Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 00:31

Заручники «ДНР»: залишатися чи виїжджати?


Проросійські бойовики поблизу Тореза, листопад 2014 року

Проросійські бойовики поблизу Тореза, листопад 2014 року

Для нас, жителів окупованого Донбасу, вибратися із зони правового свавілля стало нестримною жаданою метою

Люди, які волею кремлівського параноїка опинилися у біді на власній землі – на тепер окупованих Росією територіях – стоять перед важким випробуванням: який шлях обрати? Залишатися і надалі в окупованих містах, де панує беззаконня? Де відсутній юридичний простір – печатки «ДНР» ніким у світі не визнані, установи медичних, освітніх, соціальних, пенсійних закладів не мають жодного правового визнання.

Законослухняні громадяни України вирішують усілякими шляхами вибиратися на велику Україну. Для нас, жителів окупованого Донбасу, вибратися із зони правового свавілля стало нестримною жаданою метою. До стимулів ухвалення рішення про виїзд із зони АТО можна додати як труднощі с працевлаштуванням, так і ціни у два-три рази вищі, ніж в неокупованій Україні чи навіть у такій манливій для шанувальників Радянського Союзу та його ковбаси Росії!

Навіть найпалкіші прихильники Росії, які волали «Путін прийди!», замислюються про майбутнє своїх дітей

Навіть найпалкіші прихильники Росії, які волали «Путін прийди!», замислюються про майбутнє своїх дітей. Чи визнають їхні атестати, дипломи, роки навчання у школах, коледжах, університетах?

Важко усвідомлювати, що у будь-яку мить ти чи твоя родина можуть стати жертвами якогось незапланованого обстрілу!

Найбільш вагомим стимулом виїхати виступає страх потрапити під обстріл під час артилерійських дуелей чи стати випадковою жертвою бандитських з'ясувань стосунків. Важко усвідомлювати, що у будь-яку мить ти чи твоя родина можуть стати жертвами якогось незапланованого обстрілу! Так нервово і виснажливо чекати моменту розіграшу «русской рулетки», коли хтось на підпитку чи обкурившись стрельне у бік твого житла, городу, вулиці.

Ті, хто вирішив після довгих вагань їхати, стоять перед важким вибором, куди їм їхати – на Захід чи на Схід?

Ті, хто вирішив після довгих вагань їхати, стоять перед важким вибором, куди їм їхати – на Захід чи на Схід? Головним чинником, що ускладнює вибір, є світогляд. Другим чинником стане наявність перепустки із зони АТО, міцна воля витримати усі важкі випробування пересадки з автобуса на автобус, черги на КПП, важкі сумки та інше, що супроводжує тернистий шлях у велику Україну.

Шлях у Росію комфортний та такий манливий!

Шлях у Росію комфортний та такий манливий! Через мій рідний Торез стали ходити комфортабельні автобуси до окупованого Криму через Керченську протоку до грайливої Москви і далекого Санкт-Петербурга. Скрізь можна побачити оголошення про рейси у Росію.

Є навіть і рейс до Києва через країну окупанта. Одне «але» – то ціна, яка сягає захмарних висот, – 1500 гривень. Плюс можливий штраф за незаконний перетин кордону, від 1700 до 2500 гривень. Тому небагато охочих скористатися цією нагодою і зробити величезний крюк, та ще стати правопорушником і бути оштрафованим рішенням суду України.

Квиток до Москви теж коштує недешево – 1017 гривень. Найбільш дивне те, що це фіскальний чек українською мовою з усіма відрахуваннями, і навіть ПДВ!

Багатьох чекають несподіванки, бо їх не знаходять у електронній базі при перевірці на КПП

Декілька зауважень про важкі випробування на шляху до великої України. По-перше, це перепустка, яка у паперовому вигляді коштувала 1000-1200 гривень. Хтось добряче на цій схемі нажився. На українських КПП були випадки виявлення написаних безграмотно підробок, але зовнішньо вони виглядали досконало. Зараз вже пішли електроні перепустки – клаптик паперу з такими жаданими чотирма чи п’ятьма цифрами. Але і тут багатьох чекають несподіванки, бо їх не знаходять в електронній базі при перевірці на КПП. Людей «завертають» назад, чи вони годинами стоять перед пересувним вагончиком в очікуванні своєї долі.

Заборона перетину кордону рейсовими автобусами викликала стрімке зростання цін на проїзд

По-друге, заборона перетину кордону рейсовими автобусами викликала стрімке зростання цін на проїзд, яке відбувається у три етапи. До нульового блокпосту сектору С у Майорському, де ідуть постійні мінометні дуелі, іде звичайний великий автобус. А їх у Торезі залишилося усього два, і ті транзитні: «Сніжне – Харків», «Сніжне – Дніпропетровськ». Ціна квитка до Харкова – 499 гривень.

Між блокпостами Майорське та Зайцеве на околиці Артемівська ви за 50 гривень шукаєте місце у мікроавтобусі з 8 сидіннями та долаєте 17-19 кілометрів між блокпостами, інколи стоять по 17 людей у авто. Вас підвозять до величезної черги під головним КПП. Біотуалет один, і той закритий. Але є «нужник», збитий з дерева. Нещодавно з’явилася питна вода завдяки міжнародній організації «Лікарі без кордонів». Пройшовши з сумками перевірку за електронною базою, ви нарешті потрапляєте на територію великої України, шукаєте за написом на клаптику паперу номер автобуса, який повезе вас далі. Вам доведеться пройти декілька перекличок по мобільному, доки зберуться усі пасажири.

По-третє, існує постійна загроза вашому життю та свободі, так як вам доведеться пройти шість постів ніким невизнаної «ДНР» та шість українських блокпостів – з них найважчі два перших. Життя в нас єдине, природа невблаганна до нас, пече нестерпне сонце, летить невгамовно час...

Замість насіння наша рідна земля засіяна тонами мін, снарядів, гранат

Іде війна, кожного дня гинуть люди – як мирні жителі Донбасу, так і військові. Замість насіння наша рідна земля засіяна тоннами мін, снарядів, гранат. Який жахливий урожай вони принесуть нам? Мінські домовленості так і залишилися горою паперу. Підписані, розрекламовані у світі, ці шедеври дипломатичних вивертів так і залишились невиконаними. Тому кожному з нас доводиться ухвалювати рішення, наче лицарю на розпутті перед дороговказом.

Перший шлях – залишитися у рідному домі, терпіти беззаконня, стати до роботи на терористів та окупантів, щоб вижити. Другий – податися на легкі хліби до ворожої Росії. Але є і третій – незважаючи на всі препони, «пробитися» на вільну велику Україну.

Мирослав Тямущий, пенсіонер, місто Торез

Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG