Доступність посилання

ТОП новини

«Цей барак спеціально готували»: дружина «азовця» бореться за його свободу і розслідування Оленівки


Дружина військовополоненого Марія Алєксєєвич
Дружина військовополоненого Марія Алєксєєвич

26-річна Марія Алєксєєвич, дружина бійця полку «Азов», не бачила чоловіка понад два роки. Він у російському полоні.

Сергій Алєксєєвич обороняв Маріуполь 24 лютого до 16 травня 2022-го. За наказом командування разом з іншими бійцями він здався в руки російських солдатів. Потім – пережив теракт в колонії Оленівки, вижив, був поранений.

Про подальшу долю чоловіка є лише неофіційні відомості, каже Марія. А втім, вона вдома не тільки чекає на його повернення, а й провадить активну громадську роботу, аби розслідувати події в Оленівці, притягнути винних до відповідальності, допомогти українським військовополоненим та їхнім родинам.

Разом вони створили ГО «Спільнота Оленівки», співзасновницею якої є Марія. Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розпитали Марію про цю боротьбу.

Марія та Сергій познайомилися в соцмережах 2018-го року. Тоді вони обоє вчилися на психологів у Хмельницькому. Через кілька тижнів спілкування, розказує жінка, вирішили зустрітися. Почуття спалахнуло миттєво, каже вона.

«Розуміння того, що ми будемо разом, було ще до зустрічі. У мене таке вперше було. Я дуже швидко закохалася, і Сергій теж. Коли ми зустрілися, я відчула це ще сильніше, і зрозуміла, що він мені потрібен. З перших днів нашого знайомства Сергій казав, що хоче одружитися», – каже Марія.

Сергій Алєксєєвич
Сергій Алєксєєвич

Чотири роки пара прожила цивільному шлюбі, обоє робили ставку на навчання й кар’єру. Одружилися – онлайн, коли Сергій був уже в оточеному Маріуполі.

«Повномасштабне не було несподіванкою, ми це обговорювали»

У перші дні повномасштабного вторгнення Росії, говорить Марія, Сергій перебував на базі «Азову» біля Маріуполя. Вона ж – удома, у Хмельницькому. Звуків вибухів, говорить, вранці 24 лютого не чула.

«Прокинулася зранку. Побачила, що Сергій написав мені повідомлення близько 5-ї ранку, що його не буде на зв’язку. Зайшла почитати новини й побачила, що повномасштабне вторгнення почалося. Це не було несподіванкою. Про це говорили і ми з Сергієм це обговорювали десь за місяць. Я морально готувалася, хоча не знаю, чи до такого можна бути готовим», – каже Марія.

Що відбувалося в Маріуполі, говорить вона, знає з новин і розповідей тих військових, які вийшли з полону. З Сергієм спілкувалися періодично, було таке, що він не виходив на зв'язок по 5-6 діб.

Чоловік не розповідав, що відбувається на «Азовсталі». Писав лиш, що живий-здоровий і просив триматися – чимось займатися, вчитися, працювати. Це було непросто, говорить Марія. Вона постійно моніторила новини.

Про полон чоловіка вона дізналася із російських новин

13 травня 2022 року Сергій востаннє вийшов на зв'язок – писав, просив, щоб не хвилювалася. А 16 травня разом з іншими військовими він за наказом вищого командування здався в полон.

Сергій Алєксєєвич
Сергій Алєксєєвич

«Вийшов він у перший день, 16 травня, коли виходили поранені, тому що в Сергія теж було поранення. Він отримав його під час боїв у Маріуполі. Мені він це не розповідав. Дізналася від військової частини тоді, коли Сергій уже був у полоні», – розповідає дружина.

Ані військова частина, ні міжнародні організації про взяття в полон її чоловіка Марії нічого не повідомили. Про те, що сталося, жінка дізналася з російських новин: 19 травня вона побачила Сергія на відео в одному з телеграм-каналів. Це був запис з Оленівки. Марія пізнала чоловіка серед бійців, які вийшли з «Азовсталі», він виглядав дуже схудлим і виснаженим.

З того часу жінка почала звертатися до державних органів і міжнародних організацій, щоб отримати підтвердження, що її чоловік у полоні. Міжнародний комітет Червоного Хреста мав бути присутній при виході полонених, однак не зафіксував події саме 16 травня. Марія має три відео з Оленівки, на яких видно Сергія. Він також він був у списках поранених в Оленівці, який опублікувало Міністерство оборони Росії.

Лише через півтора року, 31 серпня 2023-го, військового підтвердили як полоненого офіційно.

«Такі катування неможливо витримувати»

Про умови утримання «азовців» у неволі Марія знає від бійців, які вийшли з полону. З чоловіком у неї контактів не було вже два роки.

Дружина військовополоненого Марія Алєксєєвич після відвідування Офісу ОБСЄ, лютий 2024 року
Дружина військовополоненого Марія Алєксєєвич після відвідування Офісу ОБСЄ, лютий 2024 року

Наприкінці лютого 2024 року Марія їздила в офіс ОБСЄ разом із правозахисниками Медійної ініціативи за права людини та звільненим «азовцем» Остапом Шведом, який був поранений під час теракту в Оленівці й пробув у полоні більш як рік. Його утримували в Таганрозі.

Вибивають «зізнання» в злочинах, яких не робили, і це не просто підписати якийсь папірець – ти маєш вигадати історію сам, що зробив, коли, з ким

«Він розповідав про всі ці жахи, неймовірно страшні катування. Вибивають «зізнання» в злочинах, яких не робили, і це не просто підписати якийсь папірець – ти маєш вигадати історію сам, що зробив, коли, з ким. І якщо росіянам це не сподобається, вони просто катують. Побиття, струм, побиття геніталій – дуже розповсюджено. Є інформація про те, що в Таганрозі двоє військових померли від побиття і від ненадання медичної допомоги після побиття. Дехто з військових хотіли накласти на себе руки, бо такі катування неможливо витримувати. У Таганрозі, наскільки знаю, – найгірші умови», – каже Марія.

Марія написала Сергієві три листи в полон і відправила за посередництва МКЧХ, але інформації про те, чи він їх отримав, немає. Усі два роки очікувань Марія також постійно шле звернення до українських та міжнародних структур, як-то МКЧХ, ООН, омбудсмен, СБУ, поліція, військова частина, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.

«Я постійно надсилаю звернення, раз на два місяці, аби звірити інформацію, чи не втрачена інформація, бо такі випадки вже були, і чи не з’явилися нові дані. А до міжнародних організацій – як нагадування про те, що вони мають стежити, чи дотримуються права полонених», – каже вона.

Як окупанти готували барак, що був потім знищений

Про теракт в Оленівці дружина бійця знає з двох звітів Верховного управління Комісара ООН з прав людини (24 березня 2023 року та 4 жовтня 2023 року), а також зі слів звільнених з полону.

Роковини загибелі українських військовополонених в колонії в Оленівці. Акція із вшанування пам'яті. Київ, 29 липня 2023 року
Роковини загибелі українських військовополонених в колонії в Оленівці. Акція із вшанування пам'яті. Київ, 29 липня 2023 року
Що саме влучило в той ангар, незрозуміло. Є також версія про те, що це могла бути комбінована зброя – і обстріл, і вибухівка зсередини

Є безліч доказів того, що теракт був спланований Росією, стверджує Марія Алєксєєвич.

«Росіяни хотіли вбити абсолютно всіх людей, які там перебували. Теракт готувався заздалегідь. За кілька тижнів почали облаштовувати окремий барак – ангар у промисловій зоні. Він був віддалений від інших бараків, де перебували військовополонені. І списки тих, кого перевести в окремий ангар, готувалися заздалегідь. Це – свідчення звільнених захисників.

Вони розповідали, що заходили охоронці в бараки й за списками, називали прізвища і виводили цих людей в окремий ангар. Логіка, за яким критерієм відбирали, – невідома. Теракт в Оленівці – це яскравий приклад того, як росіяни ненавидять «азовців». Як це було зроблено, невідомо.

Раніше була версія про те, що це була термобарична зброя, то ООН у своєму новому звіті зазначає, що, зі слів свідків, там летів снаряд з тимчасово окупованої території України. Стріляли «Гради» – це говорять всі. Але що саме влучило в той ангар, незрозуміло. Є також версія про те, що це могла бути комбінована зброя – і обстріл, і вибухівка зсередини», – говорить Марія.

Після подій в Оленівці наглядачі не надавали медичної допомоги потерпілим близько 5-6 годин, говорить Марія.

«Вони не допускали до поранених наших медиків, які теж потрапили в полон в Маріуполі. Вони їх допустили лише під ранок. Звісно, допомогу було надавати нічим, робили це підручними засобами. Поранених почали відвозити в лікарні лише під ранок. А вибух, за інформацією звільнених з полону, стався близько 23-ї години», – каже Марія.

Повного міжнародного розслідування цих подій досі не відбулося: місія ООН, яка цим займалася, була розформована на початку січня 2023-го року. Однак ООН випустила два звіти про можливі боєприпаси, використані для вибуху в Оленівці: у березні 2023-го (§72-76) та у жовтні 2023-го (§82-90). В одному з них ідеться про те, що можливий снаряд рухався зі сходу на захід, тобто з боку контрольованої РФ території.

Новин немає з часу останнього обміну

Саме тоді, на початку 2023-го, розказує жінка, і з’явилася громадська організація – ГО «Спільнота Оленівки». Згуртували спершу рідних поранених військовополонених. Потім долучилися родичі загиблих.

Дружини військовополонених на акції біля Офісу президента, вересень 2023 року
Дружини військовополонених на акції біля Офісу президента, вересень 2023 року

Зараз громадська організація намагається виходити на міжнародний рівень, розказує Марія. Разом з правозахисниками у вересні 2023 року вони звернулися до міжнародної комісії ООН, яка розслідує російські воєнні злочини на території України, з проханням розслідувати теракт в Оленівці. Відповіді поки не отримали .

Уже понад пів року готують подання й до Міжнародного кримінального суду в Гаазі.

Будівля Міжнародного кримінального суду в Гаазі
Будівля Міжнародного кримінального суду в Гаазі
Останній обмін «азовців» був рік тому, у травні 2023 року, тому нових свідчень майже немає

«Не знаємо, який буде результат, і чи МКС взагалі візьметься розслідувати. Збираємо всю базу наявних доказів, шукаємо нові докази – і з відкритих джерел, і від свідків, які вийшли з полону, це десятки людей, і від родин. І в цьому нам допомагають правозахисники. Останній обмін «азовців» був рік тому, у травні 2023 року, тому нових свідчень майже немає», – каже Марія.

За даними організації, наразі в полоні перебуває понад 120 поранених під час теракту в Оленівці, з них 59 – тяжкопоранені. Звільнили з полону лише 11 тяжкопоранених. Це було 21 вересня 2022 року.

«І досі немає повного списку загиблих та поранених. Ні в нашої громадської організації, ні в державних органів. Раніше говорилося про понад 50 загиблих. Говорили про цифру – 53. Але зараз виявилося, що частина людей, тіла яких передали, загинули не там, а на інших напрямках. Досі триває ідентифікація переданих тіл», – говорить вона.

Доля Сергія Алєксєєвича

Достеменно невідомо і де перебуває її чоловік, каже Марія Алєксєєвич. Вона знає, що Сергій отримав поранення в ногу під час теракту в Оленівці. Наскільки серйозне – інформації немає. Лікувався в Донецькій лікарні. Це є на відео російської сторони.

«На тому відео вони питали в Сергія, що він чув. Він сказав, що чув два вибухи, що на перший він не звернув уваги, а після другого вже все почало горіти, і ті, хто вижили, почали вибиратися з барака надвір. Після обміну 21 вересня 2022 року до мене зателефонував звільнений з полону побратим мого чоловіка й повідомив, що Сергій живий, поранений і що його разом з «азовцями», швидше за все, перевезли на територію Росії, до іншої колонії. Куди – невідомо», – говорить Марія.

Що може зробити громадськість, щоб їх врятувати?

Марія каже, що аби з’ясувати правду про теракт в Оленівці та визволити полонених, Україна має максимально залучати міжнародну спільноту. Для цього вони з родичами полонених та небайдужими людьми з кінця лютого по квітень проводили інформаційні акції за кордоном.

«Люди у світі необізнані про теракт в Оленівці. Ми спілкувалися з діаспорою, яка допомагала нам організовувати акції в різних країнах. Ми провели акції в 11 країнах – США, Велика Британія, Швеція, Італія, Австралія, Іспанія, Польща, Франція. І бачили рівень обізнаності. Звісно, іноземці трішки цікавляться, – але треба постійно нагадувати, розповідати їм», – говорить Марія.

Також, впевнена Марія, до переговорного процесу щодо повернення українських військових з російського полону треба долучати треті країни, як-то Туреччину, Саудівську Аравію, ОАЕ. Але для цього необхідна підтримка державних структур України.

Окрім Туреччини, ми ще хочемо їхати в Саудівську Аравію і Об’єднані Арабські Емірати, тому що вони вже брали участь в обміні військовополоненими
Марія Алєксєєвич

«До прикладу, ми самостійно як родини військовополонених не можемо поїхати зустрітися з Ердоганом та його оточенням. Для цього має бути домовленість між Міністерством закордонних справ України та Туреччиною, для цього має працювати посол України в Туреччині. Ми зверталися з таким запитом, ми просили про це, але цього не відбувається. Окрім Туреччини, ми ще хочемо їхати в Саудівську Аравію і Об’єднані Арабські Емірати, тому що вони вже брали участь в обміні військовополоненими. Ми маємо робити все можливе, аби повернути цих людей додому живими і щоб теракт не повторився», – каже Марія.

Моральний стан: не кожен хоче і може щодня говорити про Оленівку

Наразі організація Марії об’єднує понад 150 родичів загиблих і поранених в Оленівці. У ній активно працює 5 людей. Існують на власні кошти, констатує Марія. Перша поїздка в Швейцарію в ООН і МКЧХ відбувалася своїми силами – гроші збирали самі родини. Потім допомагали доброчинні фонди.

Марія Алєксєєвич
Марія Алєксєєвич

«Раніше нас було трохи більше, але у кожного – різний моральний стан. І не кожен може й хоче щодня говорити про теракт, повертатися думками в ті дні», – констатує Марія.

Багатьом родинам було найважче після роковин теракту, у липні 2023 року, – це дата, яку боляче переживати, вона постійно повертає в ті дні, каже Марія. Але зараз, принаймні у тих людей, з якими вона співпрацює, стан стабільний, говорить жінка.

Вранці прокинуся – і, звичайно, перша думка: Сергій і що я маю сьогодні зробити для нього

«Усі розуміють, яка мета, до чого ми йдемо. Якщо комусь важко – можна взяти кілька днів, щоб відновитися. Можливо, потрібна психологічна реабілітація… Я вважаю, що після теракту в Оленівці до нас, як до родин, мали б звернутися ті ж самі міжнародні організації й запропонувати підтримку. Тоді було неймовірно важко. А зараз… Я бачу лише мету – що я маю зробити», – говорить Марія.

Жінка не приховує: самій їй не дає занепасти духом думка про чоловіка.

«Вранці прокинуся – і, звичайно, перша думка: Сергій і що я маю сьогодні зробити для нього. Будь-які дії, які я зараз роблю в нашій громадській організації, – це так чи інакше спрямовано на нього», – зазначає Марія.

Вона також просить про підтримку пересічних українців. Вони можуть долучатися до акцій на підтримку військовополонених, які щовихідних відбуваються в різних містах України та за кордоном. Очікують і на підтримку заходів у другі роковини теракту в Оленівці в липні.

29 липня: день пам'яті про Оленівку

Родичі поранених та загиблих в Оленівці ініціюють встановлення пам’ятного дня 29 липня. Петиція з таким проханням, яку створила Марія, у вересні 2023 року набрала понад 25 тисяч підписів, необхідних для розгляду главою держави. Однак, каже вона, відповіді від Офісу президента поки немає.

Також організація Марії зверталися до депутатів Верховної Ради України. Кілька з них зареєстрували проєкт постанови щодо започаткування пам'ятного дня, але не тільки для загиблих в Оленівці, а для всіх українських військових і цивільних, які загинули в російському полоні. Однак у громадської організації наразі немає інформації про те, на якому етапі розгляд цього проєкту.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.

  • Зображення 16x9

    Донбас.Реалії

    Донбас.Реалії – проєкт для Донбасу та про Донбас по обидва боки лінії розмежування. З 2014 року ми створюємо та добуваємо унікальний контент – ексклюзиви з окупованих міст і лінії фронту, відео й фото, мультимедійні репортажі, розслідування, радіо та телепрограми. 

    У соцмережах:

    – Facebook

    – Telegram

    – Instagram

    – Twitter

    – Телепроєкт Донбас Реалії на YouTube

    – Радіо Донбас Реалії на YouTube

  • Зображення 16x9

    Юлія Рацибарська

    Журналістка-фрілансерка. Працюю кореспонденткою Радіо Свобода в Дніпрі з 2006 року. Народилась на Дніпропетровщині. Закінчила факультет систем і засобів масової комунікації Дніпровського національного університету – магістр журналістики. Писала для місцевих та загальноукраїнських газет і журналів, працювала новинкаркою та дикторкою на радіо, кореспонденткою та редакторкою сайту в інформагенції. Пишу, фотографую, надихаюсь історіями людей.

Форум

XS
SM
MD
LG