Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 20:05

Віктор Ющенко: Сьогоднішні обставини є найбільш вдалими, щоб провести рішення, на які б за інших часів пішли роки


Інтерв’ю Президента України Віктора Ющенка Радіо Свобода та німецькій газеті Die Welt

Аудіозапис:

Під час інтерв'ю
Віктор Єленський, Радіо Свобода: Пане Президенте, я хотів би у Вас запитати, чи містять 15 пунктів, які були висунуті до коаліції, можливість скасування Указу від 2-го квітня?

Віктор Ющенко: Ні, не містять. Ключова позиція є у тому, що єдиний демократичний спосіб вийти з тієї глибокої кризи, яка опанувала перш за все українським парламентом і потім передалася на політичну частину суспільства, якраз полягає в інструменті проведення дострокових виборів. Це є якраз адекватна відповідь на ту першу причину, яка пояснює глибину цією кризи у парламенті.

Ми маємо справу з політичною корупцією, з глибокою політичною корупцією, яка, по суті, ревізує підсумки виборів, яка ігнорує голос виборця, яка через маніпуляції переходу поза нормою Конституції з однієї фракції в іншу, по суті, краде голоси через маніпуляції мандатом.

Якщо в 2004 році ці крадіжки відбувалися просто з урн, то сьогодні робиться через мандат. Але глибина злочину є та сама.

Тому сьогодні суть виходу з кризи якраз і полягає в тому, що Україна повинна вийти з уроками з того, що сталося, тому що це не просто якась технічна помилка була: спочатку двох переманили чи перекупили, потім 11, потім 25 намітили, потім говорять про 300 як уже факт, який з 1 травня буде. Мова йде про те, що в такий спосіб почалися, по суті, невідворотні процеси в українській політиці.

Якщо це не призупинити, то мова йшла б, звичайно, про зміну конституційного ладу.

Іншими словами. Коли я говорю про інструмент дострокових виборів – це інструмент нової оцінки, акцепту громадськістю тих обставин, ганебних речей, які у нас відбулися, перш за все в українському парламенті.

Наскільки це загрозливо? Я хотів би вам далі продовжити логіку цих порівнянь.

Подивіться, як ще два роки тому ми мали непрацюючий Конституційний Суд України. Рік Конституційний Суд в Україні не працював. Хто цього не хотів? Не хотіли дві політичні сили. Сила, яку представляв Олександр Мороз, і Партія регіонів, бо вони думали, що через цей спосіб піде ініціювання змін до Конституції.

Президент дав слово, що в 2006 році ці питання не будуть підніматися, але давайте ми вернемося до працюючого Конституційного Суду. Так була зроблена присяга, прийнята присяга суддями.

Пройшов час, 9 місяців працює Конституційний Суд. На сьогоднішній день жодного рішення він не прийняв.

Чи не веде вас до роздумів ця ситуація, та політизація, та (я не хочу вживати більш прямих слів у характеристиці) ситуація, яка складається навколо Конституційного Суду України як ситуація, яка віддаляє перш за все Конституційний Суд від здорових, об’єктивних рішень?

Оті кроки тиску, які були вчинені, чи не ставлять вони за собою ціль дискредитувати Конституційний Суд, зробити його рішення в будь-якому випадку, якщо воно буде прийняте, одностороннім? Це говорить про те, що процеси, які почалися у парламенті, вони просочилися в систему влади.

Те питання, яке стосується роботи ЦВК, коли в один день хворіє відразу чотири члени ЦВК. Я думаю, що діагноз у них один. Чи це не є роздумом, що якщо таким сенсом впливати на структуру національних органів і виводити їх з продуктивних обставин, то це є загроза ладу?

Тому з огляду на це, ми повинні формувати адекватну відповідь. А адекватна відповідь може полягати в одному: дострокові вибори.

Все решта – це півміри, які не дають гарантій на те, що ці процеси небезпечні, які розпочалися, можуть бути відновлені, тому що механіка не помінялася, принципи залишилися ті самі, жоден закон не змінився. Наприклад, з 22 березня жоден закон, який регламентує діяльність у парламенті коаліції, більшості і так далі, – все залишилося таким, яким є. То чи не буде загроза через два місяці, три місяці мати ту ситуацію, яку ми сьогодні маємо?

Віктор Єленський: А якщо коаліція погодиться, ну, приймемо таке за можливе, законами зафіксувати всі Ваші вимоги, тоді буде відкликаний Указ?

Віктор Ющенко: Це одна із груп тих ініціатив, які я вніс на розгляд сторони іншої, хоча я відверто скажу, я хотів би, щоб перш за все і парламентські сили, і політичні партії, які сьогодні є в українському парламенті, почали переговорний процес.

Криза звідти почалася. Указ Президента – це наслідковий документ, це крайня наслідкова реакція Президента. Але початок цієї проблеми, вибачте, не на Банковій формувався. То мені хотілося б, щоб той будинок, який на Грушевського, мається на увазі Верховна Рада України, щоб він стимулював зусилля політичних сил сьогодні міркувати також про сценарій виходу, тому що сценарій врегулювання може залишитися тільки одним: коли в зал повернуться народні депутати і не буде допущена та ситуація, яка існувала вже більше місяця, коли 200 народних депутатів не беруть участі в засіданнях.

Герхард Гнаук, Die Welt: Пане Президенте, а що зробить Президент, якщо ситуація розвиватиметься у такому напрямі, коли в частині країни готуватимуться до виборів, а в іншій частині – ні? Вистачає Вам засобів, щоб зберегти єдність країни не тільки у виборчому плані?

Віктор Ющенко: Я вас запевняю... Не треба там малювати страшні обставини, коли половина країни буде брати участь у голосуванні, інша не буде. У виборах буде брати участь і голосувати вся країна. Безумовно.

Для того, щоб прийти до такого варіанту, якраз і налаштовані були мої ініціативи з врегулювання цього питання.

Я їх просив поки що не оголошувати тільки з одних міркувань: хай вони вивчаться стороною. Якщо вони в своїй основі можуть бути тією базою, яка дає відповідь на ключові диспозиції однієї і другої сторони, я, звичайно, їх оприлюдню і громадськість отримає набагато більше сигналів, відповідей відносно того, як ми будемо поступати в плані врегулювання.

Але суть заключається в тому, що тема дострокових виборів не є під ревізією. Дострокові вибори потрібні країні. Це моя категорична позиція.

Друга обставина. В який місяць? В яке число? Це той компроміс, який я готовий започаткувати в цьому процесі, бо добре розумію, що ті питання, які потрібно врегулювати, навіть технологічні питання, які треба врегулювати до моменту проведення виборів, потребують певної підготовчої роботи, певних змін, в тому числі, до речі, в законодавстві.

Але в цілому я хотів би загальну відповідь дати таку, що якраз є сенс сьогодні переговорного процесу – знайти такі відповіді, які одночасно давали б нам уроки, робили нам щеплення, перш за все владі, перш за все політичним силам, з недопущення такого глибинного проникнення корупції в систему влади, в тому числі парламентської влади.

Іншими словами, я, наприклад, не дивлюсь трагічно на цю кризу, бо переконаний: криза дає шанс нам ухвалити ті рішення, які в будні дні ми не ухвалили б. Криза зараз нам дає можливість оновитися, значно свіжіше подивитися на цю проблематику і знайти більш оперативні, якісні зміни, ніж, наприклад, у попередні часи, в попередні місяці.

Віктор Єленський: Вікторе Андрійовичу, скажіть, будь ласка, щоб закінчити з 15-ма цими вимогами: зрозуміло, що вони конфіденційні, але чи якось узгоджували Ви їх зміст з лідером опозиції розпущеного парламенту?

Герхард Гнаук: З Юлією Тимошенко?

Віктор Ющенко: Ні, я ці позиції ні з ким не узгоджував, тому що одна з норм, про що говориться в цих пропозиціях, то це якомога швидше відновлення переговорів між опозицією і позицією парламенту. І позиція, і опозиція теж повинні дати акцепт на цей пакет, тому участь і активні парламентські переговори – це є невід’ємною частиною тих пропозицій, які я висловив.

Віктор Єленський: Тобто, вони адресовані також і до опозиції, ці вимоги?

Віктор Ющенко: Вони адресовані до парламентських фракцій як більшості, так і меншості. Тобто, без них, я сказав би, це питання не може бути зрушене з місця, тому що, власне кажучи, підійти до монтажу проблем парламентської кризи без участі парламентських сил – це була б неправильна постановка задачі.

Це не проблеми стосунків Президента – Прем’єра. У даному випадку Президент виступає як інститут, який, знаєте, на останньому потязі втрутився у врегулювання ситуації, тому що той процес, який почався в парламенті по формуванню коаліції, вийшов за рамки Конституції.

Раз він вийшов за рамки Конституції, тоді другий логічний висновок: всі парламентські рішення з 22 числа є нелегітимними, бо вони приймаються коаліцією, яка сформована всупереч Конституції України.

А раз вони є нелегітимними, тоді мова йде про те, що ті процеси, які відбулися в парламенті щодо конфігурації більшості, їх уже необхідно оцінювати як спроби ревізії політичних результатів виборів, як маніпуляцію волевиявленням виборця, кінець-кінцем, як крок до узурпації влади.

Герхард Гнаук: Пане Президенте, як би Ви діяли зараз, якби Ви повернулися у липень-серпень минулого року, щодо питання призначати Януковича Прем’єром чи ні?

У мене враження, що пан Янукович іде, як бульдозер, що він не навчився грати за демократичними правилами, правилами компромісу. Як можна співпрацювати з таким партнером?


Віктор Ющенко: Я відверто хочу дати цю відповідь.

9 місяців тому історія із формуванням демократичної коаліції починалася з того, що були дані шанси демократичним політичним силам сформувати власну коаліцію.

Чого вона не була створена? Вона не була створена через персональні амбіції, занадто високі, занадто далекі від можливостей. Я можу це констатувати. На жаль, такі обставини були, тому та зрада, яку допустили соціалісти, коли вони вийшли з демократичної більшості, власне кажучи, була самим болючим моментом у тій історії. Але вона привела до факту, коли в правовому сенсі далі говорити про реанімацію тієї демократичної коаліції вже не могло бути й мови. Не в Президента, а в тих партнерів, які вели ці переговори. Вони розійшлися дуже ганебно, і ті обставини, при яких вони покинули коаліцію, звичайно, не давали жодного способу вертатися до цього моменту, жодного способу.

Тому другим правовим рішенням, яке треба було вживати і йти на відповідні рішення, і правові, і політичні, це приймати пропозиції другої сторони, яка на тих чи інших засадах сформувала де-юре такий блок політичних партій.

Я сказав би, що тут не треба ні про що жалкувати, тому що, знаєте, реальність є в одному. Якщо ви подивитеся на підсумки президентських виборів, коли там 47% України голосували за один варіант, 53 з лишнім відсотки голосували за інший варіант, то це показує той баланс, який існує в Україні, вірніше, співвідношення сил.

Коли ми говоримо про парламентські вибори, власне кажучи, мова йде 50 на 50, коли різниця в 12 голосів парламентських вийшла між силами, які представляють Схід України і Захід України.

Я думаю, що це українську політику наштовхує на те, що нам треба сьогодні більше ставити за мету формування національних пріоритетів, які могли б толерантніше сприйматися і на Сході, і на Заході, формувати хоча б певну частину цих мрій, цілей на напрямок співпраці, а не на модель протистояння.

Я розумію, що тактика, яка панувала в Україні, в політичній системі 15 років перед цим, це тактика, коли відносини між опонентами доходили до, по суті, політики самознищення. Її треба замінити на інший принцип. Принаймні, ці люди повинні бачити в собі не ворогів, а, принаймні, хоча б політичних опонентів.

Віктор Єленський: Вікторе Андрійовичу, скажіть, будь ласка, на чому ґрунтується Ваша впевненість, якщо вона існує, що майбутній парламент після дострокових виборів буде більше відповідати національним інтересам, ніж нинішній?

Віктор Ющенко: Я думаю, що указом Президента буде поставлена крапка у тих самих руйнівних процесах, які були характерні для українського парламенту останніх, можливо, 10 років, коли, по суті, допускалося повне ігнорування позиції виборця, по суті, формувалася подвійна політика стандартів.


Вибори – це одне, голос виборця – це одне, а конфігурація у парламенті – це інше. І дуже часто парламент мав низький рейтинг від того, що він ставав вже несиметричним по своїй конфігурації до тих симпатій, які виникали у виборця.

Особливо це гостро стало тоді, коли Україна прийняла через зміни до Конституції пропорційну модель виборів, де змагаються політичні партії, де змагаються платформи, і партія є власником мандату, а не народний депутат, народний депутат є його носієм, але мандат виграла партія.

І тоді, коли допускається міграція в такій системі виборів із фракції однієї політичної сили в іншу, то це, безумовно, є ревізія виборів.

Тобто, ці уроки на сьогодні вже є набагато більш сприятливі, ніж це навіть було 3-4 роки назад, тоді, коли я був в опозиції.

Тоді суспільство не давало такої різкої оцінки ганебним випадкам, перебіжчикам з однієї фракції в іншу, бо тоді, власне кажучи, була і змішана система виборів: половина парламенту по мажоритарній моделі обиралася, половина по пропорційній, і той, хто по мажоритарній, мав формальне право демонструвати свою міграцію.

І в попередньому парламенті у нас, здається, 460 переходів було. 460 переходів народних депутатів! Це цифра, яка говорить про те, що усталеної, принципової моделі, яка трансформована була з підсумків виборів до зали Верховної Ради з точки зору курсу, стратегії, пріоритетів не було, вона ламка була, вона підпорядковувалася випадковим, я сказав би, напівзаконним, а то й дуже часто кримінальним впливам формування. Думаю, що це була трагедія українського парламентаризму.

Віктор Єленський: Скажіть, будь ласка, списки, очевидно, радикально не зміняться, підуть на вибори ті ж люди. Де гарантія, що вони, скажімо, не спокусяться на якісь обіцянки з іншого боку?

Віктор Ющенко: Ви праві. Тут є, я сказав би, два моменти, які, на мій погляд, варто проаналізувати.

Перше. З точки зору політичної доцільності, очевидно, можна зробити висновок, що ключові гравці не поміняються. Плюс-мінус 3% в тієї чи іншої політичної сили, але в цілому розкладка буде приблизно з 4-5 сил. Диспозиція сил, які представляють одну і другу частину України, я думаю, що буде дуже близька.

Але з точки зору принципів, я думаю, що тут є суть відповіді. Принципи наші говорять: якщо була порушена Конституція, якщо був допущений всупереч Конституції такий перехід народних депутатів, то повинно бути верховенство закону, верховенство Конституції. Це дає енергію, це дає відчуття права, справедливості, що так буде і далі.

Я переконаний, якби у цьому парламенті та більшість, 238, яка, до речі, декілька днів тому нелегітимним рішенням парламенту була відновлена і з коаліції були вигнані ті, хто прийшов по імперативному мандату, вже й цим я вважав би сказати, що значну мету свого Указу я досяг і привів у відповідність коаліцію більшості в парламенті політичним результатам виборів.

Але я продовжу думку. Якби з першого дня і до сьогоднішнього дня в парламенті було 238 і не було такої великої трати енергії на те, як переформатувати парламент через індивідуальне членство і вийти на 300 голосів, а це була ідея фікс, яку оголошував Мороз Олександр Олександрович, ідея, яку підтримував Прем’єр-міністр, якби не вибраний був цей напрямок, а була закріплена повага до політичних результатів виборів і коаліція в більшості почала працювати над визнанням 238 як базової чисельної коаліції, то це привело б дуже швидко до розуміння того, що ця більшість є невелика, і для того, щоб проводити політику, політику уряду, політику більшості у парламенті України, треба добре її узгоджувати зі своїми партнерами чи опонентами. Тільки тоді вона має право на успіх.

Тоді виникає потреба діалогу, круглого столу, тоді ми повертаємося до Універсалу і цінуємо цей документ, який приносить гармонію і дає відповідь на ключові національні пріоритети.

Тобто, тоді, якщо ми шануємо політичні підсумки виборів, у нас виникає мотив діалогу, бо тільки через діалог ти зможеш реалізувати частину своїх інтересів. А не через політику, коли йде узурпація перш за все мандатів у Верховній Раді, через це доходить рішення до практично відбору у Президента права вето і одноосібного прийняття рішень з будь-якого питання.

Тобто, якби в тієї сторони в руках сьогодні було 300 голосів, вибачте, вже ні Конституційного, ні Верховного Судів, ні виборів, нічого вже не потрібно і Універсалу національної єдності, до речі, теж. Всі вибори приймалися б в одному кабінеті і всі решта формували б тільки позицію, як це рішення імплементувати і вирішити.

Герхард Гнаук: Пане Президенте, німецький колега Вам поставив питання тиждень тому, чи Ви уявляєте собі, щоб силою, сказати б, тиснути на парламент, розстрілювати парламент, як у Росії в 1993 році, Ви відповіли: ні, в жодному випадку.

Чи підтримуєте Ви це? Що відрізняє Україну від Росії, де все-таки демократично обраний президент Росії міг це зробити?


Віктор Ющенко: По-перше, я хотів би сказати, що, навіть якщо взяти сьогоднішню історію, в найбільш складні моменти ми ведемо дуже регулярний діалог між інститутами влади, в нас немає відчуття якоїсь такої ізоляції чи то уряду, чи то парламенту, чи інституту Президента в частині комунікацій і діалогу.

Ми зустрічаємося кожний день, хай по якихось позиціях ми маємо різні погляди, можливо, діаметрально різні погляди, але Прем’єр-міністр має повну уяву щодо позиції Президента або про модифікацію цієї позиції і внесення тих пропозицій, які спонукають уряд свою позицію змінювати, змінювати позицію політичних сил.

Іншими словами. Я думаю, що ми вигідно відрізняємося тим, що ми ведемо діалог.

Коли запропонували посередницькі послуги ряд шановних наших міжнародних колег і друзів на етапі, буквально як Указ Президента вийшов, я засвідчив, що сьогодні перший тайм повинна опрацювати, прожити сама Україна, адже мова йде про внутрішню проблему, цю внутрішню проблему бажано вирішувати політичними методами, бажано, щоб цю дорогу, левову частину принаймні, пройшла українська сторона, бо це та робота, яку, знаєте, не можна запозичити від когось чи прийняти, як дар якийсь. Це труд, це політичний труд.

Переконаний, що домовленостей можна досягти тільки тоді, коли в нас є переговори, коли в нас є діалог. Можливо, спочатку невдалий, потім щось відмежовується, щось набуває сильніших ознак у цих переговорах, і так ми рухаємося до компромісу.

І сьогодні моя мета – це показати суспільству, показати політикам, показати чинній владі те, що відповідь на витокові проблеми, які привели парламент до такої кризи, є в дострокових виборах.

Все решта – це є компроміси, на які можна піти, можна зняти, демонтувати дуже багато речей. І переконаний, що тільки в цьому контексті ми можемо говорити сьогодні про те, що формування єдиної комісії по конституційній реформі майже вирішене, скасування чинної редакції Закону “Про Кабінет Міністрів” сьогодні майже вирішене, про тему імперативного мандату питання вирішене, про питання, пов’язані із Законом “Про опозицію”, яка 14 років живе без відповідної законодавчої підтримки, 14 років українська опозиція не може ініціювати порядок денний у парламенті, мати свої виступи в парламенті і так далі, зараз ми підходимо до того, що це питання – це питання на часі, його в рамках врегулювання кризи треба, безумовно, вирішувати.

І багато інших питань, таких як Універсал національної єдності. Я переконаний, що він стане законом і сформулює на довгі роки той стратегічний курс, який об’єднає Україну і Східну, і Західну незалежно від того, які політичні сили там будуть працювати.

Герхард Гнаук: А це не так, що Прем’єр підписує одне, а робить інше?

Віктор Ющенко: Я сказав би так, що якби не була порушена Конституція, якби не були порушені процеси права в самому парламенті України, переконаний, що обставини повернули б будь-якого Прем’єра, в тому числі і чинного Прем’єр-міністра, до поваги даному слову, даних зобов’язань, до виконання нормативів Конституції.

Віктор Єленський: Пане Президенте, Ви перерахували дуже цікаві поступки з боку коаліції. На які поступки Ви пішли у віднайденні компромісу?

Віктор Ющенко: Ну, поки що... Це не буде великою таємницею, повірте, там через декілька днів. Але поки що я не хотів би цього говорити.

Віктор Єленський: Тоді я ще раз хотів би почути, чи Ви будете виконувати ухвалу Конституційного Суду, якою б вона не була?

Віктор Ющенко: Безумовно. Безумовно.

Тільки я хотів би наголосити у цьому контексті, що є несправедливим, що є нечесним. Нечесним, мені здається, зі сторони політиків може бути така ситуація, коли політична криза, яка виникла в Україні, потребує політичного рішення, а ми це політичне рішення пробуємо шукати в правничому інституті.

Я переконаний, що політики покликані до того, щоб політичним методом знімати гостроту і протистояння, а правничі інститути –знімати колізії з норм законів. У даному випадку левова частина проблем є виключно в політичній площині.

Політична еліта України довго не володіла політичною волею приймати нагальні, законодавчі в тому числі, ініціативи, які змінили б якість відносин між інститутами влади, між політичними силами в парламенті, позицією, опозицією і таке інше. Довго не вистачало політичної мужності такі кроки робити.

