Запитання 1:
Як традиційно ставились до найзаможніших селян їхні односельці у ХІХ – на початку ХХ ст.?
Хоча хтось і заздрив заможним селянам, але традиційне ставлення до таких людей було шанобливим, їх називали «хазяї». Часто вони були благодійниками для бідніших односельців, давали їм можливість підробляти, позичали сільськогосподарську техніку, кошти чи насіння.
Так! Традиційне ставлення до таких людей було шанобливим, їх називали «хазяї». Часто вони були благодійниками для менш заможних односельців, давали їм можливість підробляти, позичали сільськогосподарську техніку, кошти чи насіння.
Навпаки, це були найповажніші члени сільської громади, їх шанобливо називали «хазяї». Часто вони були благодійниками для менш заможних односельців, давали їм можливість підробляти, позичали сільськогосподарську техніку, кошти чи насіння. Термін «глитай» застосовувався до лихварів.
Запитання 2:
«Куркуль» – цим словом більшовицька влада почала називати заможних селян у 1920–1930-ті роки. Яке первісне значення цього терміна?
Ні. Слово «куркуль» має тюркське походження. Спочатку в українській мові ним позначали переселенців із інших місць. У 1920–1930-х роках цей термін почали застосовувати як відповідник російському «кулак» у значенні глитай, жмикрут, дерилюд, а також хазяїн, заможний селянин, комерційник, гендляр (із негативним значенням).
Ні, первісно термін «куркуль» взагалі не позначав селян. Він має тюркське походження і до 1920-х років ним називали переселенців. Лише у 1920-1930-х роках це слово набуло негативного відтінку та вживалося як відповідник російському «кулак» у значенні глитай, жмикрут, дерилюд, а також хазяїн, заможний селянин, комерційник, гендляр (із негативним забарвленням).
Саме так! Слово «куркуль» має тюркське походження і до 1920-х років позначало переселенців з інших місць. У 1920-1930-х роках воно набуло негативного відтінку та вживалося як відповідник російському «кулак» у значенні глитай, жмикрут, дерилюд, а також хазяїн, заможний селянин, комерційник, гендляр.
Запитання 3:
Яку політику проводили більшовики щодо селян?
Неправильно! Більшовики не збиралися віддавати селянам землю. Відповідно до комуністичних ідеалів, сільськогосподарські землі не могли бути приватними. Індивідуальне господарство вважали «дрібнобуржуазним пережитком». Лише тимчасово, щоб припинити опір селян, більшовики пішли на поступки в роки НЕПу (так званої нової економічної політики), надавши селянам землю у користування.
Так! Більшовики розглядали селян як потенційних ворогів комуністичної ідеї, адже селяни прагнули мати власне господарство і не були зацікавлені у колективізації. Їх поділили на групи за майновою ознакою та заохочували розбрат між ними. Насамперед планували знищити найзаможнішу частину селян, яких оголосили «куркулями», ворогами інших груп селян – середняків та незаможників.
Ні! Більшовики розуміли, що кожен селянин прагне мати власне господарство, а тому не зацікавлений у колективізації. Опорою для комуністів стали підконтрольні місцевому Компартійному керівництву «комнезами» (комітети незаможних селян), які отримали повноваження на рівні з сільськими радами. Ці комітети більшовики використали у репресіях проти заможних селян, які назвали «розкуркуленням».
Запитання 4:
Війну «куркулям» більшовики оголосили одразу після захоплення влади. Але «розкуркулення» почалося…
Ні. Хоча термін «розкуркулення» виник саме в часи «воєнного комунізму», тоді йшлося про перерозподіл землі – у заможних фермерів, «куркулів», забирали «лишки» землі та передавали безземельним селянам.
У 1925 році про боротьбу з куркулями тимчасово не згадували. Голова ЦВК СРСР Калінін писав: «говорити про куркуля зараз можна лише в тому випадку, … якщо за інерцією воєнного комунізму всякого справного селянина вважати куркулем».
Так, саме у січні 1930 року вийшла Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) СРСР «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації», що дала сигнал для початку репресивної кампанії проти селян – «ліквідації куркуля як класу».
Запитання 5:
Яким чином визначали господарства, що підлягають розкуркуленню?
Кожна із згаданих ознак вказувала на те, що господарство «куркульське».
Кожна із згаданих ознак вказувала на те, що господарство «куркульське».
Кожна із згаданих ознак вказувала на те, що господарство «куркульське».
Кожна із згаданих ознак вказувала на те, що господарство «куркульське».
Ви праві, кожна із згаданих ознак вказувала на те, що господарство підлягає розкуркуленню.
Запитання 6:
Чи лише з економічних причин селянські господарства розкуркулювали?
Ні, розкуркулити могли будь-кого, хто виступав проти колективізації або влади. Найактивніших ув'язнювали на 10 років або розстрілювали. Їхні родини висилали за межі України, а майно конфісковували. Тих, хто не хотів вступати до колгоспів, виселяли на гірші землі, залишивши їм мінімальні засоби для ведення господарства.
Так, розкуркулити могли будь-кого, хто виступав проти колективізації або влади. Найактивніших ув'язнювали на 10 років або розстрілювали. Їхні родини висилали за межі України, а майно конфісковували. Тих, хто не хотів вступати до колгоспів, виселяли на гірші землі, залишивши їм мінімальні засоби для ведення господарства.
Запитання 7:
Кого називали «підкуркульниками»?
Ні, так називали незаможників або середняків, які чинили опір колективізації або критикували владу. Вони також підлягали розкуркуленню.
Ні, так називали незаможників або середняків, які чинили опір колективізації або критикували владу. Вони також підлягали розкуркуленню.
Саме так! Це були незаможники або середняки, що чинили опір колективізації або критикували владу. Вони також підлягали розкуркуленню.