Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ-Прага, 13 червня 2005 року.
Василь Зілгалов
Доброго вечора, шановні слухачі. У прямому ефірі, як завжди у цей час, “Вечірня Свобода”. З Вами з Праги ведучий Василь Зілгалов.
Сьогодні понеділок, тема номер один для українського суспільства – це, як кажуть у Києві і говорили сьогодні на зустрічі з Президентом України, це проблема приватизації. Проблема довіри до України, так називають ще цю проблему.
Чи затягування розгляду законності приватизації лякає іноземних інвесторів? Про це сьогодні у “Вечірній Свободі”.
Нагадаю слухачам, що можна телефонувати до нашої київської студії за телефоном 420-2905, код Києва 044. Ми чекаємо телефонних дзвінків для питань нашої дискусії.
Я вітаю наших сьогоднішніх гостей. Голова Фонду державного майна України, пані Валентина Семенюк. Також радник Президента, постійний представник Президента в Кабміні пан Володимир Лановий.
Вітаю гостей і дякую, що ви відгукнулися і прийшли на нашу дискусію, яка стосується безпосередньо теми номер один, яка сьогодні з понеділка звучить у Києві, і це було на зустрічі Президента.
Мається на увазі тема: чи відбувається в Україні реприватизація, перегляд приватизації? Як назвати той процес, що відбувається сьогодні в Україні, і він уже триває не один день.
Пані Семенюк, я хочу Вам нагадати події трирічної давності, весна 2002 року, березень, вони Ви клали квіти до пам’ятника Шевченка і Вас там дуже неочікувано “привітала” міліція під час акції “Кучма геть”.
І я тоді з Вами спілкувався, коли Ви потрапили до лікарів, мусили бути під їхнім контролем. От я хотів би Вас запитати, чи Ви тоді думали, що будете колись займатися якраз цими питаннями, питаннями такими важкими, складними, резонансними для світу, як процес перегляду деяких моментів приватизації, яка відбулася ще за Кучми? Валентина Семенюк
Добрий вечір, вітаю всіх слухачів і дякую Вам за таке гарне питання. Хочу трохи уточнити, що це був 2001 рік 9 березня. Я скільки буду жити, стільки пам’ятати. Хочу сказати, що я була першим депутатом, до якого було застосовано силу.
І знаєте, коли мене запитували потім, застосовували потім до більшості, до комуністів, до всіх, кого тільки не доходило, навіть пам’ятаю, як показували фото, як в Донецьку відбувалися репресії, Віктор Андрійович про це говорив. Я попереджала хлопців з Донецька, що давайте зупинимося, не можна далі рухатися в плані застосування сили, тут повинен бути тільки закон.
А що стосується моїх думок, чи я думала в 2001 році, чи зможу обіймати таку посаду? Знаєте, навіть не задумувалася, я завжди чесно виконувала свою роботу і завжди говорила, що Україна перш за все.
І коли сьогодні говорять про різні механізми реприватизації, що проходить, я хочу сказати, що весь галас, який зчинений навколо реприватизації, це зроблено тими ж самими олігархами, які сьогодні мають ЗМІ.
По-перше, в Україні немає реприватизації, у нас немає закону про реприватизацію. Ситуація зовсім іншого характеру. Коли був “кучмівський” режим, починаючи з 2006 року, з дня перевороту, який увінчався Українським домом тоді, була прийнята програма приватизації, яка, фактично, була замовною.
І з 2000 року у нас взагалі не було ніякої приватизації, у нас був просто поділ майна, особливо об’єктів особливого призначення, між кланами.
Для них спочатку підбирався об’єкт, потім вкладалися великі бюджетні гроші в реконструкцію цього підприємства, потім олігархи купували по заниженій ціні, під них спеціально писали умови конкурсу, купували об’єкти і, протримавши рік - півтора, відразу ж перепродували.
Тобто олігархи були посередниками між державою та іноземними компаніями. До конкурсу ж нікого не допускали, ніяких відкритих торгів не було.
Але так трапилося, що у них ще для виконання інвестзобов’язань ще були бюджетні гроші, а зараз уже їм ця лавочка прикрилася, бюджетних грошей не виділяється, тому що бюджет сьогодні під контролем і уряду, і парламенту, сьогодні уже цих коштів не попадає.
А у Фонду державного майна є сьогодні одна функція: контроль за виконанням інвестзобов’язань. І коли ми проводимо помісячно, поквартально перевірку виконання інвестзобова’язань, ми бачимо, що ці інвестзобов’язання не виконуються, ми подаємо до суду, і по рішенню суду ми повертаємо об’єкт до державної власності.
Але так як все це робиться відповідно до чинного законодавства, треба зчинити крик перед іноземними інвесторами, показуючи, що це “Ай-яй-яй, реприватизація!”. Я ще раз повторюю, у нас немає реприватизації.
Василь Зілгалов
Пані Семенюк, я хотів би у Вас запитати про таке. Ми сьогодні маємо багато інформації, зокрема по тому, що Фонд держмайна забирає готель “Україна”, так чи мовити, з російського резерву. Я не знаю, як це пояснити, Ви, мабуть, це краще знаєте.
Але представники російського бізнесу, зокрема той же Олександр Лебедєв, заявляють, що готові згорнути свій бізнес в Україні, і деякі навіть представники російських компаній уже кажуть, що вони перестали фінансувати українську економіку.
Чи це говорить, що це процес закономірний, і він стосується не лише російських бізнесменів. Чи це тільки окремих людей, які відчули, що вони порушили свого часу закон і сьогодні кричать про те, що не можна вкладати в українську економіку інвестиції, бо це небезпечно?
Валентина Семенюк
Перш за все, це просто крик. І ці крики не мають під собою ніякої основи.
Готель “Україна”, який був приватизований незаконно так званою дусею, сьогодні повернутий до державної власності, бо там були зафіксовані порушення.
Крім того, ці порушення стосувалися на початку їх реалізації, коли створювався статутний фонд, і розпорядженням тодішньої дусі це питання розглядалося.
Так же само, як сьогодні повертають готель “Дніпро”, що знаходиться в нас на Європейській площі, теж по рішенню суду. Тому що, по-перше, ці об’єкти є в переліку об’єктів, заборонених до приватизації, їх не можна було давати на приватизацію.
І головний критерій – порушення закону повернення його через рішення суду. І це нормальний процес.
Немає значення, чи це громадян Росії, чи це інвестор з іншої держави, для нас важливий об’єкт. Порушений закон, до суду, і ми його повертаємо назад. Тут ще політичні ігри, які хочуть піднести представники української держави.
Василь Зілгалов
Пані Валентино, ми сьогодні маємо інформацію про те, що уряд нібито скасував приватизацію Нікопольського заводу феросплавів. Чи має до цього відношення безпосередньо і Ваш Фонд держмайна?
Валентина Семенюк
Я хочу сказати, що незаконність приватизації Нікопольського феросплавного заводу, спеціальна контрольна комісія ВР України з питань приватизації, яку я очолювала, ще 25 травня 2003 року зафіксувала, що умови конкурсу, які складалися спеціально під пана Пінчука по Нікопольському феросплавному заводу, мали відповідні порушення.
До умов конкурсу не допускали представників інших компаній, це порушення закону про економічну конкуренцію. По-друге, об’єкт продавався 25+1 акція, а решта 25 відсотків давалася в оперативне управління, так би мовити, в нагрузку, в додачу. А в серпні місяці, 16 серпня, бо я це пам’ятаю добре, продали решту пакету, але вже по мінімальній ціні.
І тоді я, як депутат ВР, маючи повноваження, наділені безпосередньо рішенням Конституційного суду, звернулася до суду. І 15 лютого цього року на звернення мене, як третьої сторони, в суді було прийнято рішення про заборону перепродажу акцій Нікопольського феросплавного заводу.
Для того, щоб з’ясувати ті порушення, які були констатовані спеціальною контрольною комісією ще в 2003 році, це перше. І друге, що по цьому об’єкту є 2 реєстратори, які знаходяться один у “Приватбанку”, інший знаходиться у “Придніпров’ї”, тобто у компанії Пінчука.
І це судове рішення назначене було на 10 травня, але воно не відбулося, тому що не було з’ясовано запитання по реєстраторах, зараз комісія по цінних паперах визначає, хто ж є головний реєстратор і хто порушив головний закон, щоб надати таку інформацію суду. І на 30 червня такий суд назначений.
Кабмін дійсно відмінив постанову Кабміну в частині проведення конкурсу продажу об’єкту 25+1 акція, і наступні 25, яке відбулося в липні місяці 2003 року.
Зараз це питання розглядається в суді, і рішення буде прийматися виключно базуючись на законодавчій базі з відповідним висновком, який був зроблений сьогодні по Кабміну, відміняючи це рішення.
Так що все буде йти по закону. Я є в процесі рішень Фонду держмайна також.
Василь Зілгалов
Пані Валентино, хочу Вам поставити філософське питання. Якщо брати сьогодні Ваш світогляд, от Ви займаєтесь такими справами, чесно скажіть, чи Ви є прихильником вільного ринку, чи Ви є прихильником жорсткого державного регулювання економіки?
Валентина Семенюк
Я є прихильником ринку з відповідним регулюванням держави, так як це сьогодні бачать соціалісти Європи. Ми все ж таки члени Соцінтерну.
Василь Зілгалов
У нас є слухач.
Добрий вечір!
Слухач
Добрий вечір!
Валентина Семенюк
Добрий вечір!
Слухач
Володимир Осипчук.
Пані Валентино, Вам привіт від земляків і Ваших виборців з Ружина.
Валентина Семенюк
Дуже приємно. Спасибі.
Слухач
Ми всі Вас підтримуємо повернути вкрадене у народу фабрики, заводи, готелі, землі і так далі. Скажіть, будь ласка, які об’єкти повинні бути в державній власності за будь-яких умов, не підлягають так званій приватизації?
Валентина Семенюк
Є закон про приватизацію держмайна, де ст. 5 чітко визначені окремі галузі, які не можуть йти на приватизацію, враховуючи і норми міжнародного права. Тому сьогодні діє відповідний закон. Туди відносяться об’єкти казенного майна, об’єкти держвласності, які є життєво необхідні для держави. Там перелік додається. Я не можу його повністю назвати, бо там дуже великий.
Але, на жаль, у нас лишилося дуже і дуже мало об’єктів. Якщо подивитися по рівню капіталізації серед бувших республік СРСР, то в нас найбільший приватний сектор.
Василь Зілгалов
У нас є ще один слухач.
Добрий вечір!
Слухач
Добрий вечір!
Валентина Семенюк
Добрий вечір!
Слухач
Олександр з Києва.
Пані Семенюк, це питання Вам ставили, мабуть, років чотири поспіль, все ж таки у цифрах, який відсоток української промисловості контролює московський капітал? Якщо хочете, то для порівняння назвіть, наприклад, американський капітал?
Дякую.
Валентина Семенюк
Я ці цифри назвати не можу по одній причині, тільки зараз у Фонді держмайна ми робимо реєстр держмайна і розбираємося, що ми продали, у розрізі як галузей, так і територій.
На жаль, мені це прикро констатувати, але такого аналізу немає, тільки зараз ми робимо. Як тільки зробимо, я буду рада відповісти на Ваше запитання і буду чекати Вашого питання.
Василь Зілгалов
У нас є ще один слухач.
Добрий вечір!
Слухач
Добрий вечір!
Валентина Семенюк
Добрий вечір!
Слухач
До вас телефонує Олександр. Місто Знам’янка Кіровоградської області.
Пані Валентино, якщо станеться так, що виконавча влада заблокує процес політичної реформи, то що Ви робитимете: залишите посаду голови Фонду держмайна чи залишите СПУ?
Дякую.
Валентина Семенюк
Питання політичної реформи буде розглядатися у вересні, а це закон 3702, після висновку КСУ. Все, що стосується мандату, то це не є безпосереднім відношенням до виконання і прийняття рішення по політичній реформі.
Я, доповідаючи у сесійному залі закон про Фонд держмайна, чітко сказала, що працювати у фонді, не маючи правової основи, не маючи чітко регламентуючих правових норм для роботи, дуже і дуже важко, а це означає або жити під диктатурою телефонного права, не використовуючи відповідних нормативних документів.
Я ще раз сказала, що покладу депутатський мандат при умові, що закон про Фонд держмайна буде прийнятий. І я виконаю цю норму.
Повірте мені, якщо я сьогодні відправляю людей повернути незаконно захоплений паном Курочкіним, громадянином Росії, Дніпропетровський ринок, який приватизовувався під дулом автомата, то я змушена не тільки направляти людей туди для повернення, а й мати механізм захисту. А правовий механізм захисту – це закон. Жити по безправ’ю я не можу. Нести відповідальність за тих працівників Фонду держмайна, які працюють у важких, складних умовах, - це означає жити просто, не думаючи про їхній соціальний захист. Тому я ще раз кажу: закон перш за все.
Василь Зілгалов
Я не дарма запитував Вас, прихильником якого економічного шляху розвитку Ви є, бо сьогодні в західній пресі з’явилося дуже багато статей, в яких кажуть, що уряд, очолюваний Ю.Тимошенко, - це люди, які розділяють погляди прем’єр-міністра на жорсткий регульований контроль економіки, а сам Президент України є прихильником вільного ринку.
Тут якраз така виникає дилема, що “медовий місяць” В.Ющенка з Ю.Тимошенко закінчився і наразі перегляд концептуальних спільностей між ними. Як Ви дивитеся на ці оцінки, пані Семенюк? На чиєму Ви боці: на боці Тимошенко чи на боці Ющенка?
Валентина Семенюк
Я на боці закону і правди.
Те, що говорять, що нібито є якісь суперечки між Юлією Володимирівною, то мені здається, що це все домисли. Я була на останньому засіданні Кабміну... Істина народжується у суперечці, а суперечка вирішується за круглим столом. Я думаю, що ці роз’яснення і суперечки – це все надумане. Уряд буде працювати стабільно.
Тим більше для багатьох теж було дивним, коли ми, СПУ, підтримали ліберала В.А.Ющенка , і підписана була відповідна угода, ми разом на виборах працювали, не ділилися на лівих і на правих, для нас головною була Україна.
Я думаю, що і на сьогодні для створеного коаліційного уряду головною є Україна, а мірилом цього всього може бути закон.
Я думаю, що мудрість сьогодні прем’єра і Президента, і депутатського корпусу переможе, і Україна буде йти своїм нормальним, цивілізованим, демократичним шляхом.
Василь Зілгалов
Пане Лановий, прихильником якого шляху розвитку економіки Ви є?
Володимир Лановий
Для мене сильна держава, яка в Україні має статися, якою вона була до останнього часу, - це є правова держава, яка встановлює і дотримується законодавства і діє в усіх своїх частинах: і у виконавчій, і у судовій, і у законодавчій.
Економіка має бути вільною для того, щоб люди, які проявляють ініціативу, вкладають свої власні гроші у бізнес, в якусь справу, щоб вони були вільні у своїх можливостях. Тільки так примножуються можливості усіх людей для того, щоб суспільство багатіло.
Все.
Василь Зілгалов
Сьогодні у пана Литвина були переговори з Президентом України, там йшлося про інвестиційні побоювання, про інвестиційний клімат. Ви, мабуть, були там присутні, пане Лановий. Як Ви вважаєте, чи є насправді страх у західних інвесторів з приводу процесів, які відбуваються в Україні?
Володимир Лановий
Є певні занепокоєння у тих, хто хотів би працювати у новій Україні, у вільній Україні, в правовій Україні, в ринковій економіці щодо тих дій, які відбувалися в Україні під час революції, в період революції.
Потрібні сьогодні неоднозначні, абсолютно чіткі, ясні, прозорі сигнали як бізнесу в Україні, так і іноземним інвесторам щодо того, що їх бізнес буде вільним, і що держава не буде діяти силовими, адміністративними, іншими неринковими регулятивними методами, які ускладнили діяльність тих чи інших підприємств, тих чи інших бізнесменів.
У цьому відношенні нам треба позбутися того спадку, який лишився від минулої влади, в першу чергу це величезна корупція, це неможливість працювати в Україні без узгодженості з певними бюрократичними чиновницькими структурами, подолати те, що суди не є залежними від виконавчої влади, від Президента України, щоб суди були прозорими і чесними. Ми всі хочемо жити в такому середовищі. Цього хочуть і інвестори.
Одночасно ми маємо дати сигнал інвесторам, що ми поважаємо приватне право, воно є недоторкам, а це право будь-якого громадянина, чи українця, чи не українця на території України.
В тому числі ми повинні сказати, що ми стоїмо на засадах приватизації, збільшення частки приватного інтересу в нашій економіці, одночасно при орієнтації всієї економіки на збільшення соціальних здобутків нації. Ці принципи залишаються і, я думаю, будуть продекларовані, в тому числі, і на інвестиційному форумі.
Василь Зілгалов
Пані Семенюк, Ваші виборці дуже активні, бо знову дзвінок з Житомирщини.
Будь ласка, ми Вас слухаємо.
Слухач
Добрий вечір всім у студії!
Валентина Семенюк
Добрий вечір!
Слухач
Я дзвоню з Житомира. Мене звати Ігнатюк Станіслав.
Пані Валентино, в центрі Житомира є торговий центр, капітальна трьохповерхова будівля сто на сто метрів. Її в 1995-му році викупили за 55 тисяч доларів.
При цьому від методики оцінки відступились на мільйон доларів. Я купони в карбованці переведу, щоб (фаза нерозбірлива). Я в кінці травня, в зв’язку з цим питанням до Вас направив листа. Хотілося б дізнатися, чи одержали Ви. Ні. І як бути з Поліщуком Володимиром Юрійовичем, це начальник регіонального відділення по області, який, безпосередньо, провернув цю оборутку.
Валентина Семенюк
Дякую, я собі зафіксувала письмово. На жаль, я не пам’ятаю, чи отримувала такий лист, тому що вдень я отримую біля 800-900 листів. Тому, Ви не дивуйтесь чому така велика кількість. Я подивлюсь і якщо Ви вказали там адресу, я відповідь Вам направлю, я розберусь по цьому питанню.
Василь Зілгалов
Дякую. І в мене є питання до вас обох шановні наші гості. Сьогодні було нагадано ще раз, що уряд планує в цьому році отримати від приватизації надходжень в межах 7-ми мільярдів гривень.
В мене таке питання до вас, бо ви мабуть обоє в курсі, чи всіх 7 мільярдів гривень уже включено новий конкурс щодо Криворіжсталі, пані Семенюк?
Валентина Семенюк
Перш за все на сьогодні, їдучи сюди, я ще не отримала від банку відповідні акції, вони ще не повернуті і працівники осталися працювати з банками. В цей перелік Криворіжсталь не входив. По тому закону про бюджет, який складений, там передбачено “Укртелеком” і інші підприємства – цей об’єкт не включався, бо ми ще не знали результатів судів.
Василь Зілгалов
Так що 7 мільярдів, це фактично буде нова приватизація.
Валентина Семенюк
Так. У нас в перелік туди входив “Укртелеком” і ще декілька об’єктів.
Василь Зілгалов
Дякую. Пане Лановий, як Ви дивитися на те, що багато експертів, західних спостерігачів кажуть, що між урядом і Президентом, що стосується економіки, контролю над економікою є серйозні розходження.
Володимир Лановий
Я думаю, що політики такої великої ваги, як Тимошенко і Ющенка здатні, і це їхнє право, мати власні погляди на досягнення тих чи інших суспільних результатів. Можливо є певні відмінності в підходах.
Я думаю, що нашою задачею в нашому суспільстві, в українському на сьогодні є поєднання сили цих двох політиків. Віктор Андрійович, як Президент має вирішувати більш далекоглядні проблеми і займатися стратегічними, глибинними процесами. Тоді для уряду будуть ясні ті орієнтири, ті обмеження в рамках яких вони мають і повинні діяти в одній команді з Президентом.
До цього часу такого не було. Влада ще тільки формувалася. І не було таких чітких уявлень, я б сказав, векторів руху. Зараз все вибудовується, останні засідання дійсно я погоджуюся з Валентиною Василівною, що останні засідання уряду демонструє прем’єр-міністр більш помірковані, ринкові підходи з повагою до всіх суб’єктів економіки України і закордоном.
Василь Зілгалов
Пані Семенюк, сьогодні пан Литвин сказав, що він заплутався вже в цих заявах щодо Криворіжсталі. І сьогодні мабуть і багато пересічних слухачів не зовсім розуміють, що банк, який був названий, він що не хоче повертати ці акції?
Валентина Семенюк
Значить, відповідно до законодавства рішення суду направляється до представників банку, які безпосередньо є утримувачами цих цінних паперів. На п’ятницю, на 18:10 таке розпорядження від Фонду держмайна ми направили, але вони ще не отримали рішення Київського апеляційного суду.
Сьогодні працівники Фонду держмайна працюють із іншим банком і відповіді, я їхала в 18:30 годин, ще ми не отримали, тобто якась іде відповідна затримка. Тому, до цієї роботи підключена виконавча служба, яка відповідно до закону про виконавче впровадження повинна зобов’язати банк повернути ці акції Фонду державного майна.
Я думаю, що це буде рішення суду у відповідності до закону про виконавче впровадження і банк буде діяти саме в той спосіб, який вистачить виконавча служба. Тому, це нормальний правовий процес.
Василь Зілгалов
І в нас є слухач, який має питання до учасників дискусії.
Слухач
Ми старі люди маємо тільки пенсію. Чи будуть кінотеатри приватні і чи будуть якісь пільги для пенсіонерів?
Валентина Семенюк
Дякую. Закон про пенсійне забезпечення сьогодні передбачає відповідні пільги. Я не можу їх всі по пам’яті назвати, але все, що стосується кожного громадянина при призначені пенсії, визначені відповідні пільги і кожний громадянин отримує у відповідності до закону про пенсійне забезпечення.
На жаль, відповісти – загальне питання, я просто не можу. Все те, що стосується тих норм, які виписані в законі, вони повинні бути надані Вам. На жаль, я не можу так відповісти конкретно по Вашому випадку.
Володимир Лановий
Я додам, що впровадження додаткових пенсійних систем пов’язаних з використанням не тільки солідарної пенсійної системи, але й накопичувальних рахунків, воно не повинно зменшити соціальні пенсії, які зараз отримає українське населення, а навпаки у відповідності з економічним нашим зростанням також дуже активна і підвищувати пенсії наших громадян.
Василь Зілгалов
Шановні наші гості чи це означає, що питання з Криворіжсталі нібито вже вирішено, що питання про ту мирову угоду, яку пропонували Пінчук і Ахметов уже знято з порядку денного, пані Семенюк?
Валентина Семенюк
Так саме питання мирової угоди не може розглядатися, тому що було порушено процес підготовки до приватизації і сама приватизація. Тому, повинно визначатись виключно рішенням суду незаконність приватизації повторного проведення конкурсу, якщо таке відповідно приймається.
Тому, що треба виписати умови конкурсу, які передбачені відповідним законом про приватизацію державного майна, де врахувати обов’язково рівень заробітної плати, кількість збереження робочих місць на протязі 5-ти років, рівень відрахування податків до бюджету, треба обов’язково рахувати норми закону про екологічний аудит.
Всі ці нормативи якраз були не враховані у попередніх умовах конкурсу і тому вини стали предметом розгляду в суді.
Володимир Лановий
Я додам, що суд виніс своє рішення, тому мирова угода вже неможлива. Можлива вона була до рішення суду, за яким конкурс визнаний не дійсним і відповідно держава зобов’язана судом повести повторний продаж акцій Криворіжсталі.
Василь Зілгалов
В суботу, як Ви вже самі сказали, ви брали участь у засіданні уряду і ми прочитали про те, що буде якийсь перегляд концепції приватизації, тобто деталей її, так би мовити, функціональності цієї приватизації, договірних зобов’язань власників. Це що дійсно буде якийсь корінний перегляд приватизації, ......процесів урядом на майбутнє, пані Семенюк?
Валентина Семенюк
Перш за все концепція приватизацій державного майна була затверджена в 1992-му році, але з особливими повноваженнями, які були надані під час Конституційного договору і надані повноваження, які давали право видавати укази Президенту спотворили, фактично, ту правову базу, яка була створена в 1992-94-х роках.
В даний час питання концептуальні підходи до приватизації визначаються виходячи із програми діяльності уряду і програми Президента України. Чітко визначений механізми, по-перше, нам треба розібратися, що в нас є в державній власності, подивитися, що потрібно відповідно залишити в руках держави.
На жаль, цю роботу треба робити дуже швидко, підтягувати, тому що ми тільки зараз проводимо інвентаризацію об’єктів державної власності, як галузевим так і територіальним принципом. Визначити, які галузі потрібно залишати в руках держави, які треба віддати в приватні руки. Можливо в якомусь напрямку об’єктів стратегічного призначення, треба визначити збереження контрольного пакету акцій для того, щоб мати відповідний вплив, а потім пізніше їх віддати на приватизацію.
Більший, прозорий підхід до інформованості під час приватизації, покращення роботи фондового ринку. Тому, що фактично сьогодні в Україні тільки 7% акцій проходять обіг через фондові біржі. Це всі ті концептуальні питання, які потрібно нам буде узгоджувати виходячи із пропозицій лузевих міністерств, концептуальний підхід до вирішення питань відкритості, прозорості роботи і фондового ринку, і приватизації взагалі.
Інформованість населення, інформованість інвесторів по умовах конкурсу, відкритість при прийнятті рішення по приватизації, це і, зокрема, затвердження переліку об’єктів, які підуть на приватизацію. Це відповідно визначення тих об’єктів стратегічного призначення, які треба залишити в руках держави, тих часток державного майна, які залишилися дрібні в нас в Україні, де 5; 10%. Треба визначити, який механізм управляння...
Визначити долю тих об’єктів, які є обтяжливими для економіки. Тобто це той підхід, який сьогодні пропонується переглянути концептуально, вирішивши, що в якому напрямку сьогодні буде рухатись приватизація і під це відповідно приймати закони, які потребують якомога швидшого прийняття в парламенті.
