карати людей щодо справедливості не по закону, то це є політична кампанія реприватизації.

А якщо я караю по закону діючому, то це не є політична кампанія, це не є те, що ми називаємо реприватизація.

Тарас Марусик

Але ж на сьогодні до кінця невідомо, чи правильно було проведено приватизацію “Криворіжсталі”?

Олександр Пасхавер

Ідуть судові процеси. Вони не закінчилися. Уряд об’являє, що хоче виставити на новий конкурс. Це, на мій погляд, робить незручне уряду. Якби то був технічний наказ прем’єра ФДМУ, то це абсолютно нормально. Я уряд, впевнений в тому, що переможу в низці процесів і даю вказівку готуватись до конкурсу, бо це уже довга процедура. Але це ж робиться як політична акція. Тобто це є вплив на суд, на населення, на іншу сторону. Я проти такої політичної акції.

Тарас Марусик

Ви згадали, що така приватизація в минулому могла мати масовий характер. Я маю на увазі не прозоро. Якщо це так, то як мала би, з Вашого погляду, діяти влада виконавча?

Олександр Пасхавер

Я є людина, яка проти приватизації, тому що якщо Ви б’єте, я би так сказав, поганим власникам, які приватизували не прозоро, то ви б’єте по економіці. Якщо в людей спитатись, чи хочуть вони, щоб справедливість виграла, але за рахунок своїх доходів, то тоді б ми мали зовсім інші відповіді.

Тарас Марусик

Але в такому разі виходить така логіка: фактично дається відмашка – грабуйте, а потім все одно не буде реприватизації, бо це може вплинути на економіку. Я так утрую.

Олександр Пасхавер

Давайте скажемо Вашим терміном “грабуйте”, то скажемо так: якщо я хочу, щоб була криза в країні, то давайте ми перерозподілимо власність, але буде дуже велика криза. Це є наша мета? Якщо б в цих людей відбирали рахунки, маєтки, машини, то це абсолютно ніяк не було б чути на економіці.

А якщо це ударить по економіці, то політичний діяч повинен якось вибирати, чи економіка, чи справедливість. Найменше зло повинно бути вибрано.

Ірина Халупа

Кілька слів ще про “Криворіжсталь”. “Криворіжсталь”, один із найбільших металевих комбінатів в Україні, що року виробляє 6 мільйонів тонн сталі. Минулого року держава продала цей комбінат за 800 мільйонів доларів. 17 червня 2004 року 93.2% акцій закупив “Інвестиційно-Металургійний Союз”.

До цього союзу входить фірма Віктора Пінчука “Інтерпайп”, “Систем Кепітал Менеджмент”, Українсько кіпрське спільне підприємство БАІП, “Кредитдніпробанк”, страхова компанія “Аура”, “Укрінвест”, “Азовсталь”, “Маркохім” та Авдеєвський вугільний заводи.

Пане Власенко, Ви як адвокат, який представляє власника “Криворіжсталі”, чи Ви отримуєте чіткі сигнали від уряду, що він хоче робити з КМК, бо дивлячись на все збоку виглядає, що не виходять однозначні сигнали: одні хочуть приватизувати, другі хочуть домовлятись, а треті взагалі ще не вирішили чого хочуть?

Сергій Власенко

Добрий вечір, пані Ірино!

Ви знаєте, що я був впевнений 2 червня цього року, що ми отримали абсолютно чіткий сигнал від президента України, який під час прес-конференції, відповідаючи на запитання журналістів, зазначив, що він вітає ті пропозиції щодо укладання мирової угоди, які виходили від консорціуму ІМС щодо питання “Криворіжсталі”.

Однак уже в понеділок зазвучали інші нотки. Прем’єр-міністр України оголосила про те, що нібито уряд прийняв рішення про проведення невідомої для мене якоїсь прискореної процедури проведення конкурсів.

Тому певне непорозуміння є. Дещо незрозуміла позиція уряду в цьому питанні, оскільки, як зазначив пан Пасхавер, що судові процедури станом на сьогоднішній день ще не закінчені. Тому абсолютно незрозуміло таке рішення уряду.

Поряд із тим я хотів би зазначити, що станом на сьогоднішній день в Україні дії рішення ВСУ від 17 грудня 2004 року, яким приватизація “Криворіжсталі” визнана повністю і цілковито законною. Тому навіть якщо врахувати, що 2 червня апеляційний господарський суд прийняв протилежне рішення, то ми можемо говорити про те, що існують 2 протилежні рішення. Тим більше треба дочекатися рішення вищих судових інстанцій для того, щоб зрозуміти юридичний бік цього питання.

Поряд із тим я звернув би увагу на те, що станом на сьогоднішній день в Європейському суді з прав людини знаходиться заява консорціуму “ІМС” з позовом до держави Україна, що під час судового розгляду держава Україна не забезпечила права на справедливий суд. Це теж треба враховувати, приймаючи рішення про проведення або не проведення будь-яких подальших конкурсів. Тому позиція уряду в цьому питанні дещо незрозуміла.

Я думаю, що пан президент України повинен чітко висловитися щодо його бачення розвитку ситуації. Консорціум “ІМС” абсолютно сприймає позицію президента щодо укладання мирової угоди по цьому об’єкту.

Ірина Халупа

Пане Чечетов, приватизація цього величезного і важливого комбінату за Вашого королівства в ФДМУ, скажімо так. Ось ми бачимо, що відбуваються різні судові процеси. Різні люди говорять різні речі. Навіть від самого уряду немає чіткого сигналу, чи відбудеться приватизація, чи будуть продавати “Криворіжсталь”, чи можна домовитися, чи власники мають доплатити.

Давайте почнемо від самого початку. Чи відбувалася приватизація “Криворіжсталі” чесно, прозоро і за законом?

Михайло Чечетов

Дякую за цікаве запитання.

Першу тезу, з якої я б розпочав дискусію, свій виступ, то я б сказав наступне, я декілька разів його повторював на протязі багатьох останніх років і зараз повторю, що велика приватизація – це є і дуже велика державна політика. Оце перше.

Велика приватизація проводиться ФДМУ в контексті державної політики, яку проводить у той час уряд і президент. Не може керівник ФДМУ (по посаді це міністр) бути в опозиції політиці уряду або президента. Оце основоположні тези, від яких можна відштовхуватись, розпочинаючи дискусію.

Приватизація “Криворіжсталі” проводилась на основі діючого законодавства, програми приватизації. Сама програма приватизації, яка діяла на той час, на жаль, може, але вона була прийнята в такій редакції, яка обмежувала конкуренцію на законодавчому рівні, ввівши або задекларувавши у цьому законі поняття промислового інвестора.

Тобто уже тільки розпочинаючи приватизацію, базуючись на діючому законодавстві сам закон уже звузив конкуренцію, а закон був прийнятий ВР. Це перша теза.

Друга теза, справа в тому, що сама “Криворіжсталь” не була заборонена до приватизації. Якщо б “Криворіжсталь” була заборонена до приватизації в переліку об’єктів які заборонені для приватизації, то тоді було б потрібно вносити через ВР поправку до закону, ВР повинна проголосувати, президент підписати, тільки після чого розпочинати приватизацію.

Але “Криворіжсталь” не була в заборонених об’єктах, але зважаючи на те, що це дуже важливе стратегічне підприємство, то по таким об’єктам, щоб розпочати приватизацію приймається політичне рішення на рівні вищого керівництва держави.

Таке політичне рішення було прийняте урядом ще 2 роки тому назад, коли було прийнято розпорядження і підписано щодо підготовки до приватизації “Криворіжсталі”. Рік готувалась приватизація “Криворіжсталі”.

А далі конкурсна комісія, куди входять представники різноманітних міністерств і відомств, профільного міністерства, облдержадміністрація, правоохоронних органів, коли розглядала умови приватизації, то ці умови профільне міністерство і запропонувало конкурсній комісії такі умови, щоб вони були у контексті політики, яку проводив уряд в свій час, а це політика на захист національного товаровиробника, політика на розвиток національного ринку.

В контексті цього і міжвідомчою конкурсною комісією були прийняті умови конкурсу, які захищали свій ринок, свого національного товаровиробника. Якщо у той час було б прийнято рішення конкурсною комісією після політичного рішення уряду і президента, якщо б були питання у уряду, що конкурсна комісія, яка проводила конкурс не так виписала умови, що ці умови не захищають національні інтереси України, то уряд би зупинив цей конкурс.

Але уряд не зупинив, тому що є державна політика. Державну політику проводить керівництво держави, яке вибирає народ. 2 роки назад, як кажуть, акценти в зовнішній політиці більш зміщались у сторону Росії, але це було на законній підставі. Президент і уряд, який вибирався народом проводили таку політику.

Зараз нова влада. Отримали мандат ті політики, які акценти в зовнішній політиці зміщають у Європу. Але це не порушення закону ні тією владою, яка акценти зміщала у бік Росії, ні цієї, яка в бік Європи. Це така політика держави, яку проводять державні люди, які отримали мандат довіри від народу.

В той час в рамках діючого законодавства і в рамках тієї політики відбувся конкурс. Зараз змінилася політика, в тому числі і політика економічна змінюється, і погляд на приватизацію змінюється.

Якщо так, то я повністю зі своїм колегою, який в студії повністю згоден, що у цьому разі абсолютно правий президент В.А. Ющенко, який сказав, що крапку потрібно поставити в суді. Далі після того як суд поставить крапку тут можуть бути різноманітні сценарії.

Змоделюємо ситуацію, якщо буде поставлено крапку, то суд, як кажуть, признає доцільність повернення “Криворіжсталі” до державної власності. А далі повинно знову буде прийняте рішення не керівником ФДМУ, не міністром економіки, при всій повазі до цих людей, не міністром промисловості, а це повинно бути політичне рішення на рівні вищого керівництва держави, що далі робити: залишити в державній власності, чи продавати, чи підписати мирову угоду.

От тут знову, як дуже мудра державна людина визначився президент, де він підтримав пропозицію власників піти на підписання мирової угоди. Чому? Це вигідно всім. Це вигідно підприємствам, інвестору, країні. Це вигідно інвесторам, бо інвестори будуть вбачати, що дійсно на Україні максимально коректно в правовій площині вирішуються ці питання. Але це може бути після відповідних рішень суду.

Ірина Халупа

Я би хотіла запитати пана Рябченка, який долучився до нашої розмови. Пане Рябченко, ми з Вами про “Криворіжсталь” дискутували кілька разів в ефірі.

Пана Чечетов каже, що велика приватизація – це велика політика. все це відбувалося в контексті політики, яку вела тодішня влада. Ось тепер нова влада, нова політика. Хіба приватизація має підпорядковуватися політиці? Чи не повинні умови приватизації бути константами, якимись такими вічними, відкритими і завжди такими самими незалежно від того, чи керує Україною Леонід Кучма чи Віктор Ющенко?

Олександр Рябченко

Кожна влада переслідує цілі, які вона встановлює для приватизації. Свої цілі були в минулої влади, свої цілі є у політичних сил, які зараз перебувають при владі. Свої цілі, мабуть, будуть у тих, хто прийде через 10 років до влади в Україні. Через те не дивно, що вони не співпадають.

Для мене дуже хвилююче, що минула влада проводила специфічну приватизацію. Це була приватизація, яка визначалася як ефективна у тому житті, яке будувала минула влада. В багатьох питаннях та приватизація була схожа на розподіл власності між найбільш впливовими фінансово-політичними угрупованнями. Але треба сказати, що то була така політика, яку влада встановлювала. Це не були якісь винятки. Це було просто політика, що отак має відбуватися.

Це загалом був підхід до такої побудови економіки. І те, що відбувається зараз з моєї оцінки варто було би державі вибрати позицію, що держава хоче досягнути. Великі розмови про реприватизацію, вони набагато гірші, ніж будь-які судові рішення.

Ірина Халупа

Ви думаєте, що самі розмови на цю тему є шкідливими?

Олександр Рябченко

Я не знаю жодного випадку реприватизації на Україні. Серед великих підприємств, навіть я не вважаю, що вже прийнято рішення, це ж надто точно по Криворіжсталі, воно ще буде оскаржено, мабуть буде касаційна скарга.

Ірина Халупа

Поки що рішення жодного немає. Нібито є розпорядження, але Фонд держмайна розпорядження немає. Ми почали нашу дискусію власне від цього, що є виходить, що різні сигнали щодо Криворіжсталі від уряду?

