Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 02:04

Дніпрові пороги: унікальне втрачене явище природи?


Місце Кодацького порогу, село Старі Кодаки, Дніпропетровщина

Місце Кодацького порогу, село Старі Кодаки, Дніпропетровщина

Дніпропетровськ – На Дніпропетровщині зростає інтерес до місць, де колись були дніпровські пороги. У Меморіальному будинку-музеї Дмитра Яворницького зараз презентують виставку унікальних фотографій, присвячених кам’яним велетам до їхнього затоплення. В обласному центрі також оголосили конкурс на найкращу сучасну світлину, зроблену в місцях, де були пороги. Фахівці кажуть: вони стали унікальним природним явищем, які могли б приваблювати в ці краї мільйони туристів. Затопивши їх, можливо, Україна втратила більше, ніж набула.

Кодацький, Сурський, Лохан, Дзвонецький, Ненаситець, Вільний… 80-кілометрова зона в руслі Дніпра між містами Дніпропетровськом і Запоріжжям – це зона порогів. Історики кажуть: ці кам’янисті скелі та загати на Дніпрі відігравали роль в історії людства упродовж тисячоліть – відомий шлях «з варяг у греки», козацькі походи на «чайках», торгівля, війни на цих теренах не обходились без кам’яних велетнів, природних перепон, які потрібно було долати.

Але в 1932 році, після побудови греблі «Дніпрогесу», пороги були затоплені. Україна втратила унікальне історичне та природне явище, яке б могло приваблювати тисячі туристів із-за кордону, кажуть фахівці.
Архівне фото Дніпрових порогів з музею лоцманів

Архівне фото Дніпрових порогів з музею лоцманів



Дніпропетровський меморіальний будинок-музей Дмитра Яворницького має цілу колекцію рідкісних листівок і фотографій Дніпра з ще незатопленими порогами. Унікальні світлини кінця ХІХ – початку ХХ століття зараз презентують загалові.

Виставка раритетних фото

Виставка раритетних фото

Куратор виставки, старший науковий співробітник музею Віктор Єкшов каже: вони мають на меті не тільки показати, яким був Дніпро до людського втручання, а й популяризувати дослідницьку спадщину академіка Дмитра Яворницького, який любив пороги і вивчав їхню історію.

«Чим був Дніпро і чим були пороги до 1932 року? Це також безліч островів, каменюк, великих, малих, забори впоперек Дніпра (це коли каміння не від берега до берега, а є проміжки). Воно було все дуже мальовничим. Це сотні назв, які важко навіть запам’ятати… У Яворницького у книзі «Дніпрові пороги» є декілька сотень назв. Не бачачи, навіть важко уявити. Всі ці мальовничі місця людина може побачити на виставці і зрозуміти, чого ми зараз вже не маємо», – зазначає музейний працівник.

Пороги, що надихали на творчість

Дніпровські пороги – це не просто природне явище, впевнена дніпропетровська письменниця Леся Степовичка, – це явище естетичне, яке давало натхнення багатьом місцевим митцям. У творчості одного з найвідоміших дніпропетровських поетів-дисидентів Івана Сокульського образ порога-каменя наскрізний, зазначає вона. Також письменниця каже, що точно знає, про який саме поріг йдеться у славнозвісному «Заповіті» Тараса Шевченка.

«Молодий, 29-річний Тарас Шевченко, мандруючи Катеринославщиною, стояв над найвизначнішим, найбільшим порогом, милувався ним і потім у своєму «Заповіті» написав про нього. «Було видно, було чути, як реве ревучий»… Це про наш поріг Ненаситець. Пороги ми повинні сприймати не тільки як історичне, але й як естетичне явище», – сказала Леся Степовичка.

Місця, де колись виднілись кам’яні велетні, і зараз мальовничі. Більшість із них також мають свою цікаву історію й легенди. Так, місце, де був Ненаситець, в давнину називали «пеклом» – так там клекотіла і переливалася з каменя на камінь вода. Цей поріг, за легендою, вважається місцем загибелі князя Святослава.

Краєзнавець і фотограф Павло Маменко вже об’їхав усі місця, де були пороги, у результаті з’явилась ціла серія світлин.

«Це унікальне явище в природі краю. Мій дядько, народжений ще у 19-му столітті, який все життя прожив на Дніпрі, розказував мені про пороги. Я свого часу збирав листівки, зображення порогів. Так і виникла така ідея – проїхатись, пофотографувати», – розповідає фотохудожник.

Пороги можуть з’явитись знову?

Між тим у середовищі фахових екологів зараз знову спалахнула дискусія: чи потрібно було взагалі затоплювати Дніпрові пороги? Економічний зиск від будівництва «Дніпрогесу» зараз вже ставлять під сумнів – з огляду на екологічні втрати, сказав у коментарі Радіо Свобода керівник дніпропетровської обласної екологічної асоціації «Зелений світ» Олексій Ангурець.

«Проблема затоплення порогів – екологічна проблема. Відбулось дерегулювання річки Дніпро, з метою передусім енергетичною, з метою, якої вимагав у ті часи Радянський Союз. Але ситуація з тих часів дуже змінилась. Зараз та енергія, яку отримуємо завдяки гідроелектростанціям, зараз в основному використовується для підтримування самої системи річки Дніпро в тому вигляді, який є. Тобто – є проблема підтоплення, необхідність підтримувати берегову лінію, адже ті штучні водоймища, водосховища, які були створені, потребують постійного укріплення берегів, і це є достатньо серйозною проблемою. За даними інституту екології НАН України, зараз це вже не є не тільки екологічно, а й економічно ефективним. Фахівцям була запропонована дискусія щодо можливості поетапного спуску Дніпра і повернення порогів до природного їхнього стану. Це потребує, звісно, обговорення. Звичайно, це не може бути вирішено водночас, але така дискусія може бути. До речі, наша організація вже звернулась до Академії наук з проханням долучитись до наукового обговорення», – вважає Олексій Ангурець.

Стенд з музею лоцманів

Стенд з музею лоцманів

Тим часом на виставці раритетних фотографій, присвячених порогам, у музеї вже побували родини нащадків лоцманів – мужніх і сильних чоловіків, які ще століття тому століття проводили судна повз кам’яні скелі на Дніпрі Дніпра. Одна з сімей передала музейникам фото з родинного архіву.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG