В Івано-Франківську презентували документальний фільм про масове виселення жителів прикарпатського села Посіч у 50-х роках минулого століття «Посіч: депортована, але не знищена».
Її автори – молоді історики Софія Шеметуха та Андрій Яворський – при підготовці фільму спілкувалися зі свідками тих подій та нащадками виселених людей, із істориками, експертами, використовували архівні матеріали.
За словами директора обласного музею визвольних змагань Ярослава Коретчука, «село Посіч з 1944 по 1950 рік залишалося своєрідною повстанською столицею, де повстанці завжди отримували допомогу, харчі, можливість переховатися, лікувати поранених». У лютому 1950 року енкаведисти примусово жителів виселили на Одещину, називаючи це добровільним переселенням, мотивуючи браком землі – та насправді, за словами Коретчука, «це була помста радянської влади». Таких сіл в історії Прикарпаття було кількадесят, а першим – саме Посіч.
На думку доцента Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Тамари Галицької, така документалістика «потрібна не лише для історичної пам’яті, а насамперед для жителів цього села, для них боротьба продовжується далі – боротьба за повернення, за нормальне життя».
За словами Софії Шеметухи, звідси вивезли понад 900 селян «за те, що підтримували українських повстанців у Чорному лісі», а натомість обладнали військовий полігон. Лише через 40 років, у 1990-х, у Посіч почали повертатися люди, хоча і зараз тут не більше ніж 60 будинків, нема дитсадка, школи, медпункту. Тож іще один акцент фільму – долі переселенців.
Документальну стрічку транслюватимуть в ефірі ТРК «Карпати» та на районних каналах.
Фільм створено в рамках програми неформальної освіти «Студії живої історії», яку впроваджує в Україні організація «Інша освіта» у партнерстві зі Спілкою MitOst e. V. за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини та Фонду Роберта Боша.
