Не зважаючи на перемир’я, на підступах до Донецька, у селищі Піски, не вщухають бої. Про це повідомляє журналіст Віталій Сизов, який вчора був на цій ділянці фронту між українськими силовиками та бойовиками угруповання «ДНР». За його словами, війна в цьому населеному пункті, який знаходиться на відстані 4 кілометрів від Донецького аеропорту має окопний характер.
«Взагалі не вщухають бої майже ніколи, ну як бої – обстріли з автоматичної зброї, мінометів. Вони там лунають майже щогодини. Якісь обстріли, перестрілки з БТРів, з іншої зброї. Можливо з гранатометів. Там оголошеного перемир’я, як такого, не відчували ніколи. Різниця може лише в тому, що таких активних наступальних дій з боку сепаратистів нема, але обстріли не вщухають. Як кажуть місцеві солдати та добровольці, які там перебувають, війна прийняла форму таку, як у Першу світову, коли майже не було авіації та довго сиділи в окопах: одна сторона проти іншої. Тобто, візуального контакту с сепаратистами майже немає, тільки так: одна сторона стріляє кудись, інша сторона стріляє у відповідь», – пояснив він в ефірі «Радіо Свобода».
Журналіст зауважує, що візуального контакту з супротивником українські військові майже не мають, але незважаючи на це несуть втрати.
«Стрільба ведеться за напрямами. Хтось побачив десь спалах і туди ведуть стрільбу. Один із комбатів добровольчого батальйону взагалі сказав, що за 2 місяці, які він там провів, ось така специфіка війни, візуальний контакт із сепаратистами в нього був лише 2 рази. Це було десь на відстані 200-300 метрів, а так взагалі це окопна війна, не дуже така чесна, тому постійно є якісь втрати. Коли я там вчора ще був на автомобілі, їхали кілька військовослужбовців, вони підірвалися на міні, хтось заклав міну і два військові постраждали. В одного опіки, іншому відрізали ногу для того, щоб дістати з автомобіля. Така досить нервова обстановка, постійно бійці знаходяться під тиском таким психологічним», – зазначає Віталій Сизов.
Інколи добровольці виконують функцію комісарів
За словами Сизова, у такій обстановці є випадки вживання алкоголю з боку українських військових і українських добровольців, із чим командування активно бореться. Загалом, моральний стан бійців у різних підрозділах може суттєво відрізнятися, каже він.
«Настрої різні, дуже різні. Якщо брати армію, куди мобілізували людей, там, звісно, настрій гірший, ніж у добровольчих батальйонах. Там є випадки, коли бійці відмовляються виконувати якісь накази, чи вимагають, щоб їх забрали із небезпечних ділянок фронту. З огляду на це, інколи навіть добровольці, в яких є бойовий дух, виконують функції комісарів – вони йдуть та вмовляють солдат виконували накази. І ось там навіть деякі добровольці казали, що ми не можемо піти звідси, тому що, якщо ми підемо звідси, то скажуть, що вони пішли і військо з позицій теж піде. Настрої різні. В залежності від підрозділу. Якщо це майданівці, чи якісь ідеологічні люди, то там, як правило, немає проблем із моральним духом. Якщо люди прийшли добровільно. Але якщо це підрозділ навіть добровольців, але набраний неприскіпливо, то траплялися і випадки мародерства», – пояснив журналіст.
