Наталія Геворкян
(Рубрика «Точка зору»)
6 серпня в Росії почнуть знищувати заборонені для ввезення продукти. У цих інсинераторах (крематоріях для спалювання «біологічних відходів», а в нашому випадку повноцінних продуктів харчування), якими оснащують російські митниці, працюватимуть звичайні російські люди. Вони будуть спалювати їжу, тому що так вирішив уряд і так захотів президент Путін.
Ці люди, яким доведеться займатися вандалізмом – вони всі діти звичайних радянських батьків і онуки звичайних радянських бабусь і дідусів. Моя бабуся казала мені маленькою: «Не доїси останній шматочок на тарілці – виростеш негарною». Це вона вигадала, щоб не пояснювати дитині завчасно, що означав такий шматочок колись у її житті. Мама не викидала хліб – робила сухарики. Мій син вразив мене в Парижі тим, що відніс половину піци, що не з'їв, безхатьку. У нас і навіть у наших дітей є таке спеціальне місце у пам'яті про це, про далекий голод, про який багато знає лише з розповідей. Але це – розповіді наших близьких, тих, хто це пережив. Я знаю від бабусі, мій син – від моєї мами, його діти дізнаються від мене, а їхні діти – від мого сина. Мама розповідала: коли вони пливли пароплавом у перше відрядження до Америки, в 1946 чи 1947 році, не пам'ятаю точно, з ними пливла дама з Ленінграда, яка пережила блокаду. Коли вона зайшла до ресторану і побачила на кожному столі вазу з фруктами – знепритомніла. Вражаюче, що указ про знищення їжі підписала саме «пітерська» людина.
Ось ці хлопці, які будуть спалювати харчі – у них така ж пам'ять, як і у нас з вами. Що коїться в їхній голові й душі, коли вони виконують свою страшнувату роботу? І знаєте що? Мені хочеться, щоб вони вкрали ці продукти. От чесно. Щойно від’їдуть телекамери (а вони будуть, зрозуміло, але не кожного ж разу), і одразу хоп – і до кишені. Вітаю таку крадіжку. Вона морально набагато менш руйнівна, ніж страта продуктів. Це – ніби порятунок від безглуздого варварства.
Уряд узяв країну в блокаду, виставив по периметру крематорії і публічно буде віддавати вогню м'ясо, ковбасу, рибу, сир та інші продукти, які загрожують, на думку президента країни, її безпеці (Указ президента N560 від 6 серпня 2014 року). Небажані продукти, небажані організації. Усе заборонимо, усіх відшиємо. Ми – одні в усьому світі. І ми їх всіх зробимо. Ось коротка ідеологія процесу.
Картинку з цих пересувних інсинераторів (от щойно з'ясувалося, що будуть заїжджати також до магазинів і на склади ритейлерів) мала б супроводжувати Сьома симфонія Шостаковича. Але не буде. Буде якийсь вульгарний синхрон про те, як це правильно – спалювати до біса імпортні продукти, і щось іще про мерзенний Захід з його санкціями. Ефект повинен бути, мабуть, двоякий. Глядач повинен перейнятися цим і схвалити, переступивши через ту свою пам'ять, яка змушує досі не викидати хліб, а робити сухарики. І мушу зненавидіти ще більше за це насильство над собою Захід. Ця історія зі знищенням їжі суто ідеологічна і абсолютно руйнівна. Вона в чомусь схожа на руйнування культурних цінностей прихильниками «Ісламської держави». Знищуючи продукти, в кожному з нас намагаються знищити живе уявлення про неможливість, аморальність цього, якийсь збережений досі історичний код. «Якщо потрібно, то можна! – репетує держава. – Забудьте, переступіть!» До речі, не факт, що державі вдасться.
Закупівельники – не ідіоти, і, звичайно, вся ця вакханалія якщо і триватиме якийсь час, то за рахунок так званого помилкового транзиту. Є все-таки щось язичницьке у цих вогнищах, вкочування сиру бульдозерами та інших деструктивних хитрощах. Це нагадує якийсь поганий обряд, щось глибинно нехристиянське. У країні, де 5 мільйонів безпритульних дітей, сотня тисяч сиріт, понад 22 мільйони людей живуть за межею бідності, кидати у полум'я їжу абсолютно не по-християнськи. Правду говорить протоієрей Олексій Умінський: «...Ідея божевільна, дурна і підла. У нашій країні є величезна кількість людей, яким суттєво могли б допомогти ці товари. Ці продукти можна розподіляти через благодійні організації, які допомагають незаможним, безхатченкам, біженцям, людям похилого віку. Можна просто звернутися до відділу соціального служіння Російської православної церкви, і вони з радістю візьмуть продукти і розподілять серед незаможних».
Цікаво, що у Франції нещодавно Національна асамблея одноголосно проголосувала за заборону магазинам знищувати непродані й придатні до споживання продукти. Їх пропонують передавати благодійним організаціям, а прострочені – переробляти на корм для тварин. Дві сусідні зі мною булочні віддають непроданий хліб і випічку притулку для безхатченків. Щойно прочитала, що деякі булочні на півдні Франції вирішили продавати вчорашні багети за півціни – і малозабезпечені дуже задоволені. Але ми на зло здоровому ґлузду спалимо на фіг усе, щоб ніхто не сумнівався в обраності російського шляху.
Сюжет за абсурдністю, звичайно, гідний пайтонів – «Пересувний інсинератор Монті Пайтон». Прах продуктів вони могли б розвіяти. Або розсипати випадково і потім довго збирати, обговорюючи при цьому, який сенс в тому, що корова має право їсти камамбер, а її господар – ні. Було б смішно і не смішно.
Горбачова свого часу прозвали «мінеральним секретарем» за чергову приречену на неуспіх спробу впоратися з алкоголізмом в країні. Дуже сподіваюся, що за аутодафе продуктів Путін залишиться в історії «інсинератором».
Наталія Геворкян – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода
