Померла рідна сестра головнокомандувача УПА Романа Шухевича

Наталія Шухевич народилась на Львівщині 25 лютого 1922 році, була третьою дитиною в родині Йосипа та Євгенії. Її брати Роман і Юрій були старшими. 7 версеня 1940 року студентку Львівського медінституту Наталію Шухевич заарештували і засудили на процесі 59 членів ОУН на 10 років каторжних робіт на лісоповалі на Уралі і 5 років заслання в Казахстані. Молода дівчина провела 7 років таборів і відбула заслання в Казахстані. Власне там і познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком, якого теж вислали на роботи. У 1956 Наталія Шухевич разом з чоловіком повернулась на Львівщину і оселилась неподалік Львова. Тут отримала диплом випускниці медичного училища. Але нікого з її рідних уже не було в живих.

Уся родина Шухевичів зазнала переслідувань

Батько помер на засланні в Кемеровську у 1948році, мати на засланні у Казахстані у 1956 році, брата Юрія вбили у червні 1941 у тюрмі на Лонцького, Роман Шухевич загинув у Білогорщі у 1950 році. Радянські спецслужби ретельно стежили за родиною Наталії Шухевич. Сім’я не витримала такого тиску і переїхала у Нальчик (Кабардино-Балкарія, Росія), на батьківщину чоловіка.

Сестра Романа Шухевича у своїх спогадах пригадувала, що «востаннє бачила брата Романа у 1938 році. Роман був веселим, компанійським, дотепним, добрим. Грав на фортепіано. Захоплювався спортом. Він і брат Юрко належали до Українського спортивного та до Карпатського лещетарського (лижного) клубів.

Роман був дуже гарний, мав кучеряве, золотисте волосся, чудово танцював, любив ходити на бали, хоча не завжди мав можливість, бо вони були платні. Любили його дівчата.

Наталія та її чоловік мешкали у любові, пригадує племінник Юрій Шухевич.

Він повідомив, що сестру батька поховають у Львові. Про дату наразі ще невідомо.

Спогади племінника про тітку

Наталія та її чоловік, балкарець, якого у числі інших вислали на заслання, мешкали у любові, пригадує племінник Юрій Шухевич. Він протягом чотирьох років, із 1968 року, мешкав з ними в Нальчику, коли йому було заборонено проживати в Західній Україні. У сім’ї розмовляли лише українською мовою. Чоловік пані Наталії вільно говорив українською, навіть з галицьким акцентом. Юрій Шухевич розповів, що коли його тітка відбула покарання на Уралі, їй у Києві КДБ пропонувало співпрацю, але вона відмовилась і потрапила в Казахстан. Туди ж на засланні перебувала її мама Євгенія.

Наталія Шухевич разом із чоловіком намагались жити біля Львова, потім на Волині, але їм просто не давала радянська спецслужба спокою і, очевидно, мали наміри її знову посадити. Тому вона з чоловіком виїхала у Нальчик і там обоє працювали в медицині. Удвох і дочекали старості.

Тітка була дуже веселою, доброю людиною, життєрадісною, холерично, пригадує Юрій Шухевич. Вона мріяла повернутись у Львів, але життя склалось по-іншому. Зрештою, ніхто на офіційному рівні її не запросив повернутись до рідної України. Вона часто бувала в Україні, навіть у 2000 році спеціально приїхала на Літургію, яку відправляв глава Римо-Католицької церкви Іван Павло ІІ.

Наталію Шухевич поховають у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі, де спочивають: її мама Євгенія, брат Юрій, дружина Романа Шухевича Наталія. До сьогодні невідоме місце вічного спочинку, ані головного провідника УПА Романа Шухевича, ані його батька Йосипа. Наразі про дату похорону невідомо.