Три сині бані храму, затиснутого між багатоповерхівками, видно здалеку. Церква у стилі українського бароко сягає 40 метрів у висоту. Робота на будівельному майданчику кипіла по 12 годин на добу: планували встигнути до Різдва. Особливо складно далося встановлення великих маківок. Будівельники кажуть: зазвичай подібні храми зводять десь за два з половиною роки, на цей же їм було відведено майже вдвічі менше часу.
Спершу церкву проектували як невелику споруду, але, коли будівництво розпочиналось, від плану вирішили відхилитись – поставити більші бані. Компанія «Газекс», коштом якої провадили спорудження, не заперечувала: вона вклала в церкву кілька мільйонів гривень.
Настоятель храму отець В’ячеслав розповів: служби Божі на місці трагедії тривають вже понад рік, спершу їх проводили у невеличкій капличці, потім у недобудованій церкві. Імена 23-ох загиблих згадують під час кожної служби, навіть святкової. А втім, храм, збудований на місці трагедії, мешканцями міста сприймається не тільки як символ жалоби: кілька пар вже обвінчалось у ньому.
«Таке існує повір’я – храми будувати там, де йде благодатне випромінювання від землі. Але не місце освячує храм, а храм – місце. Освячення відбувається молитвами, закладанням часточок святих мощів, тому це місце буде не тільки пам’ятним, а й святим», – зазначає настоятель церкви.
«Треба жити далі»
Храм на Мандриківсткій розрахований на 300 осіб. Це приблизно на чверть менше від кількості колишніх мешканців будинку, де стався вибух. А втім, далеко не всі потерпілі воліють приходити на місце трагедії. Чимало родин, аби менше згадувати ті страшні події, придбали житло в інших мікрорайонах, а то й містах. Усі мешканці будинку отримали грошові компенсації від держави на придбання нового житла – в середньому по 700-800 тисяч гривень, сім'ї, які втратили рідних, – по мільйону й більше.
За майже півтора року в родині потерпілої на ім’я Марина сталися великі зміни. Жінка, яка під час аварії втратила маленьку донечку, народила ще одну дитину. Вона розповідає: після трагедії шукає розради у вірі, частіше ходить на службу, співає в церковному хорі.
«Це наше місце, це наш храм. Заради дітей, які лишились, треба жити далі», – каже Марина.
Винуватців трагедії досі не назвали
А втім, ті, хто втратив рідних під час аварії, чекають від влади та правоохоронців правди про причини вибуху. За понад рік після трагедії винних у ній все ще не назвали. На лаві підсудних перебувають троє високопосадовців компанії «Дніпрогаз», їх звинувачують у службовому недбальстві.
Проте в тому, що вибух у Дніпропетровську спричинив саме побутовий газ, впевненості немає. Принаймні, сторона «Дніпрогазу» наполягає на проведенні додаткової вибухо-технічної експертизи. Газівники впевнені, що її результати доведуть непричетність підприємства до вибуху.
На обурення потерпілих затягуванням суду адвокат «Дніпрогазу» Андрій Циганков відповідає: «Постраждалі, не вивчаючи матеріалів справи, не мали на меті з’ясувати для себе причини вибуху і підстав для відповідальності тих чи інших осіб. Якби у них була інформація про справу, то й не було б такого нерозуміння».
Між тим новозбудований храм має стати не тільки знаком пам’яті, а й перестороги на майбутнє. Поблизу церкви встановили меморіал – гранітну колону з бронзовою композицією: два ангели тримають тіло хлопчика.
(Дніпропетровськ – Київ – Прага)
Спершу церкву проектували як невелику споруду, але, коли будівництво розпочиналось, від плану вирішили відхилитись – поставити більші бані. Компанія «Газекс», коштом якої провадили спорудження, не заперечувала: вона вклала в церкву кілька мільйонів гривень.
Настоятель храму отець В’ячеслав розповів: служби Божі на місці трагедії тривають вже понад рік, спершу їх проводили у невеличкій капличці, потім у недобудованій церкві. Імена 23-ох загиблих згадують під час кожної служби, навіть святкової. А втім, храм, збудований на місці трагедії, мешканцями міста сприймається не тільки як символ жалоби: кілька пар вже обвінчалось у ньому.
«Таке існує повір’я – храми будувати там, де йде благодатне випромінювання від землі. Але не місце освячує храм, а храм – місце. Освячення відбувається молитвами, закладанням часточок святих мощів, тому це місце буде не тільки пам’ятним, а й святим», – зазначає настоятель церкви.
«Треба жити далі»
Храм на Мандриківсткій розрахований на 300 осіб. Це приблизно на чверть менше від кількості колишніх мешканців будинку, де стався вибух. А втім, далеко не всі потерпілі воліють приходити на місце трагедії. Чимало родин, аби менше згадувати ті страшні події, придбали житло в інших мікрорайонах, а то й містах. Усі мешканці будинку отримали грошові компенсації від держави на придбання нового житла – в середньому по 700-800 тисяч гривень, сім'ї, які втратили рідних, – по мільйону й більше.
За майже півтора року в родині потерпілої на ім’я Марина сталися великі зміни. Жінка, яка під час аварії втратила маленьку донечку, народила ще одну дитину. Вона розповідає: після трагедії шукає розради у вірі, частіше ходить на службу, співає в церковному хорі.
«Це наше місце, це наш храм. Заради дітей, які лишились, треба жити далі», – каже Марина.
Винуватців трагедії досі не назвали
А втім, ті, хто втратив рідних під час аварії, чекають від влади та правоохоронців правди про причини вибуху. За понад рік після трагедії винних у ній все ще не назвали. На лаві підсудних перебувають троє високопосадовців компанії «Дніпрогаз», їх звинувачують у службовому недбальстві.
Проте в тому, що вибух у Дніпропетровську спричинив саме побутовий газ, впевненості немає. Принаймні, сторона «Дніпрогазу» наполягає на проведенні додаткової вибухо-технічної експертизи. Газівники впевнені, що її результати доведуть непричетність підприємства до вибуху.
На обурення потерпілих затягуванням суду адвокат «Дніпрогазу» Андрій Циганков відповідає: «Постраждалі, не вивчаючи матеріалів справи, не мали на меті з’ясувати для себе причини вибуху і підстав для відповідальності тих чи інших осіб. Якби у них була інформація про справу, то й не було б такого нерозуміння».
Між тим новозбудований храм має стати не тільки знаком пам’яті, а й перестороги на майбутнє. Поблизу церкви встановили меморіал – гранітну колону з бронзовою композицією: два ангели тримають тіло хлопчика.
(Дніпропетровськ – Київ – Прага)
