Київ – Політики нарешті розпочали боротьбу за молодого виборця, кажуть активісти, щоправда роблять вони це традиційними для себе маніпулятивними методами. Втім, ані змагання політиків за голос молодої людини, ані всілякі намагання громадських активістів перетворити голосування у молодіжний тренд, явку молоді на позачергових парламентських виборах не збільшать, кажуть соціологи. Замість електоральної активності молоді українці обирають громадянську.
Якісна освіта, доступне житло, працевлаштування, підвищення стипендій – традиційний набір виборчих обіцянок для молоді, згадати про які у своїх передвиборчих програмах не забувають ні кандидати в президенти, ні в депутати. Разом з тим, ця величезна електоральна група у 23% для більшості потенційних законотворців в Україні є другорядною.
Молодь не постійна в своїх вподобаннях, принаймні менш постійна, ніж пенсіонери, тому політики не те, що не виконують молодіжні обіцянки, вони їх відсувають на дальній планОлександр Санченко
«Молодь не постійна в своїх вподобаннях, принаймні менш постійна, ніж пенсіонери, тому політики не те, що не виконують молодіжні обіцянки, вони їх відсувають на дальній план», – каже координатор незалежної ініціативи «Твій голос » Олександр Санченко.
Молодіжні лідери чи «покемони»
Втім, події на Майдані та активна участь у ньому студентства та молоді змусила політиків змінити закостенілий тренд створення «припартійних молодіжок» (наприклад «Молоді регіони», «Батьківщина молода»), коли молодіжні лідери, яких називають «покемонами», мусили публічно демонструвати підтримку з боку молодіжного середовища, і створити новий. Через великий запит на нові обличчя політичні сили пішли далі і наситили молодими обличчями свої списки, таким чином намагаючись прикрити старі на мажоритарних округах. А ще продукують технічних кандидатів для молоді, як наприклад Дарт Вейдер, звертає увагу Олександр Санченко. Все це, за словами активіста, свідчить про одне, що за молодого виборця нарешті розпочалась боротьба.
Разом з тим, українська молодь вже більше п’яти років сама не демонструє активності на виборах, каже директор соціологічної служби Центру Разумкова Михайло Міщенко.
На останніх президентських виборах 2014 року ми спостерігали рівень активності лише на рівні 44%Михайло Міщенко
«Якщо у 1998 році у виборах взяло участь 67% молодих людей, віком від 18 до 29 років, то в 1999 таких людей будо 61%, а у 2002 – 59%. Певний сплеск активності спостерігався під час виборів у 2004 році під час Помаранчевої революції. Тоді 71% молодих людей взяли участь у виборах. Але потім знову почалося зниження і на останніх президентських виборах 2014 року ми спостерігали рівень активності лише на рівні 44%», – порівнює соціолог.
Громадянська VS електоральна активність
Побороти це явище політичної апатії і перетворити участь у виборах на правильний молодіжний тренд щосили намагаються громадські активісти. Подібно «краплі в океані», молоді нагадують, що «один голос – подих, а мільйони – ураган!», а соціальні мережі традиційно для передвиборчих кампаній рясніють демотиваторами, відеозверненнями діячів культури, кумедними анімаційними роликами чи гаслами на кшталт «Думай. Аналізуй. Голосуй. Не перетворюй країну на хлів, а себе на вівцю».
Втім, за словами Михайла Міщенка, ефект від концертів і закликів у соціальних мережах невеликий і на цьогорічних парламентських виборах рівень активності молодих виборців буде не більший, ніж на цьогорічних президентських. Але це в жодному разі це не означає, що молодь буде неактивною чи мовчатиме у міжвиборчий період, як це роблять інші категорії виборців, запевняє соціолог.
«Молодь більше покладає надій на громадянську активність, а не електоральну. Це участь у громадських організаціях, волонтерська діяльність», – додає він.
Відтак роль молоді не стільки у виборі влади, як у її щоденному контролі, підсумовує Михайло Міщенко.
