Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний офіційно підтвердив, що військові Повітряних сил ЗСУ знищили літак РФ дальнього радіолокаційного виявлення А-50 та повітряний пункт управління Іл-22.
Дещо раніше про те, що над Азовським морем збили два російські військові літаки, повідомляли як українські депутати, так і російські провоєнні пабліки.
Що це за літаки та наскільки вони важливі – читайте у матеріалі Крим.Реалії.
«Воїни Повітряних сил Збройних сил України знищили ворожий літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50 та повітряний пункт управління противника Іл-22», – написав головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.
Він подякував українським військовим «за чудово сплановану та проведену операцію в Приазов’ї».
А-50 збитий, а ІЛ-22 підбитий, останній перебував у повітрі й намагався дістатися найближчого аеродромуЮрій Мисягін
Спочатку інформація про збитий літак-розвідник А-50 і підбитий російський бомбардувальник Іл-22М з'явилася в ніч на понеділок у телеграм-каналах депутатів Верховної Ради України Юрія Мисягіна та Олександра Федієнка.
«А-50 збитий, а ІЛ-22 підбитий, останній перебував у повітрі й намагався дістатися найближчого аеродрому, проте зник з радарів після початку зниження в районі Керчі», – стверджує заступник голови комітету Верховної Ради України з питань оборони Юрій Мисягін.
Пізніше цю інформацію опублікували «РБК-Україна» з посиланням на українських військових і «Громадське» з посиланням на ГУР (Головне управління розвідки Міноборони України).
За інформацією ЗМІ, А-50 було збито, а інший російський військовий літак – Іл-22М – отримав пошкодження.
А-50 зник із радарів і припинив відповідати на запити російської тактичної авіації, а пізніше пілот російського Су-30 виявив «займання та падіння невстановленого повітряного судна», зазначає «РБК-Україна».
Джерело видання також надало ймовірне перехоплення розмови пілота бомбардувальника Іл-22М, який запросив у диспетчера екстрену посадку в аеропорту Анапи.
Міноборони Росії офіційно не коментувало інформацію про удари по літаках.
Близький до Міністерства оборони Росії телеграм-канал «Рыбарь» як одну з версій того, що сталося, називає «дружній вогонь» російської ППО.
На тлі інформації про літаки РФ командувач Повітряних сил ЗСУ Микола Олещук написав без деталей: «Це вам за Дніпро!...» Вчора була річниця удару РФ по будинку в місті, тоді загинули 46 людей.
Моніторингова група телеграм-каналу «Крымский ветер» зазначає, що відучора в центральній частині Азовського моря немає жодного цивільного судна з увімкненим транспондером. «Можливо, військові кораблі та судна проводять пошукові роботи», – припускає телеграм-канал.
Літак А-50 – радянська відповідь американській системі AWACS
У другій половині 1950-х років Холодна війна між СРСР і США була в найбільш гарячій фазі. Для забезпечення військово-стратегічного паритету – «рівноваги страху» – потрібно вдосконалювати наступальні та оборонні системи озброєння, зокрема – систему ППО.
У Радянському Союзі почали створювати авіаційну систему далекого радіолокаційного виявлення (ДРЛО), розміщену на літаках-носіях, для дій у системі ППО країни. У порівнянні з наземними та корабельними системами ППО, авіаційна система ДРЛО вимагала менших матеріальних і тимчасових витрат, мала підвищену бойову стійкість і гнучкість застосування, мала можливість перельоту на найбільш небезпечні напрямки, а також значно більшу дальність виявлення повітряних цілей РЛС з висот баражирування.
30 квітня 1965 року комплекс ДРЛО на базі літака Ту-126 було прийнято на озброєння військ ППО СРСР. Серійне виробництво тривало до 1968 року, всього було збудовано 8 літаків. Характерною особливістю цих літаків є дископодібна антена РЛС, що обертається, встановлена над обтічником.
Варто зазначити, що у Сполучених Штатах Америки аналогічна система була розроблена ще у попередньому десятилітті. Деякі радянські історики вважали, що Ту-126 – «перший у світі літак ДРЛО з грибоподібним обтічником РЛС, що обертається», навіть вказували, що США «запозичували» це рішення. Але Lockheed WV-2E з антеною РЛС в такому обтічнику, що обертається, побудований за шість років до польоту Ту-126 (а роботи, у тому числі проєктні, почалися з середини 1950-х років), у 1956 році. Інший літак, Grumman E-2 Hawkeye полетів восени 1960 року, за два роки до Ту-126. Перші ж проєкти з такою установкою антени РЛС на літаку належать до кінця Другої світової війни.
Радянський варіант літака ДРЛО виявився слабшим за американський. На практиці Ту-126 був спроможний вирішувати лише два види завдань: виявлення та проведення повітряних цілей і ведення радіотехнічної розвідки.
Тим часом у США система ДРЛО розвивалася далі, й у 1972 році перший прототип літака AWACS (airborne warning and control system – авіаційна система попередження та контролю – ред.) здійснив перший політ. У серію пішли літаки E-3A, які в різних модифікаціях використовуються досі. Загалом у країнах НАТО зараз 66 таких літаків.
У СРСР теж модернізували систему, створивши літак далекого радіолокаційного виявлення та управління. На базі військово-транспортного літака Іл-76 разом із радіотехнічним комплексом «Джміль», встановленим на ньому, утворює авіаційний комплекс радіолокаційного дозору та наведення А-50. Він був прийнятий на озброєння у 1989 році.
Радіолокаційна станція, що працює в сантиметровому діапазоні, здатна виявити ціль класу «винищувач», що летить на малій висоті на дальності до 200-400 км, а на великій висоті – на дальності до 300-600 км. Морські цілі виявляються на відстані до 400 км. Кількість цілей, що одночасно супроводжуються, до 150, число одночасно наведених винищувачів – 10-12.
Крім комплексу «Джміль», на літаку встановлено бортовий комплекс оборони, у складі якого засоби активної та пасивної радіопротидії, а також системи постановки інфрачервоних перешкод.
З комплексом працюють 10-11 операторів – командир РТК, старший штурман наведення, два штурмани наведення, старший оператор супроводу та два оператори супроводу, а також бортінженери РТК, РЛС, засобів зв'язку. Льотний екіпаж – 5 осіб.
Усі серійні літаки А-50 були збудовані на Ташкентському авіазаводі. Трудомісткість виробництва А-50, порівняно з Іл-76МД, була більшою у 6-7 разів. Ціна літака на початок 1990-х рр. становила 250-270 млн доларів. Після розпаду СРСР дооснащення та модернізація цих літаків виконувалися на Таганрозькому АНТК імені Берієва.
Модернізований варіант має назву А-50У. Можливості цього комплексу вищі, ніж у А-50. Дальність виявлення повітряних цілей: факели балістичних нестратегічних ракет – 800 км (оптичними засобами); бомбардувальників – до 650 км; винищувачів – 300 км; крилатих ракет – 215 км. Дальність виявлення наземних цілей: одиночні цілі типу пускової установки оперативно-тактичних ракет – до 300 км; групової цілі типу «колона танків» – до 250 км. Кількість супроводжуваних повітряних цілей – до 300.
За даними The Military Balance, станом на 2022 рік на озброєнні ППС Росії були три літаки старої моделі А-50 та шість удосконалених А-50У.
А-50 активно застосовуються під час вторгнення Росії в Україну. За повідомленнями білоруської опозиційної організації BYPOL, один із них був серйозно пошкоджений внаслідок атаки безпілотників на військовому аеродромі у Мачулищах 26 лютого 2023 року.
За даними Forbes, базова вартість А-50 оцінена в $330 млн. Але модернізовані версії коштують набагато дорожче. 2020 року Індія закупила у Росії два літаки А-50ЕІ на суму близько $1 млрд. Тобто вартість одного експортного варіанта літака А-50 становить близько $500 млн.
Іл-22 – ще одна «жирна» ціль
Другий із літаків – Іл-22 – існує у кількох модифікаціях. Літаки Іл-22 випускалися наприкінці 1970-х років.
Так, Іл-22ПП «Порубщик» – це літак-постановник перешкод і попутної повітряної розвідки. Розроблений на базі пасажирського літака Іл-18Д, перший політ виконав у 2011 році. Встановлено апаратуру активних перешкод Л-415. Відомо про два літаки такої модифікації.
Літак радіоелектронної боротьби оснащений сучасною апаратурою пригнічення, зокрема бічними антенами і буксованими передавачами, що розмотуються в польоті на кілька сотень метрів.
Серед потенційних цілей «Порубщика» у відкритій пресі називалися літаки далекого радіолокаційного виявлення та управління (AWACS), радіотехнічні засоби комплексів ППО типу Patriot та канали управління військовими безпілотниками.
Інша модифікація Іл-22М11 – це повітряний командний пункт. У 2018 році Міністерство оборони РФ оголосило закритий конкурс на ремонт та модернізацію п'яти літаків управління та ретрансляції Іл-22М11. Сума контракту становила 1,6 мільярда рублів. На ремонт і модернізацію кожного з п'яти літаків потрібно від 310 до 333 млн рублів.
Модернізований Іл-22М-11 СУРТ – це мобільний повітряний пункт командування рівня фронту та об'єднаних угруповань військ. Раніше такі літаки закріплювалися за командними родами військ, керівництвом військових округів, наразі оновлені ПКП надаватимуться командним структурам, задіяним у конкретній операції. У межах модернізації літак отримує сучасну апаратуру, здатну забезпечити високий рівень зв'язку за умов бойових дій.
У червні 2023 року під час військового заколоту ПВК «Вагнер» збила літак Іл-22М у Воронезькій області. Згідно з даними російських провоєнних каналів, збитий Іл-22М виконував функції ретрансляції радіосигналу, працюючи як висотна антена, що зв'язувала наземний командний пункт і бойові частини на фронті.
За даними Military Balance 2022, до початку російського вторгнення в Україну Росія мала на озброєнні 12 літаків Іл-22М.
