ООН було створено у жовтні 1945-го року, невдовзі після закінчення Другої світової війни, з метою, як зазначали держави-засновниці, підтримання миру, безпеки та сприяння економічному розвиткові людства.
Основної мети створення ООН досягнуто – це підтримання міжнародного миру. До речі, у числі фундаторів ООН була Україна, тоді ще Українська РСР. Місцевих, обмежених, регіональних збройних конфліктів було чимало за 63 роки існування ООН, але головне те, що глобальний мир збережений. Що ж до малого масштабу, то такі війни, як ми знаємо, є й сьогодні, і ООН, відряджаючи до гарячих точок миротворчі контингенти, сприяє якщо не припиненню, то принаймні локалізації конфліктів. Щоправда, не завжди вдається досягти й такої обмеженої мети.
У промові з нагоди дня ООН Генеральний секретар Пан-Ґі Мун наголосив, що упродовж ось уже майже шести років, від лютого 2003-го, точиться війна між повстанцями й урядовими військами у суданській провінції Дарфур. Чверть мільйона дарфурців, здебільшого селян, загинуло. Триста тисяч змушені були залишити спалені села й кількість біженців нині зростає на тисячу осіб щодня. Миротворчі війська ООН і Африканського Союзу, як визнав Генеральний секретар, поки що не в змозі покласти край насильству.
Низку проблем називають у числі головних для ООН: захист біженців, Дарфур, глобальне потепління і потенційно жахливі наслідки цього явища, вплив поточної фінансової кризи на країни з малими статками. В опублікованому до Дня ООН звіті Агенції ООН у справах біженців зазначається що «минулий рік був не найгіршим, але й не найкращим (щодо захисту біженців з місць збройних конфліктів)». Позитивне те, що понад 700 тисяч біженців змогли повернутися до своїх домівок. Негативне – те, що занадто багато біженців і шукачів політичного притулку наштовхуються на нетерпимість і порушення прав людини у країнах, куди прибувають. Свіжий приклад – трагедія біженців від диктатури Мугабе у Зімбабве. Їх подекуди зустрічають камінням і ножами у сусідній Південній Африці.
Слід зазначити, що 10 грудня святкуватимемо – і тут таки є що святкувати – 60-річчя Загальної декларації прав людини – одного з найважливіших документів, ухвалених Генеральною асамблеєю ООН. Відомо, що українські правозахисники, дисиденти, учасники демократичного руху опору радянському режимові у публікаціях, поширюваних Самвидавом, завжди посилалися на міжнародне правове підґрунтя своєї діяльності. Вони наводили статтю Загальної декларації прав людини ООН. Там говориться, що кожна людина має право отримувати й поширювати інформацію будь-якими засобами й незалежно від державних кордонів.
(Нью-Йорк – Київ – Прага)
Основної мети створення ООН досягнуто – це підтримання міжнародного миру. До речі, у числі фундаторів ООН була Україна, тоді ще Українська РСР. Місцевих, обмежених, регіональних збройних конфліктів було чимало за 63 роки існування ООН, але головне те, що глобальний мир збережений. Що ж до малого масштабу, то такі війни, як ми знаємо, є й сьогодні, і ООН, відряджаючи до гарячих точок миротворчі контингенти, сприяє якщо не припиненню, то принаймні локалізації конфліктів. Щоправда, не завжди вдається досягти й такої обмеженої мети.
У промові з нагоди дня ООН Генеральний секретар Пан-Ґі Мун наголосив, що упродовж ось уже майже шести років, від лютого 2003-го, точиться війна між повстанцями й урядовими військами у суданській провінції Дарфур. Чверть мільйона дарфурців, здебільшого селян, загинуло. Триста тисяч змушені були залишити спалені села й кількість біженців нині зростає на тисячу осіб щодня. Миротворчі війська ООН і Африканського Союзу, як визнав Генеральний секретар, поки що не в змозі покласти край насильству.
Низку проблем називають у числі головних для ООН: захист біженців, Дарфур, глобальне потепління і потенційно жахливі наслідки цього явища, вплив поточної фінансової кризи на країни з малими статками. В опублікованому до Дня ООН звіті Агенції ООН у справах біженців зазначається що «минулий рік був не найгіршим, але й не найкращим (щодо захисту біженців з місць збройних конфліктів)». Позитивне те, що понад 700 тисяч біженців змогли повернутися до своїх домівок. Негативне – те, що занадто багато біженців і шукачів політичного притулку наштовхуються на нетерпимість і порушення прав людини у країнах, куди прибувають. Свіжий приклад – трагедія біженців від диктатури Мугабе у Зімбабве. Їх подекуди зустрічають камінням і ножами у сусідній Південній Африці.
Слід зазначити, що 10 грудня святкуватимемо – і тут таки є що святкувати – 60-річчя Загальної декларації прав людини – одного з найважливіших документів, ухвалених Генеральною асамблеєю ООН. Відомо, що українські правозахисники, дисиденти, учасники демократичного руху опору радянському режимові у публікаціях, поширюваних Самвидавом, завжди посилалися на міжнародне правове підґрунтя своєї діяльності. Вони наводили статтю Загальної декларації прав людини ООН. Там говориться, що кожна людина має право отримувати й поширювати інформацію будь-якими засобами й незалежно від державних кордонів.
(Нью-Йорк – Київ – Прага)