Олександр Рябченко

Розпорядження, це скоріше демонстрація позиції, яку займає уряд всі, хто займався чи займається професійно приватизацією і розуміють, що це розпорядження виконати не можливо. Ми можемо це сказати в студії і сьогодні можемо отримати відповідь від керівництва Фонду державного майна. За місяць український закон не дозволяє провести продаж стратегічно важливого підприємства.

До того ж я хочу звернути увагу, що саме Криворіжсталь, як порушення закону при продажу оскаржується те, що тривалість конкурсу була 30 днів, а закон встановлює 75. Тому, якщо хтось хоче зараз знову продати за 30 днів, це означає, що цей конкурс може бути визнаний в судовому порядку проведеним з порушенням закону. Через те, якщо нормально по всіх... А я хочу сказати, що закони наші по приватизації не змінені з минулого року, нормативні акти підзаконні так само не змінені.

Тому, якщо повернути Криворіжсталь у державну власність і поставити собі ціль знову приватизувати, і отримати гроші, то я не думаю, що це можливо технологічно скоріше, ніж місяців за 5, за 6, самий продаж. І там ще днів 40, 45, 50 на те, що гроші не дійдуть до бюджету.

Тому, це питання досить тривале. Але загалом, я думаю, що для України найгірше всі ці наміри, всі ці позиції, що будуть проводити загалом, відбір власності. Знаєте для України більше втрачає від недоотримання зовнішніх інвестицій, ніж вона отримає від того, що перепродадуть один чи інший, чи другий, чи третій, чи п’ятий промисловий гігант.

Я вважаю, що варто було б встановити для власників жорсткі правила господарювання, сплати податків відстежування, що прибуток не приховується, а дійсно не тільки по Криворіжсталі, а загалом по великій кількості підприємств, бо зрозуміло, що вони всі працювали при минулій владі через офшорні компанії.

Сказати друзі, хлопці все закінчилося, треба платити податки, треба розвивати підприємства, треба вкладати гроші або власні, або запозичені, або держава хоче побачити, що ви працюєте на Україні так, як того вимагає сучасний стан економіки і працюйте собі. Це і є демонстрація ефективного власника, бо завдання приватизації головне, це пошук найбільш ефективного власника.

Це не фіскальна функція, ми ніколи не переслідували на Україні фіскальну функцію дати якнайбільше грошей до бюджету. Можна було б зробити достатньо просто, але наслідки такої фіскальної приватизації ми отримали б за рік після того, як вона закінчилася. Частина підприємства була б закрита конкурентами, це, безумовно, так би і було.

Тому, в нас інше завжди стояло питання перед приватизацією, якщо полистати українські закони починаючи з 1992-го року, то завжди на першому місці стояло завдання пошук найбільш ефективного власника. Той, хто здатен побудувати роботу підприємства таким чином, що воно стає найбільш прибутковим, зростає середня заробітна плата, збільшується кількість робочих місць на підприємстві. Ось це нормальний наслідок української приватизації.

Я вважаю, що треба було би з таких підстав оцінювати загалом приватизацію, яка вже відбулася при минулій владі, при всіх її проблемах, при всіх її негараздах, які нам добре відомі.

Треба було б зараз сказати чітко, що держава отримує і що держава втрачає. Зважити все це і сказати, що держава отримає більше за все, коли власник буде відповідати за роботу підприємства, а підприємство буде працювати прибутково і, як держава хоче побачити, бо ми є індустріальна держава.

Ірина Халупа

І Ви таких сигналів від уряду, від влади нової поки що не бачите?

Олександр Рябченко

Розділимо уряд і владу, бо уряд це є одна влада, я думаю, що Президент саме цього хоче, а уряд, як перший досвід такого уряду складено з представників політичних сил, які не те, що перемогли, бо перемогу отримав Президент, в нас були президентські вибори, але підтримували Президента.

Я не вважаю, що він зараз обрав найкращу економічну позицію для України, я думаю, що це не та позиція, яка дасть нам якийсь швидкий розвиток, щоб поставити Україну на належне місце в світі чи покращить можливості вступу до ЄС. Це не те.

Підсилити позицію уряду, безумовно, підсилити вплив уряду на внутрішню ситуацію держави, безумовно, підсилити підтримку уряду верствами населення, безумовно, але як економічний результат ми вже зараз його бачимо.

Ірина Халупа

Пане Власенко, на деякий сайтах і Ви самі вже згадували певну мирну угоду, яку запропонував Віктор Пінчук у справі Криворіжсталі. Це така цікава фразеологія мирна угода, коли йдеться про бізнесові якісь стосунки, бо переважно мирні угоди укладаються між воюючими сторонами.

Що Ви можете нам розказати докладніше про цю мирну угоду, про що тай ідеться, які там є положення?

Сергій Власенко

Ви знаєте пані Ірино, по-перше, я би хотів зазначити, що це не мирна угода, а мирова угода.

Ірина Халупа

Перепрошую, мирова угода.

Сергій Власенко

Це термін, який використовує Господарський процесуальний кодекс України і така мирова угода може бути укладена між будь-якими учасниками, будь-якого господарського спору. При чому, я би хотів, звернути Вашу увагу на те, що така мирова угода може бути укладена, як під час слухання справи так і під час виконання вже прийнятого судового рішення.

Я думаю, що дещо передчасно говорити про умови цієї мирової угоди, оскільки, обговорюючи попереднє питання, ми всі перейшли до висновку, що ще немає єдності в представників держави щодо взагалі можливості або не можливості мирового врегулювання цього спору.

Ми знаємо, що пані Валентина Семенюк заявила про те, що категорично неможлива така угода, пані прем’єр-міністр України заявила, спочатку про те, що така угода можлива, але потім зазначила, що на її погляд така мирова угода повинна полягати в новому конкурсі, а Президент України в цей же час абсолютно чітко привітав пропозицію щодо мирової угоди.

Тому, я думаю, що ми сьогодні можемо говорити лише про ті принципи, які можуть бути закладені в цій угоді.

Ірина Халупа

А які це можуть бути принципи?

Сергій Власенко

Я думаю, що принципами такої мирової угоди повинні бути умови, які задовольнять і державу, і приватних інвесторів.

Ірина Халупа

Що саме, наприклад?

Сергій Власенко

Звичайно, задовольнити всіх неможливо. Ну юридично ми маємо декілька можливостей цього, але припустимо, якщо ми говоримо про можливу доплату, як один із варіантів мирового врегулювання цього спору, то мені здається, що розмір такої доплати не повинен бути визначений якимись політиками. Він повинен бути визначений всесвітньо відомою, незалежною, експертною організацією, якій можна беззаперечно довіряти, і яка визначить вартість цього об’єкта не станом на сьогоднішній день, а станом на момент проведення приватизації. Це один із теоретично можливих варіантів.

Ірина Халупа

І “Інвестиційно-металургійний союз” погодився б на таку пропозицію?

Сергій Власенко

Ви знаєте, спочатку треба її почути або спочатку треба отримати добру волю, з боку держави на те, що держава взагалі готова обговорювати будь-який шлях мирного врегулювання. Тому що, як я зазначав відповідаючи на перше запитання, ще 2-го червня я був впевнений в тому що питання буде вирішено мирно і буде укладено мирова угода. Але сьогодні вже дії уряду прямо протилежні і вони похитнули цю мою впевненість. До речі, ця впевненість стає все менша, менша і менша.

Тому, треба дочекатися з початку єдиної консолідованої позиції держави з цього питання. Я думаю, що скоріше всього, я погодився би тут з паном Чечетовим про те, що цю позицію повинен озвучити Глава держави в цій ситуації і відповідно кабмін, як підпорядкована йому інституція повинна це політичне рішення виконати.

Я абсолютно погоджуюся із доводами пана Олександра Рябченка про те, що мирне врегулювання цієї ситуації для України, це абсолютно найкращий вихід, оскільки всі негативні питання, всі негативні наслідки того, що ми зараз називаємо обговорення процесу реприватизації будуть таким чином зняті.

Тим більше, я би хотів, звернути увагу на те, що ті формальні підстави, які висуваються або закидаються консорціуму і ІМС, як порушення під час проведення конкурсу всі ці формальні порушення мали місце під час проведення 98-ми% приватизації великих об’єктів, так званих об’єктів групи Г.

Готуючись до слухання у суді цієї справи, ми провели аналіз близько 300 приватизацій об’єктів групи Г і прийшли до висновку, що, припустимо, по такому звинуваченню, як порушення терміну оголошення конкурсу 286 підприємств, тобто подавляюча більшість проведена з таким самим порушенням, яке закидають Криворіжсталі.

Тобто, або необхідно визнавати, що Криворіжсталь, це є якийсь унікальний об’єкт і саме до нього є претензії, або треба визнавати не дійсною всю приватизацію, якщо вважати, що ці закиди мають під собою певне підґрунтя.

Тому, вирішення питання по Криворіжсталі мирним шляхом, це буде такий собі лакмусовий папірець, щодо шляху врегулювання взагалі всіх проблем пов’язаних із обговоренням питання так званої реприватизації.

Саме тому, ми вважаємо, що дуже важливо прийняти виважене політичне рішення щодо укладання мирової угоди саме по Криворіжсталі.

Ірина Халупа

Це у Ваших інтересах, що власне уряд вийшов з цією консолідованою позицією щодо Криворіжсталі, як Ви будите їх переконувати?

Сергій Власенко

Ви знаєте, станом на сьогоднішній день, я думаю, що в уряду вистачить здорового глузду розуміючи ситуацію таким чином, що по Криворіжсталі існує два протилежних, принципово протилежних рішення. Я підкреслюю ще раз, це рішення Верховного Суду від 27-го грудня.

Ірина Халупа

Це судові рішенні.

Сергій Власенко

Звичайно. 27-го грудня 2004-го року Цивільна палата ВСУ саме та палата, яка визначала долю президентських виборів абсолютно чітко встановила, що приватизація Криворіжсталі відбулося без будь-яких порушень законодавства.

Після цього, 1-го березня Господарська палата ВСУ прийшла до прямо протилежних висновків. Я думаю, що здоровий глузд говорить про те, що в цій ситуації вихід один: не продовжувати юридичної війни, яка немає кінця, яка ставить під удар інвестиційну привабливість України, яка зупиняє по-суті економічний зріст в Україні, яка має цілу низку інших негативних наслідків.

Я думаю, що здоровий глузд говорить про те, що вихід один сісти і домовитися державі і інвестору. Це абсолютно європейський, абсолютно цивілізований і стовідсотково легальний вихід із ситуації. Дякую.

Ірина Халупа

Пане Чечетов, отже сісти і домовитися, що Ви можете їм підказати, щоб вони швидше домовилися?

Михайло Чечетов

Я хочу добавити одну тезу, але ця теза буде у вигляді запитання. Хто виграв і хто програв Росії від справи Ходорковського? Я відповім. Від справи Ходорковського виграла, тільки політично виграла влада, а економічна у крупному плані програла Російська держава.

Тому, якщо ми торкаємося мирової угоди, то це якраз той шлях, який і дає можливість, і на який підштовхує Президент, підказує Президент. Це той шлях, який дає можливість економічно виграти державі, виграти підприємство і в цілому не погіршити, а зробити найбільш привабливим інвестиційний клімат в Україні з тим, щоб інвестори не чекали заходити чи не заходити, а повірили у наші дійсні намірення щодо створення такого клімату, де інвестор буде відчувати, що він може складати кошти і від цього, як кажуть, отримувати певні дивіденди.

Ірина Халупа

Пане Рябченко, якщо ви всі погоджуєтеся, що попередня приватизація відбувалася за певними порушеннями, як навіть сказав пан Чечетов, що ситуація була така, де конкуренція була обмежена просто на законодавчому рівні.

Які уроки можна винести із цього першого приватизаційного періоду? Вдалого чи не вдалого ми не будемо про це говорити, але в Україні ще залишається низько об’єктів, яких треба і варта приватизувати.

Отже, щоби Ви підказали українському урядові, які помилки не треба робити далі у цьому приватизаційному процесі? Конкретні речі, щоб це не відбувалося прозоро, відкрито, бо це все лише слова.

Олександр Рябченко

Ні це слова, це абсолютно реальне поняття, яке існує в українському законі. Просто не треба вважати себе, що та сила, яка зараз є на боці влади, вона завжди у влади залишиться і дозволяє її робити так, як її захочеться. Треба все робити по законах, треба подивитися так, якщо ми крокуємо в ЄС...

Ірина Халупа

Дивіться, але ми сперечаємося тут про дещо навіть і про це, що все відбувалося по законам у тій першій стадії приватизації, але все ж таки були там порушення, бо закони не були ідеальні і законодавча база не була удосконалена, і завжди були прогалини, і прірви через які можна було махлювати.

Олександр Рябченко

Ви знаєте, закони ніколи не бувають ідеальними. В нас є така Великобританія, яка живе загалом без Конституції, але це нічого не змінювало.

Ірина Халупа

Але добре їм живеться?

Олександр Рябченко

Так. В них є добрі традиції не те погано, що закони не ідеальні. Не існує ідеального законів. Треба виконувати те, що є, але треба завжди керуватися державними інтересами і тоді не буде проблеми.

Я кажу, що в нас влада у приватизації на протязі, приблизно, років 4-х сконцентрована уряді. Уряд приймає рішення стосовно приватизації, я скажу, що мені це дуже подобається, я ніколи не був прихильником того, що це урядові речі, але така система склалася і уряд приймає таке рішення.

Це рішення приймає уряд, а на Фонд державного майна мають дещо такий окрас не тільки приватизаційний, а певні завдання. І (фраза нерозбірлива) зовнішнього інвестора, і в нас був такий конкурс суто на українського, вона має таке політичне забарвлення, яку хочуть побудувати в українську економіку.

Я не вважаю, що якісь є величезні проблеми для нового уряду, для нової влади з української приватизації. Як робити приватизацію так, щоб вона була ефективною і корисною для Української держави відомо ніяких проблем в тому немає.

Треба дійсно використовувати практично ті слова, які ми завжди всі говоримо, треба робити це прозоро, зрозуміло, треба відстоювати державний інтерес, треба розвивати конкуренцію на продажах, треба створити фондовий ринок, який буде демонструвати, яка дійсно ціна, акція, а не те, що хтось приходить і оцінює при всіх там високих рівнях кваліфікації, це не є ринковий захід.

До того ж, я хочу останнє сказати, до того, що було, наприклад, мирова угода, то є елемент ринкової економіки. В адміністративній економіці мирова угода абсолютно немає шансів на життя. Через те існування мирової угоди, як і Президент каже, що він сприймає це, як нормальний засіб вирішення конфлікту по Криворіжсталі чи з’ясування остаточних питань там, де можна домовитися і поставити крапку, і відсутність такої позиції з боку уряду, це просто два різних бачення побудови української економіки.

Чи вона є (фраза нерозбірлива) там, де існують мирові угоди, бо уряд визнає, що бізнес є необхідним елементом побудови економічної системи, чи адміністративна система в якій головний елемент, це є влада, а всі інші, то є виконавці рішення влади.

Тому, ми просто будемо мати демонстрацію, хто до чого схильний, і яка зараз лінія переможе у цьому визнанні чи ефективна мирова угода, чи вона не може бути.

Ірина Халупа

І на закінчення останнє запитання до пана Власенка. Пане Власенко, дуже мало чути у цій справі від другого власника Криворіжсталі пана Ахметова, яка в нього позиція у цій ситуації?

Сергій Власенко

Ви знаєте, і від так званого першого власника чути не багато, оскільки, я особисто, в суді представляю ні пана Зінчука, ні пана Ахметова, а представляю юридичну особу, яка придбала 93 з хвостиком відсотки акції.

Ірина Халупа

Два десятих хвостика.

Сергій Власенко

Так. Тому, висловлюючи позицію консорціуму ІМС, я думаю, що я висловлюю позицію всіх власників консорціуму ІМС в цій ситуації.

Ірина Халупа

Дякую, вам шановні гості. Чомусь мені здається, що ми з вами ще про Криворіжсталь будемо дискутувати. І на цьому ми змушені завершувати “Вечірню Свободу”, бо немає більше часу.

Гостями передачі були: Сергій Власенко - адвокат консорціуму "Інвестиційний металургійний союзу"; Олександр Рябченко - директор, Міжнародний інститут приватизації; Михайло Чечетов - колишній директор Фонду державного майна.

Слухайте “Свободу” дорогі слухачі. Гостям спасибі за участь у “Вечірній Свободі”. Я з вами прощаюсь і шануймося!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG