Блокада за формулою: «майдан» і «антимайдан». Заручники лишилися за дужками?

Авдіївка знову потерпає від обстрілів. Хоч ще кілька днів тому здавалося, що місто повертається до життя, нині жителі населеного пункту та його околиць знову залишаються без світла. Генератори з вулиць тут не прибирають. Тим паче, що електрика в місті може зникнути не лише через обстріли, а й через блокаду. А ось обстріли Станиці Луганської знову стали на заваді розведенню сил в цьому районі. Сторони звинувачують одна одну в зриві домовленостей. Вивчивши карту, можна припустити, що відходити від Станиці просто ніхто не хоче.

Міст у Станиці Луганській ніби поєднує два світи, дві паралельні реальності. Більшість місцевих жителів ходять цією дорогою ледь не щодня. Бо на тому, неокупованому боці – свіжі продукти і новини.

«Абсолютної тиші тут немає. Це все неправда. Стріляють всі по всьому», – нарікає місцева жителька Олена.

Тиші немає – війська не розведуть. Такі умови домовленостей у Мінську –тиждень без обстрілів. Боєць Збройних сил України Любомир Мелехів демонструє нові знахідки: «Це – свіжі. Це ось прилетів ВОГ, а це РПГ. Збираємо, аби не валялося».

Тихою тут була тільки остання перед можливим розведенням озброєння ніч. А вранці, рівно о 10:30, з-за мосту, з боку бойовиків, запустили білу сигнальну ракету, мовляв, до розведення готові.

«На мій погляд, це така звичайна провокація», – пояснює боєць Збройних сил України Олег.

Місцеві розуміють: піде українська армія – прийде безвладдя

Станиця Луганська розташоване за вісімсот двадцять метрів від лінії розмежування. За умовами угоди, відвести війська потрібно на кілометр з одного та іншого боків цієї лінії. Тобто і райдержадміністрація, і банки, і держустанови будуть перебувати в демілітаризованій зоні, якщо вона такою стане.

Втім жителі Станиці Луганської до кінця не впевнені – чи потрібне їм це відведення. Місцеві вважають: якщо зі Станиці підуть українські військові, то тут буде не демілітаризована, а справжня «сіра зона», з усіма її принадами – безвладдям і безпорадністю. Кажуть, для них розведення, про яке домовилися політики, – смерті подібно.

«Ви ж самі розумієте, жителі найбільше бояться. Діти тут у вишиванках ходять на свята. Вони бояться», – каже місцева жителька.

«На сьогоднішній день розводити в тому вигляді, в якому вперше оголосили, на умовний кілометр, ніхто не збирається. Ніхто не буде, тому що тут це зробити неможливо», – зауважує глава Станично-Луганської райдержадміністрації Юрій Золкін.

Йти зі своїх позицій не хочуть і бойовики. Згідно з «Мінськом-2», їхні позиції повинні бути за Сіверським Дінцем. Але блокпост, всупереч домовленостям, на мосту. За п'ятдесят метрів від позицій української армії.

Електроенергія в Авдіївці: як не обстріли, то блокада

Приблизно в п’яти годинах їзди від Станиці Луганської – в Авдіївці –обстріли не припиняються жодного дня. Ніби за розкладом – починаються о 16:00 і до самого ранку. Посеред тижня обстріляли вулицю Леваневського, вона прилягає до передових позицій – до «промки». Тоді осколком в голову був поранений чоловік, його відвезли в госпіталь.

«Вчора більш-менш тихо було, тільки промзона була чутна. Зараз тихо, тому що ви приїхали. У нас як хтось приїжджає, зазвичай тиша», – розповіла жителька Авдіївки Ірина.

Користуючись погодою і тишею, Авдіївка вичищає пір’я і готується до вечірнього обстрілу. Останніми днями постріли мінометів і танків чутно все частіше, каже Володимир Грішечко. Відтак місцеві жителі знають: світло і вода можуть зникнути будь-коли.

«Ми знаємо, що раз на тиждень нам переб'ють світло. Потім – три-чотири дні без світла, нам його відновлюють. І на наступний тиждень усе знову повторюється», – зауважила директор Авдіївський школи №6 Вікторія Шляхова.

Хоча можливий і інший розвиток подій. Глава адміністрації на мітингу проти блокади сказав, що через брак антрациту на ТЕЦ світло в Авдіївці може зникнути і без обстрілів.

Бахмут. Блокада і антиблокада

Блокада Донбасу обростає новими персонажами. На іншому боці ідеологічної барикади – проти блокування залізничного сполучення з непідконтрольною територією – стали колективи заводів, що залежать від поставок сировини, і окремі народні депутати.

У Бахмуті на акцію протесту проти блокади вийшли працівники Авдіївського коксохіму. Також подібні мітинги відбулися в Маріуполі та Краматорську. В єдиному пориві, під чуйним керівництвом, трудові колективи висловлюють протест блокаді.

Ніякої імпровізації. Усі три мітинги розписані за ролями і регламентовані так, що виникає дежавю. Блокувальники – намети, люди в камуфляжі – ніби як Майдан, а представники трудових колективів – Антимайдан. Тут складно утриматися від ярликів.

​

Учасник блокади «Катана» радить трудовим колективам мітингувати під кабінетом керівництва. І вимагати запасатися сировиною не у бойовиків, а в іншому місці.

«Якщо їм вигідніше брати з окупованих території, то вони бруть з окупованої. Але у нас є багато інших міст в Україні, де можна взяти сировину, наприклад , і переробити. Де саме? Це питання не до мене», – говорить учасник блокади «Катана».

«З одного боку – Москва, з іншого – псевдопатріоти, які заблокували колії, від яких залежить життя Авдіївки», – зазначає на одному з мітингів проти блокади народний депутат України Тетяна Чорновіл.

Вона побувала в усіх трьох містах – і поспілкувалася з активістами блокади (відео опублікувала у «Фейсбук» журналіст Вікторія Мамотюк). Зустріч складно назвати теплою: «Це вугілля, це вугілля, яке ви заблокували тут, воно буде надходити через Росію. Ви це розумієте?» – переконувала депутат учасників блокади.

Тепер в обох сторін є публічні депутати-покровителі. Протистояння переходить в політичну площину за формулою: Майдан-антимайдан, погані-хороші. Ніби хтось керує цим процесом і навмисно розділяє людей.

За інформаційним шумом якось забулися основні вимоги учасників блокади – звільнення заручників.

З іншого боку про нестачу сировини для ТЕЦ вже заявляють не тільки в прифронтовій Авдіївці, а й у Дніпропетровській області. І навіть НАТО цього тижня висловило стурбованість блокадою. Закликали вирішити це законним шляхом.

ПОВНИЙ ВИПУСК ТЕЛЕПЕРЕДАЧІ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»: