Що треба, аби чоловік пішов у декрет?

У законі «Про відпустки» та в Кодексі законів про працю регламентовано, що відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частково як матір'ю, так і батьком дитини, бабусею, дідусем чи іншим родичем.

Для цього потрібне бажання чоловіка і не завадить розуміння на підприємстві.

Юрист Вадим Лавренюк у декреті перебував більше ніж рік. Працював у Вищому адміністративному суді України і був фактично першим чоловіком, який звідти пішов у декрет, розповідає він.

«Спочатку не зрозуміли мене, але я пояснив, що цей вчинок я роблю для того, щоб підтримати свою дружину, це моє право і мій обов’язок, яким я хочу скористатися», – згадує татусь.

Пішов у декрет, аби дружина могла реалізуватися теж, зазначає Вадим Лавренюк.

«В нас жінка іде в декрет на 3-6 років і спеціаліст вона потім нікудишній. Жінка не може себе реалізувати після отримання вищої освіти. Для кожного чоловіка це не лише право, а і обов’язок допомогти своїй половинці так само далі реалізовуватися», – пояснює він.

Щоправда, зарплата дружина на той час дозволяла піти на такий крок, зізнається Вадим, вона була більшою, ніж його заробіток на державній службі.

Необхідно надати роботодавцеві наступні документи:

– заяву про надання такої відпустки;

– копію свідоцтва про народження дитини;

– довідку з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки, і що виплата допомоги по догляду за дитиною їй припинена (із зазначенням дати), аби уникнути подвійних виплат.

Якщо роботодавець відмовляє в оформленні декрету для чоловіка, необхідно отримати письмову відмову, тоді її треба оскаржувати.

«Хоча законом це передбачено, все одно можуть відмовити. В нас суспільство ще не готове до цього і є якийсь моральний бар’єр. Хоча навпаки керівництво підприємства, роботодавці мають лояльніше до цього ставитися. Навіть враховувати той факт, що не відпускаючи працівника у декретну відпустку, він може звільнитися і ви можете втратити класного працівника», – вважає Вадим Лавренюк.

З такою ситуацією зіткнувся і він сам, тож написав додатково і заяву на звільнення: якщо не погоджуєтесь на декрет, то доведеться звільнити, бо таке рішення, згадує чоловік.

«З одного боку, це радикально, але якщо проаналізувати, що відбувалося потім: після мене ще двоє чоловіків з цієї установи пішли в декретні відпустки», – додає юрист.

Зараз випадків, коли татусі беруть відпустки по догляду за дитиною, більшає, чоловіки діляться своїм досвідом у спільноті «Батьківський клуб» , який налічує вже тисячі учасників.

Відповідно до закону «Про відпустки», протягом перебування у відпустці по догляду за дитиною як батько, так і мати за бажанням можуть працювати неповний робочий день або працювати на дому. Тобто зберігається право на отримання допомоги, але при цьому людина продовжує працювати за більш гнучким і зручним для нього графіком.

Це навіть не готування чи побутові справи, зізнається Вадим Лавренюк, а те, що більшість із тих, хто перебуває у декретній відпустці – це мами, тобто жінки.

«Гендерна рівність тут має бути на стороні чоловіків. Коли ти один і багато жінок, а в них своє бачення, і починається: тато не правильно соску дав, зайвий раз не протер ручки тощо. В мене було простіше: захотіла донька зняти взуття і побігти босоніж – біжи, хоче лізти на вищу гойдалку – лізь. А для матерів це шок, бо в них материнський інстинкт спрацьовує швидше, ніж у татусів», – зізнається тато, який побував у декреті.

Друзі та оточуючі чоловіки теж реагували по-різному. Одні підтримували, інші – вважали, що це не мужній вчинок. Жінки так само по-різному ставилися, деякі вважали, що чоловіки неспроможні доглядати дитину належним чином, згадує Вадим.

«Мені важко було здолати стереотип і пояснити, що не мама погана, бо тато з дитиною, що мама навпаки молодець. У матері набагато більший материнський інстинкт і знайти в собі сили довіритися батькові і своїй дитині, що вона з татом зможе бути, це великий вчинок. Мама першочергово була рік у декреті, в подальшому вже я», – згадує він.

«У моєму випадку було навпаки – дружина більше почала мене поважати через те, що я дав їй можливість реалізовувати себе», – зазначає Вадим Лавренюк.

Втім, думки про подібні ризики були, зізнається він. Та всі сумніви розвіяло відверте спілкування із дружиною.

«Від неї я чув підтримку, бачив, як очі горіли від радості, бо це важко із дитиною бути все таки перший рік», – додає тато з декрету.

За цей час стосунки із дружиною лише покращилися, зізнається Вадим Лавренюк, бо починаєш краще розуміти другу половинку.

«Ти розумієш, коли дружина, перебуваючи з дитиною, може інколи бути не в гуморі надвечір, так само і ти можеш бути. Ти можеш зрозуміти ставлення дружини, коли вона в декреті, а ти кажеш: «А я все таки може на футбол піду з товаришами?». Це дає можливість розуміти один одного краще і ми домовляємося щодо таких речей», – пояснює він.

Вадим Лавренюк каже, що декрет є важчим.

«Наскільки важко було працювати в судовій системі, коли багато матеріалів надходить і за один день треба зробити щось нереальне, але порівнюючи з тим, що відбувається вдома із дитиною… Декретна відпустка – це важко», – зауважує він.

Психологічно непросто весь день проводити вдома, а ще є чіткий графік, з якого неможливо вийти, додає він.

«Є стара така версія: «О, жінка вдома. Що ти там цілий день робила?». Саме тому, мені здається, всім чоловікам хоч на три місяці, але варто піти, подивитися, що це таке: помити посуд, закинути в пральну машинку речі, в цей час, щоб дитина не пробудилася, там прибрати, подивитись за іграшками. І якби це не було важко, це класно», – Вадим Лавренюк.

Про втрачені можливості Вадим розмірковував, а тому вирішив не зупинятися і почав здобувати нові навички і професію, аби реалізовувати себе в подальшому. Так він здобув професію медіатора.

«Медіатор – це посередник, який допомагає людям вирішити спір або конфлікт, не звертаючись до суду, він не ухвалює за них рішення, але керує процеси таким чином, щоб люди могли між собою домовитися і врегулювати цей конфлікт. І навички в декреті мені в цьому допомогли!» – наголошує тато-юрист.

Вирішення конфліктних ситуацій із дитиною, дорослими, які сваряться через дітей на ігрових майданчиках, – все це живі ситуації, які допомогли практикувати нові знання.

«З одного боку – це жертва для чоловіка, тому що він жертвує свій час, в який міг самореалізовуватися на роботі як спеціаліст. Але ми живемо в такий час, що це можна поєднувати: проводити час із дитиною і продовжувати самореалізацію», – резюмує Вадим Лавренюк.

Чоловік зізнається, що готовий знову піти у декретну відпустку, якщо буде друга дитина.