Твій результат: 0 / 10
Поділитися результатом:
Мабуть, це одна з найвідоміших історій про поетесу. У 2005 році вона відмовилась приймати звання Героя України від тодішнього президента Віктора Ющенка зі словами «Політичної біжутерії не ношу!»
Так, таке ім’я у 2015 році дали планеті № 290127!
Може, Ейнштейн і був трієчником, а от Ліна Костенко закінчила школу з медаллю.
Ліна Василівна дійсно почесний професор, але, на жаль для студентів КНУ, Києво-Могилянської академії.
Другий чоловік Костенко, Василь Цвіркунов, дійсно понад десять років очолював кіностудію. Саме за його підтримки у світ вийшли «Тіні забутих предків», «В бій ідуть тільки «старі», «За двома зайцями» та багато інших.
Хоч і син письменниці, і герой роману – програмісти, книжку вона писала сама. До того ж, майже 10 років!
Так, це було в 1981-му. Після вистави, яку перенесли з Київської філармонії у клуб заводу «Арсенал», поетеса зі словами «Поверніться до світла. Хочу бачити: ви людина чи провокатор?» заліпила директорові філармонії три ляпаси: за «Марусю», за Нілу (Ніла Крюкова, виконавиця головної ролі) і за себе.
Насправді письменниця хотіла стати льотчицею. Одного разу навіть стрибнула з горища з маминою парасолькою замість парашута :)
Батька майбутньої поетеси, інтелігента, директора школи дійсно декілька разів арештовувало НКВС – одного разу це перетворилась на майже десятирічне заслання.
Ліна Костенко дійсно вчилась у Літінституті, але вступила вона туди сама за конкурсом.
З 1990-х майже 20 років поетеса регулярно їздила до Чорнобиля та висвітлювала трагедію у своїх віршах.
Коханого Маруся дійсно отруїла, але на цьому зупинилась.
У цьому романі описується період президентства Кучми та Помаранчева революція, а от про деградацію Російської імперії буде наступна книжка.