Це був їхній перший бойовий вихід у складі полку «Цунамі» штурмової бригади Національної поліції «Лють». Колишні правоохоронці – патрульні, дільничні, співробітники охорони – у ближньому стрілецькому бою розбили еліту ЗС РФ. В кінці липня на Донецькому напрямку вони знищили бронетехніку та 15 десантників 83-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади армії Росії. Були і втрати: зазнав поранень та згодом помер у лікарні штурмовик на псевдо «Сержант». Подробиці цього бою через історії його учасників розповідає Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
Командир підрозділу «Хануман»
До повномасштабного вторгнення Росії боєць із позивним «Хануман» був поліцейським, працював у відділі статистики.
«Коли до будинку приходить проблема, треба, щоби усі мешканці об’єднувалися проти цієї проблеми. І я не зміг стояти осторонь. Перший рік вторгнення ми як поліцейські несли службу із захисту міського порядку. Та я відчув: треба йти і щось робити далі», – згадує «Хануман».
Тепер він командує взводом у полку «Цунамі» штурмової бригади «Лють».
Коли ти потрапив сюди, – ти наче спустився до пекла, попрацював там і повернувся знов на землюБоєць полку «Цунамі» «Хануман»
«Хануман» розповів нам про те, що відчувають штурмовики, звільняючи українську землю від російської окупації: «Коли ти потрапив сюди, – ти наче спустився до пекла, попрацював там і повернувся знов на землю. І тільки тоді ти розумієш, що хтось має бути там, у тому пеклі, щоби всі інші люди могли жити спокійно».
Перше завдання для штурмовика, міркує «Хануман», – це дістатися місця дислокації. Адже всі під’їзди шквальним вогнем накриває артилерія загарбників.
«Коли ти дістався цілий та неушкоджений до місця, – треба ще дістатися до місця, де буде починатися штурм. Це так званий вихідний рубіж. Туди ти добираєшся під шквалом мінометного вогню», – так виглядає, за словами бійця, підготовка до штурму.
Під час самого штурму, зауважує «Хануман», військовослужбовці армії РФ завжди напоготові: обстрілюють штурмовиків з мінометів, з артилерії та стрілецької зброї.
У таких пекельних умовах, зазначає штурмовик, бійці звільняють українську землю.
«Якщо не ми, – то хто тоді піде туди і буде цим займатися? У тебе є тільки одна надія, що Господь з тобою, він тебе захищає. І далі ти рухаєшся, і метр за метром ми потроху, з божою поміччю очищаємо нашу землю», – ділиться емоціями боєць.
Так було і того дня: треба було вийти на рубіж та зайняти його, зачищаючи приватні будинки від загарбників.
«Ми висунулися на позиції. І за десять хвилин по радіозв’язку сказали: «На вас рухається ворожа техніка». Ми зайняли позиції. Я, як командир, закріпив за кожним бійцем сектор вогню. І ми очікували», – згадує «Хануман».
Гранатометник «Бос»
До повномасштабного вторгнення «Бос» працював інспектором з ювенальної превенції: проводив профілактику злочинності серед неповнолітніх.
«З початком повномасштабної війни було бажання потрапити на фронт і захищати нашу країну, мирних людей, дітей», – розповідає про свою мотивацію штурмовик.
Читайте також: «Зайшли дуже сильно феєрично»: як морпіхи вибили війська РФ зі Старомайорського
Наразі, відзначає «Бос», доводиться протистояти великій кількості живої сили та артилерії російських військ. Попри це, каже гранатометник, загарбники змушені відступати під вогнем українських бійців.
Про той переможний бій «Бос» згадує так: «Я терміново зарядив боєприпас і висунувся на визначену позицію, аби знищити ворожу техніку. Я дочекався моменту, коли вона під’їде ближче – десант вже встиг висадитися. Потім я зробив пряме прицілення та постріл. Російська техніка зазнала механічних пошкоджень, від’їхала назад і стала».
Потім, за словами штурмовика, розпочався прямий бій. Один з російських десантників зайняв позицію у будинку навпроти і вистрілив з гранатомета по будинку, де перебували бійці «Цунамі».
«Побратим на псевдо «Сержант» зазнав осколкових поранень. Він кричав, що «трьохсотий» (поранений – ред.), – але продовжував вести бій. Він кричав: «Здавайтеся, ка...пи!» А через пару хвилин прилетіла ворожа міна, і «Сержанта» завалило уламками будівлі», – переповідає подробиці поранення побратима гранатометник «Бос».
Штурмовий медик «Шон»
До 24 лютого 2022 року «Шон» був звичайним патрульним поліцейським. Каже, став до лав штурмової бригади «Лють» за покликом серця.
«Я вирішив для себе, що тут від мене буде більше користі: тут я зможу більше допомогти нашій державі та нашому народові», – зазначає «Шон».
У тому бою медик під шквальним вогнем російських військ надавав допомогу пораненому побратиму «Сержанту».
«Ми дістали пораненого з-під завалів і надали першу допомогу. Потім вирішили нести «Сержанта» до точки евакуації. Дорогою ми зустріли бойових медиків з 80-ї десантно-штурмової бригади. Хлопці дуже допомогли стабілізувати пораненого та навіть викликали свій «медевак». Це все було на полі бою під сильним обстрілом артилерії», – ділиться подробицями «Шон».
Після того, як пораненого стабілізували, – його доправили до лікарні. Та «Сержант» згодом помер – отримані поранення були надто важкими.
Штурмовик «Адік»
Раніше «Адік» працював, як він сам каже, «звичайним дільничним офіцером поліції»: стежив за правопорядком на підпорядкованій території.
«Якщо чесно, за деякий час мені набридла ця робота. Я відчув, що це – не моя справа. Як молодий хлопець, я захотів яскравих подій у своєму житті і вирішив, що стати штурмовиком – це найкращий варіант. І я не помилився», – зізнається боєць, і навіть крізь балаклаву помітно, як він посміхається.
Найважче, з чим стикнулися штурмовики, за словами «Адіка», – це артилерійські обстріли, що тривають цілодобово.
Жодного вцілілого місця немає, тому важко знайти укриттяБоєць полку «Цунамі» «Адік»
«Жодного вцілілого місця немає, тому важко знайти укриття», – зітхає боєць.
Говорячи про переможний бій, штурмовик зауважує вдалу командну роботу та відсутність паніки. Завдяки цьому, каже «Адік», і вдалося ліквідувати російських десантників.
«У їхній підготовці я не побачив нічого феноменального. Після пострілу мого побратима з РПГ вони просто усі повипадали, як миші. І навіть укриття не шукали: просто повзали по чистій ділянці дороги. Чесно сказати, вони як у тирі були», – розповідає боєць про підготовку знищеного російського десанту.
А ось як відповідає «Адік» тим людям, які розмірковують про нібито повільний темп наступу українських військ: «Люди не знають, якою важкою ціною це обходиться, як це важко робити, якими втратами і силами це все робиться. Я думаю, далеко не кожен би зміг ту саму добу пробути там, де ми були, і спокійно служити далі. Я думаю, після цього вони б ніколи не говорили, що війни немає або що наступ повільний».
Командир батальйону «Старий»
Комбат «Старий» до повномасштабного вторгнення служив у Херсоні у роті поліції особливого призначення. Від початку повномасштабного вторгнення воював у складі 28-ї ОМБр: брав участь у звільненні від російської окупації Херсонщини восени 2022 року. Підняв українські прапори у селі Станіслав Херсонського району та у самому Херсоні.
Тепер звільняє окуповану Донеччину.
Під час розмови помітно, як «Старий» пишається своїми бійцями. Він каже, що не має сумнівів у штурмовиках: звільняючи українську землю, вони стоятимуть до кінця. Особливо зважаючи на те, яким вийшов перший бій.
«Вони не знітилися, прийняли бій. Чесно сказати, – молодці! Усі воювали відважно, підбили російську бронетехніку, а бійців російської 83-ї десантно-штурмової бригади – розбили. 15 окупантів знищили на місці. Усі боялися цього підрозділу, який називають «Прізрак». Та мої бійці знищили супротивника», – з гордістю розповідає «Старий».
Ця війна, міркує комбат, згуртувала бійців, зробила їх справжніми побратимами. І вони важко, по шматочках, метр за метром, попри шалений супротив агресора, попри щільний артилерійський вогонь, звільняють територію України.
«Потроху, впевнено ми йдемо», – говорить «Старий».
А потім хлопці розходяться, адже треба готуватися до нової роботи, нового штурму.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
