Британські дослідники уточнили свій попередній прогноз, дізнавшись про зміст домовленості, за якою «Ґазпром» отримує ту ціну, яку вимагав, – але за значно менший обсяг газу, ніж дотепер, бо решту перекриє дешевший газ із Туркменистану. Внаслідок цього підсумкова ціна на газ для України майже подвоїться – але майже наполовину підвищиться й ставка транзиту російського газу.
Ця домовленість вигідна для «Ґазпрому», бо від нинішнього нульового балансу в торгівлі газом із Україною компанія отримає прибуток у понад 2 мільярди доларів, а ще й вивільнить для експорту до країн ЄС 12 мільярдів кубометрів газу, які досі йшли Україні.
Але поза цими фінансовими здобутками «Ґазпром» не дістав ані часткових прав власності, ані жодного контролю над українською газотранспортною мережею, що вже роками є головною метою російської компанії і, на думку британських аналітиків, і в нинішній газовій суперечці було її найпершою ціллю.
Не менш важливо й те, що «Ґазпром» підірвав свою десятиліттями вибудовувану репутацію надійного постачальника газу до ЄС. Зриви в постачанні газу до Німеччини, Італії, Угорщини й інших покупців у ЄС стали в першу чергу результатом аґресивного підходу «Ґазпрому», мовиться в дослідженні.
Так само може опинитися в програші й російська влада. Вона чи то підтримувала згаданий підхід «Ґазпрому», а чи й диктувала його, і тим самим намагалася залякати Україну й змусити її підкоритися. Але замість перемоги Росія отримала компромісну угоду, яка лише наголошує: Росія майже так само залежить від України щодо транзиту газу, як і Україна від Росії щодо самого газу.
Ба більше: цей випадок затьмарив початок головування Росії в Групі Восьми, під час якого Москва хоче взятися за питання енергетичної безпеки. Її грубі спроби залякувати й шантажувати Україну лише наголошують на сумнівному політичному мандаті Росії як члена Групи Восьми і порушують перед західними державами питання, наскільки надійна Росія як постачальник енергоносіїв до них.
Для України ж підсумок неоднозначний, уважають британські дослідники. Із одного боку, українська влада твердо встояла під інтенсивним російським тиском, і «Ґазпром» відступив першим. Тепер очевидно, що в газовій сфері Росія не є панівною стороною – обидві вони взаємно залежні. Ніщо не вказує й на те, що Україну тепер іще можна буде змусити поділитися власністю на газогони на її території чи й віддати їх, і це не менш важливо.
У тривалій перспективі перехід на ринкові ціни на газ буде позитивний для України, прогнозують британські аналітики. Із економічного боку він зменшить спотворення в українській економіці і призведе до різкого скорочення споживання газу. А з політичного погляду цей перехід скоротить обсяги корупції і зменшить можливості впливу Росії на Україну.
Але найближчим часом Україна може зазнати серйозних труднощів через підвищення ціни на газ. Їй, зокрема, доведеться витратити на нього майже на 2 мільярди доларів більше цього року, ніж минулого.
А цей економічний вплив матиме в свою чергу й потенційно серйозні політичні наслідки, мовиться в дослідженні. Через запроваджені цього року конституційні зміни, що дають більше повноважень парламентові за рахунок президента, березневі парламентські вибори можуть або посилити, або й паралізувати президента-реформатора Віктора Ющенка.
Якщо через зростання ціни на газ в економіці стануться значні зриви, саме президент і його прихильники стануть головними винуватцями в очах виборців. А це майже напевне змусить його шукати альянсу чи то з колишньою прем’єркою Юлією Тимошенко, а чи з переможеним кандидатом на президента Віктором Януковичем та іншими олігархами. Хоча перша й є реформатором, ґарантій поступу в разі союзу з нею немає, коли взяти до уваги внутрішні чвари за її прем’єрства. А союз із олігархами, які прагнуть повернути все, як було, підірве рух України до справді конкурентного ринку. До того ж такий вибір може постати перед Ющенком навіть і в тому разі, якщо зростання цін на газ і не підірве популярності його партії.
Отож, зазначають аналітики Дослідницького центру британської видавничої групи «Економист», перехід до майже ринкової ціни на газ може в перспективі піти Україні на користь, але тим часом може залишити реформаторів у країні без влади, а підприємства в ній без енергії.
Ця домовленість вигідна для «Ґазпрому», бо від нинішнього нульового балансу в торгівлі газом із Україною компанія отримає прибуток у понад 2 мільярди доларів, а ще й вивільнить для експорту до країн ЄС 12 мільярдів кубометрів газу, які досі йшли Україні.
Але поза цими фінансовими здобутками «Ґазпром» не дістав ані часткових прав власності, ані жодного контролю над українською газотранспортною мережею, що вже роками є головною метою російської компанії і, на думку британських аналітиків, і в нинішній газовій суперечці було її найпершою ціллю.
Не менш важливо й те, що «Ґазпром» підірвав свою десятиліттями вибудовувану репутацію надійного постачальника газу до ЄС. Зриви в постачанні газу до Німеччини, Італії, Угорщини й інших покупців у ЄС стали в першу чергу результатом аґресивного підходу «Ґазпрому», мовиться в дослідженні.
Так само може опинитися в програші й російська влада. Вона чи то підтримувала згаданий підхід «Ґазпрому», а чи й диктувала його, і тим самим намагалася залякати Україну й змусити її підкоритися. Але замість перемоги Росія отримала компромісну угоду, яка лише наголошує: Росія майже так само залежить від України щодо транзиту газу, як і Україна від Росії щодо самого газу.
Ба більше: цей випадок затьмарив початок головування Росії в Групі Восьми, під час якого Москва хоче взятися за питання енергетичної безпеки. Її грубі спроби залякувати й шантажувати Україну лише наголошують на сумнівному політичному мандаті Росії як члена Групи Восьми і порушують перед західними державами питання, наскільки надійна Росія як постачальник енергоносіїв до них.
Для України ж підсумок неоднозначний, уважають британські дослідники. Із одного боку, українська влада твердо встояла під інтенсивним російським тиском, і «Ґазпром» відступив першим. Тепер очевидно, що в газовій сфері Росія не є панівною стороною – обидві вони взаємно залежні. Ніщо не вказує й на те, що Україну тепер іще можна буде змусити поділитися власністю на газогони на її території чи й віддати їх, і це не менш важливо.
У тривалій перспективі перехід на ринкові ціни на газ буде позитивний для України, прогнозують британські аналітики. Із економічного боку він зменшить спотворення в українській економіці і призведе до різкого скорочення споживання газу. А з політичного погляду цей перехід скоротить обсяги корупції і зменшить можливості впливу Росії на Україну.
Але найближчим часом Україна може зазнати серйозних труднощів через підвищення ціни на газ. Їй, зокрема, доведеться витратити на нього майже на 2 мільярди доларів більше цього року, ніж минулого.
А цей економічний вплив матиме в свою чергу й потенційно серйозні політичні наслідки, мовиться в дослідженні. Через запроваджені цього року конституційні зміни, що дають більше повноважень парламентові за рахунок президента, березневі парламентські вибори можуть або посилити, або й паралізувати президента-реформатора Віктора Ющенка.
Якщо через зростання ціни на газ в економіці стануться значні зриви, саме президент і його прихильники стануть головними винуватцями в очах виборців. А це майже напевне змусить його шукати альянсу чи то з колишньою прем’єркою Юлією Тимошенко, а чи з переможеним кандидатом на президента Віктором Януковичем та іншими олігархами. Хоча перша й є реформатором, ґарантій поступу в разі союзу з нею немає, коли взяти до уваги внутрішні чвари за її прем’єрства. А союз із олігархами, які прагнуть повернути все, як було, підірве рух України до справді конкурентного ринку. До того ж такий вибір може постати перед Ющенком навіть і в тому разі, якщо зростання цін на газ і не підірве популярності його партії.
Отож, зазначають аналітики Дослідницького центру британської видавничої групи «Економист», перехід до майже ринкової ціни на газ може в перспективі піти Україні на користь, але тим часом може залишити реформаторів у країні без влади, а підприємства в ній без енергії.
