Українці, які загинули у селі Андріївка на Київщині під час окупації армією РФ
Українці, які загинули у селі Андріївка на Київщині під час окупації армією РФ

Ігор Савран

Мешканець села, 46 років. Розстріляний.

Детальніше

Володимир Пожарніков

Мешканець села, 46 років. Розстріляний.

Детальніше

Віталій Кибукевич

Мешканець села, 45 років. Розстріляний.

Детальніше

Вадим Ганюк

Мешканець села, 33 роки. Розстріляний.

Детальніше

Юрій Кравченя

Мешканець села, 46 років. Розстріляний.

Детальніше

Євгеній Степанюк

Мешканець села, 39 років. Розстріляний.

Детальніше

Руслан Яремчук

Мешканець села, 46 років. Розстріляний.

Детальніше

Іван Салюк

Мешканець села. Загинув від бомбардування.

Детальніше

Андрій Руденко

44 роки. Розстріляний.

Детальніше

Ігор Єрмаков

Мешканець села, 54 роки. Розстріляний.

Детальніше

Людмила Кардаш

Перебувала у «Домі милосердя» в Андріївці. Загинула через бомбардування.

Детальніше

Андрій Костецький

Перебував у реабілітаційному центрі Андріївки. Вбитий.

Детальніше

Іван Рибицький

Мешканець села, 45 років. Помер від тяжкої черепно-мозкової травми.

Детальніше

Петро Остаповський

Мешканець Червоної Гірки - села з населенням близько ста мешканців, яке адміністративно належить до Андріївки, 63 роки. Вбитий.

Детальніше

Євгеній Піскотін

Волонтер української організації Червоного Хреста. Розстріляний. 13 березня йому мало виповнитись 36 років.

Детальніше

Олексій Черковський

Мешканець села, 31 рік. Розстріляний.

Детальніше

Антон Іщенко

Мешканець села, 23 роки. Розстріляний.

Детальніше

Фільм-розслідування
«Андріївка. Трагедія одного села» – за посиланням.

close

За свідченнями мешканців Андріївки, Ігоря Саврана забрали з дому російські солдати 19 березня 2022 року. Тіло знайшли згодом на місцевій фермі, разом з його сусідом і однокласником Володимиром Пожарніковим. Сусіди розповідають, що останнім часом Ігор Савран працював охоронцем.

Мешканка села, родичка Володимира Пожарнікова Любов Вітковська розповіла журналістам: «У судово-медичній експертизі було зазначено «кульове поранення в грудну клітину», в якій кількості - не написано».

Володимира Пожарнікова, як розповідають жителі села, російські солдати забрали з дому 19 березня 2022 року. Його тіло знайшли згодом на місцевій фермі разом з його сусідом і однокласником Ігорем Савраном.

12 березня 2022 року, за розповідями мешканців Андріївки, Віталій Кибукевич був розстріляний російськими солдатами. Його тіло знайшли в підсобному приміщенні біля власного будинку.

Чоловік працював у сільському господарстві. Під час окупації свою родину відправив з села, а сам залишився на господарстві. Староста села, він же брат Віталія, Анатолій Кибукевич розповів, що 12 березня армійці розстріляли трьох чоловіків: «Яремчука Руслана - першого, другого - мого брата Кибукевича Віталія і третього - Ганюка Вадима. Усі були розстріляні, у них були зв'язані руки позаду, на коліна не ставали, чергу пустили по ногах і в потилицю»

У Віталія Кибукевича залишилося дві доньки, 13-ти і 21-го років.

За розповідями мешканців села, Вадим Ганюк був розстріляний російськими солдатами 12 березня 2022 року. Його тіло знайшли в погребі біля власного будинку. Чоловік працював водієм автобуса.

Мешканка Андріївки Лідія розповідає: «Він сам будівельником був, він же цей погреб сам зробив. Ніхто навіть не думав, що це таке буде, що вбивати будуть. Та хіба ж вони воювали з воїнами? Вони з людьми воювали»

Староста села Анатолій Кибукевич розповідає: «12 березня їх розстріляли за півгодини трьох чоловік: Яремчука Руслана - першого, другого - мого брата Кибукевича Віталія і третього - Ганюка Вадима. Усі були розстріляні, у них були зв'язані руки позаду, на коліна не ставали, чергу пустили по ногах і в потилицю»

У Вадима Ганюка залишилася 5-річна дитина.

Юрій Кравченя був розстріляний 2 березня 2022 року на подвір’ї власного будинку. Мешканці села, з якими поспілкувались журналісти, розповіли, що чули автоматну чергу.

Мешканка Ольга згадує: «Його вбили одразу з автомата у дворі. Його не катували, його просто вбили в дворі, ми тільки чули автоматну чергу» Кравченя мешкав по вулиці Меля - головній вулиці Андріївки, яка з'єднує Бородянку і Макарів, де точилися запеклі бої.

Тіло Євгенія Степанюка знайшли прикопаним в городі в одному із будинків по головній вулиці села - вулиці Меля. Знайшла тіло Зіна Форостець, яка приїхала в Андріївку після звільнення села від російських окупантів.

Жінка розповідає: «Я тільки приїхала у перший день, зрозуміла, що тут хтось закопаний. Насипу не було, вирівняно, стояла лопата».

12 березня 2022 року, за розповідями мешканців села, Руслан Яремчук був розстріляний російськими солдатами. Його тіло знайшли за власним будинком.

Свідок - один із односельців: «Вийшов на лавочку, «кацапчики» пішли звідси. Я заходжу, бачу, а він за хатою лежить. Його - не з «калаша», а з пістолет Макарова застрелили».

Чоловіка поховали біля його будинку, а після звільнення

Замість будинку Івана Салюка по вулиці Перемоги - тепер згарище. На момент зйомки - у червні 2022 року - там продовжили знаходити кістки загиблої людини.

Сусідка вважає, що вони належать саме Івану Салюку, його хата згоріла вночі після бомбардування, коли, на її думку, він там ночував: «Його ж іще не поховали, бо казали, що треба ДНК, два місяці начебто треба було чекати, а навіщо ДНК, якщо я знаю, що це він?»

Тіло Андрія Руденка із кульовими пораненнями та зав’язаними руками помітили 11 квітня, через півтора тижні після звільнення Андріївки від російських окупантів. Вдова Оксана Руденко розповіла, що чоловік зник під час окупації: «Я почекала день, в суботу вранці я не витримала, пішла до російських солдат туди, в центр, підняла руки, тому що переживала, щоб не стріляли в мене. Але я до них близько не підійшла, вони мене не пустили, почали казати: «Стой».

Я почала кричати: «відпустіть мого чоловіка, будь ласка!». Вони сказали: «иди домой отсюда, не приходи сюда больше». А я все одно стояла і кричала їм, щоб відпустили мого чоловіка. Вони почали стріляти в небо, я подумала тоді, якщо чоловіка немає, ще й якщо я не повернуся додому, а в мене двоє дітей… Після того ми більше ніколи не бачили Андрія».

У Андрія Руденка залишилося двоє дітей: 15-річний син і 19-річна донька.

За розповідями мешканців села, російські солдати забрали Ігоря Єрмакова з власного будинку 2 березня 2022 року. Назад він уже не повернувся. Тіло знайшли з зав’язаними руками біля місцевої електропідстанції.

Мешканка Ольга розповідає: «Йому просто сказали: «командир хоче з тобою поговорити». І його забрали «поговорити».

Мешканці села, з якими поговорили журналісти, розповідають, що Людмила Кардаш під час обстрілу армією РФ була на подвір’ї «Дому милосердя».

Мешканка Лариса Степанюк згадує: «Всі пішли у підвал, як почався обстріл, а вона не пішла в підвал, вона пішла в хлів і щось хотіла дістати, а снаряд, його навіть видно через дах, попав їй в спину. Дірка на спині була чималого розміру, і нирка стирчала. Ми по сусідських аптечках шукали в когось перекись водню, в когось - мазь Вишневського, в кого - марганцовку. Чим могли промивали, два дні вона дуже мучилася. На руках понаписувала маркером свої адреси, бо вона знала, що буде вмирати і дуже боялася, щоб росіяни її в Білорусь не забрали, казала, «бо викинуть десь по дорозі».

На околиці села був реабілітаційний центр, де лікували пацієнтів із різними залежностями. Зараз він зруйнований через обстріли.

Солдати РФ вбили одного із пацієнтів центру - Андрія Костецького. За словами мешканців села, коли він перебував на подвір’ї реабілітаційного центру, у його бік з російського танку, ймовірно, кинули боєприпас.

Мешканка Галина розповідає: «У нього була пробита нога, відкритий перелом ноги і все обличчя в осколках. Він кров’ю зійшов від поранення, російські солдати щось кинули тоді з танку, думали, що він буде на них кидати і ховатися».

Тіло Івана Рибицького знайшли в Андріївці на вулиці Слобода, в чужому будинку.

Брат Івана Віктор Рибицький розповів журналістам: «Все, що мені відомо щодо смерті мого брата, це те, що в його хату зайшли росіяни, вони домагалися дружини мого брата, а брат кричав: «не чіпайте мою жінку!». Він намагався захистити свою дружину, після того ці росіяни його кудись вивели. Мені видали довідку про смерть, у якій було зазначено, що у нього розсічене обличчя, тобто дуже тяжка черепно- мозкова травма, несумісна з життям».

Петро Остаповський загинув на очах доньки і дружини 27 лютого 2022 року.

Дружина Ірина Остаповська розповідає: «Чоловік пішов до господарства, годувати, а ми вийшли з хати і стали біля сходів, і в цей момент летіла ракета, і прямо в нього. Рука, нога, голова, ой, важко про це говорити, і ще з нього речі всі порвало… Почалася пожежа, все горіло, хата згоріла. Нам всі кажуть, як ви залишилися живими? Зараз ходимо, збираємо осколки, казали, що це начебто «ураган» був, а наскільки це правда - я не знаю».

Євген Піскотін поїхав вивезти свою сім’ю і на зворотньому шляху пропав. Тіло волонтера знайшли на узбіччі на в’їзді в село Андріївка з боку Макарова і не могли опізнати кілька тижнів - вже після того, як село було звільнене.

За допомогою супутника Planet Labs «Схеми» встановили: мікроавтобус, біля якого знайшли тіло волонтера, вже перебував там 19 березня, в розпал окупації. А зв'язок з Євгеном зник за два тижні до цього.

Олексій Черковський, за словами мешканців села, був вбитий пострілом в спину 3 березня 2022 року під час проходження блокпосту російських військових. У цей день він хотів залишити окуповану Андріївку.

Мешканка села Людмила розповіла журналістам: «Хотів з мамою, сестрою і зятем виїжджати. Він йшов за паспортом, виявляється, і вони, ці росіяни, його запитують: «куди ви йдете»? Він каже: «я в свою хату йду, подивитися, що там». А куди вони його повели? Ми ж не могли вийти на вулицю, ми сиділи в погребі, тому що нас постійно обстрілювали. Росіяни казали: «ви туди не ходіть, тому що там ваших трупи лежать». І нас туди не пускали».

Тіло 23-річного Антона Іщенка знайшов поруч зі своїм городом мешканець Василь: «Він лежав, головою в один бік, руки розкинуті»

За розповідями Василя, його утримували в полоні російські солдати разом з ще двома односельчанами. А згодом, замість нього, каже, туди помістили 23-річного Антона: «Коли посадили цього Антона, то ті два хлопці залишалися, а Антона взяли і повели, потім хлопці чули постріли, і Антон більше не повернувся. По всій вірогідності, його застрелили і тягнули, і потім кинули поруч з городом. Люди ходили, шукали, приходили одні, другі, треті: «ні, не наш», «ні, не наш», потім уже прийшла його мама, і сказала: «так, це наш».