Соломія. Україна-Італія: неординарна виставка про Крушельницьку на оперному «Фестивалі Пуччіні»

РИМ – Історія оперної діви Соломії Крушельницької (1872-1952) вкотре постає перед шанувальниками класичної музики в Італії. Цього разу подія, а саме – модерна виставка «Ґранд тур: Соломія. Україна-Італія» (28 липня – 24 серпня) – вперше відбувається на відомому «Фестивалі Пуччіні» в місті Торре дель Лаґо (Тоскана). У цьому краї на схилах мальовничого озера Массачукколі жив і творив видатний італійський композитор Джакомо Пуччіні (1858-1924), опери якого успішно популяризувала українська співачка. За головну мету організатори поставили ознайомлення найширшого кола поціновувачів оперного мистецтва з постаттю Соломії Крушельницької. Зважаючи на великий талант і багатогранну особистість співачки, про неї, однак, мало знають у світі, зокрема, в Італії, де почалася її зіркова міжнародна кар’єра.

«Виставка має фантастичний вигляд», – говорить Михайло Кобрин, директор Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові. Саме цей vузей за підтримки Українського культурного фонду реалізував і привіз новий виставковий проєкт на «Фестиваль Пуччіні». Заснований понад 90 років тому фестиваль присвячений виключно творчості композитора Джакомо Пуччіні. Протягом місяця в амфітеатрі просто неба на понад 3 тисячі місць численні глядачі можуть слухати наживо оперних зірок, які виконують шедеври італійського маестро під керівництвом видатних диригентів.

Незвичайне художнє та інженерне оформлення виставки здійснив медіахудожник Сергій Петлюк, а втіленням задуму займався Євген Червоний. Модульна експозиція представляє собою багатошарову конструкцію, поєднану з фотографічним і текстовим матеріалом у стильній комбінації кольорів. Для опрацювання і покращення фотопортретів співачки художник Петлюк використовував технологію штучного інтелекту. Родзинкою виставки є ще й можливість через навушники почути сопрано Соломії: понад столітні архівні записи арій з опер «Мадам Баттерфляй» Пуччіні та «Валькірія» Вагнера. Італійська сторона була у захваті і сказала, що такої виставкової інтерпретації ще не бачили.

Директор «Фестивалю Пуччіні» Франко Моретті наголосив, що, попри воєнні часи в Україні, експозиція була спеціально підготовлена українськими музейниками для «Фундації Пуччіні» і присвячена неперевершеній інтерпретаторці «Мадам Баттерфляй» Соломії Крушельницькій. «Вона була мешканкою цих земель – гарною жінкою, поліглотом, яка прекрасно знала італійську мову та проживала у сусідньому містечку Віареджо. Наші друзі – «Фундація Пуччіні» і Музей Соломії Крушельницької у Львові роблять важливу справу для збереження пам’яті двох великих артистів», – сказав під час інавгурації Франко Моретті.

За спостереженнями пана Кобрина, на другий рік великого російського вторгнення проглядається більша готовність іноземців до співпраці та прийняття українських митців й науковців. «Але важливим елементом є те, що наші культурні проєкти мають бути хорошої якості. Бо прийняття на міжнародних платформах, як «Фестиваль Пуччіні», можливе тільки проєктів належного рівня. Ніхто не буде популяризувати нашу культуру, нашу історію, наших культурних діячів, як ми самі», – зауважив для Радіо Свобода директор Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові Михайло Кобрин.

Слава – і невідомість

В Італії Соломія провела понад тридцять плідних і щасливих років життя. Її драматичному сопрано голосно аплодували і викликали на біс у найкращих театрах країни. Вона стала творчою музою Джакомо Пуччіні, яка 1904 року у Брешії врятувала другу прем’єру «Мадам Беттерфляй». Їхній зірковий тандем увійшов в історію світового оперного мистецтва початку 20-го століття. А плодотворна співпраця з іншими відомими музичними діячами свідчила про великий авторитет української співачки в країні.

Нині, через 84 роки, відколи Крушельницька залишила приморське місто Віареджо і повернулася до Львова, про цю постать рідко хто чув. Щоб пояснити італійцям велич таланту українки, окремі автори публікацій наводять аналогії з її молодшою колегою, відомою оперною співачкою грецького походження Марією Каллас (1923-1977). Чи справедливі такі паралелі? І чому ім’я Крушельницької маловідоме у світі?

«Обидві співачки були надзвичайно талановитими і кожна у свій час була дуже популярна. Проте прямі паралелі, напевно, не варто проводити, адже розквіт їхньої творчості проходив у різний час і в різних умовах, які складалися не на користь української співачки. Соломія Крушельницька була однією з перших українських жінок, яка вирушила за кордон самостійно здобувати кар’єру без жодної сторонньої підтримки. Це був важкий шлях», – розповідає Радіо Свобода Данута Білавич, завідувачка наукового відділу Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові.

До того ж, за словами науковиці, Крушельницька мала менше можливостей для реклами своєї творчості. В кінці ХІХ – на початку ХХ століть звукозапис і телебачення лише почали розвиватися і не виконували такої важливої ролі в популяризації оперного мистецтва й співаків, як у 1950-1960-х роках.

«І останнє. Повернувшись на батьківщину в 1939 році, Соломія Крушельницька стала заручницею сталінського тоталітарного режиму й надовго зникла з європейського інформаційного поля. Ці та інші причини пояснюють той факт, що ім’я Крушельницької зараз не є таким відомим у світі, як ім’я Марії Каллас», – вважає експертка Білавич.

«А могла б залишитися в Італії…»

Італійський музичний оглядач і дослідник Лука Бакколіні не приховує захоплення і одночасно здивування біографією оперної Примадонни з України. Жінка з тернопільської провінції освоює світ високої музики і тріумфує у Мілані. Вона була космополіткою й легко налагоджувала контакти. Її життя варте романів і художніх фільмів, бо ж вона співала майже на всіх континентах, була талантом міжнародного рівня. Та з часом, зауважує журналіст La Repubblica, покинувши Італію напередодні Другої світової війни, Соломія пішла в «забуття історії». Вона поїхала на відпочинок додому і планувала повернутися до Віареджо, але з початком війни вже не могла цього зробити. Так, внаслідок трагічного збігу обставин Соломія Крушельницька назавжди залишила сонячне узбережжя Тірренського моря.

«Ми в Італії мали справді велику співачку, котра, на жаль, з часом зникла, як зрештою багато інших відомих постатей у період фашизму. Тоді у передвоєнний період з країни був помітний відтік мізків і талановитих людей. Думаю, вона могла б спокійно залишитися в Італії або без перешкод виїхати до США, грошей їй не бракувало. Але вона наважується повернутися на батьківщину. І це, гадаю, був надзвичайно героїчний або просто меланхолійний вчинок», – зазначив Лука Бакколіні у коментарі для Радіо Свобода.

Як він з’ясував, після виїзду Крушельницької з Італії та оскільки вона не мала дітей, ніхто тут особливо не переймався збереженням пам’яті про співачку, за винятком місцевих бібліотекарів. На сьогодні для фахового дослідження італійського періоду життя Соломії Крушельницької чи не єдиним місцем є міська бібліотека на курорті Віареджо. Там збереглися документи і листівки, які співачка перед від’їздом передала до архіву. У тому ж містечку на фасаді триповерхової вілли, де 26 років Крушельницька прожила з чоловіком, італійським адвокатом Чезаре Річчоні, є невеличка табличка про колишню видатну господиню помешкання.

У міланському театрі La Scala 2008 року встановили бронзове погруддя співачки Соломії Крушельницької. На думку музичного оглядача Бакколіні, це все ще недостатньо для повноцінного шанування пам’яті такої славетної постаті. Тому, окрім нинішньої виставки у Торре дель Лаґо, він сподівається на ширші заходи наступного року, коли відзначатимуть століття по смерті маестро Джакомо Пуччіні.

Культурні події, присвячені «найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй» за визначенням Пуччіні, влаштовують переважно з ініціативи української сторони за активної участі італійських організаторів. Минулого року з нагоди 150-річчя народження Соломії Крушельницької у Болонському муніципальному театрі відбувся великий музичний вечір, де звучали твори з репертуару Примадонни під диригуванням Оксани Линів у виконанні сопрано Людмили Монастирської. Журналіст Лука Бакколіні та львівська музикознавиця Роксоляна Гавалюк розповіли публіці про життя співачки, особливо у темні часи репресій в Радянському Союзі.

«Золота пора»

Значна частина новітньої експозиції «Ґранд тур: Соломія. Україна-Італія» присвячена італійському «золотому періоду» життя і творчості співачки. Докладніше про це Радіо Свобода поспілкувалося із завідувачкою наукового відділу Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові Данутою Білавич.

– На навчання сольного співу до Італії Соломія Крушельницька приїхала за порадою сопрано Джемми Беллінчоні. Потім вчителькою була Фауста Креспі. Що відомо про професійні та дружні стосунки українки з цими італійськими жінками?

– Джемма Беллінчоні відіграла важливу роль в житті Соломії Крушельницької. Вони познайомилася в 1893 році, коли Беллінчоні гастролювала у Львові. На Крушельницьку її виступи справили сильне враження; спочатку молода співачка навіть наслідувала манеру співу Джемми Беллінчоні.

«Почувши Соломію в опері «Фаворитка» Ґ. Доніцетті під час її дебюту на сцені театру Скарбека, італійська співачка порадила їй продовжувати вокальну освіту в Мілані. Навіть більше, вона запропонувала їй тимчасово поселитися у своєї матері (щоб зекономити кошти) і порадила хороших педагогів. Проте ми не знаємо, чи Крушельницька й Беллінчоні спілкувалися надалі.

З Фаустою Креспі Крушельницьку пов’язували тривалі професійні і дружні стосунки. Креспі захоплювалася Соломією Крушельницькою. В листі до її батька, отця Амвросія Крушельницького, вона писала: «Як хотілось би мати у школі розумних і здорових духом учениць, схожих на мою улюблену Саломею. Та, на жаль, Саломея є тільки одна! Досі я ще не бачила жодної дівчини, що хоча б трохи скидалася на неї! Саломея не тільки артистка душею, а й справжня людина, обдарована всім над міру! Що за чудове створіння!». Згодом вони стали подругами – Фауста Креспі уважно слідкувала за кар’єрою своєї учениці, підшуковувала їй вигідні анґажементи, а Соломія Крушельницька завжди провідувала її, коли бувала в Мілані.

– Провідною в італійській кар’єрі Крушельницької вважають її успішну співпрацю з Пуччіні, цей тандем через понад століття і нині культурно пов’язує дві країни. У чому був секрет такої вдалої співпраці?

– Так, співпраця Соломії Крушельницької з Джакомо Пуччіні вже в перші роки її виступів на оперній сцені мала важливе значення для розвитку кар’єри співачки. Вона брала участь у перших постановках його опер на багатьох італійських сценах. Звичайно, вершиною їхньої співпраці була друга прем’єра опери «Мадам Баттерфляй» Джакомо Пуччіні, яка стала тріумфом і композитора, і співачки. Секрет їхньої співпраці полягав у спільних мистецьких та естетичних принципах, відкритості Крушельницької до нових пошуків в оперному мистецтві.

Проте необхідно зазначити, що Крушельницька плідно співпрацювала також і з іншими видатними італійськими музичними діячами – диригентами Артуро Тосканіні та Леопольдо Муньйоне, композиторами Томазо Монтефйоре, Вітторіо Ньєккі, Ільдебрандо Піцетті, що свідчило про великий авторитет української співачки в Італії.

– Окрім співочого таланту українки, нерідко згадують, що вона розбивала серця чоловікам (художник Манфредіні, диригент Тосканіні, поет Д’Аннунціо). Справді щось було? Чи це все вигадки, які використовують для романтизації біографії?

– Це вигадки і романтизація біографії. Ми не маємо жодних прижиттєвих підтверджень романтичних стосунків Крушельницької з названими митцями чи іншими відомими постатями.

Соломія Крушельницька була публічною особою, про неї багато писали в пресі. Всі, хто з нею спілкувався, описували її як освічену, сильну, стриману жінку, яка присвятила себе кар’єрі. Вона мала свої принципи і дотримувалася їх. Звичайно, як талановита співачка, акторка, неординарна особистість і вродлива жінка, Крушельницька справляла сильне враження на своїх сучасників, але вона не ставила собі за мету розбивати серця.