Німеччина змінює свою політику щодо біженців та вимагатиме від них інтенсивного працевлаштування. 18 жовтня у Бундестазі заявили про створення ініціативи job turbo – пришвидшене працевлаштування переселенців без ідеальних знань німецької. Влада ФРН пішла на цей крок через гострий дефіцит працівників у країні та міграційну кризу. Основна увага буде зосереджена на працевлаштуванні шукачів притулку з України, але й біженцях з інших країн – також.
Губертус Гайль, міністр праці ФРН заявив, що хоче швидше працевлаштувати сотні тисяч біженців, які мають перспективу залишитися в Німеччині. Він повідомив, що понад 100 тисяч біженців з України нещодавно закінчили інтеграційні курси з вивчення мови.
100 тисяч закінчать курс протягом наступних кількох місяців
«Ще 100 тисяч закінчать курс протягом наступних кількох місяців. Ми хочемо і будемо швидше виводити цих людей з аудиторій інтеграційних курсів на робочі місця», – сказав Гайль.
Ініціатива job turbo охопить близько 200 тисяч українців, які вже закінчили курси німецької мови або зроблять це в найближчі місяці.
Крім того, є ще 200 тисяч біженців з інших країн, які також пройшли мовні курси. Основна мета – працевлаштувати якомога більше біженців, навіть якщо вони володіють лише базовими знаннями німецької мови.
За даними Андреа Налес, голови правління Федерального агентства зайнятості ФРН, лише 19% українських біженців працюють у Німеччині.
Проєкт «Ти як?» від Радіо Свобода поспілкувався із українськими біженцями, які знайшли роботу у Німеччині. Щоб дізнатися, з якими труднощами вони стикалися під час пошуку, чи можна влаштуватися на висококваліфіковану роботу з українською освітою та як відрізняються робочі умови в порівнянні з Україною.
«Мені важливо працювати, а не сидіти вдома»
У червні 2022 року Дарина Гладун з Черкащини приїхала до Баварії. Сюди направили її брата на лікування та протезування. Він – військовослужбовець, під Ізюмом на Харківщині підірвався на міні та втратив нижні кінцівки та руку. Дівчина відвідує вечірні курси німецької та паралельно працює у ресторані. На інтеграційні курси ще минулого року українку відправив «джобцентр» (Центр зайнятості).
«Мені важливо працювати, а не сидіти вдома. У ресторані я допомагаю на кухні зі стравами та прибиранням. Це поки ще як практика, я придивляюся, але планую підписувати контракт і йти працювати на неповний робочий день. Поки поєднуватиму це з курсами: три дні на тиждень – в ресторані, а чотири дні на – навчанні», – каже дівчина.
Мені важливо працювати, а не сидіти вдомаДарина Гладун, біженка в Німеччині
Власники ресторану – українці, тому проблем з комунікацією не виникає. Роботу змогла знайти через знайомих. Каже, що крім догляду за братом, вирішила отримати новий досвід роботи.
«Минулого року я працювала у клінінговій компанії, – розповідає Дарина. – Потім пішла на курси та допомагала братові, зараз маю трохи більше часу, тому вирішила піти на роботу. Моїх знань німецької поки достатньо, але я планую дійти до рівня В2 (вище середнього – ред.). Я закінчила полтавський коледж за спеціальністю «готельно-ресторанна справа», тому знаю, наскільки важливо вміти правильно говорити з клієнтами. Моїх знань поки ще недостатньо для якоїсь іншої роботи».
Паралельно з роботою та вивченням німецької дівчина навчається онлайн в українському університеті. Документи на вступ подавала дистанційно з Німеччини.
Біженка каже, що зараз хоче вдосконалити свою німецьку та працювати:
З роботою тепер відчуваю себе кращеДарина Гладун, біженка у Німеччині
«З роботою тепер відчуваю себе краще, бо дедалі частіше чую німецьку мову, це важливо під час вивчення мови. Це – новий досвід, ну а ще – можливість заробити на свої та братові потреби».
Історія подружжя із Харкова
Ростислав та Анастасія Зелиські приїхали до німецького Гюнцбурга у березні 2022 року. Чоловік працював анестезіологом у Харківській обласній клінічній лікарні, а жінка – 3D аніматором в міжнародній компанії.
За словами подружжя, чоловік зміг виїхати з України через військовою непридатність – у нього проблеми із зором.
«Ще у вересні 2021 року ми пішли на курси німецької через плани емігрувати до Німеччини. Тобто – ми ще раніше думали про переїзд, війна все трошки пришвидшила», – розповідає Анастасія. Через постійні обстріли Харкова у лютому та березні 2022 року пара вирішила переїхати у безпечне місце. Їхні знайомі, які вже були у Німеччині, запросили подружжя до себе.
Спочатку Анастасія продовжувала працювати віддалено для українського офісу своєї компанії, далі – пішла на курси німецької та почала шукати роботу на місці.
Я працюю на тій же позиції, що і УкраїніАнастасія Зелиська, біженка у Німеччині
«Загалом процес пошуку був набагато легшим, ніж я передбачала, – пригадує дівчина. – Вже після перших надісланих резюме мене почали запрошувати на співбесіди. Так я опинилася у берлінській компанії, яка займається створенням комп’ютерних ігор. Я працюю на тій же позиції, що і Україні, але вже – у німецькій компанії. Комунікація відбувається англійською мовою, бо це міжнародна компанія. Мені не довелося переїздити до Берліна, бо компанія дозволяє працювати віддалено».
Для працевлаштування українці не знадобилося підтверджувати дипломи чи мати ідеальне знання німецької мови. Достатньо було показати власне портфоліо та мати високий рівень знання англійської.
Її чоловіку Ростиславу, який працював лікарем у Харкові, пощастило менше. Процес підтвердження диплому з переліку регламентованих професій (таких як лікар, вчитель або інженер) може тривати більше року.
У травні 2023 року чоловік здав іспит С1 Fachsprachprüfung (фаховий мовний іспит), який підтверджує високі знання німецької мови для спілкування з колегами та пацієнтами.
«Після успішної здачі іспиту я отримав попередній дозвіл на роботу терміном на два роки, – пояснює чоловік. – З ним я можу працювати у лікарні до складання теоретичної частини. Під час процесу визнання мого диплому порівнюватимуть мою здобуту професійну кваліфікацію в Україні з німецькою та перевірятимуть їх еквівалентність. Я розраховую, що це буде восени наступного року».
Зараз Ростислав Зелиський працює лікарем-асистентом у районній лікарні міста Діллінген-на-Дунаї, що у Баварії. Тут він відповідає за анестезію пацієнтів під час хірургічного втручання. Роботу допомогла знайти лікарка, з якою подружжя живе в одному будинку.
«Вона познайомила мене з завідувачем клініки міста Гюнцбург, але там не було вільних місць. Потім мене відправили в інше місто, але там вакансію закрили. Тоді той шеф зателефонув у лікарню, де я зараз працюю, і розповів про мене. На співбесіді мені показали лікарню та запитали, коли я готовий вийти на роботу. Я сказав, що готовий почати вже завтра. Так я працюю тут і нині», – каже біженець.
Чоловік зазначає, що процес інтеграції пришвидшило те, що ще до переїзду у Німеччину він почав вивчати німецьку мову. Проте навіть з рівнем С1 все ще стикається з труднощами у повсякденній роботі в лікарні: «Найбільша складність – це мова. Бо іноді мені здається, що більшість своїх сил я витрачаю не на роботу, а саме на концентрацію. Треба добре зрозуміти все, що мені говорять хірурги, лікарі, асистенти. Загалом у роботі лікаря майже все побудоване на комунікації».
Найбільша складність – це моваРостислав Зелиський, біженець у Німеччині
Ростислав Зелиський каже, що робота в німецькій клініці набагато привабливіша ніж в українській. Тут високі зарплати, сучасне медичне обладнання та кращі умови.
«Оскільки я працював переважно в українських державних лікарнях, то можу сказати, що мені не подобалося ставлення держави до мене як до лікаря. Чому «держави»? Бо я працював у державних закладах. Заробітна плата – це окреме болюче питання. Тут справа, в основному, в забезпеченні, обладнанні та організації різних процесів. У Німеччині з цим набагато краще», – каже лікар.
«Хочеться бути активною, заробляти гроші і приносити користь»
Киянка Ольга Удовиченко приїхала до Мюнхена разом з сином у кінці березня 2022 року. Вона продовжувала працювати віддалено на українську компанію та сподівалася швидко повернутися додому. Проте згодом зрозуміла, що війна вдома затягується – й потрібно починати вчити мову.
«У мене було розуміння, що я в цій країні ще буду мінімум 10 місяців, тому треба якось інтегруватися. Я почала шукати курси німецької мови та паралельно відвідувала різні семінари щодо пошуку роботи. Нам розповідали, як правильно написати резюме та супровідний лист під німецький ринок праці. Так після 20 надісланих резюме мене запросили на співбесіду, і згодом я отримала запрошення на роботу», – пригадує жінка.
Після 20 надісланих резюме мене запросили на співбесідуОльга Удовиченко, біженка у Німеччині
Поки Ольга чекала підтвердження з компанії, пішла на інтеграційні курси з німецької мови. Працедавець погодився почекати, поки вона завершить навчання та отримає сертифікат знання німецької мови з рівнем В1.
«Німецька мова взагалі не була потрібна для роботи, бо вся комунікація у нашій компанії англійською. Мені також не потрібно було перекладати чи підтверджувати свої дипломи, керівникам був важливий тільки мій практичний досвід», – ділиться Ольга.
Українка працевлаштувалася у міжнародну компанію спеціалістом з обслуговування клієнтів. Тричі на тиждень жінка їздить в офіс, двічі – працює з дому.
«Мені дуже яскраво відрізняється швидкість роботи, бо в Україні ми все робимо на вчора. У нас дуже швидка реакція на різні потреби клієнтів. Тут, у Німеччині, популярний вислів у німців «kein Stress» (ніякого стресу – ред.), вони дійсно цьому віддають перевагу на роботі», – говорить біженка.
У мріях та бажаннях це – повернення в Україну.
У Ольги Удовиченко робочий контракт лише на час декретної відпустки колеги, яку вона заміняє на цей час. Далі українка планує продовжити курси німецької, щоб знайти посаду з кращими умовами.
«На моїй теперішній посаді зарплата є майже такою ж, яку я отримувала в Україні, – розповідає Ольга. – Хоча в грошовому еквіваленті зарплата тут, звісно ж, вища, але, враховуючи вартість оренди житла та харчування, це – те ж саме, що й вдома. Я маю на увазі ціни, які були в Україні до війни, бо зараз вони майже зрівнялися з німецькими. Наразі в мріях та бажаннях це – повернення в Україну. Однак я не можу просто зараз сидіти і нічого не робити, хочеться бути активною, заробляти гроші і приносити користь. Тому поки я продовжую навчатися і інтегруватися в нове середовище».
Форум