Брюссель – Так звані, держави «старої Європи» останніми роками невблаганно твердять: нас і так вже надто багато за європейським столом, тож, про нові приєднання до Євросоюзу слід забути. Тим часом, представники відносно нових країн співдружності переконані в тому, що позбавляти українців шансу стати членами європейської родини, не можна. Це – стимул до розвитку і приклад для інших напівдемократичних пострадянських республік, що вагаються, чи йти в бік Європи, чи залишатися в російській орбіті.Як у Брюсселі аргументують «за» і «проти» надання перспективи членства України в ЄС?
«Ми декларуємо, що через 5 років повинні забезпечити імплементацію угоди про асоціацію та досягти умов, необхідних для подачі заявки на членство в ЄС», – заявив нещодавно президент Петро Порошенко, додаючи, що прагнення стати частиною європейської співдружності серед українців дуже популярне, про що свідчать соцопитування.
Але наскільки популярна така ідея серед європейців? Скажімо, французи, все частіше прислухаються до популістських закликів Національного Фронту Марін Ле Пен, тож їхні думки часто формулюються так: «жодних нових країн до ЄС не приймати, бо ми й самі не спроможні долати проблеми, коли за столом аж 28 держав-членів».
Так само міркує й Італія, хоча дехто з місцевих політиків додає деякі додаткові нюанси.
«Гадаю, нас вже занадто багато,зокрема, – каже євродепутат від цієї держави Брандо Беніфеі. – Для двадцяти восьми держав складно поглиблювати інтеграцію всередині, але пришвидшити зближення нових держав може допомогти диференційований підхід до кожної. Однак для міцної інтеграції нових держав нині не час. Будьмо відвертими: нас і так вже надто багато і ми надто різні».
На саміті в Ризі різдвяних подарунків не роздавали – єврокомісар
Відповідаючи на ці настрої, нинішня Єврокомісія під головуванням люксембуржця Юнкера прямо заявила, що протягом наступних 5 років ніхто не стане новим членом ЄС. Тому на критику низьких результатів ризького саміту «Східного партнерства» єврокомісар із політики сусідства Йоганнес Ган просто зауважив, що «саміт в Ризі не був Різдвом. Це не різдвяна ялинка, на яку в певний день вішаються й роздаються подарунки. Ні, все має бути зроблено по-суті, і навіть коли справа йде до лібералізації візового режиму, ми повинні слідувати певній методології, щоб провести оцінку готовності до цього».
Разом з тим, країнам, які не так давно приєдналися до ЄС, очевидно, що Україні таки слід дати європерспективу, бо тільки це заохочує до справжніх перетворень у державі та відходу від радянської спадщини, яка досі панує у суспільстві. Віктор Неґреску, європарламентар від Румунії радить українцям не зупинятися і згадує, як багато було розчарувань серед румунів на шляху до членства в ЄС.
Не слід позбавляти Україну шансу стати європейською, каже він, додаючи, що «справжня мета членства в ЄС має бути надана цій країні. Без цієї мети вона не знає, як діяти і не надаючи їй цієї перспективи, ми граємо на руку тих, хто ще сумнівається. Вони на роздоріжжі, тож ми маємо дати їм цей вибір справжньої перспективи євроінтеграції».
«На кону» необхідність миру на континенті й європейські принципи»
Таке відчуття, що в ЄС є багато політиків, які не бажають зближення з Україною, – ділиться своїми думками колишній міністр закордонних справ, а нині євродепутат від Естонії Урмас Пает. На підтвердження він наводить такі цифри: аж 8 країн досі не ратифікували угоду про асоціацію з Україною, серед них чотири навіть не розпочинали ратифікаційної процедури. І це при тому, що весь ЄС зобов’язався здійснити це ще до Ризького саміту. Натомість, йдеться про дуже серйозні речі, вважає естонський євродепутат і дипломат.
«На кону» нині вся доля України та й інших колишніх радянський республік, бо Україна – це переконливий приклад для других, – каже Урмас Пает. – Якщо ЄС справді хоче посилити свої спроможності, якщо він хоче притримуватися принципів щодо необхідності миру на континенті та можливості кожної держави Європи приєднатися до ЄС, як тільки вона відповідатиме всім критеріям, – тоді нам треба бути значно серйознішими».
Натомість, каже Пает, нагальні питання на кшталт «чи Євросоюз є серйозним об’єднанням», «наскільки впливовою є Росія» і «що власне нині відбувається» – й надалі залишаються без відповідей.
