Київ – Чинне законодавство не передбачає примусової заміни паперових внутрішніх паспортів громадян на пластикові ID-картки з електронним чипом, які запровадять із 1 січня 2016 року. На цьому наголосив в ефірі Радіо Свобода директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко. Він не прогнозує масового переходу на нові зразки документів через бюрократичну тяганину, зайві витрати та певні недоліки, що матимуть місце на початковому етапі.
– Одним з недоліків нового паспорта експерти зокрема називають відсутність надрукованої інформації про місце проживання особи. Чому цей пункт викликає перестороги?
– Враховуючи нашу бюрократичну традицію, можна передбачити, що власники нових паспортів будуть змушені ходити по довідки до місцевих органів влади для того, щоб отримувати підтвердження свого місця проживання. Зараз місце проживання один раз вноситься в паспорт, потім громадянин може його змінити і це також вноситься в паспорт. А з новим паспортом доведеться щоразу ходити по нові довідки. І більше того, ця довідка матиме обмежений термін дії, тож відповідно її треба буде оновлювати, а ми розуміємо, як це може бути незручно.
– А наскільки запровадження таких електронних паспортів законодавчо врегульоване? Президент говорив, що на цей чип можна буде записати і медичні дані, і податкові, й ідентифікаційний код. Наскільки це все законодавчо передбачено?
– Дійсно, законодавство передбачає можливість внесення іншої інформації, яка в законі не перелічена. Ці дані, про які говорив президент, якраз не перелічені. Теоретично вони можуть вноситися.
– За бажанням самого громадянина чи за ініціативою влади?
Неможливо обійтися без внесення доповнень до чинного законодавства з тим, щоб саме законодавством, а не підзаконними актами був передбачений вичерпний перелік інформації, яка вноситься до посвідчення чи паспорта громадянина УкраїниОлександр Сушко
– Якраз щодо цього питання існують досить суттєві правові прогалини і невідомо, як будуть трактуватися певні норми закону. На мою думку, неможливо обійтися без внесення доповнень до чинного законодавства з тим, щоб саме законодавством, а не підзаконними актами був передбачений вичерпний перелік інформації, яка вноситься до посвідчення чи паспорта громадянина України. І там, безумовно, треба передбачати також і графічне нанесення інформації про місце проживання і, можливо, внесення в електронному вигляді усієї додаткової інформації.
– Так само говорилося про біометричні дані, чи будуть вони фігурувати в такому електронному паспорті, чи буде запроваджений електронний підпис?
– Це майже вирішено: якщо виходити з нинішнього законодавства, певний набір біометричних даних передбачає електронний підпис, оцифроване зображення фотографії і, можливо, відбитки пальців як це є у закордонному паспорті.
– Чи обов’язковим для українців буде отримання такої ідентифікаційної картки? Яким чином має відбуватися процес заміни старого зразка на новий?
– Законодавство не передбачає примусової заміни, тим більше заміни в якісь чітко визначені терміни. Якщо громадянин не вважає це за потрібне, він має чинний внутрішній паспорт, він може і надалі користуватися цим паспортом, тим більше, що в нинішньому зразку паспорта взагалі не передбачений термін його дії. Тому багато громадян зможуть згідно з чинним законодавством безкінечно довго користуватися нині існуючими паспортами, не замінюючи їх на нові. Однак, як свідчить практика більшості інших країн, через певний час усе-таки відбувається заміна паспортів, але для цього треба вносити зміни до законодавства. Тож протягом певного часу в країні будуть одночасно ходити різні зразки паспортів: і старі, і нові.
– Чи створюватиме це якісь додаткові труднощі?
– В перспективі, коли всюди будуть обладнані засоби для зчитування електронних паспортів, то, безумовно, власник електронного паспорта матиме певну перевагу. Але на початковому етапі таку перевагу швидше матимуть власники старих паспортів, тому що їм не треба буде ходити по довідки, зокрема щодо місця їхнього проживання.
