Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 04:39

Україна і 25-річниця заснування польської профспілки “Солідарність”.


Роман Крик

Варшава, 30 серпня 2005 - У Польщі вже декілька днів тривають заходи з нагоди 25-річниці заснування першої в колишньому комуністичному таборі незалежної профспілки “Солідарність”. За цією подією спостерігає наш кореспондент Роман Крик. Він зауважує, що у ці дні також дух української Помаранчевої революції постійно витає над Польщею.

Заключним моментом буде запланована на завтра зустріч у прибалтійському Ґданьску, де 25 років тому народилася “Солідарність”. У Ґданьську очікують і президента Віктора Ющенка.

В перебігу міжнародної конференції “Від солідарності до свободи” у Варшаві російський правозахисник Сергій Ковальов висловив припущення, що Росію теж чекає внутрішнє потрясіння. Однак разом із тим він зауважив, що навряд, чи це буде подія, схожа на українську демократичну Помаранчеву революцію. Зараз у Росії, говорив Ковальов, ситуація така, що це може бути революція коричнева або десь близько до коричневої.

Проблемою Росії є те, що демократичної опозиції, як він висловився, фактично немає взагалі, преса несамостійна, а при владі - біля президента Володимира Путіна - щораз більше колишніх кадебешників, тобто, як наголосив Ковальов, людей з організації, яка в колишьому СРСР закатувала мільйони людей.

Цікавим був виступ першого лідера “Солідарності” Леха Валенси. Він сказав, що у 1980 році “Солідарність” почала демонтаж комуністичної системи. Але потім був такий Михайло Ґорбачов, який якось за чаркою сказав, що комуністичну систему треба реформувати. І його обрали першим секретарем ЦК КПРС.

Однак, продовжував Валенса, ремонтувати систему Ґорбачову не вдалося і за це йому подяка. За цю ремонтну невдачу він навіть отримав Нобелівську премію, жартував Валенса. Потім була така людина, яка під час путчу Янаєва ( чи то після чарки, чи ні ) вилізла на танк. Ця людина спершу вивела Росію з СРСР, а потім допомогла ліквідувати СРСР. І Ґорбачову, і Єльцину належиться наша подяка, говорив Валенса.

Колишній радник президента США Джимі Картера - Збіґнєв Бжезінський вважає, що головне, що у 1980 році дала світові польська “Солідарність”, це надію.

“Я відчував тоді, що народжується щось велике, що повертається надія”, - сказав Бжезнський. Про цю надію писав у ті дні зокрема відомий український дисидент Василь Стус у своїх табірних зошитах. Він з подивом згадував про людей з польської “Солідарності”, які розхитують основи комуністичної системи.

Подібні відчуття мав тоді інший український дисидент - Михайло Горинь. “Я мав таке переконання, що “Солідарність” послабить основну ланку, яка з”єднувала країни соціалістичного табору”, – говорив Горинь польським журналістам у Варшаві.

Варто наголосити, що більшість польських політиків, які останніми днями брали слово у зв’язку з 25-ю річницею заснування “Солідарності”, наголошували на своєму переконанні, що це “Солідарність” започаткувала процес демонтування комуністичної системи. Польща була першою пластинкою доміно, українська перевернулася нещодавно, а останньою, можливо, буде Білорусь, пояснював польський професор Едмунд Внук-Липинськи.

На думку Бжезинського, революцію неможливо експортувати, як про це чимало пише, наприклад, російська преса. Тут основне питання у визріванні народів. Це складний процес. Українці стали готовими до того, щоб повернути собі повну незалежність і водночас гідність, минулого року, тобто тринадцять років після формального здобуття державності. Поляки спробували зробити це у 1980, але тоді це не вийшло, оскільки це прагнення аж на вісім років придушив режим Войцеха Ярузельського. В країні запровадили воєнний стан, а лідерів “Солідарності” відправили за ґрати. “Солідарність” отримала повний тріумф тільки у 1989 році.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG