Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 20:26

“Споконвіку було Слово”: Всесвітні дні молоді у Кельні.


Василь Зілгалов

Прага, 20 серпня 2005 року

Аудіозапис програми:

Василь Зілгалов

Говорить радіо “Свобода”! В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом Вацлав Клоцберг.

Всесвітні дні молоді, які зібрали у Кельні понад 400 тисяч прочан зі 190 країн світу, затьмарені трагічною звісткою. Напередодні відкриття днів душевнохвора жінка з Румунії вбила одну з найбільш світлих і яскравих осіб сучасного християнського світу – 90-річного брата Роже Шютца, засновника екуменічної громади Тезе, послідовного і діяльного прихильника християнської єдності. Поминальні богослужіння за братом Роже, в яких зараз беруть участь молоді прочани, нагадують їм про те, що їхня релігія – це релігія Христа і хреста, яка потребує не лише зусиль, але й пожертв. І те, що дні молоді – це не тільки і не стільки карнавал для людей, які носять на грудях символ знаряддя страти Ісуса. Тему продовжує мій київський колега Віктор Єленський.

Віктор Єленський

Сучасні мас-медіа приховують насправді серцевинну сутність Всесвітніх днів молоді. Йдеться про зовнішні яскравості, котрі можна вигідно продати споживачам. Відтак, ми знаємо про натівський літак “АВАКС”, який забезпечуватиме безпеку папи Римського, про технічні кондиції папомобіля, який везтиме по батьківщині нового папу під час його першого візиту за межі Італії як понтифіка, навіть про те, що Бенедикт XVI забув поблагословити прочан під час останньої генеральної аудієнції і просив у них за це вибачення. Набагато менше, якщо взагалі щось, відомо про рушійні сили Всесвітніх днів молоді, які були започатковані за покійного папи Івана Павла ІІ і які ось вже 20 років збирають сотні і сотні тисяч молодих християн зі всього світу. Так, звісно, ініціатива таких фестивалів належить католицькій ієрархії і особисто Іванові Павлу ІІ, але їхня заслуга передовсім у тому, що вони своєчасно відчули магістральну тенденцію релігійно-культурних змін. Йдеться про формування нової релігійної культури, яка фокусується радше на персональному запиті, ніж на пасивному повторюванні слідом за церквою ортодоксальних істин. Наголос на індивідуальному духовному досвіді і особистісному емоційному залученні до певних релігійних практик особливо виразно виявився у католицькому харизматичному оновленні. Воно виникло у Франції на початку 1970-х і до середини 1990-х нараховувало від 1800 до 2000 молитовних груп. Одночасно занепад старої парафіяльної структури призвів до поширення таких спільнот за межі Франції і встановлення ними широких, емоційно насичених загальноєвропейських зв’язків. Ця емоційність маніфестує себе у так званій “святкуючій релігійності”, що набирає форм величезних мітингів і фестивалів. Всесвітні дні молоді найбільш, мабуть, яскраві поміж них.

Василь Зілгалов

Перериваючи розповідь Віктора Єленського хочу поінформувати слухачів програми “Споконвіку було Слово” про наступні релігійні події в Україні. Зокрема переїзд патріарха Української греко-католицької церкви в Україні відбуватиметься без зайвої помпезності. Церемонія перенесення глави цієї церкви буде простою – так заявили її представники. 21 серпня відбудеться літургія на площі перед кафедральним собором, який зараз перебуває в процесі будівництва. На ній і буде оголошено про перенесення кафедри УГКЦ до столиці. Про це повідомив сам патріарх церкви Любомир Гузар на прес-конференції у Львові. І Віктор Єленський завершує тему Всесвітніх днів молоді у німецькому Кьольні.

Василь Зілгалов

Дві третини учасників цьогорічного Всесвітнього дня молоді – західно європейці.

Церква прагне повернути до себе Західну Європу, котра є не секулярною, як про це багато йдеться, а радше не церковною. Просто західні європейці більшою мірою схильні до вільного вибору віри, яка далеко не завжди суголосна офіційній церковній доктрині, ніж до відкинення віри як такої. Ясно, що у благополучних демократіях Західної Європи Церква знаходиться у принципово інакшій ситуації порівняно із минулими століттями. По-перше, вона втратила монополію, по-друге, вже не може діяти, використовуючи примус. По-третє, вона втратила або втрачає велику кількість функцій, які перебрали на себе держава і інституції громадянського суспільства і які первісно, строго кажучи, також не були суто церковними (утримання скажімо притулків, сиротинців, кладовищ, запис актів громадянського стану тощо). Відтак, Церква може зосередитися на тому власне, що робить її Церквою – тобто на людській душі.

І Церква прагне повернути собі молодь. Молодь, яка вважається якою завгодно, але тільки не релігійною і яка насправді прагне відповідей на вічні, кляті буттєві запити більше, ніж будь-яка інша вікова категорія. Церква хоче переконати молодь, що вона має відповіді на ці запити. Але у цьому ж молодь постійно переконують і автори лакованих журналів, і поп-ідоли, і наркоділери... І Церква має бути більш переконливою, і говорити з молоддю у категоріях, яку вона, молодь, розуміє. Всесвітні дні молоді – одна з таких категорій.

Василь Зілгалов

Ми вже повідомляли на початку програми про офіційне перенесення осідку Української греко-католицької церкви до Києва, що має відбутися 21 серпня без будь-яких помпезностей. Але акт перенесення престолу, який ще навіть не відбувся вже викликав низку гострих політичних реакцій. Свою незгоду із цим кроком греко-католиків висловило і керівництво Української православної церкви Московського патріархату. Інші православні церкви, в тому числі УПЦ Київського патріархату та Українська автокефальна православна церква вважають такі дії УГКЦ внутрішньою справою цієї церкви. Тему досліджує наш колега Микола Закалюжний.

Микола Закалюжний

З протестом проти перенесення патріаршого престолу Української греко-католицької церкви зі Львова до Києва виступив патріарх Московський і всія Русі АЛЄКСІЙ II. Він вважає це недружнім кроком і сподівається на зважений підхід Ватикану. Предстоятель Української православної церкви Московського патріархату Митрополит Київський і всієї України Володимир Сабодан звернувся до Папи Римського Бенедикта 16 з проханням не переносити резиденцію глави Української греко-католицької церкви зі Львова до Києва. Свою позицію з цього питання радіо «свобода» висловив і намісник свято-успенської Києво-печерської лаври, ака належить до Московского патріархату, архієпископ Павло.

Архієпископ Павло

Я проти, тому що вони вносять нестабільність і распрю між віруючими людьми. Не несуть мир, а тільки розбрат. Тому що ми знаємо, що робилося на Львівщині, ми все прекрасно розуміємо за часів радянської влади, що було, але ж церква так само, як вони і ще більше від них постраждала. Захват єпархій – Івано-Франківська, Львівська і Тернопіль, що не повернули навіть ні одного храму, які будувалися імператором, будувалися віруючими людьми, ізбиття священнослужителів в 91-му, другому, третьому роках. Одне – основне, що мене найбільше турбує – чи є нам можливість мати храм в Римі, де наших працює більше мільйона українців в Італії. Але нашого не має там ні одного храму, то чому унія у нас має процвітати.

Микола Закалюжний

Іншу позицію щодо перенесення резиденції греко-католицької церкви до Києва має глава Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Він вважає дії греко-католиків внутрішньо-церковною справою. Схожу думку висловив і керуючий патріархією Української автокефальної православної церкви Ігор Ісиченко. Він також прокоментував позицію УПЦ Московського патріархату.

Ігор Ісиченко

Абсолютно нейтральне ставлення – це внутрішня справа греко-католицької церкви. Зраз греко-католики живуть у всіх областях. І для них зручніше мати центр у Києві, щоб мати нормальний зв’язок із всіма громадами. Я думаю, що ця справа не стільки політична, скільки адміністративна. Ім. її не варто робити політичною.Церква Московського патріархату боїться бачити конкурентів і розглядає релігійне життя України не як партнерські стосунки церков на шляху до Христа, а як змагання за сфери впливу, прибутки, не знаю, що там ще.

Василь Зілгалов

Перериваючи на хвилину репортаж Миколи За калюжного, нагадаю, що за словами самого патріарха УГКЦ переїзд осередку цієї церкви до Києва відбуватиметься без жодних помпезностей. За словами ієрарха про цю подію повідомлені члени Всеукраїнської ради церков та урядові інстанції, зокрема секретаріат Президента, Верховна Рада, Кабмін. На церемонію нікому не висилали запрошень, а лише повідомлення. Проживатиме глава церкви тимчасово у приватній квартирі. За попередніми прогнозами зовнішні роботи будуть завершені лише в кінці цього року. А внутрішні триватимуть до двох років. Повернулися також спорудження поруч собору резиденції глави УГКЦ та приміщень для церковних установ. За словами патріарха переїзд буде поступовим. Щодо можливих провокацій запланованих представниками Московського патріархату на 21 серпня в Києві, то глава УГКЦ висловив припущення , що усі погрози залишаться лише словами. Він сказав цитую: “Мені шкода, якщо будуть якісь радикальні акції, вони показують радше слабкість, аніж силу. Ми нічого злочинного не робимо. Сподіваюсь, що ці погрози залишаться на словах. І Микола Закалюжний завершує репортаж про перенесення осідку УГКЦ до української столиці.

Микола Закалюжний

Неоднозначним є ставлення до перенесення резиденції глави УГКЦ до Києва у політичних колах. Зокрема, лідер Прогресивної соціалістичної партії України Наталія Вітренко та керівник партії “Держава” Геннадій Васільєв вважають такий крок неприпустимим.

Говорить голова партії “Держава”, колишній генеральний прокурор Україні Геннадій Васільєв.

Геннадій Васільєв

Мова йде про розповсюдження цієї системи – тобто перенесення центру сюди в Київ. Все направлено тільки на те, щоб окатоличити Україну насильно через кров, через побиття. І все це показується в Західній Україні.

Микола Закалюжний

А ось думка з цього приводу лідера Прогресивної соціалістичної партії України Наталії Вітренко.

Наталії Вітренко

Цей виклик православним пан Гузар, а за ним папа Римський робить тільки під покровом Ющенка. Якщо б не така позиція Президента, вони б собі не дозволили перенести в центр православної країни і зробити патріархом Гусара, знаючи, що уніатство, як ніяка інша релігія завжди кров проливала в Україні. Я нагадую, з чого почався розпад і знищення Югославії – почалося з проблеми мови і релігії.

Микола Закалюжний

Партія Васільєва та Вітренко не мають наміру обмежуватися лише заявами, а братимуть участь у хресній ході до Посольства Ватикану, а також в акціях протесту 21 серпня, коли відбуватиметься офіційна церемонія перенесення резиденції греко-католицької церкви зі Львова до Києва. Чим продиктовані заяви і дії лідерів партій Держава та ПСПУ розмірковує політолог Вадим Карасьов.

Вадим Карасьов

Заява цілком зрозуміла, тому що Вітренко разом з партією Геннадія Васільєва будуть брати участь у передвиборчій кампанії і активно використовувати так звану “православну карту”, тим самим розраховуючи на підтримку частини православного електорату, який підтримував Януковича на цих виборах. Тому нагнітання такою політичної драматургії, яка переходить в істерику навколо переїзду греко-католицької церкви, якраз є таким засобом, який може не просто збурити суспільство, а й створити такий електорат, який підтримуватиме їх саме за те, що вони виступають проти перенесення осередку зі Львова до Києва.

Микола Закалюжний

Нагадаю, що лідери Прогресивної соцпартії та партії Держава, підписали угоду про співпрацю і мають намір створити спільний передвиборчий блок, до якого може пристати і партія Руський блок. Ці політичні сили вимагають надати російській мові статус державної і ратують за створення міждержавного об’єднання України з Росією Білоруссю та Казахстаном.

