(Рубрика «Точка зору»)
Російська влада має намір ще більше посилити умови використання громадянами мережі інтернету і засобів комунікації. Якщо законодавчі новації будуть реалізовані, то кожен житель анексованого Криму і сусідньої Росії може виявитися потенційним «інтернет-злочинцем».
Уповноважена з прав людини в Росії Тетяна Москалькова запропонувала визначити в російському законодавстві поняття «інтернет-злочин» і посилити контроль над месенджерами. У комітеті Ради Федерації Росії з конституційного законодавства і державної розбудови, в якому раніше готували законопроєкт про образу влади в інтернеті, вирішили, що її пропозиції заслуговують на увагу.
Комітет підготував проєкт висновку стосовно доповіді Москалькової про її діяльність як омбудсмена за минулий рік.
«У доповіді висловлена пропозиція про визначення поняття злочину в інтернет-просторі (інтернет-злочину), яка заслуговує на увагу, а також пропозиція про якісне правове регулювання використання різних месенджерів. Перерахованими типами інтернет-ресурсів володіють не держави, а комерційні компанії, і можливості будь-якого впливу на діяльність таких глобальних інтернет-ресурсів, отримання від них інформації у більшості країн світу, включаючи Росію, об’єктивно обмежені», ‒ цитує документ російське інформагентство ТАСС.
Тетяна Москалькова наполягає на ще більшому законодавчому регулюванні використання месенджерів (WhatsApp, Viber, Telegram та інших). Як вона вважає, нечіткість правових норм у цій сфері допускає використання програм для обміну повідомленнями, що не вимагають авторизації через мобільний номер, і корпоративних месенджерів, порядок регулювання яких законом не визначений.
Важлива саме тенденція: послідовна політика російської держави на створення механізмів тотального контролю над суспільством в інтересах вузької групи осіб
Не факт, що російське кримінальне законодавство доповнять іще одним різновидом правопорушення саме в такому формулюванні ‒ «інтернет-злочин». Можливо, буде використане інше визначення. Важлива саме тенденція: послідовна політика російської держави на створення механізмів тотального контролю над суспільством в інтересах вузької групи осіб. Ідеться про президента країни Володимира Путіна, його ближнє коло з високопоставлених чиновників, які засідають у російській Раді безпеки, та великих бізнесменів.
Яке значення це має для кримчан? По-перше, триває «північнокореїзація» кремлівського режиму, яка почалася відразу ж після анексії Криму. Запровадження в російський Кримінальний кодекс «кримської статті», ухвалення «пакета Ярової», законів про суверенний інтернет і введення відповідальності за «недонесення» і «неповагу до влади» ‒ неповний перелік фактів наступу на громадянські права та свободи. Кримська «геополітична ін’єкція» на деякий період підняла рейтинг влади й відвернула увагу населення Росії від системних проблем, які розкладають державний організм. Як тільки вона перестала діяти, Кремлю заради збереження позірної стабільності довелося повернутися до практики закручування гайок.
Кримська «геополітична ін’єкція» на деякий період підняла рейтинг влади й відвернула увагу населення Росії від системних проблем. Як тільки вона перестала діяти, Кремлю довелося повернутися до практики закручування гайок
Нещодавні масові соціальні протести в російських регіонах показали, що репресій за «екстремізм» у соціальних мережах і публічну незгоду з кремлівськими рішеннями явно недостатньо. Треба брати під контроль і засоби комунікації, які містять у собі не тільки приватне листування, а й тематичні канали в месенджерах. Тепер чиновники замахнулися ще й на програми обміну повідомленнями, які не потребують від користувачів реєстрації за допомогою мобільного телефону. Адже використання таких програм (різні XMPP-клієнти, оснащені системою наскрізного шифрування) ускладнює спецслужбам доступ до повідомлень і особистих відомостей користувачів. Пані Москалькова, звертаючи увагу на цей факт, турбується в першу чергу про співробітників ФСБ, а не про права громадян.
Російське керівництво на ментальному рівні не може погодитися з тим, що громадяни здатні вийти на вулицю з власної ініціативи, протестуючи проти зазіхання на їхні права та інтереси. У її (влади) картині світу публічна незгода з чиновниками дорівнює злочинові, який ретельно спланований і щедро оплачений закордонними недругами, а інтернет ‒ інструмент організації «бунтівників». Саме таку картину просувають загальноросійські федеральні телеканали, що перебувають під повним контролем адміністрації президента.
Хоча водночас Кремль сам собі суперечить, п’ять років безуспішно доводячи світовій спільноті, нібито в 2014 році кримчани «самоорганізувалися» і вирішили відколотися від України. І як тільки жителі півострова опинилися під кремлівським контролем, епоха легальних мітингів проти влади закінчилася.
Друге: якщо плани пані Москалькової втілять у життя, анексований Крим стане одним із «пілотних регіонів», у якому російські силовики обкачуватимуть «законодавчі новації». Кримчан уже переслідують за статтею про «недонесення». До цього можуть додатися статті за «неправильні» публікації в Telegram-каналах, листування в месенджерах, які не вимагають при реєстрації номера мобільного телефону. Один із останніх епізодів «злочинів» в інтернеті ‒ затримання учасника каналу «Суверенный Крым» у травні поточного року.
Не виключено, що справа «Суверенного Крыма» і схожі спонукали пані Москалькову замислитися над дотриманням законності використання глобальної комп’ютерної мережі.
У Криму постійно наростає невдоволення з приводу дій влади. Під пресом може опинитися будь-хто, хто наважиться порушити картину уявного «російського добробуту» в Криму
Якщо в російському кримінальному законодавстві з’явиться поняття «інтернет-злочин» або щось схоже, то в першу чергу постраждають найбільш вразливі представники кримського суспільства ‒ українці і кримські татари, незгодні з окупацією і діями російської влади півострова. Для місцевого начальства вони всі ‒ «злісні рецидивісти». Те саме стосується політично активних кримчан узагалі: незалежних журналістів, блогерів і громадських діячів, які висвітлюють проблеми корупції, кумівства й чиновницької некомпетентності.
У Криму постійно наростає невдоволення з приводу дій влади. Під пресом може опинитися будь-хто, хто наважиться порушити картину позірного «російського добробуту» в Криму. Москва вливає величезні кошти в політичну пропаганду на телебаченні, радіо і в цифрових ЗМІ, але ця армада починає програвати неформальним засобам комунікації з однієї простої причини: брехати про нібито зростання прибутків чи ремонт доріг можна, поки людина не отримала зарплату й не пройшлася вулицями Сімферополя або іншого кримського міста. У такій ситуації російська влада може діяти тільки батогом, погрожуючи громадянам в’язницею і штрафами.
Сергій Стельмах – кримський політоглядач (ім’я і прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал – на сайті Крим.Реалії
