Київ – Протягом двох років влада приховує правду про Іловайську трагедію, стверджують військові оглядачі, а також частина експертів та ветеранів боїв за Іловайськ. Розслідування й суди у справі упродовж двох років не завершилися. Сотні українських вояків загинули під Іловайськом у серпні 2014 року через неякісне планування виходу з оточення, визнає начальник генерального штабу Віктор Муженко. Водночас, за його словами, добровольчі батальйони в Іловайську діяли на свій розсуд, і це теж стало однією з причин трагедії. Військові експерти, зі свого боку, вважають оточення українських військ в районі Іловайська наслідком некомпетентності військового командування та занадто складної системи управління військами, яка збереглася і понині. Таку думку поділяє й частина бійців, які пройшли Іловайський «котел».
Відповідальність за Іловайську трагедію мають розділити різні посадовці, дії яких має оцінювати не прокуратура, а відповідні суди, стверджує начальник Генштабу Збройних сил України Віктор Муженко на своїй сторінці у Facebook.
«Найголовніша причина Іловайської трагедії – це вторгнення російських військ. Це також і головна причина таких великих втрат. Інша причина – неузгодженість і хаотичність, визнає Муженко. І додає, що за кожне власне рішення у ті дні готовий відповісти.
«Щодо відповідальності за бездіяльність – треба порівняти, з чого починалась АТО, як тривала і триває, що призвело до оточення угруповання в районі Іловайська і трагічних наслідків... Потрібно оцінювати не тільки Іловайськ, а усю діяльність керівництва АТО, зокрема із врахуванням тих повноважень, які їм надавались, і тієї нормативної бази, яка на той час існувала, а можливо і відповідності цієї бази, відповідності певних рішень та відповідальності загалом, яку взяло на себе керівництво АТО, навіть із врахуванням недосконалості законодавчої бази», – стверджує начальник Генштабу.
Також Муженко звинуватив частину медіа та експертів у маніпуляціях та втручанні в перебіг військової операції щодо Іловайська.
Пізніше Муженко ще раз пояснив свою позицію в інтерв’ю «112 каналу»
Муженко: чому добробати дозволяли собі вирішувати, виконувати бойове завдання чи ні?
Однією з причин трагедії керівник Генштабу називає самостійні рішення добровольчих батальйонів, які під Іловайськом не завжди координували свою діяльність із загальним керівництвом операції.
«Потрібно розібратися у складі міжвідомчого угруповання, наскільки воно мало відношення до антитерористичної операції. Чому ті добровольчі батальйони МВС, не були внесені до загального складу сил і засобів АТО, чому вони дозволяли собі приймати рішення на рівні… окремих керівників підрозділів – виконувати бойове завдання чи не виконувати його? Такого серед підрозділів Збройних сил не було», – обурюється Муженко.
Значна частина військових експертів, серед яких й Ігор Козій, визнають, що генштаб ЗСУ не командує всією військовою операцією України на Донбасі, а лише Збройними силами. Дії ж усіх підрозділів у цілому, включно із силами МВС, СБУ та інших відомств, керує штаб АТО.
Раніше керівник Генштабу заявляв, що операція з деблокування Іловайська планувалася на 1-2 вересня, але події розвивалися так, що військовим і добровольцям довелося виходити з міста раніше.
У Міністерстві оборони так само стверджують, що поразка під Іловайськом стала наслідком «поганої взаємодії добровольчих батальйонів МВС та підрозділів ЗСУ».
Генеральний штаб мав мислити стратегічно, але не впорався – ветерани, які вийшли з Іловайського «котла»
Депутат від «Народного фронту», а у 2014 році – командир добровольчого батальйону «Дніпро-1» у складі МВС Юрій Береза брав участь в Іловайській операції, отримав контузію, а 29 вересня з бійцями різних підрозділів (разом 17 осіб) успішно вийшов з оточення. Коли їхню бойову машину вивело з ладу влучання російської артилерії, група вцілілих та поранених бійців пішла пішки на південний схід. Рухалися ночами кілька діб, уникаючи зіткнень з російськими підрозділами, доки не дісталися нейтральної зони та не викликали автомобіль для евакуації. У своїх попередніх інтерв’ю Береза розповів деталі свого виходу з оточення.
У коментарі Радіо Свобода колишній комбат «Дніпра-1» відкинув звинувачення військового керівництва на адресу частини учасників боїв за Іловайськ, і наголосив, що трагедії можна було уникнути, якби Генштаб ЗСУ у 2014 році мислив і діяв стратегічно.
«Потрібна була стратегічна робота Генштабу. Потрібно було враховувати і варіанти дій супротивника, і наслідки власних рішень. Вся відповідальність – політична, моральна, історична – на Генеральному штабі. Саме він не виконав своє завдання. У провалі Іловайської операції звинувачують командира 51-ї бригади ЗСУ Павла Пивоваренка. А він прорвався до нас, до Іловайська, брав участь у боях за місто, виходив з нами з Іловайська і загинув як герой», – стверджує Береза в коментарі Радіо Свобода.
В Іловайському «котлі» винна не конкретна людина, а ціла система. Про це в інтерв’ю журналу «Країна» заявив командир батальйону «Донбас-Україна» ЗСУ В’ячеслав Власенко, який під час Іловайських подій був начальником штабу батальйону «Донбас».
«Костянтин Гришин, він же Семен Семенченко (перший командир батальйону «Донбас») особисто приймав рішення і намагався зробити все, щоб потрапити до Іловайська. Він відправляв усіх туди, заявляючи, що там не більш як 200 бойовиків, що ми швидко зайдемо, повісимо український прапор і повернемося. Тому 19 серпня 2014-го року ми їхали до Іловайська на одну добу, навіть не брали з собою боєприпасів і харчів на тривалі терміни… Хоча у нас плани були зовсім інші – розробляли операцію зі звільнення Донецька. Зайти до Іловайська – це особисте бажання Семенченка. Заведення туди нашого батальйону взагалі не розглядали у Міноборони і Генштабі», – стверджує учасник боїв за Іловайськ.
Сам Семен Семенченко подібні звинувачення відкидає. І зі свого боку закликає оприлюднити результати розслідування подій під Іловайськом і звільнити військового прокурора Анатолія Матіоса, який, на його думку, саботує слідство.
Подібні протести відбуваються регулярно.
Радіо Свобода спілкувалося і з простими бійцями, які брали участь в Іловайській операції та потрапили у полон. Більшість з них просить не називати їхніх імен, і стверджує, що командування частин діяло неправильно: в момент виходу з оточення керівники деяких підрозділів покинули їх і пробивалися самостійно, а решта бійців, які йшли окремо, були дезорієнтовані.
Україна не зробила «роботу над помилками» після Іловайська – експерти
Робота над помилками після Іловайської трагедії мала полягати передовсім у зміні правового статусу української військової операції проти підтримуваних Росією сепаратистів та російських військ на сході України, у вдосконаленні структури командування українськими силами, яка є надто складною, а процес ухвалення рішень – неприпустимо довгим, визнає військовий експерт Олег Жданов. За його словами, принципові проблеми, які були в час Іловайська, досі не вирішені.
«Не запровадили воєнний стан, тож армія не могла бути застосована повною мірою. Було багато відмов виконувати бойові завдання – адже війна не оголошена! Тому «виїжджали» за рахунок добробатів. А в певний момент тодішній міністр оборони Валерій Гелетей почав на свій розсуд командувати військами, що не входило до його посадових обов’язків. Чи відбулися принципові зміни у системі командування після Іловайська? Можете не шукати, їх там немає», – констатує Жданов.
Інший військовий експерт, Ігор Козій, серед причин трагедії виділяє також відсутність чіткого плану виходу з оточення (як документа), розірвані та перемішані бойові порядки різних підрозділів, що ослабило лінію оборони, незрозуміле поводження з резервами: зокрема те, що для деблокування українських частин двічі поспіль надсилали менші сили, аніж чисельність російських військ на конкретному напрямку.
Утім, були і вдалі епізоди. Так, артилерійські підрозділи 51 бригади, які в кінці серпня після втечі розвідки і піхоти ЗСУ опинилися сам на сам, замаскували артилерію просто на дорозі та з надблизьких дистанцій нищили техніку супротивника, а також взяли в полон декілька кадрових військових Росії, яких встигли передати СБУ.
Скільки українців загинуло під Іловайськом: 366 чи понад тисячу?
11 грудня 2014 року Генпрокуратура повідомляла, що під Іловайськом загинув 241 український воїн. А вже у квітні 2015 року головний військовий прокурор, заступник генпрокурора України Анатолій Матіос повідомив, що «слідством підтверджено, шляхом отримання документальних матеріалів, загибель під Іловайськом 459 чоловік, поранення 478». Раніше Матіос говорив про 366 загиблих, частину з яких вдалося ідентифікувати.
Андрій Сенченко, колишній народний депутат, у минулому скликанні парламенту очолював тимчасову слідчу комісію Верховної Ради з розслідування Іловайської трагедії. За його словами, останні два роки тривають маніпуляції довкола втрат під Іловайськом у 2014 році.
«Як правило, наводять цифру втрат при прориві з Іловайського «котла» 29 серпня. А ми, розслідуючи цю трагедію, враховували всі епізоди. І те, що передувало і зумовило трагедію – події в секторі «Д» протягом місяця. Далі – бої за взяття Іловайська. Дві спроби деблокування і прорив з Іловайського котла. Міністерство оборони найбільше замовчує якраз ці дві спроби деблокування, оскільки по суті спочатку перший батальйон, а потім зведену батальйонну тактичну групу 92-ї бригади послали на вірну смерть – штурмувати позиції значно переважаючих сил ворога, – повідомляє Сенченко. – Це був скоріше злочинний піар-хід, бо суспільство чинило тиск на військово-політичне керівництво країни, вимагаючи прийняття хоч якихось рішень. Їм (військовому командуванню) треба було зімітувати спроби деблокування. І це зробили ціною людських життів».
За даними ТСК щодо Іловайської трагедії, понад 1000 людей загинули під час спроби взяти місто та в момент виходу з оточення, а також від ран у шпиталях. Жертв було би набагато менше, якби керівник Генштабу Віктор Муженко адекватно реагував на повідомлення про вторгнення підрозділів російської армії, стверджує Сенченко.
23-24 серпня було масове вторгнення російських регулярних військ, колонами по сто одиниць бронетехніки, які не помітити було неможливо. Але і Муженко та інші військові керівники у відповідь на ці доповіді погрожували командирам розправою, в’язницею і звинувачували їх у боягузтвіАндрій Сенченко
«У Муженка і генерала Назарова, який на той час очолював штаб антитерористичної операції, був час на реакцію. Вони ігнорували доповіді підлеглих про вторгнення. Наша комісія похвилинно встановила, хто, коли і про що доповідав, хто приймав ці доповіді та якою була реакція. Кадрові військові доповідали з передових командних і спостережних пунктів про склад і пересування російських колон. Входження російських військ було і до цих подій, але 23-24 серпня це було масове вторгнення російських регулярних військ, колонами по сто одиниць бронетехніки, які не помітити було неможливо. Але і Муженко та інші військові керівники у відповідь на ці доповіді погрожували цим командирам розправою, в’язницею і звинувачували їх у боягузтві».
Реагуючи на численні заяви депутатів, ветеранів бойових дій на Донбасі та громадських активістів про необхідність прискорити слідство і оприлюднити всі подробиці подій серпня 2014 року, генпрокурор Юрій Луценко ще місяць тому запропонував депутатам оформити доступ до державної таємниці, щоб мати можливість ознайомитися з результатами розслідування та експертизи щодо Іловайської трагедії. Таким чином через депутатів можна певною мірою ознайомити з матеріалами справи суспільство, пояснив свою думку Луценко.
Чинна влада навмисне приховує подробиці Іловайської трагедії, бо великою мірою відповідає за неї, стверджує журналіст та військовий оглядач Юрій Бутусов, який веде хроніку війни, що фактично триває між українськими та проросійськими силами на Донбасі.
«Мені просто прикро, тому що сама влада на чолі з президентом блокує судовий процес по Іловайську, тільки через це суспільство не бачить цієї незграбності, безпорадності, некомпетентності повної, яку продемонструвало на той час командування АТО. Нехтування людськими життями – це найбільш вразливе,– визнає Бутусов. – За всі загублені життя, за понад 400 людей, які загинули в один день 29 серпня 2014 року, людям у лампасах у Генштабі доведеться відповідати».
Між тим, керівник Генштабу Віктор Муженко після Іловайська дав кілька інтерв’ю, де зокрема, причинами «котла» називав, зокрема, дезертирство батальйону Прикарпаття та інших з’єднань, які оголили фланги і тил угруповання українських військ в Іловайську та неякісне планування виходу з оточення. Муженко певен, що українське військове командування зробило висновки бо вихід з Дебальцевського плацдарму на початку 2015 року, за його словами, був краще організований, і втрати російської сторони під час тієї операції були набагато вищими за українські.
Наприкінці серпня 2014 року бійці сил АТО потрапили в оточення під Іловайськом на Донеччині. Проросійські бойовики і, за повідомленнями, військові регулярних частин Збройних сил Росії обстріляли коридор, яким, за домовленістю, мали виходити українські силовики.
