Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ, 14 березня 2006 року.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Галина Трохова
Добрий вечір усім!
В ефірі “Вечірня Свобода”. У київській студії ведуча програми Галина Трохова.
Тема сьогоднішньої “Вечірньої Свободи” така: “Особливості національних місцевих виборів”.
Життя сконцентрувалося у столиці. Тут пульс країни. Мов на кавовій гущі, усі гадають, яким буде наступний склад парламенту.
А тим часом разом із Верховною Радою обираємо мерів, голосуємо за депутатів обласних, міських, районних, сільських та селищних рад.
Чи знаєте ви хто ці люди, чим вони займалися раніше, чому потрапили до списків певної політичної партії чи блоку? Скільки, зрештою, коштує недоторканність на 4 роки? Чим відрізняються нинішні місцеві вибори від попередніх? Про все ми будемо говорити із такими гостями студії радіо “Свобода”: О.Донієм, політологом, та К.Матвієнком, експертом Корпорації стратегічного консалтингу “Гардарика”.
Вітаю вас, шановні гості, у студії радіо “Свобода”!
Отже, до теми нашої розмови.
Сьогодні і Прем’єр, і Президент України оцінили загальний перебіг виборчої кампанії як неяскравий.
Я знаю, що ви вже мали можливість поїздити регіонами. Які ваші враження? Справді, що нічого визначального зараз не відбувається?
Олесь Доній
Неяскравий з точки зору політтехнологій, то це не значить, що в нас в Україні не відбувається ніяких змін.
Можна констатувати, що насправді у нас в Україні відбуваються зміни якісного характеру. Я сказав би, що у нас зараз відбувається другий етап буржуазної революції. Перший етап – це була Помаранчева революція. Другий етап – це зараз вибори до ВР і до органів місцевого самоврядування.
В чому будуть якісні зміни? Абсолютно міняється політична еліта України - як верховна еліта, так і місцеві еліти. Якщо раніше підбір цієї еліти відбувався за схемою чиновницької піраміди, тобто, це була чиновницька еліта, то тепер відбулася абсолютна купівля партій бізнесом, абсолютно відверта, цинічна купівля місць у списках як до ВР, так і до органів місцевого самоврядування.
Галина Трохова
Тобто, новина, що до рад різних рівнів ідуть грошові мішки фактично?
Олесь Доній
Вони не просто йдуть, вони викупили політику. Тобто, тепер в Україні можна чітко констатувати, що політикою правлять гроші. Немає сенсу за великим рахунком займатися політикою, є сенс тепер в Україні займатися лише бізнесом, а потім можна купити, залежно від кількості коштів, місце або в районній раді, або в міській, або у ВР.
Причому списки продавалися як провладними партіями, так і опозиційними - як правими, так і лівими. На жаль, моральний поріг політики був опущений на цих виборах дуже низько. Це сильна відмінність взагалі від попередніх часів.
Кость Матвієнко
Можливо, Президенту разом з прем’єр-міністром потрібний яскравий перебіг виборчої кампанії, але проблема у тому, що він беззмістовний, тобто жодна із політичних сил не пропонує суспільству нових змістів: ані партія “Регіони України”, ані опонуючі їй “НУ”, БЮТ. Тобто, експлуатуються старі штампи ідеологічні.
Власне кажучи, Україна за останній рік зробила колосальний крок у розвитку, і суспільство вже зовсім змінилося. На цей час політикум навіть не усвідомлює, що він зобов’язаний пропонувати нову схему стосунків влади і суспільства, держави і країни. Цього не відбувається.
Я не погодився б з Олесем, що кардинально змінюється еліта. Жодним чином. Ти абсолютно вірно сказав, що купили місця у списках. Але купили ті самі. Якщо ми подивимося, яким чином розтікся чиновницький корпус України по різних списках, то ми зрозуміємо, що вони багатьма колонами знову ж таки рушають до місцевої влади, до ВР.
Галина Трохова
А яка ж новина у цих виборах на місцевому рівні?
Кость Матвієнко
Принципова новина полягає у тому, що зараз місцеві вибори відбуваються за партійними списками. Отже, тепер виборець обирає не конкретного кандидата у депутати, який буде займатися його проблемами з водопостачанням, з ліфтом, з дорогами і таке інше, а він обирає нібито політичну партію.