Ми на сьогодні прийняли закон про управління об’єктами державної власності, який доопрацьовуємо. Зараз на часі закон про право комунальної власності, закон про акціонерні товариства. Це все те, що потребує після прийняття, після прийняття самої концепції приватизації.
Все це випливає, ще виходячи із того, що ми прийняли програму “Власність українського народу”. Це та робота, яка сьогодні потребує в плані і реєстрації і державної власності, так і комунальної, тому що у нас до цього часу такої роботи не було зроблено.
Ми зараз проводимо інвентаризацію і створюємо реєстри як у ФДМУ, так і обласні, районні, міські ради, які цю роботу повинні були зробити ще у 1991 році. На жаль, ми тільки сьогодні все це робимо.
Володимир Лановий
Я хотів би сказати, що дійсно є потреба переглянути ті підходи, ту методологію, ті умови, в яких здійснювалась приватизація всі останні роки, яка привела саме до тих шалених викривлень з’яви олігархів, потуранню нашими правами як громадян, як соціальних наших потреб.
Тобто є така необхідність. Вона пов’язана в першу чергу з правдою, а друге, що нам треба перейти лише до конкурсних процедур приватизації, щоб це було на конкурсних засадах, максимальною ціною. Метою здійснення приватизації є отримання якомога швидше грошей за об’єкти, які продаються. Проводити конкурси і аукціони телевізійною трансляцією, щоб всі могли спостерігати, хто приймав участь, скільки об’явлено, яка об’явлена ціна і т.д.
Окрім того, звичайно, нам потрібно поруч з цими регламентними технічними питаннями вирішити багато питань, які не вирішувалися в ході приватизації. По-перше, треба захистити права нових власників, ввести депозитарний облік. У нас його немає.
Валентина Семенівна каже, що до банку, щоб віддали акції. Це має бути централізовано, задепоновано, відкрито. Мають у нас бути ВАТ, а не ЗАТ після приватизації, щоб ніхто туди доступу не має. Ми маємо продавати так підприємства, щоб утворювати конкуренцію на ринках, щоб не було у нас продажу монополістів.
Все це складає нові підходи і інші аспекти, які треба затвердити в новій програмі в нових певних правових нормах. Але загроза є і те, що у нас останніми місяцями зупинився процес приватизації. По-старому вже бояться продавати, по-новому ще не визначилось. Такий стан невизначеності шкодить в принципі нашому інвестиційному клімату.
Валентина Семенюк
Я можу тільки сьогодні добавити лише те, що сказав Володимир Тимофійович. На жаль, у нас приватизація особливо об’єктів стратегічного призначення великих об’єктів проходила по нормативній базі малих об’єктів.
Тобто велике підприємство-гігант продається по нормативах, яке визначено для кіосків, для магазинчиків і т.і. Тому треба міняти і закони і концептуальний підхід, і законодавчу базу. Тому що якщо не змінити законодавчу базу, то значить рухатись в такому самому напрямку як була ця приватизація до цього.
Тому ФДМУ напрацював відповідні нормативні документи, направили до Кабміну, частина у сесійній залі вже прийнята. Надіюся, що ще до кінця роботи сесії ми хоч частково зможемо врегулювати ці питання. Тоді можна буде говорити про продаж і продовження приватизації. Сьогодні цього робити не можна.
Володимир Лановий
Пані Валентино, я Вам відповідаю таким же жестом і хочу доповнити Ваші слова. Нарешті, ми в Україні підходимо до проблеми вирішення питання приватизації. Діалог, дискусія в суспільстві, яка триває всі ці періоди вона підвішує в підвищеному стані власників і дрібних і великих.
Зараз, я думаю, в Україні ми підходимо до вирішення цього питання. Майбутніми днями президент висловить свою позицію, яким чином ми відновимо права в процесі приватизації, які відбулися раніше.
Дякую.
Василь Зілгалов
Соціологічні опитування показують, що до 80% опитаних підтримують перегляд деяких приватизаційних угод. Багато спостерігачів підкреслюють, що значна частина цього відсотку, що це люди, які пам’ятають ще соціалістичний ленінський принцип, що “вграб награблене”, тобто просто поверни і все, незважаючи ні на що.
Чи це не є небезпечним взагалі для процесу розвитку економіки, ринку в Україні, якщо орієнтуватися тільки на ці настрої в суспільстві, пані Семенюк?
Валентина Семенюк
Ви знаєте, я можу говорити про реприватизацію тоді, коли буде політична воля сесійного залу, коли буде такий закон. Сьогодні такого закону нема. Але те, що люди підтримують, то вони бачать все те, що стосувалось безпосередньо них.
Коли ми бачимо, що декілька раз перепродуються об’єкти соціальної сфери, які знаходилися в державній власності і люди могли користуватися, сьогодні до них не можуть доступиться. Або пройшла приватизація гуртожитків і для тих громадян, які не отримали житло, працюючи по 30-40 років на заводах, їх гуртожиток продають і не повідомляють навіть власників, і нам доводиться звертатись до суду.
Це не є якоюсь примхою ФДМУ. Це життя заставляє закріпити людям те право на ту кімнатку, яку вони повинні були мати, виходячи із Житлового кодексу.
Тому ФДМУ вимушений звертатись до суду і захищати тих людей і ту соціальну сферу, яка була незаконно забрана у них. Чи так само, якщо була незаконна приватизація “Криворіжсталі”, то силою ніхто ж не забирав. Незаконність приватизації я ще зафіксувала 3 червня 2004 року. До нового року я пройшла 21 суд.
То ми діяли виключно в правовому полі. Ми не говорили про якійсь механізми реприватизації. Це не є реприватизація – це є механізм незаконної приватизації. Якщо такі порушення були і на це відкривались відповідні справи судові і вони розглядались в судовому процесі, то це механізм виправлення помилок. Життя заставить нас ці помилки виправляти.
Я думаю, що іноземним інвесторам нічого боятися. Якщо вони приватизували і виконують інвестзобов’язання, то працюйте на здоров’я. Я всім пояснюю, що до них механізм реприватизації не використовувався і не може бути використаний, бо вони виконали свої зобов’язання, які брали на себе.
Те, що було незаконно, то звичайно треба проводити рішення тільки виключно в судовому порядку. Це буде нормальний цивілізований підхід, так як це робиться в кожній державі.
Володимир Лановий
Я думаю, що ми абсолютно розуміємо настрої суспільства, оскільки це була не просто правова приватизація у відповідності із законами, а навпаки, це була кримінальна приватизація, це була приватизація поза суспільними інтересами, це був засіб пограбування більшості людей заради збагачення окремих кланів, заради формування нового класу олігархів, які захопили не тільки економічні об’єкти, а і захопили політичну владу, вони диктували як формувати уряд, вони формували телевізійний і радіопростір України, тим самим впливали і викривляли наше уявлення.
Тому та інформація, яку люди отримали є справедливим гнівом проти таким методів. Тому і 80% є неравнодушними до таких подій. Тому нам необхідно відновити економічну справедливість, правову справедливість, оскільки порушення при цьому відбувалися.
Не можуть олігархи мати стільки грошей, щоб зразу до 20-30 підприємств величезних, кожне з яких сотні мільйонів гривень чи доларів коштує, знайти можливості, щоб їх придбати. Вони і не управляють цими підприємствами, тому що не можна управляти зразу 20-30 підприємствами. Це шкодить нашій економіці.
Василь Зілгалов
У нас є слухачка, яка дуже давно чекає.
Будь ласка, питання Ваше.
Слухачка
Добрий вечір.
В мене питання до пані Валентини.
Я хочу спитати, чи може вона мені щось зарадить. От я маю ті щасливезні ваучери вкладені в квітучі фірми Одеси. Чи я маю ще якісь шанси? Я жодної копійки не отримала ні за що ніяк. Куди звернутись? Що мені робити? Чи покласти хреста великого на все це, чи що?
Валентина Семенюк
Перш за все мені треба знати, якщо Ви отримали на ті Ваші ваучери відповідні акції, то Ви маєте право отримувати дивіденди. Якщо Ви їх не отримували і Ви сертифікати на акції не поміняли, то Ви їх просто втратили. Це для Вас архів. Це раритет. Колись будете показувати дітям. Я так само не вклала нікуди свій ваучер, як і Ви. На жаль, це так.
Василь Зілгалов
Дякую нашим гостям.
Нагадаю, що у сьогодні “Вечірній Свободі” ми дискутували проблему реприватизації чи перегляду незаконної приватизації.
Нашими гостями була Валентина Семенюк, голова ФДМУ, а також Володимир Лановий, радник Президента України, постійний представник Президента в Кабінеті Міністрів.
З Праги вів програму Василь Зілгалов.
Я дякую слухачам за цікаві дзвінки і запитання учасникам дискусії.
