Ведуча: Юлія Жмакіна(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Віктор Ющенко: Давайте спробуємо від таких бурхливих політичних подій опуститися на грішну землю і з точки зору простого інтересу сформувати модель 2007 року.
Юлія Жмакіна: Чи дійдуть ці заклики до голів обласних і районних державних адміністрацій, перед якими ці слова сьогодні на нараді промовив Президент Ющенко? Чи політика “хто і до якого табору належить” визначатиме процеси у регіонах? Чи слід очікувати загострення боротьби між Президентом і урядом тепер і на відстані від Києва?
Київ у боротьбі за регіони. Президент і уряд змагаються за контроль над органами виконавчої влади на місцях.
Сьогодні чи завтра витікає термін на виконання судового рішення ВСУ про поновлення на посаді голови Київської облдержадміністрації. Так, пане Жовтяк? Євген Жовтяк: Так. Виходить термін добровільного виконання судового рішення. Якщо воно добровільно не буде виконане Президентом, то, згідно з чинним законодавством, з законом “Про державну виконавчу службу”, я маю право звернутися до державної виконавчої служби про порушення процедури примусового виконання цього рішення.
Тобто, Президента силою можуть заставити виконати це рішення?
Євген Жовтяк: Там є певна процедура. Тобто, державний виконавець спочатку звертається письмово до того, хто не виконує рішення суду і вкотре дає йому 7 діб для добровільного виконання рішення суду. Після того є система санкцій.
Пане Червоненко, виходить, що обидві сторони йдуть на загострення конфлікту. Як діяли б Ви?
Євген Червоненко: Це, що Ви сказали вкінці, найпростіше. Бо мене звільняли і призначали не один раз.
Я вважаю, що по нашій держслужбі і по чоловічому статусу є статус слова “маю честь”. Будучи на посадах, всі клянуться в любові і відданості Президенту (це у нас віддавна, не Ющенко перший), а потім стають такими принциповими. Це ганьба.
Але я не бачив рішення суду і не хочу коментувати. Я, не вступаючи в дискусію, сказав би слова: “Маю честь”. Це моя відповідь. І нікому я не суддя.
Євген Жовтяк: Саме тому, що я маю честь, я пройду цю справу до кінця. Я ніколи не клявся прислужувати нікому. Я клявся служити Україні.
Євген Червоненко: Женя, ти є зараз іграшкою, маніпулюють тобою. Це твоя справа.
Пане Червоненко, а хто?
Євген Червоненко: Я сказав своє бачення. Ющенко не просив нікого прислуговувати.
Євген Жовтяк: Мною ніхто ніколи не маніпулював і не буде маніпулювати.
Євген Червоненко: Та, ладно!
Виглядає так чи інакше, що люди при владі є чиїмись людьми. Чиї люди голови облдержадміністрацій станом на сьогодні?
Євген Жовтяк: Згідно з чинною Конституцією (і до внесення змін до Конституції, і зараз), голови облдержадміністрацій призначаються Президентом за поданням Кабміну.
Інша справа, що до внесення змін до Конституції Кабмін був більше залежний від Президента, і фактично Секретаріат Президента узурпував цю функцію, фактично не питалися думки Кабміну, а ставили перед фактом Кабмін, що буде призначена та чи інша людина. Сьогодні...
Я питала неформально, чиї люди голови облдержадміністрацій? Чия це тепер гілка влади?
Євген Жовтяк: Ті, хто були призначені до вступу в дію конституційної реформи, вони залишаються тими людьми, якими були затверджені Президентом. Зараз, безумовно, є намагання з боку Кабміну змінити ситуацію.
Євген Червоненко: Голови адміністрацій сьогодні мусять бути людьми, які належать Україні. В першу чергу – це вертикаль Президента. Так по Конституції.
Наскільки я знаю, по новому закону, я не знаю, як мій минулий колега знає, змінилося тільки те, що раніше подання на губернаторів робив сам Прем’єр, а зараз це робить Кабмін. В іншому нічого не змінилося.
Але я хочу поставити наголос на іншому. Сьогодні стабільність в Україні тримається завдяки губернаторам. Не тим, які по судах ходять, а тим, які кожен день витримують всю відповідальність за спокій ситуації в регіоні, включаючи комунальні платежі і все інше.
Пане Червоненко, дошифруйте, що ж роблять губернатори?
Євген Червоненко: Губернатор сьогодні, згідно з Конституцією, — це головна діюча особа на території, яка відповідає практично за все: від дотримання прав і свобод до поголів’я рогатої худоби і за надої.
А в тих регіонах, де, наприклад, дві третини обласної ради висловили недовіру, що вони роблять?
Євген Червоненко: Вони виконують те, відповідно до указу Президента, що є їхніми повноваженнями. Так записано в Конституції, наскільки мені кажуть.
Але я вважаю, що достойниками є ті, хто робить так, що є консенсус.
Ми знаємо, що якраз Ви пишаєтеся тим прикладом, що в Запорізькій області досягли цього консенсусу.
Євген Червоненко: Вибачте мені, але хіба це не дало наслідків в економіці, те, що область з 24 місця по основних показниках була на третьому, а зараз на першому?
Люди втомилися від тих, хто грається в політику. Людям потрібна стабільність, потрібна зарплата.
Я вважаю, що переносити хвороби демократії, які є в Києві, на регіони, це злочин. Регіони формують бюджети, формують ситуацію в країні.
Пане Жовтяк, якщо не вдалося досягти такого порозуміння, яким пишається, очевидно, що заслужено, Євген Червоненко, порозуміння між проурядовою більшістю в облраді і головою облдержадміністрації, президентською людиною, що тоді?
Є декілька областей, зокрема Харківська, де не сприймають представника Президента. У Вас який рецепт?
Євген Жовтяк: Безумовно, що це порозуміння треба досягати.
До речі, з тією обласною радою, яка була обрана ще при моєму попереднику Засусі, в мене вийшла співпраця саме на базі виконання плану чи виконання програми Президента “10 кроків назустріч людям”.
Хотів би сказати, що з 8 місця серед областей України по всіх показниках Київська область перемістилася...
А хто винен, що співпраця не виходить? Політика?
Євген Жовтяк: ... на перше місце.
Безумовно, що політика. Що відбувається? Насправді багато депутатів, які приходять до обласних рад, намагаються підходити до питання в своєму ставленні до голів адміністрації, не по питанню, що зробив голова адміністрації, а по питанню, чи він належить до моєї партії, чи ні.
Насправді, згідно з чинним законодавством, недовіру голові облдержадміністрації можна висловити не тому, що він до іншої партії належить, а тому, що область під його керівництвом не виконала бюджет або невиконаний план соціально-економічного розвитку області. Недовіра, тому що він до іншої партії належить,— це не передбачено чинним законодавством.
Пане Червоненко, якщо брати за належністю до різних команд, то це конкурентне середовище – це корисно, ефективно для області чи ні? Коли люди на чомусь конкурують, тоді, може, кращий результат?
Євген Червоненко: Конкурентне середовище будь-де, починаючи від спорту і бізнесу до державного управління, завжди є прогресивною формою. Іншої немає.
Я думаю, що тільки завдяки створенню конкуренції всередині команди і відкритості позицій вдалося зробити те. Бо коли мене призначили, то це називали “ляпасом Президента запоріжцям”.
Сьогодні за рейтингом, проведеним Партією регіонів, у мене рейтинг, якби вибори губернатора були сьогодні, 45%, у мера Запоріжжя Карташова 21,7%, в “регіоналів” десь менше 10%.
Тобто, конкурентне середовище в стосунках — голова облдержадміністрації, призначений Президентом, — більшість в облраді — в принципі корисна може бути для області?
Євген Червоненко: Якщо не втручати політичні фактори.
Євген Жовтяк: Абсолютно!
Якщо голова облдержадміністрації і більшість в обласній раді не належать до однієї партії, то це означає, що справді буде конкуренція, що з боку обласної ради буде більший контроль, більш прискіпливо обласна рада буде ставитися до рішень голови облдержадміністрації. Це тільки на користь виборцям.
Але якщо обласна рада чи голова облдержадміністрації почнуть стикати одне одного лобами лишень тому, що вони належать до іншої партії, то це погано.
Тоді чому у відповідність, як у школі, хочуть привести? І Ющенко, напевне, хотів би все-таки бачити своїх людей, і Янукович думає, що повинна бути відповідність між більшостями в облрадах і представником Президента. Чому хочуть такої краси?
Євген Жовтяк: Чинне законодавство дає відповідь на це запитання.
Голова облдержадміністрації, за Конституцією, незалежно при якому Прем’єрові він призначений, якщо до нього немає претензій, якщо не наступила жодна із 36 підстав, які, згідно з чинним законодавством, є підставою для звільнення голови адміністрації, то його звільнити не мають права.
Саме тому, що мене звільнили безпідставно, я і оскаржував це рішення.
У нас на зв’язку власний кореспондент Радіо Свобода у Луганській області Ярослав Гребенюк.
Ярославе, прогресивне чи непрогресивне для області безконфліктні стосунки голови облдержадміністрації і більшості?
Ярослав Гребенюк: З одного боку, це непогано, бо луганці не відчувають тієї нервозності, як це було протягом двох років.
Але ось інший бік. Нещодавно росіяни приватизують “Луганськтепловоз” за нижчу вартість, ніж прогнозували експерти. Причому представника бізнесу, депутата Живаго, не допускають до торгів, хоч вони і пропонували більше на 100 мільйонів гривень.
Тим часом обласна рада наїжджає до Москви і дає нагороди персоні нон-грата Затуліну, на повному серйозі голова облради Голенко дякує Затуліну за приватизацію “Луганськтепловоза” в тому числі. А керівник області Антипов тим часом, будучи чиновником, на мою думку, має дбати, про прибуток держави, але він мовчить.
А сили опозиції в облраді не настільки великі, щоб вказати це йому?
Ярослав Гребенюк: Там 4 від БЮТ і “вітренківців” трошки.
Чи слід очікувати, що змагання між Вікторами, між Президентом і главою уряду, перекинуться у регіони? На цю тему матеріал моєї колеги Тетяни Ярмощук.
Тетяна Ярмощук: Політична реформа, яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, поставила руба питання підлеглості керівництва районних і обласних держадміністрацій.
У статті 118 Основного Закону йдеться, що голови місцевих адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом. Однак за поданням Кабінету Міністрів. Керівники адміністрацій при виконанні повноважень відповідальні перед Президентом та урядом, а підконтрольні і підзвітні — органам виконавчої влади вищого рівня.
Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові адміністрації, після чого Президент має ухвалити рішення та дати обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру керівнику адміністрації висловили дві третини депутатів, Президент має ухвалити рішення про його відставку
Ці положення Конституції повторює і нещодавно ухвалений закон “Про Кабмін”, який Президент оскаржує у Конституційному Суді.
Механізм призначення керівників адміністрацій схожий на механізм призначення міністрів закордонних справ та оборони. З тією різницею, що у даному випадку Президент та Прем’єр міняються ролями.
Чи не викличе це повторення ситуації, що склалася із призначенням Володимира Огризка керівником МЗС? Політолог Кость Бондаренко.
Кость Бондаренко: Абсолютно можливою є така ситуація. Механізм такий, що дозволяє вимагати від Президента звільнення тих чи інших губернаторів.
Тетяна Ярмощук: На думку політичного експерта Андрія Єрмолаєва, теоретично перенесення ситуації із призначенням Володимира Огризка на голів адміністрацій можливе. Однак це станеться не зараз.
Андрій Єрмолаєв: Зараз є бажання перших осіб держави та більшості парламентарів все-таки взяти тайм-аут у цій політичній війні. Думаю, що з політичних міркувань це питання буде перенесене на майбутнє.
Тетяна Ярмощук: Майже всі чинні керівники місцевих адміністрацій – це креатури Президента. Однак за нинішніх політичних розкладів призначення місцевих голів стало предметом політичного торгу.
Саме цим можна пояснити небажання Президента звільняти керівника Харківщини Арсена Авакова, хоча місцева рада і оголосила йому недовіру.
Пане Жовтяк, як Ви ставитеся до політичної реформи, саме щодо удосконалення місцевої влади?
Євген Жовтяк: Я хотів би сказати, що із чинних українських політиків я ще в 1999 році вперше сказав про те, що замість облдержадміністрацій і райдержадміністрацій повинні бути виконкоми районних і обласних рад. Тобто, я за таку реформу.
Ви вважаєте, що це зніме конфлікти подібні, коли кожен з центру хоче поставити свою людину у регіоні?
Євген Жовтяк: Конфлікти можуть зняти тільки переважна більшість тієї чи іншої політичної сили.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