Деякі експерти, вважають що Московський патріархат, та проросійські партії в Україні, організовуючи хресні ходи, та акції протесту проти перенесення Центру УГКЦ до Києва, таким чином розпочали спільну передвиборчу кампанію. Микола Закалюжний, радіо “Свобода”, Київ.

Василь Зілгалов

Минулої п’ятниці відбулася зустріч між Патріярхом Української православної церкви Київського патріярхату Філаретом і митрополитом УАПЦ Мефодієм. Це в розмові з нашим київським кореспондентом Тарасом Марусиком підтвердив прес-секретар Української православної церкви Київського патріярхату ігумен Євстратій. Крім того, він прокоментував заяву архиєпископа Харківського і Полтавського Української автокефальної православної церкви Ігоря. Пропонуємо вам початок цієї розмови.

Тарас Марусик

Я б хотів з перших уст почути інформацію про те, що відбулося 11 серпня, щоб точно знати – була, не була зустріч патріарха Філарета з Мефодієм.

Ігумен Євстратій

11 серпня цього року на запрошення митрополита Мефодія і архієреїв УАПЦ патріарх Філарет мав з ними зустріч під час того, як в УАПЦ відбувався архієрейський собор. І під час цієї зустрічі пройшов обмін думками щодо шляхів об’єднання Київського патріархату і УАПЦ в єдиній помісній православній церкві. З боку Київського патріархату патріарх Філарет висунув таку думку, що церкви підходять до об’єднання не висуваючи жодних попередніх умов, що об’єднання має відбуватися за тим принципом, що всі ієрархи і духовенство зберігають ті посади і обсяги керівництва, які вони мають на цей момент, тобто, якщо архієпископ має в своєму підпорядкуванні кілька парафій, то стільки ж парафій він зберігатиме й в об’єднаній церкві. Так само, якщо священик є настоятелем певної парафії, то він залишається ним і в поєднаній церкві. І що об’єднання має відбуватися в режимі собору, спочатку будуть проведені собори кожної церкви, а потім проведеться об’єднавчий собор, який і закріпить рішення церков про об’єднання в єдину помісну православну церкву. З боку єпископів УАПЦ були висловлені різні думки і міркування. І можна було бачити, що сам об’єднавчий процес для них є цікавим і вони зацікавлені в тому, щоб він продовжувався, а про більш конкретні рішення поки-що сказати важко, але безсумнівно, що цей діалог продовжуватиметься.

Тарас Марусик

Тобто про дати поки що говорити ви не можете?

Ігумен Євстратій

Про дати поки що не йдеться. Зараз йдеться про узгодження принципів. Дати – це вже технічне питання.

Василь Зілгалов

Перериваючи інтерв’ю з ігуменом Євстратієм, повідомляємо, що на зустріч 11 серпня відгукнувся заявою “Про приєднання групи “митрополита Мефодія” (Валерія Кудрякова) до УПЦ-КП” архиєпископ Харківський і Полтавський Української автокефальної православної церкви Ігор Ісіченко. Пропонуємо вам послухати частину цієї заяви.

Ігор Ісіченко

Проведення зустрічі групи митрополита Мефодія з патріархом Філаретом за участі представника державної влади в опечатаному судовим виконавцем приміщенні Патріархії УАПЦ, де зберігається накоплене майно редакції газети “Наша віра”, Центру візантіністики і патрології, Святомихайлівської єпархії УАПЦ та особисті речі працівників Патріархії, змушує по-новому оцінити факт захоплення Патріархії УАПЦ 4 лютого цього року. Дістають пояснення бездіяльність правоохоронних органів, упередженість суду, пасивність державної влади в захисті громадянських прав постраждалих осіб, безкарність погрому. Нам боляче, що в новій державній адміністрації найшла продовження релігійна політика Леоніда Кучми і Леоніда Кравчука. Це здається нам грубим порушенням гасел Помаранчевої революції, обіцянок народного Президента Віктора Ющенка, що давалися під час інавгурації. Ми молимося за єдність Святої Христової Церкви, повторюючи слова Спасителя: “Щоб були всі одно”. Але з досвіду об’єднань, здійснених в Україні 1930-го, 46-го, 92-го років, знаємо, наскільки нестійкою буває церковна споруда, зведена на піску компромісів і пристосувань. Ми не збираємось боротися з державними програмами подолання церковних чвар, але це не наші програми. Харківсько-Полтавська єпархія, створена під час останньої війни і об’єднана 42-го року з УАПЦ, продовжує своє служіння під духовною архіпастирською опікою проводу УАПЦ в діаспорі, і своє майбутнє вона вирішуватиме канонічним шляхом на соборі, скликаному компетентною церковною владою.

Василь Зілгалов

І Тарас Марусик продовжує розмову з ігуменом Української православної церкви Київського патріархату Євстратієм, де серед іншого є коментар на заяву архієпископа Ігоря Ісиченка.

Тарас Марусик

Що буде, ігумене Євстратій, якщо, скажімо, єпархії УАПЦ і УПЦ КП будуть перетинатися? Чий верх тоді, якого єпископа?

Ігумен Євстратій

Це питання не є проблемним: буде зберігатися той принцип, що єпископ зберігає в своєму підпорядкуванні ті парафії, які він має. Тобто якщо єпископ УАПЦ, то він має в своєму підпорядкуванні ту парафію, яку і мав в тій кількості, в якій мав. Ця парафія, як юридична особа буде складовою частиною єдиної помісної православної церкви. І тоді на території області може бути дві чи навіть три єпархії. Це не суперечить засадам і традиціям православної церкви.

Тарас Марусик

Тобто ви говорите про той період, який буде після об’єднавчого собору?

Ігумен Євстратій

Так, після об’єднавчого собору будуть єпископи мати ті самі кафедри і в своєму підпорядкуванні те саме духовенство, з чим вони прийдуть до об’єднавчого собору.

Тарас Марусик

Ігумене Євстратія, я вас прошу прокоментувати заяву архієпископа Ігоря. Можу нагадати одну річ: сенс цієї заяви в тому, що таким чином, на думку архієпископа Ігоря, готується чергово ліквідація УАПЦ. Ігумен Євстратій

Справа в тому, що весь історичний процес буття УАПЦ, починаючи з 92-го року, коли намітилася її тенденція до відокремлення від Київського патріархату, про що архієпископ Ігор знає, довів, що в тому вигляді, в якому вона є УАПЦ не може самостійно існувати далі, оскільки духовні її засади і державницькі нічим не відрізняються від Київського патріархату, тому її самостійне існування для багатьох залишається незрозумілим. Тому говорити про те, що готується якась ліквідація чи ще щось – це скоріше за все особиста думка одного з ієрархів УАПЦ, який має в своєму підпорядкуванні 12 парафій на території цілої України. Наскільки його думка впливає або впливатиме на процес об’єднання, я думаю, видно з його попереднього шляху, коли, на жаль, вияилося, що він навіть серед УАПЦ не має такого авторитету і широкої підтримки, яка б дозволила йому відстоювати свої погляди на об’єднавчий процес і майбутнє УАПЦ, Це його особиста думка, на яку він має право. Але навряд чи позиція одного єпископа чи 12 парафій в подальшій долі об’єднавчого процесу і розбудові єдиної помісної православної церкви.

Тарас Марусик

Це був прес-сек5ретар УПЦ КП ігумен Євстратій. Розмовляв з ним Тарас Марусик. Радіо “Свобода” Київ.

Василь Зілгалов

Цими днями у Львові напередодні свята Преображення Господнього чимало людей готуються до прощі до Святоуспенської Лаври монахів-студитів. Вона триватиме 4 дні і цього року буде присвячена архімандритові Климентію Шептицькому. Адже 28 серпня виповнюється 90 років від дня, коли брата митрополита Андрея рукоположили на священика. Нагадаю, що Климентій Шептицький був закатований у кагебістській в’язниці у Москві.

Моя колега Галина Терещук спілкувалась з організатором відпустових днів монахом –студитом отцем Юстином Бойком про те, яке значення проща має для християн.

Галина Терещук

8 років тому, коли монахи-студити започаткували прочанський рух -- двічі на рік у травні та серпні, отець Юстин Бойко вперше був керівником прощі і вперше з прочанами провів усі відпустові дні. Отець зізнався, що спершу його ця думка насторожила, оскільки хвилювався за організацію і прочан, чимало з яких взагалі далекі від церкви. Втім проща змінила його світ і він жартує, що живе тепер від прощі до прощі. Оскільки у відпустові дні, спілкуючись з прочанами, пізнає багато як священик, для своєї щоденної праці. У серпневій прощі беруть участь люди різного віку і з різних регіонів України, а також з Польщі, Білорусі. Прочани зупиняються у селах, спілкуються з місцевими людьми.

Юстин Бойко

Прочани є знаком свідоцтва віри. Оскільки люди з подивом дивляться на молодих людей, які, покинувши свою зайнятість, свої плани вирушають на прощу. Навіть для старших людей, які нас зустрічають приклад молоді є дуже великим, адже ж я знаю, що старші люди звикли повсякчас критикувати молодь, це для них є прикладом, що може молоді люди більш жертовніші, ніж старші.

Галина Терещук

Щовечора для прочан відбуваються реколекції. Цьогоріч бесіди вестимуть про архімандрита Климентія Шептицького, ігумена Святоуспенської лаври з 1926 року. Брат митрополита Андрея Казимир мав великі світські перспективи. Він був послом Віденського парламенту, втім покинув політику і вступив до монастиря східного обряду. У 1945 році, після смерті митрополита Андрея, арешту греко-католицьких єпископів, отець Климентій став провідником духовенства. Але у 1947 році був заарештований в Унівській Лаврі. Спершу отця утримували у львівській в’язниці, а потім відправили у тюрму МГБ у Київ. Над 78 - літнім священиком жорстоко знущались. 1 травня 1951 року у Володимирській в’язниці у Москві архімандрит Климентій помер. “Такі духовні науки про Блаженного Климентія допоможуть прочанам знайти для себе чимало відповідей”, - зазначає отець Юстин.

Юстин Бойко

Бачите, всі святі, які є в церкві, той календар святих, який ми святкуємо протягом літургійного року, служить нам, щоб ми знали, що серед сучасності є люди, які присвячувалися служінню Богу, ближньому. Вони є близько біля Бога в небі і є для нас опікою.

Галина Терещук

Прочанський рух має довжелезну історію. У Біблійні часи євреї раз у рік подорожували до Єрусалиму, Ісус Христос разом зі своїми батьками Йосипом та Марією теж йшов до Єрусалимського храму. Цей приклад Ісуса - відбувати прощу - для християн набув великого значення і став традицією. В Україні прочанський рух віддавна був активний. Люди звідусіль йшли до Києво-Печерської Лаври, Почаївської, до великих монастирів.

Юстин Бойко

Немає такої люди, яку б проща не змінила. Проща як вода, яку не можна перейти сухим. Одного вона змінює більше, іншого менше, залежно від наставляння і наміру особи, яка бере участь в прощі. Бачите, проща створює умови для того, щоб людина віддалилася від щоденного бігу, заклопотаності своїм, і, ідучи на прощу, більше подумала про те, що Боже. І от ця відірваність від буденності створює умови для того, щоб людина подумала про Боже і дістала зміни Божої і сама якось змінилася.

Галина Терещук

Отець Юстин Бойко зауважив, що окрім богословського аспекту проща має ще й людський. Під час відпусту люди знайомляться, знаходять своє товариство у житті, навіть уже існує прочанська спілка. Після прощі народились і десятки подружніх пар, чимало людей знайшли відповіді на ті запитання, які їм не давали спокою у житті. Втім найважливіше під час відпустових днів, наголосив отець, відкрити власну душу перед Богом.

Василь Зілгалов

На цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції “Радіо Свобода”.

Нагадаю, що автор програми і укладач її Василь Зілгалов, допомагав мені у празькій студії за режисерським пультом Вацлав Клоцберг.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG