Українське громадянство має означати рівність перед правом – історик Портнов

Український паспорт має стати синонімом права і правових стосунків між громадянами і державою, говорить українських історик і публіцист Андрій Портнов, гостьовий викладач Університету Гумбольдта в Берліні. Тому, на його думку Україна має розв’язати в правовому полі всі колізії, пов’язані з громадянством – дозволити офіційно подвійне громадянство, яке фактично існує на прикладі сотень тисяч українців, а також припинити роздачу паспортів чиновникам, які не мають на них права.

​– Як оцінювати підйом партіотизму та гордості за український паспорт, який нині демонструє більшість українців?

– Я не думаю, якщо чесно, що це є якийсь великий зсув. З одного боку, з часу здобуття незалежності за 24 роки, люди просто звикли до того, що вони є громадянами України, а не колишнього Радянського Союзу. Але, з іншого боку, останні події, Майдан, війна, загострили для певної частини цю самоідентифікацію. Але я вважаю, що не варто робити занадто оптимістичних висновків з такого роду відповідей. Тому що ми знаємо, що десятки тисяч українців роблять все можливе, щоб отримати друге громадянство, що, до речі, суперечить Конституції, і це є загальна практика.

Я особисто належу до тих, хто вважає, що Україні варто повернутися до серйозної дискусії про подвійне і потрійне громадянство. Тому, що воно в нас де-юре заборонено, але де-факто ним користуються сотні тисяч людей. Це – дуже великі цифри. І робити вигляд, що цього немає – це просто цинізм.

– Для деяких країн, зокрема Польщі, немає проблеми в тому, щоб давати подвійне громадянство чи дозволяти зберігати це громадянство, живучи в іншій країні. Вони вважають, що таким чином люди підтримують зв’язок зі своєю країною. В Україні принципово інша ситуація. З одного боку, з Росією, яка була головною причиною відсутності цього подвійного громадянства, іде війна, а з іншого боку, багато росіян отримують паспорт з рук президента Порошенка. Багато оглядачів говорять, що відбувається підміна закону якоюсь необхідністю революційною, військовою…

– Я вважаю, що це питання – дуже важливе. Як Україна має поставитися до тих громадян Росії, які зараз хочуть отримати українське громадянство. Я особисто знаю не одну людину, а кількох знаю дуже близько, які вже давно, ще до Майдану свідомо переїхали з Москви чи інших міст до Києва, наприклад, і які роками не можуть отримати не те, що громадянства, а які мають страшні проблеми з тим, щоб отримати дозволи на проживання в Україні.

З іншого боку, є історії про цих нових державних службовців, які легко отримують громадянство, без знання української мови, само собою, без відмови від громадянства Росії і так далі, і так далі.

Я вважаю, що це – ще один аргумент на користь того, що в цій сфері треба зробити правила, які будуть одні для всіх. Бо, якщо ми, наприклад, подивимося на німецьке законодавство про громадянство, то воно є однакове для всіх: і для політиків, і для журналістів, і для звичайних працівників.

І цей момент рівності перед правом є тим, за що ми на Майдані і стояли. А не за те, щоб хтось отримав громадянство просто так, бо має якісь виходи на Адміністрацію президента, а хтось, хто вже роками живе і працює в Україні і вивчив українську мову – є і такі – не можуть отримати навіть дозволів на проживання. Цього не має бути. Нам би не завадила чесна розмова на цю тему і створення правил, які були б спільні для всіх і демократичні.

– Останнє запитання про Крим і дуже болюча для багатьох людей. Бо з одного боку ми бачимо просто героїчних людей, таких як Олег Сенцов, які фактично страждають за свій український паспорт і не відмовляються від нього за жодних умов, а з іншого боку, мабуть, є чимало людей, які на радощах його спалили. Коли Україна повертатиме півострів під свій контроль, чи вона має вимагати якихось спеціальних умов для відновлення громадянства України?

– Щодо Криму, то Україна, на жаль, не випрацювала жодного прозорого механізму в питаннях громадянства. Що там відбулося насправді? Майже всі громадяни, які не виїхали, автоматично стали громадянами Російської Федерації. Те, що Олег Сенцов не брав російського паспорта, як ми знаємо, для російського суду не є жодним аргументом. Вони кажуть: «Ну і що, що він не брав. У нас автоматично. Якщо він жив у Криму на момент анексії – він громадянин Росії». Абсолютна більшість людей український паспорт не спалювали, а зберегли про всяк випадок. Це означає, що зараз Україна має мільйони людей, які мають два паспорти, об’єктивно, російський і український.

Це є питання, яке не має простого вирішення, бо Росія порушила міжнародне право. Але Україна також не може робити вигляд, що отих мільйонів українських громадян там немає. Бо вони своїх прав громадянина не втратили. І це, до речі, стосується і тих, хто живе на території «ДНР» і «ЛНР». І тут виникає дуже серйозна проблема, що є громадяни України, які тимчасово не підлягають правовому полю України, але все одно не перестають бути громадянами України.

І в цій дискусії, про що ми говорили вище, про моделі отримання громадянства, про подвійне громадянство, нам треба зробити окремий закон про громадян України, які опинилися на тимчасово окупованих територіях. Це є суто правова проблема. Має бути правове рішення, правовий механізм, щоб люди чітко знали, що це означає, і що з того випливає.

На цю ж тему:

25.08.2015
Громадянство України: подвійні стандарти?
Іноземні добровольці не можуть отримати паспорти, за які вони проливають кров, тоді як їх вільно отримують нові улюбленці влади далі

25.08.2015
У Польщі подвійне громадянство не є перешкодою для політичної кар’єри
Польська держава вважає, що кількість паспортів громадянина – це його приватна справа далі