Але знову ж таки проблема в тому, що рівень беззмістовності цих виборів настільки високий, що політичні партії дуже рідко можуть запропонувати територіальним громадам, себто населенню села, селища і міста, щось, щоб створювало перспективу розвитку цих територіальних громад.
Візьмемо для прикладу Київ. Якщо ми порівняємо програми політичних сил, які нібито є антагоністами і опонентами, то ми побачимо, що ці програми принципово не відрізняються. Це набір популістичних гасел. Якщо ми подивимося на списки, то ми побачимо, що київське чиновництво представлене в усіх нібито опонуючих і конкуруючих між собою прохідних списках до Київської міської ради.
Галина Трохова
З самого початку нашої розмови ми почали згадувати про гроші і про певні, я так розумію, ціни на місця у списках.
Чи готові ви зараз оприлюднити, назвати якісь конкретні випадки або конкретні суми, скільки коштує те чи інше місце?
Олесь Доній
Можу лише сказати зі слів тих, хто платив гроші. Зрозуміло, що вони не для свідчення у суді. Це люди, які засвідчили, що вони купили місце у ВР. Називалися суми від 2 до 14 мільйонів. У Київраду від 1 до 1,5 мільйона доларів. В обласних радах іншого рівня - то це менші суми. В обласних радах, як правило, у середньому 100 тисяч доларів. Менше, зрозуміло, що в інших містах і районах.
Але тенденція абсолютно всюди однакова. Причому бізнесмени... Якщо раніше це якось сором’язливо приховували, то тепер навіть більш-менш говорять, пишаючись, мовляв, я заплатив стільки, в мене таке місце. Соромляться лише ті, хто заплатив і потрапив до непрохідних частин.
Галина Трохова
Це ті суми, які платять кандидати, щоб опинитися у певних списках. А чим зараз кандидати, партії або блоки...
Кость Матвієнко
Якщо дозволите мені одну ремарку.
Я думаю, що тоді, коли ми почнемо говорити про цифри, то це така непряма реклама того, яким чином слід торгувати цими місцями...
Галина Трохова
Але виборці мусять знати, скільки за їхній голос заплатили?
Кость Матвієнко
Партійна бюрократія зацікавлена в тому, щоб оприлюднювалися такі великі цифри для того, щоб (якщо вже в ефірі сказано) справді пропонувати на наступних виборах чи дострокових виборах парламенту ці великі суми. (слово незрозуміле) дещо менші, але це не принципово.
Галина Трохова
На вашу думку, в українських регіонах “гречка” ще працює?
Олесь Доній
Гречка у нас працює всюди насправді, десь гречка, десь підводять газове опалення, десь лише обіцяють, десь завозять комп’ютери в школи. А десь знов-таки тільки обіцяють. Це все працює. Працює і адмінресурс. Як працюють і зовнішні ефекти. Раніше, скажімо, не бачили, щоб у Києві використано було стільки вудок не за призначенням, а як патики для прапорів.
Тобто, працюють всі механізми. Ненормальним є інше, що немає відповідальності політиків у подальшому за свої дії, і нема механізму, щоб суспільство вимагало від політиків тієї чи іншої дії. І виходить, що, фактично, вибори – це поодинока можливість для країни, коли багаті трошки діляться з бідним. Студенти мають можливість заробити на тому, що вони махають прапорами, працюють друкарні, хтось отримує кіло гречки – і на тому можна подякувати.
Галина Трохова
Може. тоді варто розвести в часі ці вибори – Верховної Раді, селищних рад окремо, сільських рад окремо, на мерів окремо – тоді , можливо, в цей міжвиборчий період або період передвиборчої агітації щось би відбувалося, робилося, будувалися б нові будинки, асфальтувалися дороги?
Олесь Доній
Ну, по-перше, вибори, безперечно, і варто було б розвести в часі, і цього дуже не хотіла влада, будь-яка влада, тому що завжди легше маніпулювати під час спільних виборів. І зрозуміло, що люди не встигають бути обізнаними у всьому процесі.
А аргументація була завжди, що це вимагає дуже багато коштів. Але скажу, що з наступного скликання вони вже будуть у часі відтерміновані, тому що був зроблений певний хабар для депутатів Верховної Ради, тому що вони проголосували за політреформу, депутатство Верховної Ради є 5 років, а депутатство місцевої влади - 4 роки.
Костянтин Матвієнко
Олесю, я відчуваю, що ти зараз робиш цю помилку і просив би тебе не робити її. Ні. Згідно змін до Конституції, і місцеві депутати, і депутати Верховної Ради обираються на 5 років. Саме так. І місцеві, і верховні – на 5 років. На 4 роки обираються міські голови, і на 4 роки депутати Автономної республіки Крим Верховної Ради Автономної республіки Крим. Всі інші на 5.
Галина Трохова
І давайте знову повернемось до сьогодення. На вашу думку, пане Матвієнко, варто було розводити ці вибори, за що агітували і говорив неодноразово Комітет виборців України, частина фракції “Наша Україна”?
Костянтин Матвієнко
Я відповідаю. Наполягаю на тому, що вибори не розведені, тому що обираються на 5 років і місцеві депутати, і депутати Верховної Ради, мери обираються на 4 роки. Чи варто їх розводити? Дві позиції. Перша: суспільство міняється надзвичайно швидко, обирати владу на 5 років - це забагато.
Тобто, варто було б скоротити термін парламенту до 4 років, місцевих рад до 3 років. І , безумовно, як розвести їх у часі, так і перенести на більш теплу пору року. Не даремно спеціально робиться таким чином, що і президентські вибори відбуваються в кінці листопада, і парламентські вибори в кінці березня – тоді, коли найгірші погодні умови для ведення виборчої кампанії.
Галина Трохова
Якщо повернутися до того, з чого ми почали: яка специфіка цих виборів – виборів до місцевих органів влади? Якщо порівнювати різні регіони України – є відмінності на цьому рівні? Тобто, схід і захід - разом, загальні тенденції чи все ж таки є відмінності? І які технології в різних регіонах більш дієві?
Олесь Доній
Безперечно, є відмінності. І тут є одна така дуже велика небезпека, про яку зараз дуже мало говорять. У нас місцеві влади будуть сильно відрізнятися політично. Тобто, в різних регіонах повна влада буде належати протилежним політичним силам. Скажімо, на Західній Україні і на Східній. І є небезпека не всеукраїнських проектів, а регіональних, сепаратистських проектів.
Про це мало хто думає. Одна справа, коли проходить окремий список, який не проходить до Верховної Ради, проходить окремий список до Київської міської Ради, скажімо, там “Європейська столиця” чи ГАК чи “Громада”. Я перераховую окремі списки – три найбільш такі відомі.
Якщо вони сформують у Києві свої фракції - нічого страшного в цьому не буде. А от якщо в регіонах на околицях держави регіональна сила може взяти якусь владу, вона може приймати рішення, які будуть іти всупереч ідеям українсько державності. В цьому небезпека.
І зрозуміло, що сили, які виходять на всеукраїнський загальний рівень, вони є стабілізаторами ситуації. І незалежно, вони будуть з помаранчевого табору чи біло-блакитного. Україна зараз зацікавлена, щоб якомога більше сил було представлено в українському парламенті.
Костянтин Матвієнко
Я можу сказати таку річ, що ці партії, які є навіть загальнонаціональними, вони не є вертикально інтегрованими. І ви будете бачити абсолютно унікальні речі, коли, наприклад, на Харківщині “Регіони” будуть блокуватися з “Нашою Україною”, а на Львівщині будуть діаметрально протилежні сили, які конкурують на національному рівні, знову ж таки блокуватися також з ними.
Тому не буде можливості у центрального партійного керівництва якимось чином вплинути на місцевих депутатів, на членів своїх партії. Навіть якщо вони їх виключать зі своїх партій, все одно вони лишаться депутатами. Відтак не буде можливості забезпечити цю вертикальну інтеграцію. І тому я не сподіваюся на те, що сепаратистські тенденції вдасться подолати. Є інший рецепт.
Як на мене, слід взагалі відмовитись від такого явища, як представництво на рівні області і району. Не має бути обласних і районних рад. Ради слід залишити в територіальних громадах – селах, селищах і містах. Окремо взятий Донецьк чи Маріуполь в житті не буде виходити зі складу України. А от Донецька область – така ситуація можлива. Тому для того, щоб цього не було, і не треба мати представництво на рівні цих регіонів.
Галина Трохова
Наш кримський кореспондент Володимир Притула каже, що у Криму голосують не лише за партії і за кандидатів, а за мову.
Володимир Притула
Лунають скандування (переклад): “Російська мова! Російська мова!”
Черговий пікет чергової політичної партії чи виборчого блоку під стінами чергової владної установи у Криму. На думку місцевих спостерігачів, чи не головна тема на виборах до усіх кримських рад – мовна. Нестабільне опалення, нерівні дороги, невчасні зарплати і соціальні виплати, а саме державний статус російської мови – зробили провідним гаслом на місцевих виборах в автономії більша частина кримських політичних сил.
За державний статус російської мови з величезної маси банерів, біг-бордів і рекламних телевізійних роликів кримчан агітують не тільки Блок “За Януковича!”, але й партія “Союз”, Блок Куницина, ПСПУ, блок “Не так!”, три Компартії (проста, трудящих та робітників і селян), а також ще понад два з половиною десятки інших, менш відомих, політичних сил автономії, які висунули свої виборчі списки до місцевих рад автономії.
Деякі аналітики кажуть, що це нагадує ситуацію середини 90-х років, коли під гаслами зближення з Росією понад 65% кримчан віддали свої голоси блоку “Росія”, правління якого потім призвело до серйозних проблем в економіці, до криміналізації влади і до втрати повноважень автономної республіки. Соціологи стверджують, що зараз жодна політична сила не набере стільки голосів, але так звана “російська карта” може допомогти багатьом пошукачам депутатських мандатів навіть сільської ради.
Галина Трохова
Отже, Крим –це виняток, чи є ще якісь регіони, які приваблюють не лише прізвищами, політичними брендами, але ще якимось суто регіональними проблемами?
Олесь Доній
Нагадаю, що в Криму є три офіційні мови: українська, кримсько-татарська і російська. І де-де, але не в Криму говорити про якусь дискримінацію російської мови. Бо там насправді днем з вогнем не знайдеш прикладів використання української мови. Там більше проблем з українською мовою. Але фактом є те, що на цих виборах, безперечно, одним з головних ідеологічних чинників є питання мови, є питання НАТО.
І це педалюється не лише зсередини країни, і тут я абсолютно погоджуюся з паном Костянтином, це провокується північним сусідом, який намагається якщо не всю Україну, то принаймні її частину тримати під своїм ідеологічним контролем.
Галина Трохова
І це вдається?
Олесь Доній
Значною мірою так. Все таки вихована більшість громадян була в Радянському Союзі – це була спільна батьківщина. Для майже половини населення України розмовна мова є російська.
Значною мірою читають газети, дивляться телебачення російське, московське, і якщо Україна не може надати всім громадянам якісь різні комфортні умови і мовні зокрема, то починається певний протест. І, зрозуміло, що протест частини східних і південних областей цього населення був і буде не лише на цих виборах. Це дуже довготривалий процес.
Костянтин Матвієнко
Насправді Україна створила, точніше не Україна, а громадяни самі собі створили абсолютно комфортні мовні умови. І те, що педалюється стара карта російської мови чи канонічного православ’я чи ЄЕПу, говорить знов -таки про беззмістовність цих програм і цих політичних сил. В Україні , зокрема в Криму, проблема туберкульозу, проблема водопостачання, проблема газу і опалення. Цих проблем не торкаються .
Політичні сили повністю лягли в ідеологічну площину. Тому запропонувати шляхи вирішення цих проблем - у них немає. Думаю, що цей політикум весь загалом, не ділячи його на різні опозиційні блоки, весь загалом дуже швидко буде зметений цим суспільством. І думаю, що це відбудеться на дострокових парламентських виборах десь за рік.
Олесь Доній
Я нагадаю, що десь в кінці 80-их, коли ми вимагали незалежності України, нам також казали, що ви займетесь проблемою картоплі і чищення міста, а не ідеологічними проблемами.
І попередня влада була зметена викликами суспільства. Зараз не треба ховати голову в пісок. Не лише побутові проблеми цікавлять українців, а ідеологічні також. І мовна проблема є в Україні. Її потрібно вирішувати.
Костянтин Матвієнко
Медицина, освіта є не менш важливими, ніж проблема мовна.
Олесь Доній
Проблема мовна також існує. І люди виходять через неї на демонстрацію.
Костянтин Матвієнко
Я не погоджуюсь, мовна проблема в Україні вже вичерпана на сьогодні.
Київ, 14 березня 2006 року.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Галина Трохова
Добрий вечір усім!
В ефірі “Вечірня Свобода”. У київській студії ведуча програми Галина Трохова.
Тема сьогоднішньої “Вечірньої Свободи” така: “Особливості національних місцевих виборів”.
Життя сконцентрувалося у столиці. Тут пульс країни. Мов на кавовій гущі, усі гадають, яким буде наступний склад парламенту.
А тим часом разом із Верховною Радою обираємо мерів, голосуємо за депутатів обласних, міських, районних, сільських та селищних рад.
Чи знаєте ви хто ці люди, чим вони займалися раніше, чому потрапили до списків певної політичної партії чи блоку? Скільки, зрештою, коштує недоторканність на 4 роки? Чим відрізняються нинішні місцеві вибори від попередніх? Про все ми будемо говорити із такими гостями студії радіо “Свобода”: О.Донієм, політологом, та К.Матвієнком, експертом Корпорації стратегічного консалтингу “Гардарика”.
Вітаю вас, шановні гості, у студії радіо “Свобода”!
Отже, до теми нашої розмови.
Сьогодні і Прем’єр, і Президент України оцінили загальний перебіг виборчої кампанії як неяскравий.
Я знаю, що ви вже мали можливість поїздити регіонами. Які ваші враження? Справді, що нічого визначального зараз не відбувається?
Олесь Доній
Неяскравий з точки зору політтехнологій, то це не значить, що в нас в Україні не відбувається ніяких змін.
Можна констатувати, що насправді у нас в Україні відбуваються зміни якісного характеру. Я сказав би, що у нас зараз відбувається другий етап буржуазної революції. Перший етап – це була Помаранчева революція. Другий етап – це зараз вибори до ВР і до органів місцевого самоврядування.
В чому будуть якісні зміни? Абсолютно міняється політична еліта України - як верховна еліта, так і місцеві еліти. Якщо раніше підбір цієї еліти відбувався за схемою чиновницької піраміди, тобто, це була чиновницька еліта, то тепер відбулася абсолютна купівля партій бізнесом, абсолютно відверта, цинічна купівля місць у списках як до ВР, так і до органів місцевого самоврядування.
Галина Трохова
Тобто, новина, що до рад різних рівнів ідуть грошові мішки фактично?
Олесь Доній
Вони не просто йдуть, вони викупили політику. Тобто, тепер в Україні можна чітко констатувати, що політикою правлять гроші. Немає сенсу за великим рахунком займатися політикою, є сенс тепер в Україні займатися лише бізнесом, а потім можна купити, залежно від кількості коштів, місце або в районній раді, або в міській, або у ВР.
Причому списки продавалися як провладними партіями, так і опозиційними - як правими, так і лівими. На жаль, моральний поріг політики був опущений на цих виборах дуже низько. Це сильна відмінність взагалі від попередніх часів.
Кость Матвієнко
Можливо, Президенту разом з прем’єр-міністром потрібний яскравий перебіг виборчої кампанії, але проблема у тому, що він беззмістовний, тобто жодна із політичних сил не пропонує суспільству нових змістів: ані партія “Регіони України”, ані опонуючі їй “НУ”, БЮТ. Тобто, експлуатуються старі штампи ідеологічні.
Власне кажучи, Україна за останній рік зробила колосальний крок у розвитку, і суспільство вже зовсім змінилося. На цей час політикум навіть не усвідомлює, що він зобов’язаний пропонувати нову схему стосунків влади і суспільства, держави і країни. Цього не відбувається.
Я не погодився б з Олесем, що кардинально змінюється еліта. Жодним чином. Ти абсолютно вірно сказав, що купили місця у списках. Але купили ті самі. Якщо ми подивимося, яким чином розтікся чиновницький корпус України по різних списках, то ми зрозуміємо, що вони багатьма колонами знову ж таки рушають до місцевої влади, до ВР.
Галина Трохова
А яка ж новина у цих виборах на місцевому рівні?
Кость Матвієнко
Принципова новина полягає у тому, що зараз місцеві вибори відбуваються за партійними списками. Отже, тепер виборець обирає не конкретного кандидата у депутати, який буде займатися його проблемами з водопостачанням, з ліфтом, з дорогами і таке інше, а він обирає нібито політичну партію.
Але знову ж таки проблема в тому, що рівень беззмістовності цих виборів настільки високий, що політичні партії дуже рідко можуть запропонувати територіальним громадам, себто населенню села, селища і міста, щось, щоб створювало перспективу розвитку цих територіальних громад.
Візьмемо для прикладу Київ. Якщо ми порівняємо програми політичних сил, які нібито є антагоністами і опонентами, то ми побачимо, що ці програми принципово не відрізняються. Це набір популістичних гасел. Якщо ми подивимося на списки, то ми побачимо, що київське чиновництво представлене в усіх нібито опонуючих і конкуруючих між собою прохідних списках до Київської міської ради.
Галина Трохова
З самого початку нашої розмови ми почали згадувати про гроші і про певні, я так розумію, ціни на місця у списках.
Чи готові ви зараз оприлюднити, назвати якісь конкретні випадки або конкретні суми, скільки коштує те чи інше місце?
Олесь Доній
Можу лише сказати зі слів тих, хто платив гроші. Зрозуміло, що вони не для свідчення у суді. Це люди, які засвідчили, що вони купили місце у ВР. Називалися суми від 2 до 14 мільйонів. У Київраду від 1 до 1,5 мільйона доларів. В обласних радах іншого рівня - то це менші суми. В обласних радах, як правило, у середньому 100 тисяч доларів. Менше, зрозуміло, що в інших містах і районах.
Але тенденція абсолютно всюди однакова. Причому бізнесмени... Якщо раніше це якось сором’язливо приховували, то тепер навіть більш-менш говорять, пишаючись, мовляв, я заплатив стільки, в мене таке місце. Соромляться лише ті, хто заплатив і потрапив до непрохідних частин.
Галина Трохова
Це ті суми, які платять кандидати, щоб опинитися у певних списках. А чим зараз кандидати, партії або блоки...
Кость Матвієнко
Якщо дозволите мені одну ремарку.
Я думаю, що тоді, коли ми почнемо говорити про цифри, то це така непряма реклама того, яким чином слід торгувати цими місцями...
Галина Трохова
Але виборці мусять знати, скільки за їхній голос заплатили?
Кость Матвієнко
Партійна бюрократія зацікавлена в тому, щоб оприлюднювалися такі великі цифри для того, щоб (якщо вже в ефірі сказано) справді пропонувати на наступних виборах чи дострокових виборах парламенту ці великі суми. (слово незрозуміле) дещо менші, але це не принципово.
Галина Трохова
На вашу думку, в українських регіонах “гречка” ще працює?
Олесь Доній
Гречка у нас працює всюди насправді, десь гречка, десь підводять газове опалення, десь лише обіцяють, десь завозять комп’ютери в школи. А десь знов-таки тільки обіцяють. Це все працює. Працює і адмінресурс. Як працюють і зовнішні ефекти. Раніше, скажімо, не бачили, щоб у Києві використано було стільки вудок не за призначенням, а як патики для прапорів.
Тобто, працюють всі механізми. Ненормальним є інше, що немає відповідальності політиків у подальшому за свої дії, і нема механізму, щоб суспільство вимагало від політиків тієї чи іншої дії. І виходить, що, фактично, вибори – це поодинока можливість для країни, коли багаті трошки діляться з бідним. Студенти мають можливість заробити на тому, що вони махають прапорами, працюють друкарні, хтось отримує кіло гречки – і на тому можна подякувати.
Галина Трохова
Може. тоді варто розвести в часі ці вибори – Верховної Раді, селищних рад окремо, сільських рад окремо, на мерів окремо – тоді , можливо, в цей міжвиборчий період або період передвиборчої агітації щось би відбувалося, робилося, будувалися б нові будинки, асфальтувалися дороги?
Олесь Доній
Ну, по-перше, вибори, безперечно, і варто було б розвести в часі, і цього дуже не хотіла влада, будь-яка влада, тому що завжди легше маніпулювати під час спільних виборів. І зрозуміло, що люди не встигають бути обізнаними у всьому процесі.
А аргументація була завжди, що це вимагає дуже багато коштів. Але скажу, що з наступного скликання вони вже будуть у часі відтерміновані, тому що був зроблений певний хабар для депутатів Верховної Ради, тому що вони проголосували за політреформу, депутатство Верховної Ради є 5 років, а депутатство місцевої влади - 4 роки.
Костянтин Матвієнко
Олесю, я відчуваю, що ти зараз робиш цю помилку і просив би тебе не робити її. Ні. Згідно змін до Конституції, і місцеві депутати, і депутати Верховної Ради обираються на 5 років. Саме так. І місцеві, і верховні – на 5 років. На 4 роки обираються міські голови, і на 4 роки депутати Автономної республіки Крим Верховної Ради Автономної республіки Крим. Всі інші на 5.
Галина Трохова
І давайте знову повернемось до сьогодення. На вашу думку, пане Матвієнко, варто було розводити ці вибори, за що агітували і говорив неодноразово Комітет виборців України, частина фракції “Наша Україна”?
Костянтин Матвієнко
Я відповідаю. Наполягаю на тому, що вибори не розведені, тому що обираються на 5 років і місцеві депутати, і депутати Верховної Ради, мери обираються на 4 роки. Чи варто їх розводити? Дві позиції. Перша: суспільство міняється надзвичайно швидко, обирати владу на 5 років - це забагато.
Тобто, варто було б скоротити термін парламенту до 4 років, місцевих рад до 3 років. І , безумовно, як розвести їх у часі, так і перенести на більш теплу пору року. Не даремно спеціально робиться таким чином, що і президентські вибори відбуваються в кінці листопада, і парламентські вибори в кінці березня – тоді, коли найгірші погодні умови для ведення виборчої кампанії.
Галина Трохова
Якщо повернутися до того, з чого ми почали: яка специфіка цих виборів – виборів до місцевих органів влади? Якщо порівнювати різні регіони України – є відмінності на цьому рівні? Тобто, схід і захід - разом, загальні тенденції чи все ж таки є відмінності? І які технології в різних регіонах більш дієві?
Олесь Доній
Безперечно, є відмінності. І тут є одна така дуже велика небезпека, про яку зараз дуже мало говорять. У нас місцеві влади будуть сильно відрізнятися політично. Тобто, в різних регіонах повна влада буде належати протилежним політичним силам. Скажімо, на Західній Україні і на Східній. І є небезпека не всеукраїнських проектів, а регіональних, сепаратистських проектів.
Про це мало хто думає. Одна справа, коли проходить окремий список, який не проходить до Верховної Ради, проходить окремий список до Київської міської Ради, скажімо, там “Європейська столиця” чи ГАК чи “Громада”. Я перераховую окремі списки – три найбільш такі відомі.
Якщо вони сформують у Києві свої фракції - нічого страшного в цьому не буде. А от якщо в регіонах на околицях держави регіональна сила може взяти якусь владу, вона може приймати рішення, які будуть іти всупереч ідеям українсько державності. В цьому небезпека.
І зрозуміло, що сили, які виходять на всеукраїнський загальний рівень, вони є стабілізаторами ситуації. І незалежно, вони будуть з помаранчевого табору чи біло-блакитного. Україна зараз зацікавлена, щоб якомога більше сил було представлено в українському парламенті.
Костянтин Матвієнко
Я можу сказати таку річ, що ці партії, які є навіть загальнонаціональними, вони не є вертикально інтегрованими. І ви будете бачити абсолютно унікальні речі, коли, наприклад, на Харківщині “Регіони” будуть блокуватися з “Нашою Україною”, а на Львівщині будуть діаметрально протилежні сили, які конкурують на національному рівні, знову ж таки блокуватися також з ними.
Тому не буде можливості у центрального партійного керівництва якимось чином вплинути на місцевих депутатів, на членів своїх партії. Навіть якщо вони їх виключать зі своїх партій, все одно вони лишаться депутатами. Відтак не буде можливості забезпечити цю вертикальну інтеграцію. І тому я не сподіваюся на те, що сепаратистські тенденції вдасться подолати. Є інший рецепт.
Як на мене, слід взагалі відмовитись від такого явища, як представництво на рівні області і району. Не має бути обласних і районних рад. Ради слід залишити в територіальних громадах – селах, селищах і містах. Окремо взятий Донецьк чи Маріуполь в житті не буде виходити зі складу України. А от Донецька область – така ситуація можлива. Тому для того, щоб цього не було, і не треба мати представництво на рівні цих регіонів.
Галина Трохова
Наш кримський кореспондент Володимир Притула каже, що у Криму голосують не лише за партії і за кандидатів, а за мову.
Володимир Притула
Лунають скандування (переклад): “Російська мова! Російська мова!”
Черговий пікет чергової політичної партії чи виборчого блоку під стінами чергової владної установи у Криму. На думку місцевих спостерігачів, чи не головна тема на виборах до усіх кримських рад – мовна. Нестабільне опалення, нерівні дороги, невчасні зарплати і соціальні виплати, а саме державний статус російської мови – зробили провідним гаслом на місцевих виборах в автономії більша частина кримських політичних сил.
За державний статус російської мови з величезної маси банерів, біг-бордів і рекламних телевізійних роликів кримчан агітують не тільки Блок “За Януковича!”, але й партія “Союз”, Блок Куницина, ПСПУ, блок “Не так!”, три Компартії (проста, трудящих та робітників і селян), а також ще понад два з половиною десятки інших, менш відомих, політичних сил автономії, які висунули свої виборчі списки до місцевих рад автономії.
Деякі аналітики кажуть, що це нагадує ситуацію середини 90-х років, коли під гаслами зближення з Росією понад 65% кримчан віддали свої голоси блоку “Росія”, правління якого потім призвело до серйозних проблем в економіці, до криміналізації влади і до втрати повноважень автономної республіки. Соціологи стверджують, що зараз жодна політична сила не набере стільки голосів, але так звана “російська карта” може допомогти багатьом пошукачам депутатських мандатів навіть сільської ради.
Галина Трохова
Отже, Крим –це виняток, чи є ще якісь регіони, які приваблюють не лише прізвищами, політичними брендами, але ще якимось суто регіональними проблемами?
Олесь Доній
Нагадаю, що в Криму є три офіційні мови: українська, кримсько-татарська і російська. І де-де, але не в Криму говорити про якусь дискримінацію російської мови. Бо там насправді днем з вогнем не знайдеш прикладів використання української мови. Там більше проблем з українською мовою. Але фактом є те, що на цих виборах, безперечно, одним з головних ідеологічних чинників є питання мови, є питання НАТО.
І це педалюється не лише зсередини країни, і тут я абсолютно погоджуюся з паном Костянтином, це провокується північним сусідом, який намагається якщо не всю Україну, то принаймні її частину тримати під своїм ідеологічним контролем.
Галина Трохова
І це вдається?
Олесь Доній
Значною мірою так. Все таки вихована більшість громадян була в Радянському Союзі – це була спільна батьківщина. Для майже половини населення України розмовна мова є російська.
Значною мірою читають газети, дивляться телебачення російське, московське, і якщо Україна не може надати всім громадянам якісь різні комфортні умови і мовні зокрема, то починається певний протест. І, зрозуміло, що протест частини східних і південних областей цього населення був і буде не лише на цих виборах. Це дуже довготривалий процес.
Костянтин Матвієнко
Насправді Україна створила, точніше не Україна, а громадяни самі собі створили абсолютно комфортні мовні умови. І те, що педалюється стара карта російської мови чи канонічного православ’я чи ЄЕПу, говорить знов -таки про беззмістовність цих програм і цих політичних сил. В Україні , зокрема в Криму, проблема туберкульозу, проблема водопостачання, проблема газу і опалення. Цих проблем не торкаються .
Політичні сили повністю лягли в ідеологічну площину. Тому запропонувати шляхи вирішення цих проблем - у них немає. Думаю, що цей політикум весь загалом, не ділячи його на різні опозиційні блоки, весь загалом дуже швидко буде зметений цим суспільством. І думаю, що це відбудеться на дострокових парламентських виборах десь за рік.
Олесь Доній
Я нагадаю, що десь в кінці 80-их, коли ми вимагали незалежності України, нам також казали, що ви займетесь проблемою картоплі і чищення міста, а не ідеологічними проблемами.
І попередня влада була зметена викликами суспільства. Зараз не треба ховати голову в пісок. Не лише побутові проблеми цікавлять українців, а ідеологічні також. І мовна проблема є в Україні. Її потрібно вирішувати.
Костянтин Матвієнко
Медицина, освіта є не менш важливими, ніж проблема мовна.
Олесь Доній
Проблема мовна також існує. І люди виходять через неї на демонстрацію.
Костянтин Матвієнко
Я не погоджуюсь, мовна проблема в Україні вже вичерпана на сьогодні.
