Прага, 30 серпня 2002 - Вільні економічні зони в Україні повинні більше використовуватися інвесторами для притягнення нових технологій і створення сучасних підприємств, ніж служити податковим раєм для добре організованої місцевої бізнес-еліти. На цьому наголошують експерти Міжнародного Валютного Фонду, а економісти з аналітичного відділу часопису "Економіст" дають свої оцінки вільним економічним зонам України.
Вільні економічні зони приваблюють закордонних інвесторів ліберальними податками. Їх від 1998 року в Україні діє 12 та ще 9 регіонів мають особливий податковий режим. Уряд планував, що пільгові умови оподаткування заохотять інвесторів укласти щонайменше півтора мільярда доларів, але, за останніми даними, інвестиції туди не перевищили і півмільйона, хоча і ці гроші дозволили створити 50 тисяч робочих місць.
Фахівці аналітичного відділу часопису "Економіст" зазначають, що вільними економічними зонами України цікавляться сьогодні різні інвестори - і за походженням капіталу, і за характером продукції. Вони наводять такі приклади: друга у світі компанія з електроніки сінгапурська "Флекстронікс" оголосила у липні, що переводить виробництво картриджів для копіювальних машин з Голландії до Карпат; болгарська компанія "Пріста Ойл" хоче будувати комплекс для переробки мастил у вільній економічні зоні Чорноморського порту Одеса вартістю у 2 з половиною мільйони доларів; австрійська Ґрайцінґер, що експортує м’ясо до Росії, створила у Карпатах своє відділення і готова будувати там завод. Пільгами у вільних економічних зонах України користаються не лише закордонні інвестори, а й українські експортери, як, приміром, один із найбільших в Україні виробників сталі Азовсталь.
Що ж саме приваблює інвесторів? Головно - звільнення від податку на додану вартість та корпоративного податку упродовж перших 3 років. Друга привабливість – місцевість. Наприклад, для вже загаданої болгарської Прісти близькість до Одеського порту полегшує їй транспортування. Приватна компанія "Єврокар", що збиратиме автомобілі Шкода користується сусідством із залізницею. Одним словом, у вільних економічних зонах усе добре – і податкова воля для підприємств, і нижчі ціни для споживачів, і робочі місця для українців.
Але, те, що добре для бізнесу, не завжди добре для державного бюджету. Найбільший позичальник Україні – Міжнародний Валютний Фонд - розкритикував уряд за податкові пільги. Експерти Фонду вважають, що вільні економічні зони часто використовуються компаніями лише з однією метою - уникнути податків, а це позбавляє бюджет додаткових коштів.
Український уряд відмовляється закривати спеціальні економічні зони, але обіцяє зупинити нелегальний імпорт до вільних економічних зон продукції, що не пов’язана з діяльністю тамтешніх підприємств.
Дискусія про те, скільки втрачає держбюджет України від діяльності вільних економічних зон, очевидно, ще попереду, але, за даними Державного комітету статистики, які подає аналітичний відділ тижневика "Економіст", від початку цього року в Україні на 15 відсотків зросли прямі іноземні інвестиції у порівнянні з тим самим періодом минулого року. Сполучені Штати залишаються лідерами інвестицій в Україну. Із загальної суми інвестицій у 4.7 мільярди доларів, частка американців становить 827 із половиною мільйонів.
Вільні економічні зони приваблюють закордонних інвесторів ліберальними податками. Їх від 1998 року в Україні діє 12 та ще 9 регіонів мають особливий податковий режим. Уряд планував, що пільгові умови оподаткування заохотять інвесторів укласти щонайменше півтора мільярда доларів, але, за останніми даними, інвестиції туди не перевищили і півмільйона, хоча і ці гроші дозволили створити 50 тисяч робочих місць.
Фахівці аналітичного відділу часопису "Економіст" зазначають, що вільними економічними зонами України цікавляться сьогодні різні інвестори - і за походженням капіталу, і за характером продукції. Вони наводять такі приклади: друга у світі компанія з електроніки сінгапурська "Флекстронікс" оголосила у липні, що переводить виробництво картриджів для копіювальних машин з Голландії до Карпат; болгарська компанія "Пріста Ойл" хоче будувати комплекс для переробки мастил у вільній економічні зоні Чорноморського порту Одеса вартістю у 2 з половиною мільйони доларів; австрійська Ґрайцінґер, що експортує м’ясо до Росії, створила у Карпатах своє відділення і готова будувати там завод. Пільгами у вільних економічних зонах України користаються не лише закордонні інвестори, а й українські експортери, як, приміром, один із найбільших в Україні виробників сталі Азовсталь.
Що ж саме приваблює інвесторів? Головно - звільнення від податку на додану вартість та корпоративного податку упродовж перших 3 років. Друга привабливість – місцевість. Наприклад, для вже загаданої болгарської Прісти близькість до Одеського порту полегшує їй транспортування. Приватна компанія "Єврокар", що збиратиме автомобілі Шкода користується сусідством із залізницею. Одним словом, у вільних економічних зонах усе добре – і податкова воля для підприємств, і нижчі ціни для споживачів, і робочі місця для українців.
Але, те, що добре для бізнесу, не завжди добре для державного бюджету. Найбільший позичальник Україні – Міжнародний Валютний Фонд - розкритикував уряд за податкові пільги. Експерти Фонду вважають, що вільні економічні зони часто використовуються компаніями лише з однією метою - уникнути податків, а це позбавляє бюджет додаткових коштів.
Український уряд відмовляється закривати спеціальні економічні зони, але обіцяє зупинити нелегальний імпорт до вільних економічних зон продукції, що не пов’язана з діяльністю тамтешніх підприємств.
Дискусія про те, скільки втрачає держбюджет України від діяльності вільних економічних зон, очевидно, ще попереду, але, за даними Державного комітету статистики, які подає аналітичний відділ тижневика "Економіст", від початку цього року в Україні на 15 відсотків зросли прямі іноземні інвестиції у порівнянні з тим самим періодом минулого року. Сполучені Штати залишаються лідерами інвестицій в Україну. Із загальної суми інвестицій у 4.7 мільярди доларів, частка американців становить 827 із половиною мільйонів.