Сьогодні, я думаю, якраз дякуючи політичній кризі, ситуація змінюється. По тих питаннях, по яких місяцями Президенту не вдавалося домовлятися, сьогодні, я сказав би, по значній частині питань я вже маю позитив. І це великий плюс.

Але хотілося б усе-таки відмежуватися від того, що правнича сторона кризи, це, безумовно, речі, які належать Конституційному Суду. Але політики не повинні робити таку технічну гру, що, ви знаєте, ми не готові робити політичний діалог, ми не готові робити політичні ініціативи, знімати політичні проблеми, хай технічну відповідь дає Конституційний Суд.

Конституційний Суд може дати тільки правову оцінку моменту. Але інші всі оці політичні нашарування, які стали вже “притчей во язицех”, які необхідно знімати... Повинна бути політична воля на це. І моє відчуття, що ця воля в найближчі дні все-таки в іншої сторони з’явиться.

Герхард Гнаук: Пане Президенте, як Ви оцінюєте, чи підтримує уряд на сьогоднішній день, якщо знову говорити про цю кризу, реально курс на інтеграцію в ЄС, на прозору економіку, на правову державу, на боротьбу з корупцією в широкому сенсі, ті цілі, за які Ви боролися?

Віктор Ющенко: У багатьох речах, я сказав би – ні. Хоча, говорячи про таку позицію, я знов-таки не формував би тільки трагічну відповідь на це.

Думаю, що для політичної сили, яку представляє сьогодні урядова коаліція, затягнулися місяці такого ейфорійного святкування парламентської перемоги, склалося таке відчуття багатодозволеності, в тому числі і в процесах, які стосуються роботи парламенту, стосунків з Президентом.

Тобто, зроблено дуже багато помилок, які, на мій погляд, не повинні допускати серйозні політики, бо вони в певній частині або в серйозній частині дискредитують саму державу. Хоча, я сказав би, якоїсь вигоди (не знаю, якого параметру цю вигоду назвати) навіть самому уряду чи Прем’єр-міністру вони не принесли.

Тому, я сказав би, що, можливо, ситуація була такою через те, що таке відношення до безкарності, до вседозволеності, ігнорування системних балансів перш за все влади, таке відношення до судової системи, до системи прокурорського нагляду і таке інше – це все-таки, я переконаний, таке відчуття перемінне.

З часом, я переконаний, буде брати гору ситуація, коли все більше і більше людей у владі будуть відчувати свою персональну відповідальність за організацію принципів своєї політики.

Віктор Єленський: Вікторе Андрійовичу, чи не почуватимуться ті, хто прийде в наступний парламент, вільними від тих зобов’язань, які вони взяли на себе щодо законів “Про Кабмін”, про імперативний мандат, “Про опозицію”?


Віктор Ющенко: Це треба зробити “до”.

Віктор Єленський: А як це зробити “до”, якщо парламент розпущений?

Віктор Ющенко: Дайте час. Дайте мені час.

Віктор Єленський: Тобто, тут є механізми?

Віктор Ющенко: Тут є механізми.

Я міркував над цим, тому що сьогоднішні обставини є найбільш вдалими, щоб провести ці рішення, бо при інших обставинах, я думаю, що ми потратимо місяці, а, можливо, роки, починаючи від теми Універсалу, закінчуючи темою, наприклад, Закон “Про Кабінет Міністрів” чи Закон “Про опозицію” і так далі. Тобто, я переконаний, є момент, коли, я сказав би, досить оперативно одним рішенням ці речі можна акцентувати.

Матеріали до теми:

• ФОТОРЕПОРТАЖ, 11.04.2007: Українські кольори в об''єктиві «Свободи»

• У 15-ти вимогах Президента до уряду немає пункту про скасування Указу щодо розпуску парламенту • Моя політика: що думають про владу, політичну кризу і життя в Україні два пересічні українці з двох майданів? • Мінус п’ять. Чим викликаний демарш п’ятірки членів Конституційного Суду? • Україна у центрі уваги європейської спільноти • Українська система створює залежність суддів Конституційного Суду, вважає західний правознавець • Німеччина і ЄС мали б виступити на боці Віктора Ющенка. Судді конституційного суду під тиском (Огляд світової преси) • Єврокомісія пропонує ініціативу «Чорноморська співпраця» • Хто заробляє на політичних туристах?

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG