Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 14:15

Посада генпрокурора стала предметом політичних торгів. А дехто закликає главу держави визначити претендента на цю посаду на відкритому конкурсі

(Рубрика «Точка зору»)

Президент України Петро Порошенко днями вніс до парламенту подання на звільнення Віктора Шокіна з посади генерального прокурора. Із цим рішенням українського президента вже встиг привітати віце-президент США Джо Байден. Проте історія з відставкою генпрокурора Віктора Шокіна може виявитися ще більш закрученою та багатою на несподіванки, ніж історія з недовідставкою уряду Арсенія Яценюка. Адже крісло генпрокурора стало одним із призів у великому розподілі посад, за допомогою якого в Україні намагаються подолати політичну кризу.

Віктор Шокін

Віктор Шокін

Невдовзі після того, як Віктор Шокін відзначив річницю свого перебування на посаді генпрокурора, 16 лютого з’явилася інформація про те, що після розмови з президентом він подав заяву про відставку. Утім, наявність такої заяви в Адміністрації президента підтвердили лише 19 лютого. Та обставина, що заява генпрокурора з вулиці Різницької до вулиці Банкової (за годину-півтори цю відстань можна спокійно подолати пішки) дійшла на четвертий день, породила масу кпин. А надто з огляду на інформацію, що генпрокурор у цей час пішов у відпустку – тобто, формально, звільняти його в цей час не можна.

Критики кажуть, що проблема не у фельд’єгерській службі, а в тому, що влада, яка обіцяла жити по-новому, веде кадрові ігри в найгірших традиціях старої номенклатури.

Глевкі прокурорські млинці

За рік роботи на посаді генпрокурора Віктор Шокін навряд чи може похвалитися здобутками більшими, ніж його постмайданні попередники на цій посаді – Олег Махніцький чи Віталій Ярема. Завдяки конкретним переданим до суду справам він не зумів довести злочинний характер попередньої влади. Жодне зі знакових корупційних розслідувань не було доведене до кінця.

Гучний арешт колишнього керівника фракції Партії регіонів Олександра Єфремова – одного з небагатьох високопосадових регіоналів, який не втік – завершився нічим. На даний момент, колишній очільник фракції регіоналів вже навіть не перебуває під домашнім арештом. Ба більше, подейкують, що він навіть замовив собі новий закордонний паспорт!

Що ж до розслідування злочинів під час Революції гідності, то як зазначив голова парламентського комітету з питань запобігання та протидії корупції Єгор Соболєв, за результатами розслідувань подій на Майдані трьома генеральними прокурорами ув’язнені аж двоє «тітушок». Також є ще шість умовно засуджених «ягуарівців», які знущалися над активістом, а тепер депутатом Михайлом Гаврилюком.

«Більше результатів у трьох генпрокурорів немає. Ані серед виконавців, ані серед замовників терору на Майдані – немає покараних», – наголошує Єгор Соболєв.

Щоправда, у Генпрокуратурі стверджують, що все далеко не так погано. Утім, за два роки, що минули з моменту масових вбивств, їхні виконавці досі не притягнуті до відповідальності.

Жоден чинний високопосадовий корупціонер також не був покараний. Показовою в цьому плані стала справа «діамантових прокурорів», яка засвідчила радше небажання генпрокурора притягти підозрюваних у корупції високопосадових прокурорських працівників до відповідальності. На цьому тлі справи проти депутата-радикала Ігоря Мосійчука та колишнього заступника голови Дніпропетровської облдержадміністрації Геннадія Корбана виглядають скоріше як розборки із політичними опонентами, ніж як боротьба із високопосадовими правопорушниками.

Зрештою, реформа органів прокуратури, яка проходила під контролем Віктора Шокіна, не призвела до кадрового оновлення відомства.

Луценко, Матіос, Жебрівський…?

З огляду на ці обставини, зовсім не дивно, що призначення Віктора Шокіна, який обіцяв карати колишніх і чинних корупціонерів та розслідувати злочини, вчинені на Майдані, підтримала фракція «Опозиційного блоку», деякі представники якого могли би постраждати від реалізації цих обіцянок.

Упродовж останніх півроку західні союзники України неодноразово давали зрозуміти, що відставка чинного генпрокурора була би бажаною. Відповідні заяви неодноразово робили дипломати, про це з президентом України Петром Порошенком розмовляв віце-президент США Джо Байден. Політичні соратники Петра Порошенка здебільшого (але не одностайно) сприймали це як нетактовне втручання у внутрішні справи, але за умов, коли Україна надто залежить від закордонної фінансової допомоги, змушені були з цим миритися і робити вигляд, ніби не дуже добре розуміють, про що йдеться.

Вже восени минулого року стало зрозуміло, що відставка Віктора Шокіна назріла та є цілком вірогідною. Утім, було важливо, аби під орудою лояльного до президента генпрокурора завершилася реформа органів прокуратури, а головне – відбулося призначення антикорупційного прокурора. Проте відставки не сталося і після цього, позаяк на цей момент назріла урядова криза. Відтак посада генпрокурора також стала одним із опціонів у політичних торгах. Показово, що інформація про відставку Віктора Шокіна з’явилася саме в той день, коли парламент мав розглянути питання про довіру уряду.

У фракції «Блоку Петра Порошенка» обговорюють можливе призначення на посаду генпрокурора свого очільника – Юрія Луценка. Щоправда, таке призначення прямо суперечить законові про прокуратуру, згідно з яким претендент на посаду генпрокурора, серед іншого, повинен мати вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше ніж 10 років. Випускник «Львівської політехніки» Юрій Луценко не може цим похвалитися. Тож, один із гіпотетично можливих варіантів – призначення його першим заступником генпрокурора, а відтак після відставки Віктора Шокіна він залишається в статусі виконувача обов’язків генпрокурора на невизначений час. Утім, можливо, активне обговорення кандидатури Юрія Луценка має на меті лише вплинути на переговорний процес, а не завести його на посаду.

Крім того, серед імовірних претендентів на посаду називають головного військового прокурора Анатолія Матіоса та голову Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського. Останній не лише відповідає усім вимогам, але й у січні-червні 2015-го очолював управління Генпрокуратури з розслідування корупційних злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище.

Зараз різні політичні сили та громадські об’єднання закликають главу держави визначити претендента на цю посаду на відкритому конкурсі або винести кандидатури на публічне обговорення. Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт також зазначив, що новим генпрокурором «має бути особа, яка має підтримку у Верховній Раді, та якій довіряє українське громадянське суспільство».

Проте призначення самостійного та рівновіддаленого від різних політичних впливів генерального прокурора виглядає наразі малореальною перспективою. Хіба що українська громадськість дуже постарається, тиснучи на владу, або українські політики знайдуть надто вже нестандартний вихід із політичної кризи.

Дмитро Шурхало журналіст Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG